29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №466/5516/24
адміністративне провадження №К/990/54421/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Торопчина Олексія Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Пліша М.А., суддів: Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА №00014034 від 19 жовтня 2023 року, серії АА №00014343 від 31 жовтня 2023 року, серії АА №00014366 від 02 листопада 2023 року, серії АА №00014390 від 02 листопада 2023 року, серії АА №00014402 від 03 листопада 2023 року, серії АА №00014540 від 08 листопада 2023 року, серії АА №00014738 від 15 листопада 2023 року, серії АА №00014810 від 17 листопада 2023 року, серії АА №00014854 від 20 листопада 2023 року, серії АА №00015105 від 24 листопада 2023 року, серії АА №00015131 від 24 листопада 2023 року, серії АА №00015328 від 30 листопада 2023 року, серії АА №00015372 від 30 листопада 2023 року, серії АА №00015565 від 05 грудня 2023 року, серії АА №00015678 від 07 грудня 2023 року, серії АА №00016695 від 11 січня 2024 року.
2. Шевченківський районний суд міста Львова рішенням від 22 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
3. 04 лютого 2025 року адвокат Бойчук Тарас Васильович (далі - ОСОБА_2 ) подав через підсистему «Електронний суд» до Восьмого апеляційного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року, яку Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 лютого 2025 року повернув скаржнику.
4. 12 лютого 2025 року адвокат Бойчук Т.В. вдруге подав через підсистему «Електронний суд» до Восьмого апеляційного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року та Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу залишив без руху та встановив ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
5. Ухвалою від 11 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року повернув скаржнику.
6. 20 березня 2025 року адвокат Бойчук Т.В. втретє подав через підсистему «Електронний суд» до Восьмого апеляційного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року, яку Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2025 року залишив без руху та встановив ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
7. Ухвалою від 29 квітня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року повернув скаржнику.
8. 20 червня 2025 року адвокат Бойчук Т.В. вчетверте подав через підсистему «Електронний суд» до Восьмого апеляційного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року та Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 червня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року. Апеляційну скаргу залишив без руху та встановив ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
9. Ухвалою від 10 липня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року повернув скаржнику.
10. 22 липня 2025 року адвокат Торопчин Олексій Дмитрович (далі - Торопчин О.Д.) подав в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» до Восьмого апеляційного адміністративного суду п'яту апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року та Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
11. Ухвалою від 10 грудня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 . Відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 . Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Адвокат Торопчин О.Д. подав до Верховного Суду в інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
13. Касаційна скарга мотивована тим, що, постановляючи оскаржувану ухвалу від 10 грудня 2025 року, суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 січня 2021 року в справі №0940/2276/18, від 18 січня 2023 року в справі №170/129/21, від 29 листопада 2023 року в справі №906/308/20, згідно із якими ОСОБА_1 , щодо якої накладено санкції (обмеження), які являють собою обмежувальні заходи, що застосовуються державою чи організаціями для примусу особи до певних дій, покарання за порушення чи схвалення рішень, а в юридичному сенсі санкція є також частиною правової норми, що розглядає наслідки її порушення, не мала фінансової змоги вчасно сплатити судовий збір. ОСОБА_1 не є суб'єктом владних повноважень, який фінансується з державного бюджету, тому відмова їй у поновленні процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції в зв'язку з несплатою судового збору не могла бути застосована апеляційним судом. ОСОБА_1 , своєю чергою, являється пенсіонером, інвалідом, яка під час повномасштабної агресії рф проти України, не будучи військовозобов'язаною жінкою, виїхала з України та отримала тимчасовий захист для громадян України, який надає право на легальне проживання, роботу, доступ до медицини та соціальних послуг в Італії. Водночас, ураховуючи положення статей 55, 129 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на захист прав і свобод у суді, у тому числі на оскарження дій органів влади, та забезпечено право на апеляційний перегляд справи. Ці дві взаємопов'язані між собою статті Конституції України, як норми прямої дії, застосовуються у часі та до невизначеного кола осіб, незалежно від того, чи має особа кошти на сплату судового збору, чи ні.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
14. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 28 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував справу №466/5516/24 із Шевченківського районного суду міста Львова, яка надійшла до Верховного Суду в паперовому вигляді 17 лютого 2026 року, але без матеріалів апеляційного провадження №А/857/31172/25. У зв'язку з чим суддя-доповідач 30 березня 2026 року витребував матеріали вказаного апеляційного провадження із Восьмого апеляційного адміністративного суду в електронному вигляді з використанням функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» - «Витребування справ з ЦБД», які 02 квітня 2026 року надійшли до Верховного Суду.
15. Державною службою України з безпеки на транспорті подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - без змін, оскільки суд апеляційної інстанції правомірно відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 28 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 29 квітня 2026 року.
ІV. Позиція Верховного Суду
17. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №466/5516/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
18. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
19. Відповідно до статей 13, 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку судові рішення суду першої інстанції.
20. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
21. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
22. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
23. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
24. Статтею 295 КАС України встановлені загальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
25. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, частиною четвертою якої встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
26. За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
27. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
28. Тож стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження судового рішення (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
29. Водночас стаття 286 КАС України не обмежує повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
30. Отож причини пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності у загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку, за наявності відповідних підстав.
31. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
32. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
33. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання поважності/неповажності наведених скаржником причин пропущення строку на апеляційне оскарження суд має враховувати також й ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув із моменту, коли скаржник дізнався про відповідне судове рішення (ухвалу про повернення апеляційної скарги) до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою, і яким саме чином останній діяв протягом відповідного періоду часу. Суд апеляційної інстанції має враховувати, чи вчинялися особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без зайвих зволікань, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.
34. Згідно із правовою позицією Верховного Суду, строк на апеляційне оскарження судового рішення у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первинне звернення з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулося у межах строку апеляційного оскарження, установленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та вжито усіх можливих і залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, й такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, що не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, та які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
35. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
36. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
37. Отже, приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
38. Матеріалами справи №466/5516/24 в паперовому та електронному вигляді встановлено, що Шевченківський районний суд міста Львова справу розглянув 22 жовтня 2024 року у відкритому судовому засіданні за участю, зокрема, представника позивача - Бойчука Т.В., було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, а також роз'яснено, що рішення може бути повністю або частково оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08 листопада 2024 року.
39. Вперше апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року адвокат Бойчук Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав 04 лютого 2025 року, яку Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 лютого 2025 року повернув скаржнику в зв'язку з відсутністю належно оформлених документів про наявність у ОСОБА_2 права на підписання апеляційної скарги, тобто на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у Восьмому апеляційному адміністративному суді.
40. Вдруге апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року адвокат Бойчук Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав 12 лютого 2025 року та Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу залишив без руху та встановив ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, доказів неотримання представником позивача Бойчуком Т.В. оскаржуваного рішення до його електронного кабінету користувача Електронного суду, а також документа про сплату судового збору. Ухвалою від 11 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року повернув скаржнику в зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в установлений судом строк.
41. Втретє апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року адвокат Бойчук Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав 20 березня 2025 року, яку Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2025 року залишив без руху та встановив ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надіслання документа про сплату судового збору. Ухвалою від 29 квітня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року повернув скаржнику в зв'язку з неусуненням недоліку апеляційної скарги в установлений судом строк.
42. Вчетверте апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року адвокат Бойчук Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав 20 червня 2025 року та Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 червня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року. Апеляційну скаргу залишив без руху та встановив ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами і документа про сплату судового збору. Ухвалою від 10 липня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року повернув скаржнику в зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в установлений судом строк.
43. Вп'яте апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року в інтересах ОСОБА_1 подав адвокат Торопчин О.Д. 22 липня 2025 року та Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
44. На виконання вимог указаної ухвали адвокат Торопчин О.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 являється пенсіонером, інвалідом, яка під час повномасштабної агресії рф проти України, не будучи військовозобов'язаною жінкою, виїхала з України та отримала тимчасовий захист для громадян України, який надає право на легальне проживання, роботу, доступ до медицини та соціальних послуг в Італії. Скаржником вчасно, у межах строку на апеляційне оскарження, подано апеляційну скаргу, проте єдиним недоліком, який слугував її поверненню, була відсутність коштів на сплату судового збору. При цьому попередній представник (адвокат) Бачинської У.П. мав ще первинно «ресурс» для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в чому скаржник була впевнена, оскільки щоразу в кожній зі скарг було зазначено, що квитанція (платіжна інструкція) про сплату судового збору додається. Також указано, що з моменту набуття права на апеляційне оскарження поточні рахунки ОСОБА_1 були арештовані виконавчою службою, а сума судового збору для неї була непомірною. ОСОБА_1 не є суб'єктом владних повноважень, який фінансується з державного бюджету, тому відмова їй у поновленні процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції з підстав несплати судового збору не може бути застосована.
45. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 грудня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 . Відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
46. Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Урахувавши, що до подання цієї апеляційної скарги вже було подано чотири апеляційні скарги, які повернуто скаржнику, апеляційний суд зауважив, що доводи скаржника про те, що вона не могла своєчасно звернутися з цією апеляційною скаргою, оскільки перебувала за кордоном, не приймаються до уваги, оскільки ця апеляційна скарга подається вп'яте, а отже, вказані обставини не є такими, що об'єктивно унеможливили звернення зі скаргою в установлений процесуальною нормою строк. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що такі покликання як перебування позивача за кордоном, що стало причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, не є непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто в установлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги. Пославшись на приписи статті 44 КАС України, апеляційний суд констатував, що особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року в справі №9901/278/21 зазначила, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Щодо доводів скаржника в частині того, що попередній представник (адвокат) мав ще первинно «ресурс» для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в чому скаржник була впевнена, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права контролювати хід відомої їй судової справи, а також не позбавлена необхідності перевіряти належність повноважень обраного нею представника. Справа ініційована самою Бачинською У.П., їй було відомо про триваючий судовий процес, тому вона мала періодично цікавитися перебігом справи, незалежно від дій чи бездіяльності обраного представника. Разом із тим, обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, з підстав арешту виконавчою службою грошових коштів (рахунків, рухомого та нерухомого майна), не свідчать про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, оскільки сам факт арешту рахунків не позбавляв скаржника можливості при первинному поданні апеляційної скарги звернутися до апеляційного суду із заявою про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, а отже, вказані обставини не є поважними для поновлення строку апеляційного оскарження. Наведені у заяві доводи не підтверджують існування реальних перешкод, які унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги, і тому не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Отже, у відкритті апеляційного провадження у цій справі необхідно відмовити відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
47. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені скаржником причини пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року в справі №466/5516/24 не можна розцінювати як такі, що дають підстави для поновлення строку звернення з цією апеляційною скаргою.
48. Установлена законом процесуальна можливість подання апеляційної скарги, в тому числі повторно, не означає, що її подання можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, установлених процесуальним законом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року в справі №466/5516/24, яка відноситься до категорії справ, які є терміновими відповідно до норм КАС України, скаржник подав 22 липня 2025 року вп'яте. Чотири попередні апеляційні скарги на це рішення суду першої інстанції повернуті апеляційним судом скаржнику, три з яких - у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційних скарг у встановлений судом строк.
49. Перебування ОСОБА_1 за кордоном, на що посилається її представник, не вважається такою обставиною, яка відтермінувала встановлений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі цієї категорії. Апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року в справі №466/5516/24 ініційоване самою ОСОБА_1 через свого представника, що, своєю чергою, не звільняло її від обов'язку контролювати хід справи. Участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати процесуальну комунікацію із цим представником, а відтак, застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави. Сторона зобов'язана самостійно цікавитися перебігом судового процесу, а пасивність або невиконання обов'язків представником (адвокатом) не є виправданням для пропуску встановлених процесуальних строків.
50. До того ж необхідно звернути увагу на те, що, згідно із довідками відповідальних працівників Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронних листів, наявними у справі №466/5516/24, до електронного кабінету Бачинської У.П. було доставлено копії ухвал суду апеляційної інстанції: від 10 лютого 2025 року (про повернення апеляційної скарги) - 11 лютого 2025 року о 04:26 год; від 24 лютого 2025 року (про залишення апеляційної скарги без руху) - 24 лютого 2025 року о 23:25 год; від 11 березня 2025 року (про повернення апеляційної скарги) - 12 березня 2025 року о 20:05 год; від 16 квітня 2025 року (про залишення апеляційної скарги без руху) - 17 квітня 2025 року о 17:34 год; від 29 квітня 2025 року (про повернення апеляційної скарги) - 29 квітня 2025 року о 20:19 год; від 24 червня 2025 року (про залишення апеляційної скарги без руху) - 24 червня 2025 року о 19:55 год; від 10 липня 2025 року (про повернення апеляційної скарги) - 11 липня 2025 року о 16:34 год. Тож ОСОБА_1 мала знати про ці ухвали апеляційного суду та мотиви їх постановлення.
51. Касаційна скарга також мотивована тим, що ОСОБА_1 не мала фінансової змоги вчасно сплатити судовий збір, а суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 січня 2021 року в справі №0940/2276/18, від 18 січня 2023 року в справі №170/129/21, від 29 листопада 2023 року в справі №906/308/20. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд вирішував питання не про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відстрочення чи розстрочення його сплати, а про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Ця апеляційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року подана 22 липня 2025 року, тобто зі значним пропуском установленого КАС України строку, попередні апеляційні скарги були повернуті скаржнику й суд апеляційної інстанції слушно зауважив про те, що арешт виконавчою службою грошових коштів (рахунків, рухомого та нерухомого майна) не свідчить про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, оскільки сам факт арешту рахунків не позбавляв скаржника можливості при первинному поданні апеляційної скарги звернутися до апеляційного суду із заявою про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. Тож у цьому випадку наведена скаржником обставина не свідчить про поважні причини, які є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
52. Приписи статті 44 КАС України закріплюють обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
53. Указаними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, усунення недоліків апеляційної скарги. Невиконання скаржником вимог процесуального закону чи суду не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
54. Беручи до уваги наведене, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 грудня 2025 року обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року в справі №466/5516/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не наведено достатніх обґрунтувань та не надано допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, поданою вп'яте.
55. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
56. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
57. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги адвоката Торопчина О.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення, а оскаржуваної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року в справі №466/5516/24 - без змін.
V. Судові витрати
58. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу адвоката Торопчина Олексія Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року в справі №466/5516/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко