Справа № 11-cc/824/3837/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/11449/26
14 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.03.2026 року задоволено клопотанняпрокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025000000000749 від 02.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладено арешт на речові докази, які були вилучені під час обшуку 19.03.2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на мобільний телефон Redmi Note 13 Pro IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.03.2026 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна та повернути мобільний телефон Redmi Note 13 Pro IMEI НОМЕР_2 власнику майна, тобто ОСОБА_6 .
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню.
Вказує, що в описовій частині оскаржуваної ухвали жодним чином не конкретизовано і не мотивовано доказами, з якою саме метою накладається арешт, що є грубим порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Звертає увагу суду, що вона - ОСОБА_6 не є у даному кримінальному провадженні ні підозрюваною, ні обвинуваченою, та не може бути юридичною особою, якою отримано неправомірну вигоду.
Зауважує, що в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які посилання на факти, які б вказували на те, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення містяться на мобільному телефону, на який накладено арешт. Водночас, у клопотанні не зазначено ніяких відомостей, які б надавали підстави вважати мобільний телефон речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, зазначає апелянт, що прокурором не доведено, що мобільний телефон є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Наголошує апелянт, що дозволу на вилучення мобільного телефону ухвалою суду про надання дозволу на проведення обшуку надано не було.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що першим відділом детективів підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у податковій сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42025000000000749 від 02.09.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснили розтрату бюджетних коштів в розмірі 14 150 721,00 грн. внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами.
Так, командир військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надає підлеглій йому посадовій особі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на посаді начальника тендерного відділу в/ч НОМЕР_10 вказівки на підготовку документів для проведення процедур закупівель без використання електронної системи, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» щодо придбання матеріалів для будівництва фортифікаційних споруд на території Сумської області, із заздалегідь визначеними постачальниками - підконтрольними підприємствами, які були визначені ОСОБА_10 та заступником командира-начальник логістики ВЧ НОМЕР_5 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_11), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_10» .(код ЄДРПОУ: НОМЕР_12), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_11» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_13) та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_14), та інші.
Так зазначено, що ОСОБА_13 , залучила ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 який є уповноваженою особою з питань публічних закупівель ВЧ НОМЕР_3 , та є відповідальною особою за проведення закупівель товарів призначених для будівництва оборонних ліній, фортифікаційних споруд та інших товарів для забезпечення обороноздатності держави.
В ході проведення заходів зазначено, що у 2024 році між військовою частиною НОМЕР_3 код (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_14) в особі директора ОСОБА_15 , укладені договори відносно будівництва п'яти фортифікаційних споруд в районі міста Глухів Сумської області, з терміном виконання робіт до 20.12.2024 року. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_8 (вч НОМЕР_3 ) п'ять об'єктів, по яким здійснювалось будівництво в рамках договорів, до вищезазначеного терміну підприємством були виконані частково. У зв'язку з вищевказаними обставинами договори з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» було розірвано та накладено штрафні санкції за несвоєчасне завершення будівництва.
В подальшому, завершення будівництва було виконано силами ІНФОРМАЦІЯ_8 (вч НОМЕР_3 ).
В ході виконання робіт військовослужбовці вносять недостовірні відомості до офіційних документів, щодо об'ємів отриманих будівельних матеріалів та невибухових перешкод які в подальшому службові особи в/ч НОМЕР_3 здійснюють списання зазначених матеріалів які фактично не поставлені в повному обсязі чим самим завишають об'єми використаних матеріалів при будівництві. Вартість не поставлених товарно-матеріальних цінностей підпорядковані підприємства повертають у готівковій формі керівництву військової частини.
В ході проведених заходів встановлено, що за результатами виконання будівельних робіт оплачених замовником в рамках будівництва фортифікаційних споруд ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» здійснювали проведення безтоварних операцій у період з 26.12.2024 року по 30.12.2024 рік для виведення коштів у готівку. Зокрема, зафіксовано придбання у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» тканини та столового посуду на загальну суму понад 7 млн. грн., що не має ознак фактичного постачання та не корелюється з предметом основної діяльності.
Також, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ході поставки товарів (піраміди загороджувальні ПЗ-1 та плит) здійснили привласнення бюджетних коштів на загальну суму 4 803 822 грн. з ПДВ, що спричинили збитки ВЧ НОМЕР_3 у повному обсязі.
Подальшими заходами зазначено, що ВЧ НОМЕР_3 уклало низку договорів відносно поставки товарів, а саме "ІНФОРМАЦІЯ_14 з наступними підприємствами: TOB «ІНФОРМАЦІЯ_9» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_11), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_10» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_12).
Директор вказаних підприємств ОСОБА_16 . Засновник та власник підприємств ОСОБА_17 .
Так в ході проведення заходів направлених на встановлення технічних вимог до продукції, виявлено, що ІНФОРМАЦІЯ_15 виробника «ІНФОРМАЦІЯ_16, не відповідає вимогам ДСТУ.
Також зазначено, що ОСОБА_13 , залучила ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є уповноваженою особою з питань публічних закупівель ВЧ НОМЕР_3 , та є відповідальною особою за проведення закупівель спеціальних транспортних засобів які в подальшому використовуються військовою частиною у будівництві оборонних ліній, фортифікаційних споруд та інших робіт для забезпечення обороноздатності держави.
Так, між ВЧ НОМЕР_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» код ЄДРПОУ: НОМЕР_15, в особі директора ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , укладено низку договорів відносно поставки спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до видаткової накладної № 36 від 13.05.2025 року, військова частина НОМЕР_3 здійснила закупівлю у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» предметом якої є ІНФОРМАЦІЯ_18 серійний номер НОМЕР_9, у кількості ІНФОРМАЦІЯ_19.
Зазначено, що відповідно до видаткової накладної № 7 від 03.04.2025 року ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20"» здійснено закупівлю у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_21» код ЄДРПОУ: НОМЕР_16, предметом якої є ІНФОРМАЦІЯ_24 ІНФОРМАЦІЯ_22 серійний номер НОМЕР_9, у кількості ІНФОРМАЦІЯ_23. з ПДВ.
В подальшому відповідно до вантажно митної декларації № 927267 від 23.09.2024 року, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_21» код ЄДРПОУ: НОМЕР_16, імпортує ІНФОРМАЦІЯ_24 ІНФОРМАЦІЯ_22 серійний номер НОМЕР_9, у кількості ІНФОРМАЦІЯ_25, відправником якого є «ІНФОРМАЦІЯ_26.
Враховуючи викладене ВЧ НОМЕР_3 придбало вказаний спеціальний транспортний засіб за завищеною ціною на суму ІНФОРМАЦІЯ_27
Відповідно до видаткової накладної № 82 від 19.05.2025 року, військова частина НОМЕР_3 здійснила закупівлю у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20"» предметами якої є: ІНФОРМАЦІЯ_28. з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної № 9 від 08.05.2025 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» здійснив закупівлю у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» вище сказані ІНФОРМАЦІЯ_30.
Відповідно до вантажно митних декларацій ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» імпортував ІНФОРМАЦІЯ_31.
Таким чином зазначено, що ВЧ НОМЕР_3 здійснило закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_32.
Відповідно до видаткової накладної № 81 від 18.06.2025 року, військова частина НОМЕР_3 здійснила закупівлю у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» предметом якої є ІНФОРМАЦІЯ_33.
Зазначено, що відповідно до вантажно митної декларації № 13945 від 14.06.2024 року, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20"» імпортував ІНФОРМАЦІЯ_34.
Таким чином ВЧ НОМЕР_3 здійснило закупівлю спеціального транспортного засобів у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» за завищеними цінами чим спричинила розтрату бюджетних коштів на загальну суму на суму 14 150 721 гривень.
Також зазначено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні службові особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_35» (код ЄДРПОУ НОМЕР_17) які здійснювали поставку закупівлю спеціальних транспортних засобів в адресу Військової частини НОМЕР_3 та службові особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_36» (код ЄДРПОУ НОМЕР_18), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_37» (код ЄДРПОУ НОМЕР_19), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_38» (код ЄДРПОУ НОМЕР_20), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_35» (код ЄДРПОУ НОМЕР_17), ФОП ОСОБА_20 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) які здійснювали поставку фортифікаційних споруд в адресу Військової частини НОМЕР_3 .
Процесуальними заходами встановлено, що начальник фінансово-економічної служби-головний бухгалтер військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та переховує речі та документи, які мають доказове значення для кримінального провадження за даною адресою.
З метою підтвердження кримінального правопорушення та зібрання речових доказів, у вказаному кримінальному провадженні 19.03.2026 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2026 справа №761/7245/26 де проживає ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 вилучено мобільний телефон Redmi Note 13 Pro IMEI НОМЕР_2 . В зазначеному телефоні наявна інформація, яка має відношення до кримінального провадження.
Вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон у вказаному кримінальному провадженні постановою старшого детектива першого відділу детективів підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у податковій сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_21 від 19.03.2026 року визнано речовим доказом.
26.03.2026 року (клопотання датовано 20.03.2026 року) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42025000000000749 від 02.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, на речові докази, які були вилучені під час обшуку 19.03.2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на мобільний телефон Redmi Note 13 Pro IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого Шевченківського районного суду міста Києва від 27.03.2026 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на мобільний телефон Redmi Note 13 Pro IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що мобільний телефон, на який прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
А тому доводи апелянта про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Що стосується доводів автора апеляційної скарги стосовно того, що дозволу на вилучення мобільного телефону, на арешті якого наполягає прокурор, ухвалою суду не було надано, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Обмежень щодо права слідчого вилучати лише ті речі, які зазначені в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, дана норма права не містить, а тому підстави вважати, що прокурором було порушено порядок проведення тимчасового вилучення майна, відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, обшук було проведено 19.03.2026 року. З клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно прокурор звернувся до Шевченківського районного суду міста 20.03.2023 року, дата зазначається на клопотанні та на печатці направлення клопотання до суду, тобто на наступний день після проведення обшуку та вилучення майна.
Вказані відомості, що містяться у матеріалах провадження, засвідчують факт дотримання стороною обвинувачення визначених законом строків для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
При цьому, колегія суддів звертає увагу власника майна та представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025000000000749 від 02.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладено арешт на речові докази, які були вилучені під час обшуку 19.03.2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на мобільний телефон Redmi Note 13 Pro IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4