Рішення від 30.04.2026 по справі 320/4066/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року № 320/4066/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Вісьтак, секретаря судового засідання Драголи В.Я., за участю:

представників відповідача - Дубаневич О.З., Івченко В.П.

розглянувши у приміщенні Київського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження: 01103, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Суть спору.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Національного агенства з питань запобігання корупції (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції із надання оцінки джерелам інформації, наданням переваги одним джерелам над іншими, що знайшло свій зовнішній прояв у розміщенні в Довідці Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24 такого тексту: «З матеріалів кримінального провадження, наданих Національним антикорупційним бюро України на запит Національного агентства, вбачається ,що під час обшуку, проведеного з 15.05.2023 по 16.05.2023, виявлення грошових коштів та на запитання детектива про їх належність суб'єкт декларування не повідомив про те, що частина вилучених коштів отримані від позикодавця за договором позики» (абзац 4 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року No 657/24); «Пояснення суб'єкта декларування не враховані та викликають обґрунтований сумнів у їх правдивості з огляду на таке» (абзац 6 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Разом з тим, враховуючи те, що слідчі дії щодо позикодавця проводилися до початку кампанії декларування за 2023 рік, останній 22.04.2024 подав щорічну декларацію (виправлену) за 2023 рік, де знову не відобразив відомостей про кошти, позичені третій особі у розділі 12 « Грошові активи » декларації, що також викликає сумнів щодо існування договору позики» (абзац 11 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Суб'єкт декларування та позикодавець є юристами, а отже, не могли бути необізнаними з цією вимогою законодавства» (абзац 12 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Отже, враховуючи відсутність укладеного у письмовій формі договору позики, яка передбачена чинним законодавством, відсутність жодних підтвердних документів щодо існування договірних зобов'язань між сторонами, невідображення позикодавцем у розділі 12 «Грошові активи » декларації за 2023 рік відомостей про кошти, позичені третій особі, у Національного агентства існують підстави вважати, що зазначення суб'єктом декларування у розділі 12 «Грошові активи» декларації відомостей про нібито позичені кошти може бути спрямоване на уникнення кримінальної відповідальності.» (абзац 13 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 1828 430,00 гривень» (абзац 14 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 13 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 1828430,00 грн., чим не дотримав вимоги п.9 ч. 1 ст. 46 Закону» (абзац 15 підпункту 2 пункту 3.1 розділу ІІІ Довідки Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24).

- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції вилучити з офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 та опублікувати на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 з вилученими: пунктом 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24; абзацами 4, 6, 11, 12, 13, 14, 15 підпункту 2 пункту 3.1 розділу ІІІ Довідки Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 позовну заяву було залишено без як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення, який становив п'ять днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 ухвалено клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд адміністративної справи № 320/4066/25 за правилами загального позовного провадження задовольнити. Ухвалено розглядати справу суддею Вісьтак М.Я. одноособово за правилами загального позовного провадження.

25.03.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду представник Національного агентства з питань запобігання корупції скерував письмове клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив, що в даній справі відсутні підстави для оскарження Позивачем в порядку адміністративного судочинства складеної Відповідачем Довідки від 09.12.2024 № 657/24 про результати проведення повної перевірки поданої ним декларації, а тому провадження в адміністративній справі № 320/4066/25 підлягає закриттю.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 постановлено відкласти підготовче засідання на 12.05.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні до 16.06.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні до 06.08.2025 та визнати явку позивача та її представника обов'язковою.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні у зв'язку із витребуванням доказів до 18.09.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні у зв'язку із витребуванням доказів до 23.10.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 постановлено витребувати за власною ініціативою у Національного антикорупційного бюро України інформацію щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 368-5 Кримінального кодексу України, у тому числі, але не виключно інформацію щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 постановлено витребувати за власною ініціативою у процесуального керівника у кримінальному проваджені № 52023000000000503 від 03.10.2023 Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) інформацію щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, у тому числі, але не виключно інформацію щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

03.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) скерував заяву на виконання ухвали суду, із змісту якої встановлено, що у кримінальному провадженні № 52023000000000503 від 03.10.2023 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, повідомлення про підозру їй не здійснювалось.

