Справа № 420/33937/25
30 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі та зобов'язання внести до актових записів про народження відомостей про громадянство, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просили суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) викладене у листі від № 2728/54/2423-114 від 27.08.2025 року про відмову у внесенні відомостей про громадянство батьків до актових записів про народження малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2. Зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести до актових записів про народження № 18 та № 19 складених 15.08.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шляхом доповнення: у графі «відомості про батька» - відомостей про громадянство: «Громадянин Республіки Таджикистан»; у графі «відомості про матір» відомостей про громадянство: «Громадянка Республіки Узбекистан».
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивачі звертають увагу, що 24.06.2025 року вони звернулися до Відділу державної реєстрації актів цивільної о стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зі спільними заявами про державну реєстрацію народження дітей, які досягли одного року і більше, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач здійснив державну реєстрацію народження дітей та 15.08.2025 р. склав відповідні актові записи: № 18 та № 19. На їх підставі позивачам були видані свідоцтва про народження: серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . Однак під час складання Актових записів відповідач не вніс відомостей про громадянство батьків. 28.08.2025 року позивачі отримали лист відповідача № 2728/54/2423-114 від 27.08.2025 року, у якому зазначено, що внесення таких відомостей неможливе через відсутність правових підстав. У цьому ж Листі відповідач повідомив, що питання може бути вирішене лише шляхом подання окремої заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану після отримання документів, які підтверджують громадянство батьків. Таким чином, фактичною підставою відмови стала відсутність у позивачів паспортних документів, виданих компетентними органами держав їхньої громадянської належності. Позивачі вважають таку відмову відповідача протиправною та такою, шо порушує права та законні інтереси дітей позивачів, а тому вимушені звернутися до суду з даною позовною зайвою.
Від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, які за змістом є відповіддю на відзив. Позивач не погоджується з доводами відповідача та наголошує на задоволенні позовних вимог.
(б) Позиція Відповідача
31.10.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що жодним чином не порушував права та інтереси позивача передбачених чиним законодавством України.
Пояснень щодо позовної заяви від третьої особи не надходило.
ІІІ Процедура та рух справи
13.10.2025 року ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особами, які звернулася до Державної міграційної служби України із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та документовані Довідками про звернення за захистом в Україні №014171 та №014172, виданими Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної міграції ГУ ДМС України в Одеській області.
24.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулися до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі спільними заявами про державну реєстрацію народження дітей, які досягли одного року і більше, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент подання заяв про державну реєстрацію народження дітей стосовно позивачів вже були прийняті рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Копії відповідних наказів територіального органу ДМС № 204 від 10 жовтня 2024 року та № 205 від 11 жовтня 2024 року були додані до заяв як підтвердження їх правового статусу.
Відповідач здійснив державну реєстрацію народження дітей та 15.08.2025 р. склав відповідні актові записи: № 18 щодо ОСОБА_3 та № 19 щодо ОСОБА_4 .
На підставі актових записів № 18 та № 19 позивачам були видані свідоцтва про народження: серії НОМЕР_1 щодо ОСОБА_3 та серії НОМЕР_2 щодо ОСОБА_4 .
Однак під час складання Актових записів відповідач не вніс відомостей про громадянство батьків.
28.08.2025 року позивачі отримали лист відповідача № 2728/54/2423-114 від 27.08.2025 року, у якому зазначено, що внесення таких відомостей неможливе через відсутність правових підстав. У цьому ж Листі відповідач повідомив, що питання може бути вирішене лише шляхом подання окремої заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану після отримання документів, які підтверджують громадянство батьків. Таким чином, фактичною підставою відмови стала відсутність у позивачів паспортних документів, виданих компетентними органами держав їхньої громадянської належності.
Позивачі вважають таку відмову відповідача протиправною та такою, шо порушує права та законні інтереси дітей позивачів, у зв'язку з чим вимушені звернутися до суду.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі Закон про біженців) особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на: - тимчасове працевлаштування, - навчання, - медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України; - проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців; - безоплатну правову допомогу в установленому порядку; - конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН; - інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.
Таким чином, позивачі перебувають в Україні на законних підставах і користуються повним обсягом прав, передбачених для осіб, які звернулися за міжнародним захистом і щодо яких триває процедура розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка погребує додаткового захисту.
Порядок державної реєстрації народження, а також подання заяви про державну реєстрацію народження дитини, яка досягла одного року і більше, регулюється Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (далі - Правила).
Порядок ведення державного реєстру актів цивільного стану громадян визначається Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5 (далі Інструкція).
Відповідно до пн. «Г» п. 2.2.2. Інструкції запис у Реєстрі про народження фізичної особи та її походження має містити відомості про батьків, зокрема:
- прізвище, власне ім'я, но батькові;
- дата народження;
- громадянство (обирається офіційна назва країни громадянства відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом /Державної служби статистики України від 08 січня 2020 року № 32) або особа без громадянства;
- унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
- реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
- місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира).
Таким чином, внесення відомостей про громадянство батьків є не факультативним, а обов'язковим елементом актового запису про народження.
В Актових записах про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутня інформація щодо громадянства їх батьків. Це є порушенням вимог Інструкції і свідчить про неповноту Актових записів та є підставою для внесення відповідних змін.
У Листі відповідач підставою для відмови у внесенні до актового запису відомостей про громадянства батьків визначено абз. 1 п. 3 розділу ІІ Правил, відповідно до якого для державної реєстрації актів цивільного стану подаються: заява, документи, а також у передбачених цими Правилами випадках у заяві зазначаються відомості про документи, що підтверджують факти, які підлягають державній реєстрації: додатково пред'являється паспорт або паспортний документ заявника.
Таким чином, відповідач обґрунтовує свою відмову тим, що позивачі не надали паспортні документи, оформлені компетентними органами держав їх громадянської належності.
Однак суд вважає, що така позиція відповідача є помилковою та юридично необґрунтованою, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону про біженців, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Саме тому вимога відповідача надати паспортні документи держав походження фактично зобов'язує позивачів звертатися до органів влади країни, від якої вони шукають захисту, що є прямою суперечністю правовій природі статусу біженця.
Звернення до державних органів країн походження може поставити під загрозу безпеку та життя позивачів та їхніх родин, оскільки воно дозволить ідентифікувати їх місцезнаходження особам чи органам, від яких вони змушені переховуватися через переслідування.
Законодавство України встановлює механізм ідентифікації таких осіб.
Так, відповідно до пп. 11 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №560, ДМС України уповноважена проводити ідентифікацію осіб, у тому числі: - осіб, які звернулися із заявами про визнання біженцем або особою, яка погребує додаткового захисту в Україні, - іноземців та осіб без громадянства, які втратили документи, що посвідчують особу, та підлягають, видворенню або реадмісії.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону про біженців, у разі відсутності у заявника документів, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, ДМС України проводить ідентифікацію особи спільно з відповідними органами Служби безпеки України.
У цьому випадку ДМС вже здійснила ідентифікацію позивачів, визнала правові підстави для оформлення та видачі позивачам відповідних документів, зокрема Довідок про звернення за захистом в Україні, які містять усю необхідну інформацію; прізвище, ім'я, громадянство, фотографію, реквізити органу видачі та печатку.
Посилання відповідача на відсутність «паспортного документа» фактично означає ігнорування висновків ДМС щодо ідентифікації позивачів, чим ставиться під сумнів компетенція державного органу, спеціально уповноваженого законом на проведення такої ідентифікації.
Отже, вимога відповідача надати саме дійсний паспортний документ батьків як умову для внесення відомостей про громадянство до Актових записів не враховує особливий правовий статус позивачів; суперечить положенням Закону про біженців та міжнародним стандартам захисту осіб, які шукають захисту; є неправомірною, дискримінаційною та такою, що порушує право позивачів на сімейне життя і належну реєстрацію факту народження їхніх дітей.
Попри відсутність паспортного документа, позивачі мають право на визнання своєї правосуб'єктності, а також на реалізацію основоположних прав і свобод людини, зокрема права на повагу до сімейного життя та права збереження зв'язку зі своєю дитиною.
Таким чином, відмова відповідача є протиправною, а вимога про обов'язкове надання паспортного документа держав походження - такою, що не може застосовуватися до осіб зі статусом шукачів захисту в Україні.
Щодо посилань відповідача у своїй відповіді на лист Міністерства юстиції України від 12.09.2017 № 9545/8.4/32-17, суд зазначає наступне.
Зазначений лист містить офіційне роз'яснення Мін'юсту, адресоване органам державної реєстрації актів цивільного стану щодо особливостей реалізації права на державну реєстрацію народження дитини особами, які звернулися за захистом в Україні (шукачами притулку).
Відповідно до змісту цього роз'яснення, державна реєстрація народженця може здійснюватися не лише на загальних підставах (за умови наявності паспортного документа іноземця), а й за спеціальною процедурою у разі його відсутності. Для нього необхідно подати; - довідку про звернення за захистом в Україні; - наказ територіального органу ДМС про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У листі прямо наголошується, що довідка про звернення за захистом в Україні є документом, що підтверджує законність перебування особи на території України (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про біженців). У поєднанні з відповідним наказом ДМС, ці документи є достатніми для проведення державної реєстрації народження дитини.
Більше того, Мін'юст підкреслює, що застосування спеціальної процедури обумовлене особливим правовим статусом шукачів захисту, які, відповідно до ст. 13 Закону про біженців, користуються усіма правами, гарантованими Конституцією та законами України для іноземців, які законно перебувають на її території. Ця позиція узгоджується також із міжнародними зобов'язаннями України, зокрема Конвенцією про права дитини 1989 року, ратифікованою Україною у 1991 році, яка гарантує кожній дитині: право на ім'я, право на набуття громадянства, а також право знати своїх батьків, наскільки це можливо, і право на їх піклування.
Таким чином, Мінюст визнає законність державної реєстрації народження навіть за відсутності паспортних документів у батьків, які звернулися за захистом в Україні, за для забезпечення найкращих інтересів дитини та виконання як національного законодавства, так і міжнародних зобов'язань України.
Позивачі під час реєстрації народження дітей подали всі передбачені спеціальною процедурою документи, достатні для належної ідентифікації батьків.
Попри це, відповідач безпідставно відмовив у внесенні до актового запису відомостей про громадянство батьків дітей, посилаючись на нібито відсутність правових підстав. Водночас у роз'яснені Мін'юсту не міститься жодної заборони чи обмеження щодо внесення таких відомостей, у тому числі відомостей про громадянство батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, кожна дитина повинна бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Згідно зі ст. 8 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.
Крім того, ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує, що усі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 7 статті 7 Сімейного кодексу України визначає серед основних засад сімейних відносин - забезпечення можливості дитині здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, законодавство України гарантує дитині право на юридично підтверджений сімейний зв'язок із її батьками.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/4175/16 Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 (провадження №11-778апп18).
Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є визнання протиправним та скасування рішення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) викладене у листі від № 2728/54/2423-114 від 27.08.2025 року про відмову у внесенні відомостей про громадянство батьків до актових записів про народження малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести до актових записів про народження № 18 та № 19 складених 15.08.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шляхом доповнення: у графі «відомості про батька» - відомостей про громадянство: «Громадянин Республіки Таджикистан»; у графі «відомості про матір» відомостей про громадянство: «Громадянка Республіки Узбекистан».
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
VI. Розподіл судових витрат
Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а отже розподіл судового збору у даній справі судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) викладене у листі від № 2728/54/2423-114 від 27.08.2025 року про відмову у внесенні відомостей про громадянство батьків до актових записів про народження малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2. Зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести до актових записів про народження № 18 та № 19 складених 15.08.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шляхом доповнення: у графі «відомості про батька» - відомостей про громадянство: «Громадянин Республіки Таджикистан»; у графі «відомості про матір» відомостей про громадянство: «Громадянка Республіки Узбекистан».
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 : адреса; АДРЕСА_1
Позивач: ОСОБА_2 : адреса; АДРЕСА_1 .
Відповідач: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): адреса; 65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30-Б, код ЄДРПОУ 37947454.
Третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області: адреса; 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44, код ЄДРПОУ 37811384
Суддя Оксана БОЙКО