465/10246/25
1-кп/465/337/26
судового засідання
/резолютивна частина/
28.04.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020000154 від 01 лютого 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
у провадженні суду знаходиться обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 62024150020000154 від 01 лютого 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У межах даного кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, які стали причиною обрання такого запобіжного заходу, зазначивши, що ризики враховані при обранні запобіжного заходу, а саме передбачені п 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, ризики: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 не відпали і продовжують мати місце на сьогоднішній день.
Обвинувачений щодо задоволення колопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечив, просив визначити йому розмір застави.
Захисник в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, просила визначити обвинуваченому заставу.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд враховує положення ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також ст. 29 Конституції України.
Згідно з приписами ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд враховує положення ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також ч.2 ст. 29 Конституції України.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги пп. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
При вирішенні питання продовження строку дії, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає, що судовий розгляд не розпочався, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу продовжують існувати, оскільки з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, з огляду на високу вірогідність переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 вироком Саратського районного суду Одеської області від 25.10.2023 року засудженнй за вчинення кримінального правопорушення, прередбаченого ч.5 ст. 407 КК Україти до покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні терміном на два роки, тривалий час ухилявся від виконання покарання, хоча достовірно знав про необхідність такого, підтверджує наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги обставини, які вказують на доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , суд доходить висновків про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Підстави для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого не відпали, вищенаведені ризики продовжують існувати, а тому є необхідність у продовженні такого запобіжного заходу із зазначенням відповідного строку.
Відповідно до абзацу 8 частини 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З цих підстав, клопотання обвинуваченого про визначення розміру застави задоволенню не підлягає.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також враховуючи положення ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 315 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , дію раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без права внесення застави.
Строк дії ухвали - до 26 червня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.
Повний текст ухвали буде проголошено 29 квітня 2026 року о 13 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1