14.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду представник Національного антикорупційного бюро України надіслав заяву на виконання ухвали суду, із змісту якої встановлено, що у кримінальних провадженнях, які розслідуються детективами Національного бюро, про підозру у вчиненні злочинів, зокрема і за ч. 1 ст. 368-5 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 не повідомлялось, обвинувальні акти не складались, до суду не скеровувались. Інформація щодо перевірки фактів можливої протиправної діяльності Григор'євій І.В. в рамках кримінальних проваджень Національного бюро становить таємницю досудового розслідування, відповідно до ст. 222 КПК України не підлягає розголошенню.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження та про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні. Суд постановив закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті. Задоволено клопотання сторони позивача про виклик свідка. Наступне судове засідання призначене на 18.11.2025.

Довідкою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 встановлено, що судове засідання, яке призначене на 18.11.2025 було знято з розгляду, через перебування головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначене на 16.12.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2026.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.02.2026.

Довідкою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 встановлено, що судове засідання, яке призначене на 24.02.2026 було знято з розгляду, через перебування головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначене на 12.03.2026.

25.02.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду представник Національного агентства з питань запобігання корупції скерував письмове клопотання про закриття провадження у справі та просив його задовольнити.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 оголошено перерву в судовому засіданні, визнано причину неявки представника позивача у судове засідання поважною. Наступне судове засідання призначене на 02.04.2026.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження, продовжено розгляд справи по суті на стадії дослідження доказів, оголошено перерву в судовому засіданні перед стадією судових дебатів. Наступне судове засідання призначене на 23.04.2026.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.26 постановлено оголосити дату ухвалення та проголошення рішення на 30.04.2026.

Позиція позивача.

ОСОБА_1 обґрунтовує протиправність довідки НАЗК № 657/24 в частині висновків про недостовірне декларування тим, що такі висновки сформовані з перевищенням повноважень, із порушенням вимог закону та принципів формальної логіки, а також на підставі непідтверджених припущень і неналежних джерел інформації. Зокрема, на її думку, НАЗК, вибудовуючи висновок про недостовірність відомостей у декларації на суму 1 828 430,00 грн, сформувало логічний ланцюг із окремих тверджень, які не мають достатнього обґрунтування та не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку, чим порушено закон достатньої підстави. Як один із таких засновків використано факт подання декларації 22.03.2024 після проведення обшуку у травні 2023 року та допиту у червні 2023 року, однак сам по собі часовий зв'язок між подіями не доводить їх причинної залежності і є логічною помилкою типу post hoc ergo propter hoc, тоді як ОСОБА_1 подала декларацію у межах встановленого законом строку. Також позивачка заперечує використання НАЗК твердження про те, що під час обшуку вона не повідомила про походження коштів як позики, оскільки метою обшуку відповідно до статей 234- 236 КПК України є відшукання речей і документів, а не отримання пояснень, і будь-які висновки не можуть ґрунтуватися на позасудових відомостях; при цьому НАЗК не конкретизувало джерело інформації про хід обшуку, обмежившись узагальненим посиланням на матеріали кримінального провадження, що не дає можливості перевірити їх достовірність і належність. Окремо ОСОБА_1 вказує на безпідставність твердження НАЗК про можливе спрямування відображення позики на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки такі формулювання як «існують підстави вважати» та «може бути» свідчать про припущення, а не встановлені факти, і не можуть бути покладені в основу категоричного висновку про недостовірне декларування; крім того, ОСОБА_1 вважає, що НАЗК не наділене повноваженнями надавати подібну оцінку мотивам поведінки особи. Позивач вважає, що НАЗК вийшло за межі наданих повноважень, безпідставно надало перевагу окремим джерелам інформації, порушило принцип безсторонності та сформувало висновки на основі припущень, що призвело до необґрунтованого втручання у її права, зокрема до негативного впливу на ділову репутацію та право на відставку, чим також порушено принцип пропорційності. Таким чином, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, який просить задовольнити.

Позиція відповідача.

03.03.2025 представник Національного агентства з питань запобігання корупції скерував до суду письмовий відзив, із змісту якого встановлено, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач заперечує проти позову та обґрунтовує свою позицію тим, що повна перевірка декларації ОСОБА_1 за 2023 рік була проведена уповноваженими особами НАЗК на законних підставах, у межах наданих повноважень та з дотриманням процедури, встановленої Законом України «Про запобігання корупції» і Порядком № 26/21. За результатами цієї перевірки 09.12.2024 складено довідку № 657/24, у якій зафіксовано, що ОСОБА_1 зазначила у декларації недостовірні відомості на загальну суму 1 828 430,00 грн, чим порушила вимоги пунктів 3, 9, 10 частини 1 статті 46 Закону, а у її діях встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-2 КК України. НАЗК насамперед вказує, що сама довідка у цьому випадку не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки за результатами перевірки було встановлено ознаки кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, у зв'язку з чим Національне агентство, виконуючи вимоги частини 7 статті 12 Закону, склало та направило обґрунтований висновок до НАБУ, а цей висновок долучено до матеріалів кримінального провадження № 52023000000000503 від 03.10.2023. На думку відповідача, за таких обставин матеріали повної перевірки стали частиною матеріалів кримінального провадження, на них поширюється спеціальний режим доступу, а тому довідка не підлягає самостійному оскарженню в адміністративному суді. При цьому відповідач зазначає, що практика Верховного Суду допускає оскарження таких довідок лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, тоді як у цій справі такі ознаки, на думку НАЗК, встановлені. Також відповідач стверджує, що доводи позивачки про перевищення НАЗК своїх повноважень є безпідставними, оскільки зміст позову зводиться лише до незгоди із встановленими в ході перевірки обставинами та до власного тлумачення спірних правовідносин. НАЗК у відзиві зазначає, що в межах перевірки проаналізувало значний обсяг інформації, отриманої з державних реєстрів, від органів державної влади, правоохоронних органів, банківських установ та від самої позивачки, і саме на підставі такого комплексного аналізу дійшло висновку про недостовірність задекларованих відомостей. Щодо конкретно встановлених порушень відповідач зазначає, що у розділі 6 декларації ОСОБА_1 вказала недостовірну вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, який належить на праві користування члену її сім'ї, оскільки в декларації зазначено 209 606,00 грн, тоді як за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів вартість автомобіля становить 210 124,00 грн. Крім того, у декларації вказано дату набуття права 30.05.2019, тоді як за даними реєстру датою реєстрації транспортного засобу є 18.01.2020. НАЗК вказує, що письмові пояснення позивачки про внесення цих даних зі слів власниці автомобіля були враховані, однак не спростували самого факту зазначення недостовірних відомостей, а позовна заява взагалі не містить окремого належного обґрунтування протиправності довідки в цій частині. Щодо розділу 13 «Фінансові зобов'язання» відповідач вказує, що ОСОБА_1 відобразила недостовірні відомості про безвідсоткову позику, зазначивши як особу, на користь якої виникло зобов'язання, вказано що до початку перевірки позивачка розмістила в електронному кабінеті повідомлення, у якому пояснила, що була допитана як свідок у кримінальному провадженні щодо позикодавця та попереджена про відповідальність за розголошення даних досудового розслідування, а тому не вказала його анкетні дані. Разом з тим відповідач підкреслює, що декларація була подана 22.03.2024, тобто після проведення обшуку у травні 2023 року, під час якого було вилучено 50 000,00 дол. США, та після допиту позивачки як свідка 16.06.2023. НАЗК зазначає, що в межах перевірки отримало від НАБУ матеріали кримінального провадження, з яких убачається, що під час проведення обшуку, коли детектив ставив запитання щодо належності виявлених коштів, позивачка не повідомила про те, що частина цих коштів була отримана за договором позики. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 посилалася на те, що отримала 50 000,00 дол. США у позику від особи, яка на той момент мала доброчесну репутацію та високооплачувану роботу, що ці кошти мали бути повернуті після продажу гаража її чоловіком, а письмово оформити позику вона не встигла через об'єктивні причини та процесуальний статус позикодавця; при цьому вона також вказувала, що, незважаючи на вилучення коштів під час обшуку, все ж відобразила їх у декларації. Однак, за позицією відповідача, жодних документів на підтвердження цих обставин до НАЗК надано не було, тому такі пояснення обґрунтовано не були враховані. Крім того, НАЗК зазначає, що звернулося із запитом до особи, яку позивачка називала позикодавцем, з проханням підтвердити або спростувати факт надання коштів у борг, а також пояснити, чому ці кошти не були відображені у його власній декларації за 2023 рік. У відповідь ця особа повідомила, що утримується від надання інформації, яка прямо чи опосередковано може бути використана не на її користь, пославшись на статті 17, 18, 222 КПК України. Водночас НАЗК наголошує, що відповідно до пункту 8 статті 46 Закону позикодавець був зобов'язаний відобразити у розділі 12 «Грошові активи» своєї декларації кошти, позичені третій особі, однак ні в його щорічній декларації за 2023 рік, поданій 25.03.2024, ні у виправленій декларації від 22.04.2024 таких відомостей немає. Так само не було надано пояснень по суті цього питання. Окремо відповідач посилається на вимоги цивільного законодавства щодо письмової форми договору позики у разі, якщо її сума перевищує встановлений законом поріг, і зазначає, що у цьому випадку письмовий договір позики відсутній. Заперечуючи проти доводів позивачки, НАЗК підкреслює, що вона фактично обмежилася посиланням на сам факт отримання позики, але не надала жодного доказу, який би це підтверджував, ні в межах перевірки, ні при зверненні до суду. На думку відповідача, саме номінальне посилання на існування правочину без документального підтвердження не може свідчити про достовірність задекларованих відомостей та суперечить завданням інституту декларування. НАЗК також не погоджується з аргументом про недопустимість використання матеріалів кримінального провадження, зазначаючи, що в ході перевірки позивачці було надано можливість надати письмові пояснення та підтвердні документи, однак вона цього належним чином не зробила, тому агентство правомірно проаналізувало й порівняло задекларовані дані з іншими отриманими документами та відомостями. У підсумку відповідач вважає, що ОСОБА_1 не довела протиправності дій НАЗК, не спростувала встановлених під час перевірки обставин і не підтвердила задекларовані нею відомості належними доказами, а тому підстав для задоволення позову немає.

