22 квітня 2026 року
справа № 760/12667/22
провадження № 22-ц/824/2189/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року під головуванням судді Ішуніної Л.М. за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,-
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. звернувся з поданням до Солом'янського районного суду міста Києва, в якому просив надати дозвіл на звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1697872980000), що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .
Подання мотивує тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите 09 жовтня 2024 року на виконання виконавчого листа № 760/12667/22 від 12 грудня 2023 року, виданого для примусового виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року у справі №760/12667/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 29 жовтня 2019 року, з урахуванням 25% річних та 3% річних, в сумі 2 393 537,67 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 055,65 грн судового збору.
09 жовтня 2024 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, арешт коштів боржника, стягнення основної винагороди приватного виконавця, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження, з ідентифікатором для доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, у тому числі боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином, відповідно до припису Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.
За даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1697872980000).
21 жовтня 2024 року приватним виконавцем отримано відповідь від Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно якої встановлено, що за вказаною адресою починаючи з 05 грудня 2019 року зареєстровані неповнолітні особи, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 12 березня 2021 року - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, реєстрація неповнолітніх осіб у квартирі, що належить на праві приватної власності боржнику, відбулась після укладення договору іпотеки, серія та номер: 5260, виданий 29 жовтня 2019 року, видавник: ПНКМНО Лігун А. І. та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Згода іпотекодержателя на реєстрацію неповнолітніх осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не надавалась.
Враховуючи вищевикладене, приватний виконавець вважає, що боржником свідомо були вчинені дії щодо реєстрації неповнолітніх осіб у квартирі з метою унеможливлення/ускладнення звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
07 листопада 2024 року він, з урахуванням положень чинного законодавства, звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання дозволу на реалізацію об'єкта нерухомого майна, право на користування якою мають діти.
10 грудня 2024 року він отримав рішення від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1697872980000), що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, приватний виконавець звернувся до суду з указаним поданням та просив його задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року подання залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення подання.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не з'ясував, чи дійсно проживає в квартирі, чи має інше житло, не витребував від виконавця акти обстеження, не перевірив жані реєстру місця проживання. Така непонота з'ясування обставин справи є порушенням норм ЦПК України, які зобов'язують суд всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та оцінити докази в їх сукупності.
Відповідно до приписів чинного законодавства України, звернення стягнення на майно боржника є правомірним та необхідним заходом для реалізації законного судового рішення. У даній справі звернення стягнення на квартиру боржника ОСОБА_7 є єдино можливим способом забезпечити фактичне виконання рішення суду, оскільки іншого майна у боржника не виявлено.
В судовому засіданні приватний виконавець Гненний Д.А. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що батько (боржник у вищевказаному виконавчому провадженні) або матір неповнолітніх дітей, які зареєстровані у спірній квартирі, мають інше житло, де б вони могли проживати разом з дітьми після реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, доказів того, що зареєстровані у спірній квартирі діти не є дітьми першої лінії споріднення з боржником (іпотекодавцем) матеріали справи не містять.
Крім того, реєстрацію місця проживання дітей у спірній квартирі було здійснено 05 грудня 2019 року та 12 квітня 2021 року, тобто після укладення іпотечного договору, однак до звернення ОСОБА_2 з позовом до боржника до суду (вересень 2022 року), та відповідно, до ухвалення рішення на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого приватний виконавець звернувся з цим поданням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12667/22, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 12 грудня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 29 жовтня 2019 року, з урахуванням 25% річних та 3% річних, в сумі 2 393 537,67 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 055,65 грн судового збору.
З метою забезпечення виконання вищевказаного виконавчого листа приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 було з'ясовано, що боржнику - ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку 29 жовтня 2019 року було зареєстровано іпотеку на підставі договору іпотеки від 29 жовтня 2019 року, зареєстрованого за номером 5260, згідно з яким іпотекодержателем є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17 грудня 2024 року.
Крім того, 15 жовтня 2024 року направлено до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації запит приватного виконавця за вих. № 10914 з метою отримання інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2024 року до приватного виконавця надійшла відповідь з Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Реєстр територіальної громади міста Києва, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21 листопада 2008 року; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 05 грудня 2019 року; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 грудня 2019 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 грудня 2019 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12 квітня 2021 року.
Таким чином, встановлено, що у вищевказаній квартирі зареєстровані неповнолітні діти.
З урахуванням викладеного, приватний виконавець 07 листопада 2024 року звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом приватного виконавця за вих. № 11936 щодо надання дозволу на реалізацію об'єкта нерухомого майна, що належить боржнику, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки неповнолітні діти мають право на користування ним.
10 грудня 2024 року приватним виконавцем було отримано лист Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 грудня 2024 року № 108/24-5433, відповідно до якого повідомлено, що Служба не може надати згоду на реалізацію майна боржника ОСОБА_1 , де право користування мають малолітні та неповнолітні діти, для запобігання порушенню житлових прав дітей.
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Районним судом було встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що батько (боржник у вищевказаному виконавчому провадженні) або матір неповнолітніх дітей, які зареєстровані у спірній квартирі, мають інше житло, де б вони могли проживати разом з дітьми після реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, доказів того, що зареєстровані у спірній квартирі діти не є дітьми першої лінії споріднення з боржником (іпотекодавцем) матеріали справи не містять.
Крім того, реєстрацію місця проживання дітей у спірній квартирі було здійснено 05 грудня 2019 року та 12 квітня 2021 року, тобто після укладення іпотечного договору, однак до звернення ОСОБА_2 з позовом до боржника до суду (вересень 2022 року), та відповідно, до ухвалення рішення на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого приватний виконавець звернувся з цим поданням.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини не можуть вказувати на недобросовісність дій боржника ОСОБА_1 щодо реєстрації місця проживання дітей у спірній квартирі, з метою перешкоджання виконанню рішення суду від 03 серпня 2023 року про стягнення заборгованості є обґрунтованим.
Крім боржника у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти, відсутність доказів, що у батьків зазначених дітей є інше житло, ступінь споріднення дітей з боржником, а також те, що в ході судового засідання не знайшли свого підтвердження доводи приватного виконавця про недобросовісну поведінку боржника, то дозвіл на примусову реалізацію вищевказаної квартири призведе до порушення здорового та нормального зростання дітей, а примусова реалізація квартири може призвести до погіршення рівня їх життя, достатнього для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що є неприпустимим, з огляду на дотримання прав дитини, які їй гарантуються державою та міжнародним співтовариством.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 30 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді