Справа № 11-cc/824/3458/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 367/3765/26
08 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon», апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2026 року задоволено частково клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.05.2026 року включно, з визначенням розміру застави в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень), із визначенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України у разі її внесення щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2026 року у та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою (особисте зобов'язання або домашній арешт).
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню. Оскільки слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.
Разом з тим, стороною обвинувачення належним чином не доведено існування ризиків переховування, та впливу на свідків.
Апелянт зазначає, що суд не врахував майновий стан підозрюваного, та визначив непомірний розмір застави, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, є внутрішньо переміщеною особою, а отже ці факти позбавляють його доступу до власного майна та стабільного джерела доходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділення відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026111420000152 від 17.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Встановлено, що 17.03.2026, приблизно об 07 год 40 хв (точний час не встановлено) у ОСОБА_7 , який знаходився біля будинку АДРЕСА_2 , що на підставі свідоцтва про право на спадщину перебуває у власності ОСОБА_10 , (2/3 частина) та ОСОБА_11 (1/3 частина), на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_12 , раптово виник злочинний умисел, спрямований на знищення шляхом підпалу будинку АДРЕСА_2 , що перебуває у фактичному користуванні останньої.
Реалізуючи свій умисел ОСОБА_7 , перебуваючи у тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому майнової шкоди та бажаючи їх настання, з метою знищення чужого майна піднявся за допомогою драбини на горище вищевказаного будинку, де підпалив запальничкою папір, внаслідок чого вказаний будинок пошкоджено вогнем.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України - умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
17.03.2026 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КПК України.
19.03.2026 року т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , з погодженням прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , звернувся до Ірпінського міського суду Київської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2026 року задоволено частково клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.05.2026 року включно, з визначенням розміру застави в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень), із визначенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України у разі її внесення, щодо ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрюваного до кримінального правопорушення, достатньо аби виправдати подальше розслідування та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами зазначеними в клопотанні слідчого.
Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Також, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинений злочин не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої длязабезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст. 182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначив останньому заставу в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень, що зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2026 року, якоюзадоволено частково клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.05.2026 року включно, з визначенням розміру застави в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень), із визначенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України у разі її внесення щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3