21 квітня 2026 року місто Київ
Справа № 753/1840/26
Апеляційне провадження № 33/824/2240/2026
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Богдана Вікторовича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року (суддя Коляденко П.П.)
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 574531 від 24.01.2026, ОСОБА_1 , в порушення п. 2.3.б, 10.1, 12.3 ПДР, 24.01.2026 року о 16 год. 50 хв., керуючи автомобілем «SSang Young Rexton», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по прибудинковій території, не врахував дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху, а саме повороту ліворуч, здійснив виїзд на зустрічний напрям руху дороги, де рухався автомобіль «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, що призвело до механічних пошкоджень, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.
Дарницький районний суд м. Києва постановою від 17 березня 2026 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Не погодившись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. 25 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду 31 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, незаконністю оскаржуваної постанови, з підстав її прийняття без повного, всебічного та об'єктивного вивчення всіх обставин справи.
Зазначає, що матеріали справи не містять конкретних доказів порушення пунктів 2.3 «б» та 12.3 ПДР України, суть яких має загальний характери, оскільки їх порушення можна адресувати будь-якому учаснику ДТП, у тому числі водію «Нісан» ОСОБА_2 .
Вказує, що висновок суду про те, що місцем зіткнення є не перехрестя, а «прибудинкова територія», «виїзд на дорогу з житлової зони» є безпідставним оскільки такі поняття в ПДР України не містяться, судом не розкриті, зокрема щодо характерних ознак таких місць та доказів на підтвердження цього.
У матеріалах справи відсутня технічна документація з обслуговування будинків розташованих поруч аби стверджувати про те, що місце зіткнення є прибудинковою територією.
З урахуванням обставин справи є підстави стверджувати, що обидва учасники ДТП рухалися в житловій зоні, при цьому ОСОБА_1 рухався від будинку 9-Г дорогою, що має наскрізний проїзд, а ОСОБА_2 від будинку 9-В по вул. Архітектора Вербицього. Тобто місцем зіткнення слід вважати перехрестя рівнозначних доріг, при цьому зі схеми місця ДТП не вбачається, що після зіткнення автомобіль ОСОБА_1 опинився на смузі зустрічного руху. Відповідно, ОСОБА_2 як водій, до транспортного засобу якого з правого боку наближаються транспортні засоби, відповідно до п. 16.12 ПДР України, має дати їм дорогу, чого не зробив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Пустовий Б.В. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань суду не подав, направив до суду свою дружину - ОСОБА_3 , яка з огляду на відсутність повноважень представляти інтереси в суді в справі про адміністративні право-порушення не була допущена до участі в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
У вину ОСОБА_1 ставиться порушенням вимог пунктів 2.3 «б», 10.1 та 12.3 ПДР України, а саме те, що він рухаючись по прибудинковій території, не врахував дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху, а саме повороту ліворуч, здійснив виїзд на зустрічний напрям руху дороги, де рухався інший автомобіль «Nissan X-Trail», внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, що призвело до механічних пошкоджень.
Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
За приписами п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що:
- як вбачається зі схеми місця ДТП, яка складена уповноваженою особою та учасниками пригоди без будь-яких зауважень, місцем пригоди є виїзд на дорогу з житлової зони. При цьому відповідно до п 10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає. За наведених обставин твердження про те, що водій ОСОБА_2 повинен був надати дорогу водію ОСОБА_1 - є неспроможними.
- суд приймає до уваги і положення п. 10.5 ПДР згідно з якими поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху;
- вина ОСОБА_1 підтверджується і даними схеми ДТП щодо місця зіткнення транспортних засобів, їх розташування після пригоди, характеру і локалізації отриманих механічних ушкоджень автомобілів.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законним та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із того, що вони не спростовують установлених судом першої інстанції обставин дорожньо-транспортної пригоди та фактично зводяться до власного тлумачення апелянтом дорожньої обстановки, схеми місця ДТП і правил проїзду відповідної ділянки дороги.
Так, посилання захисника на те, що матеріали справи не містять конкретних доказів порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3 «б» та 12.3 ПДР України, є безпідставними. Указані норми не мають абстрактного характеру в межах цієї справи, оскільки їх порушення конкретизовано фактичними обставинами ДТП, відповідно до яких ОСОБА_1 , змінюючи напрямок руху та виконуючи поворот ліворуч, не переконався у безпечності такого маневру, не врахував дорожньої обстановки, допустив виїзд у напрямок руху автомобіля «Nissan X-Trail» та не вжив своєчасних заходів для уникнення зіткнення.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що порушення пунктів 2.3 «б» та 12.3 ПДР України можна було б однаковою мірою інкримінувати будь-якому учаснику ДТП, зокрема водію автомобіля «Nissan X-Trail» ОСОБА_2 , оскільки матеріали цієї справи не містять даних, які б свідчили, що саме дії водія ОСОБА_2 були причиною ДТП або що він мав реальну можливість уникнути зіткнення за умови дотримання ОСОБА_1 вимог щодо безпечної зміни напрямку руху.
Доводи про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив місце зіткнення як прибудинкову територію або виїзд із житлової зони, також не спростовують правильності висновків суду. Із матеріалів справи вбачається, що відповідні обставини суд встановив не довільно, а на підставі схеми місця ДТП, складеної уповноваженою особою, яка містить дані про місце пригоди, розташування транспортних засобів після зіткнення, напрямки їх руху, місце зіткнення та характер дорожньої обстановки. При цьому схема ДТП була складена за участю водіїв і не містить зауважень, які б ставили під сумнів правильність зафіксованих у ній відомостей. Крім того, сам ОСОБА_1 вказує, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою будинку, від якого, за його ж поясненнями, він рухався перед зіткненням. Ця обставина додатково узгоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дорога, з якої виїжджав ОСОБА_1 , за своїм фактичним розташуванням та функціональним призначенням є виїздом із житлової зони / прибудинкової території, а не самостійною рівнозначною дорогою, про що наполягає сторона захисту. Тому посилання апелянта на необхідність застосування до цієї дорожньої ситуації правил проїзду перехресть рівнозначних доріг є необґрунтованим.
Посилання сторони захисту на відсутність у матеріалах справи технічної документації з обслуговування будинків, розташованих поруч, не має вирішального значення для правильного вирішення справи.
Доводи про те, що зі схеми місця ДТП не вбачається перебування автомобіля ОСОБА_1 на смузі зустрічного руху після зіткнення, також не є підставою для скасування постанови, оскільки факт адміністративного правопорушення у цій справі підтверджується не лише кінцевим розташуванням транспортних засобів після пригоди, а сукупністю даних про напрямок їх руху, місце первинного контакту, характер і локалізацію механічних пошкоджень автомобілів та сам механізм виконання ОСОБА_1 маневру повороту ліворуч.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне визначення місця ДТП, відсутність доказів порушення ОСОБА_1 ПДР та необхідність застосування до спірної дорожньої ситуації правила проїзду рівнозначних доріг є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно й об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно встановив фактичні дані, які мають значення для її вирішення, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Підстав для скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП не встановлено.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Богдана Вікторовича - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Желепа