28 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 672/445/13-ц
Провадження № 22-ц/820/749/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.
секретар судового засідання Дубова М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/445/13-ц за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року у складі судді Рибачук О.Г. у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчих листах.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У березні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 травня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та сплачений судовий збір в сумі 3441грн.
У січні 2026 року ТзОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» звернулось до суду з заявою про заміну стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТзОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» у виконавчих листах у справі № 672/445/13-ц.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що ТзОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» є правонаступником ПАТ «КБ «НАДРА», оскільки 15.07.2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір № GL48N718070_І_1 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ПАТ КБ «Надра» відступає ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» належні ПАТ КБ «Надра», а ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуває права вимоги ПАТ КБ «Надра» до боржників, зокрема у зобов'язані передбаченому кредитним договором № 51/МК/2008-840 від 24.09.2008 року та договором поруки № 51/МК/1 від 24.09.2008 року, відтак має право на стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, яка стягнута заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 травня 2013 року у справі № 672/445/13-ц.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.
ТзОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» подало апеляційну скаргу, вважають що судом першої інстанції при прийнятті ухвали Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки, що викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.
Апелянт посилається, що 15 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» (назва змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп») був укладений Договір №GL48N718070_І_1 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ТОВ «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 51/МК/2008-840 від 24.09.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Постановами по ВП № 49761935 та ВП 49761766 від 26.04.2017 винесеними державним виконавцем Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, виконавчі листи №2/672/183/2013 від 12.02.2014 по справі № 672/445/13-ц Городоцького районного суду в Хмельницької області були повернуті, керуючись п. 9 ч. 1 ст 37 Закону України «Про виконавче провадження.
Апелянт посилається, що ч. 5 ст 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Така заборона встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VII, однак цей закон втратив чинність з 28.09.2021 року Отже, враховуючи підстави повернення виконавчого документа стягувачу (пункт 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»), трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання розпочався з 28.09.2021 року, з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (доповненим Законом № 2120-IX від 15.03.2022), передбачено,що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Також пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, на даний час строк дії воєнного стану в України продовжено.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження та стягувача у виконавчих листах, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Так судом встановлено, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2013 року по справі № 672/445/13 стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та сплачений судовий збір в сумі 3441 грн.
Рішення в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили.
11 лютого 2014 року до суду надійшла заява представника банку з проханням видати та направити на адресу банку рішення та виконавчі листи в даній цивільній справі.
14 лютого 2014 року судом поштою на адресу банку було направлено 4 виконавчі листи та копія рішення суду, які отримані банком 17 лютого 2014 року.
Вказані виконавчі листи були звернуті банком до примусового виконання.
На підставі даних виконавчих листі державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області в було відкрито два виконавчі провадження: щодо боржника ОСОБА_1 ВП № 49761766 та щодо боржника Федоровича ВП № 49761935.
Постановою старшого державного виконавця Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 26 квітня 2017 року в межах ВП № 49761766 повернуто стягувачу виконавчий лист № 2/672/183/2013 від 12.02.2014 року - боржник ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», сфера дії якого поширюється на правовідносини, що виникли між стягувачем і боржником в даному виконавчому провадженні і яким на думку державного виконавця встановленою заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Також постановою старшого державного виконавця Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 26 квітня 2017 року в межах ВП № 497619356 повернуто стягувачу виконавчий лист № 2/672/183/2013 від 12.02.2014 року - боржник ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», сфера дії якого поширюється на правовідносини, що виникли між стягувачем і боржником в даному виконавчому провадженні і яким на думку державного виконавця встановленою заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
15.07.2020 відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_І_1 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ПАТ КБ «Надра» відступає ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» належні ПАТ КБ «Надра», а ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуває права вимоги ПАТ КБ «Надра» до боржників, що зазначені в додатках №№ 1-5 договору, в яких боржником за кредитним договором від 24.09.2008 року зазначена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частинами першою та п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла станом на час набрання рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2013 року законної сили, строк пред'явлення рішення суду до виконання складав 1 рік.
В межах даного строку банк звернув виконавчі листи до примусового виконання і виконавчою службою було відкрите виконавче провадження.
Згідно з пунктами 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 02 червня 2016 року, яка набрала чинності 05 жовтня 2016 року) в редакції, що діяла під час розгляду заяви в суді першої інстанцій, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла під час розгляду заяви в суді першої інстанцій, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Згідно статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (пункт 9 частини першої).
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п' ята).
07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а саме: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Вказаний Закон є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.
Тобто, встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборона щодо звернення стягнення на майно боржника стосується заходів примусового виконання рішень (конкретних дій, спрямованих державним виконавцем на виконання рішення суду)
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 308/3270/17.
Таким чином, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у розумінні пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою повернення виконавчого документа стягувачу, що і було зроблено постановами державного виконавця від 26.04.2017 року в межах виконавчих проваджень щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Разом з тим, зміст статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначає підстави повернення стягувачу виконавчого документа, за яким відкрито виконавче провадження, зокрема за п. 9 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втратив чинність 28 вересня 2021 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
Таким чином згідно норм ч. 5 ст. 12 строк пред'явлення виконавчого документа, повернутого в зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто в даному випадку з 28 вересня 2021 року протягом трьох років.
При цьому за під. п. 4 п. 10-2 Розділу XIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ закону України «Про виконавче провадження», визначені цим Законом строки, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану;
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва».
Судом беззаперечно встановлено, що постановами старшого державного виконавця Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 26 квітня 2017 року в межах ВП № 49761766 і ВП № 497619356 повернуто стягувачу виконавчі листи № 2/672/183/2013 від 12.02.2014 року щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», сфера дії якого поширюється на правовідносини, що виникли між стягувачем і боржником в даному виконавчому провадженні і яким на думку державного виконавця встановленою заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Вказані постанови оскаржені не були та є чинними.
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втратив чинність 28 вересня 2021 року і відповідно норм ч. 5 ст. 12 строк пред'явлення виконавчого документа, повернутого в зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто в даному випадку з 28 вересня 2021 року протягом трьох років до 28 вересня 2024 року.
Однак згідно під. п. 4 п. 10-2 Розділу XIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про виконавче провадження» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває збройна агресія Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.
В зв'язку з цим в Україні діє воєнний стан, який був введений в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, та з того часу по даний неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженим Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Воєнний стан на території України діє і на час розгляду даної цивільної справи.
Також заявник на підставі Договору №GL48N718070_І_1 про відступлення прав вимоги від 15.07.2020 набув права вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 24.09.2008 року.
За таких обставин слід дійти висновку, що заявник не пропустив строк пред'явлення виконавчих листів до виконання, у нього є право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання в межах вищевказаних строків з урахуванням введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 20222 року, який діє і до цього часу, а тому колегія суддів вважає, що заява ТОВ «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчих листах № 2/672/183/2013 від 12.02.2014 року, виданих на виконання рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2013 року по справі № 672/445/13, підлягає задоволенню.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не дав їм належної оцінки, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» задовольнити.
Ухвалу Городоцького районного суду від Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому листі № 2/672/183/2013 від 12.02.2014 року, виданого на виконання рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2013 року по справі № 672/445/13, за яким боржником є ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп».
Замінити стягувача у виконавчому листі № 2/672/183/2013 від 12.02.2014 року, виданого на виконання рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2013 року по справі № 672/445/13, за яким боржником є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по кредитному договору № 51/МК/2008-840 від 24 вересня 2008 року в сумі 41143,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 328735,2 грн, а також 57 421,90 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Л.М. Грох