Справа № 645/4933/25 Головуючий І-ї інстанції - Мартинова О.М.
Провадження № 33/818/450/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
28 квітня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Кірчу А.О.
за участю особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Москаленко І.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Москаленко І.Б. на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 14.07.2025 року о 07 год. 28 хв. в м. Харкові по вул. Каденюка, 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутер City Coco, б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Огляд ОСОБА_1 був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6820 та склав 0,45 % проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Москаленко І.Б. просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що 23.10.2025 року у судовому засіданні було проголошено резолютивну частину оскаржуваного рішення. При цьому, повний його текст було підписано електронним цифровим підписом судді тільки 11.11.2025 року, та направлено до її електронного кабінету 12.11.2025 року, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Її причини останньому поліцією повідомлені також не були.
Вказує, що на місці зупинки поліцейськими не було встановлено ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначених у протоколі та акті огляду, а огляд взагалі не проводився.
Також, вважає, що результати огляду, проведеного на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, є недостовірними, оскільки прилад був несправний, з простроченим строком калібрування.
Крім того, вважає, що електроскутер, яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом, а тому останній не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у розумінні п.2.5 ПДРУ, який встановлює обов'язки виключно для водіїв механічних ТЗ.
Мотиви суду
Перевіряючи доводи, викладені захисником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, змісту оскаржуваної постанови, у судовому засіданні 23.10.2025 року ані ОСОБА_1 , ані його захисник Москаленко І.Б. не приймали участі.
Копію вище зазначеної постанови від 23.10.2025 року було доставлено до електронного кабінету адвоката Москаленко І.Б. 12.11.2025 року о 17 год 50 хв. (довідка про доставку електронного документу, а.с.68)
Також, згідно даних ЄДРСР, які знаходяться у вільному доступі, вказану постанову було надіслано районним судом 11.11.2025 року, зареєстровано 12.11.2025 року, та надано загальний доступ 13.11.2025 року.
Таким чином, враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 14.07.2025 року о 07 год. 28 хв. в м. Харкові по вул. Каденюка, 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутер City Coco, б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Огляд ОСОБА_1 був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6820 та склав 0,45 % проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №103335 від 14.07.2025 року.
До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест №3405 від 14.07.2025 року, згідно з яким ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду - 0,45 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820» у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук) був проведений на місці зупинки транспортного засобу та склав 0,45 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 14.07.2025 року от 07 год. 30 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме:запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; огляд останнього у КНП ХОР «ОНД» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Сажнєва М. від 14.07.2025 року щодо події з зазначенням місця обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи захисника щодо незаконності зупинки ОСОБА_3 співробітниками поліції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до рапорту інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Сажнєва М. від 14.07.2025 року убачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції на підставі п.3 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». (а.с.7)
Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. (пункти 1, 2, 3)
Згідно ч.2 ст.30 ЗУ «Про національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; обмеження пересування особи, транспортного засобу. (п.1, п.2, п.3, п.4, п.6 ч.1 ст.31 Закону)
Пунктом 3 частини 1 статті 35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов'язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху.
Працівники підрозділу поліції на дорозі є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані.
Згідно з пунктом 2.4 Правил дорожнього руху водій зобов'язaний пред'явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу.
Як убачається з відеозапису події, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції під час керування ним транспортним засобом електроскутер City Coco, н.з. б/н. Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а також відсутність будь-яких документів на транспортний засіб (з огляду на тип транспортного засобу, який не вимагає реєстрації та наявність посвідчення водія, - чеку на купівлю ТЗ).
Зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, співробітники поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, а тому доводи захисника щодо незаконності дій поліції не є слушними.
Посилання апелянта на те, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 причину зупинки, апеляційний суд приймає до уваги, натомість, вказана обставина не спростовує правильність висновків суду та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.5 ПДРУ, який зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння (у даному випадку).
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не було встановлено ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначених у протоколі та акті огляду, а огляд взагалі не проводився, також не є слушними за таких підстав.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. (а.с.1)
Аналогічні ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені поліцією у ОСОБА_1 , зафіксовані і у акті огляду, і у направленні на медичний огляд. (а.с.5, 6)
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп'яніння, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника про те, що результати огляду, проведеного на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, є недостовірними, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпаП щодо ОСОБА_1 складений за порушення ним саме п.2.5 ПДР України (тобто, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у втсановленому заокном порядку), а не за порушення п.2.9а ПДР України, який забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (у даному випадку).
Разом із цим, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 2114 103 24, дійсного до 22.11.2025 року, за результатами повірки встановлено, що газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest 6820», зав. № ARHK-0054 (прилад, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння), відповідає вимогам ДТСУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки. Розділ експлуатаційної документації.
Щодо аргументів адвоката з приводу того, що електроскутер, яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом, а тому останній не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у розумінні п.2.5 ПДРУ, який встановлює обов'язки виключно для водіїв механічних ТЗ, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Згідно змісту постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. В свою чергу, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Аналіз наведених термінів свідчить про те, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати так: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
Слід зазначити, що 23.03.2023 набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким визначено, що легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Вказаним законом внесені зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що:
-електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;
- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутер City Coco, н.з. б/н. (а.с.1)
Згідно Інструкції з експлуатації вказаного транспортного засобу убачаєтся, що номінальна потужність двигуна електроскутера становить 1 500 Вт, наявно два колеса, максимальна швидкість - 50 км/год. (а.с. 35-48)
Відтак, електроскутер, на якому рухався ОСОБА_1 у день події, є легким персональним електричним транспортним засобом, який відноситься до категорії транспортних засобів.
В цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за яким використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
У ПДР України відсутнє визначення електроскутеру, разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що електроскутер відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, а особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, використовувала його саме з цією метою.
Зважаючи на те, що електроскутер використовувався як транспортний засіб, особа, яка привела його в дію, а саме ОСОБА_1 , є водієм вказаного ТЗ у розумінні положень п. 1.10 ПДР України.
При цьому, сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - електроскутером City Coco, н.з. б/н, не заперечується.
Отже, коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема, і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія ПДР, в тому числі вимоги п.2.5 ПДР.
Щодо клопотання, наданим ОСОБА_1 , згідно якого останній просить врахувати, що з 10.01.2026 року він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 на посаді водія-електрика (копія військового квитка серії НОМЕР_2 та довідки командира ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 за №2647/5148 від 10.04.2026 року додаються), а тому позбавлення права керування призведе до неможливості виконання ним його військових обов'язків, слід зазначити, що санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульоване главою 4 КУпАП.
При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового.
Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов'язковим видом стягнення при порушенні ч.1 ст.130 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом із цим, апеляційний суд враховує, що на військовій службі ОСОБА_1 перебуває лише з січня 2026 року, про що він самостійно зазначає, в той час як на момент вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (14.07.2025 року), він військовослужбовцем не був та обов'язки військової служби не виконував.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний суд не вбачає.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання захисника Москаленко І.Б. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргузахисника Москаленко І.Б. залишити без задоволення.
Постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик