30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12567/25 пров. № А/857/20051/26 № А857/21555/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Глушка Ігоря Володимировича від розгляду справи № 380/12567/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та дій, спонукання до вчинення дій, стягнення коштів, -
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувають апеляційні скарги ОСОБА_1 та Окружного адміністративного суду міста Києва на рішення та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року від 31 березня 2026 року у справі № 380/12567/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та дій, спонукання до вчинення дій, стягнення коштів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Затолочний Віталій Семенович, суддя Глушко Ігор Володимирович, суддя Судова-Хомюк Наталія Михайлівна.
29 квітня 2026 року Бачуном Олегом Володимировичем до суду подано заяву про відвід судді Глушка Ігоря Володимировича від розгляду справи № 380/12567/25, яка вмотивована тим, що вказаний суддя брав участь у розгляді справи № 380/2696/21, у якій заявник був позивачем, а Окружний адміністративний суд міста Києва відповідачем, а тому це є обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, що передбачено пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Оглянувши матеріали електронної справи, дослідивши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина четверта статті 40 КАС України передбачає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частина перша статті 36 КАС України передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
З вищенаведеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.
Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з статтею 2 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 7 Закону № 1402-VIII встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (стаття 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина перша статті 14) гарантують право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду.
Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Наявність безсторонності визначається в тому числі і наявністю суб'єктивних та об'єктивних критеріїв, які б давали підстави для сумніву в безсторонності суду (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України»).
Таким чином, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
На неупередженість судді як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також у тому випадку, коли у сторони могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з зазначеними нормами, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду будь-яких сумнівів щодо його неупередженості.
У справі не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про необ'єктивність чи упередженість судді Глушка І.В. при розгляді справи № 380/12567/25.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що суддя Глушко В.В. брав участь у апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції у іншій справі - № 380/2696/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва. Апеляційним судом у цій справі було ухвалено рішення не на користь ОСОБА_1 , яке в подальшому було скасоване касаційним судом. Крім того, ОСОБА_1 подавав дисциплінарну скаргу на дії колегії суддів апеляційного суду у справі № 380/2696/21, зокрема і судді Глушка І.В.
Саме зазначені факти вказав ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Глушка І.В. у справі, що розглядається.
Оцінивши вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що якщо в учасника процесу особа судді викликає несприйняття, неспокій, невпевненість у неупередженості, це є підставою для відводу судді.
З метою усунення сумніву в учасників справи в неупередженості судді Глушка І.В., у відповідності до статей 36 та 40 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити відвід судді Глушку І.В. у справі № 380/12567/25.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 229, 248, 311, 321, 325 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Глушка Ігоря Володимировича у справі № 380/12567/25 задовольнити частково.
Відвести суддю Глушка Ігоря Володимировича від розгляду справи № 380/12567/25.
Адміністративну справу № 380/12567/25 передати для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк