справа №757/64850/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2714/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12025000000000838 від 26 березня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 368-3 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно, яке вилучене 11 листопада 2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- ноутбук Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H з зарядним пристроєм до нього;
- мобільний телефон Mi 9 lite ІМЕІ-код (слот SIM 1): НОМЕР_1 , ІМЕІ-код (слот SIM 2) НОМЕР_2 ;
- описи особових справ студентів документи, яких приймала ОСОБА_10 , поштове відправлення ТТН 50001287645562, яке містить листи узгодження звіту про чисельність військовозобов'язаних, звіт про чисельність військовозобов'язаних з підписами ректора ОСОБА_11 , поштове відправлення ТТН 59001194889754, відправник ОСОБА_10 отримувач ОСОБА_8 , яке містить дипломи про закінчення ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» та інших навчальних закладів, три додатка до свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти з підписами ОСОБА_11 за 2020, 2021 та 2022 роки.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , а саме: ноутбук Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H із зарядним пристроєм до нього; мобільний телефон Mi 9 lite ІМЕІ-код (слот SIM 1): НОМЕР_1 , ІМЕІ-код (слот SIM 2) НОМЕР_2 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладенні арешту на майно ОСОБА_8 відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2025 року у справі №757/57612/25-к зобов'язано уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025000000000838 від 26 березня 2025 року, повернути ОСОБА_8 тимчасово вилучене майно в ході проведення 11 листопада 2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: робочий ноутбук ОСОБА_8 марки Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H із зарядним пристроєм до нього, які було упаковано в сейф пакет QYH 0049385 та мобільний телефон М.9 LITE, який упаковано в cейф пакет CRI1068164.
Зазначає, що прокурором пропущено строк, встановлений частиною п'ятою статті 171 КПК України на звернення з клопотанням про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025000000000838 від 26 березня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 368-3 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на посаді першого проректора Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права» та будучи службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно з корисливих мотивів, використовуючи свій статус службової особи та авторитет, набуті внаслідок займаної посади, повідомила ОСОБА_12 про наявність у неї можливостей сприяти у вирішені питань щодо зарахування певних громадян до закладу освіти, в якому вона працює, або закриття ними навчальних сесій.
У березні 2025 року ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді першого проректора Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права», в кафе по вул. Гонгадзе м. Києва зустрілась зі своїм раніше знайомим ОСОБА_12 , який звернувся до останньої, достовірно знаючи про посаду, яку займає ОСОБА_10 . Під час розмови ОСОБА_12 повідомив, що в нього є товариш ОСОБА_13 , який хоче вступити до Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права».
В цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах третьої особи.
З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та маючи на меті одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_10 запропонувала посприяти у вирішенні питання щодо зарахування ОСОБА_13 на другий курс заочної форми навчання до Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права» та повідомила, що це буде коштувати 60 000 гривень та що це необхідно зробити швидко поки наближається сесійний період.
Підтримуючи зв'язок з ОСОБА_10 ОСОБА_12 , з метою передачі їй неправомірної вигоди в сумі 60 000 гривень за вирішення питання про зарахування ОСОБА_13 на другий курс заочної форми навчання, домовився про зустріч, яка відбулася 18 квітня 2025 року в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А, попередньо погодивши, що зустріч відбудеться в присутності його знайомого ОСОБА_13 , який планує вступити до Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права».
У подальшому, близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, відповідно до раніше досягнутої домовленості із ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди для себе, з використанням наданих їй повноважень в інтересах третьої особи, зустрілась з ним та ОСОБА_13 в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А.
Під час зустрічі ОСОБА_10 пояснила ОСОБА_13 , що зарахує його на другий курс Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права», проговоривши «легенду», що нібито ОСОБА_13 навчався в Приватному вищому навчальному закладі «Донецький університет економіки та права» приблизно в 2008-2009 роках півтора року та відчислився за власним бажанням та що йому необхідно зараз відправити на її мобільний номер телефону НОМЕР_3 в месенджер WhatsApp, Telegram чи Signal документи в електронному вигляді, а саме: ідентифікаційний податковий номер, паспорт громадянина України та атестат.
Під час розмови ОСОБА_10 почала говорити, що поновлює ОСОБА_13 в сесійний період та що йому також необхідно зараз «закрити» сесію, пояснивши, що в цьому питанні вона йому також допоможе.
Після чого діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з використанням наданих їй повноважень в інтересах третьої особи, одержала від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 60 000 гривень за зарахування на другий курс заочної форми навчання ОСОБА_13
02 травня 2025 року приблизно об 11 годині 10 хвилин в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А, під час зустрічі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , остання передала Договір про навчання №02/25 від 22 квітня 2025 року, в якому зазначений виконавець Ректор ОСОБА_11 та замовник ОСОБА_13 , наказ №02 Ез-Б про поновлення студента до вищого навчального закладу та довідку №11.01./25 від 02 травня 2025 року з підписом Ректора та печаткою Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права», довідку №018.02/25 від 02 травня 2025 року.
Крім того, як установлено слідством, ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вимоги для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах третьої особи, діючи повторно з вимаганням такої вигоди, 23 квітня 2025 року близько 19 годин 40 хвилин домовилась про зустріч з ОСОБА_12 в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А 24 квітня 2025 року.
24 квітня 2025 року приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_10 прибула на зустріч з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А та надала ОСОБА_13 на підпис Договір про навчання №02/25 від 22 квітня 2025 року, в якому зазначений виконавець Ректор ОСОБА_11 та замовник ОСОБА_13 . Після чого пояснила, що за навчання необхідно заплатити вже зараз кошти в сумі 6 400 гривень офіційно за реквізитами Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права» та їй особисто необхідно заплатити кошти в сумі 6 000 гривень для вирішення питання успішної здачі сесії.
01 травня 2025 року близько 19 голини 00 хвилин діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання з корисливих мотивів, ОСОБА_10 домовилась про зустріч з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А, 02 травня 2025 року.
02 травня 2025 року приблизно об 11 годині 10 хвилин, в кафе «Хлібна Кава» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20 А, під час зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 останній отримав Договір про навчання №02/25 від 22 квітня 2025 року, в якому зазначений виконавець Ректор ОСОБА_11 та замовник ОСОБА_13 , наказ № 02 Ез-Б про поновлення студента до вищого навчального закладу та довідку №11.01./25 від 02 травня 2025 року з підписом Ректора та печаткою Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права», довідку №018.02/25 від 02 травня 2025 року. Після чого ОСОБА_10 отримала неправомірну вигоду у розмірі 6 000 гривень для вирішення питання успішної здачі сесії ОСОБА_13 .
02 травня 2025 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою, четвертою статті 368-3 КК України.
02 травня 2025 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, уродженку м. Артемівськ, Донецької області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судиму, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою, четвертою статті 368-3 КК України.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що згідно відомостей опублікованих на сайті ПВНЗ «Донецький університет економіки та права», адреса місцезнаходження даного закладу освіти: м. Луцьк вул. Ярощука (Тимошенка), 5, проте під час перевірки даної інформації встановлено, що за вище зазначеною адресою розташований музей Волинської ікони. Під час допиту в якості свідка завідувача музею ОСОБА_14 , остання пояснила, що за вище зазначеною адресою ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» свою діяльність ніколи не здійснював.
Згідно відомостей Державної прикордонної служби України головний бухгалтер ОСОБА_15 покинула територію України 19 січня 2022 року, ректор ОСОБА_11 покинула територію України 05 травня 2024 року, про те 02 травня 2025 року ОСОБА_10 передала ОСОБА_12 та ОСОБА_13 оригінал договору про навчання №02/25 від 22 квітня 2025 року з підписами ректора ОСОБА_11 та головного бухгалтера ОСОБА_15 та наказ №02 Ез-Б від 02 травня 2025 року про поновлення до складу студентів на другий курс 4 семестру ОСОБА_13 з підписом ректора ОСОБА_11 .
Також установлено, що на неодноразові виклики до слідчого на допит в якості свідків начальник відділу кадрів ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» ОСОБА_8 , засновник ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» ОСОБА_16 , директор Інституту підприємництва та права ОСОБА_17 не з'являються.
На запити до ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» про надання копій наказів на призначення, переведення, звільнення та надання копій посадових інструкцій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» жодної інформації не надає.
У зв'язку з ненаданням ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» жодних документів на запити слідчого, неявкою на допити до слідчого працівників університету та відсутністю фактичної адреси існування (розташування) та проведення освітньої діяльності університету, виникла необхідні у проведенні обшуку за місцем мешкання начальника відділу кадрів ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11 листопада 2025 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання начальника відділу кадрів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: описи особових справ студентів, документи яких приймала ОСОБА_10 ; поштове відправлення ТТН 50001287645562, яке містить листи узгодження звіту про чисельність військовозобов'язаних, звіт про чисельність військовозобов'язаних з підписами ректора ОСОБА_11 ; поштове відправлення ТТН 59001194889754, відправник ОСОБА_10 , відділення 156 м. Київ НОМЕР_3 , отримувач ОСОБА_8 , відділення 29 м. Дніпро 050 366 55 78, яке містить дипломи про закінчення ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» та інших навчальних закладів; три додатка до свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти з підписами ОСОБА_11 за 2020, 2021 та 2022 роки; ноутбук Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H з зарядним пристроєм до нього та мобільний телефон Mi 9 lite.
12 листопада 2025 року постановою слідчого вилучені в ході обшуку за місцем проживання начальника відділу кадрів ОСОБА_8 речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
14 листопада 2025 року вилучені в ході обшуку три додатка до свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти з підписами ОСОБА_11 за 2020, 2021 та 2022 роки, в якості вільних зразків підпису ОСОБА_11 , направлені до експертної установи з метою проведення почеркознавчої експертизи.
14 листопада 2025 року вилучені в ході обшуку описи особових справ студентів, документи яких приймала ОСОБА_10 , в якості вільних зразків підпису ОСОБА_10 , направлені до експертної установи з метою проведення почеркознавчої експертизи.
16 грудня 2025 року постановою слідчого виявлені в ході обшуку ноутбук Samsung та мобільний телефон Mi 9 lite направлено до експертної установи з метою проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
23 грудня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025000000000838 від 26 березня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 368-3 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно, яке вилучене 11 листопада 2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- ноутбук Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H з зарядним пристроєм до нього;
- мобільний телефон Mi 9 lite ІМЕІ-код (слот SIM 1): НОМЕР_1 , ІМЕІ-код (слот SIM 2) НОМЕР_2 ;
- описи особових справ студентів документи, яких приймала ОСОБА_10 , поштове відправлення ТТН 50001287645562, яке містить листи узгодження звіту про чисельність військовозобов'язаних, звіт про чисельність військовозобов'язаних з підписами ректора ОСОБА_11 , поштове відправлення ТТН 59001194889754, відправник ОСОБА_10 отримувач ОСОБА_8 , яке містить дипломи про закінчення ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» та інших навчальних закладів, три додатка до свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти з підписами ОСОБА_11 за 2020, 2021 та 2022 роки.
Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена апелянтом лише в частині накладення арешту на ноутбук Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H з зарядним пристроєм до нього та мобільний телефон Mi 9 lite ІМЕІ-код (слот SIM 1): НОМЕР_1 , ІМЕІ-код (слот SIM 2) НОМЕР_2 , тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише щодо накладення арешту на вказані ноутбук та мобільний телефон.
Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: ноутбук Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H з зарядним пристроєм до нього, мобільний телефон Mi 9 lite ІМЕІ-код (слот SIM 1): НОМЕР_1 , ІМЕІ-код (слот SIM 2) НОМЕР_2 , які вилучено 11 листопада 2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва за місцем проживання начальника відділу кадрів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вилучене майно містить відомості, що можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України. Окрім того, 16 грудня 2025 року постановою слідчого виявлені в ході обшуку ноутбук Samsung та мобільний телефон Mi 9 lite направлено до експертної установи з метою проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
До того ж, як зазначає прокурор у клопотанні, проведеним оглядом ноутбуку Samsung, вилученого в ході обшуку, виявлено наказ про прийняття на роботу ОСОБА_10 , сканкопію трудової книжки ОСОБА_10 . Проведеним оглядом мобільного телефону Mi 9 lite виявлено наказ про прийняття на роботу Mi 9 lite, сканкопію трудової книжки Mi 9 lite та сканкопію посадової інструкції Mi 9 lite, а також інші документи, які мають значення по справі. Таким чином, в ході огляду виявлені саме ті документи, які неодноразово шляхом надсилання запитів витребовувались з ПВНЗ «Донецький університет економіки та права», проте з метою уникнення від кримінальної відповідальності слідчому не надавались.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту на вилучене майно може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.
Аргументи представника про те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2025 року у справі №757/57612/25-к зобов'язано уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025000000000838 від 26 березня 2025 року, повернути ОСОБА_8 тимчасово вилучене майно в ході проведення 11 листопада 2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: робочий ноутбук ОСОБА_8 марки Samsung S/N: ZW9Q93AZA00286H із зарядним пристроєм до нього, які було упаковано в сейф пакет QYH 0049385 та мобільний телефон М.9 LITE, який упаковано в cейф пакет CRI1068164, не є перешкодою для звернення прокурора з клопотанням про арешт майна у разі наявності достатніх підстав уважати, що існує реальна загроза його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Посилання на те, що прокурором пропущено строк, встановлений частиною п'ятою статті 171 КПК України на звернення з клопотанням про арешт майна, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Крім того, права власника майна відновлені під час апеляційного розгляду.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4