28.03.2025 до суду стороною позивача подано письмову відповідь на відзив.

Представник ОСОБА_1 зазначає, що відповідач неправильно розуміє предмет цього спору та помиляється щодо обставин, які підлягають доказуванню, і така помилка, на її думку, проявилась як у самому відзиві, так і в заяві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Зокрема, сторона позивача вказує, що НАЗК безпідставно зводить предмет розгляду до питань точності оцінки активів, джерел походження коштів, фінансової спроможності суб'єкта декларування та доведення недостовірності інформації, зафіксованої в обґрунтованому висновку, тоді як у цій справі первинним є питання про правомірність дій відповідача при підготовці та виданні довідки № 657/24, зокрема з точки зору дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України та частиною 2 статті 19 Конституції України. Сторона позивача вказує, що вимога про визнання протиправним пункту 4.1 розділу IV довідки № 657/24 є похідною та спрямована на забезпечення ефективного судового захисту, а отже предметом спору є саме процедура підготовки й видання цієї довідки та правомірність дій НАЗК у межах такої процедури. На її думку, довідка містить розмірковування, оцінку доказів і фактів, що виходять за межі повноважень НАЗК, а її зміст свідчить про упереджене ставлення, у зв'язку з чим звернення до суду розглядається як механізм запобігання зловживанню з боку відповідача. Окремо представник ОСОБА_1 вказав, що представник відповідача намагається дезорієнтувати суд, змішуючи поняття «довідка про результати повної перевірки» та «обґрунтований висновок». Він звертає увагу, що до НАБУ був скерований саме обґрунтований висновок, а не довідка про результати повної перевірки, яка не надсилалась і не повинна була надсилатися, тому посилання відповідача на подальший рух обґрунтованого висновку не змінює предмета цього спору. Сторона позивача вважає помилковим твердження відповідача про те, що предмет розгляду у цій справі є тотожним предмету кримінального провадження. На її думку, у цій справі не має значення ані подальший рух довідки № 657/24, ані те, чи містить вона твердження про вчинення правопорушення, оскільки спір стосується виключно оцінки діяльності НАЗК через призму критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України. Позивачка підкреслює, що визнання довідки протиправною не вплине і не може вплинути на діяльність НАБУ щодо розслідування будь-якого кримінального провадження. Крім того, представник ОСОБА_1 зазначає, що, посилаючись на скерування до НАБУ обґрунтованого висновку, відповідач фактично відмовляється надати суду документи, які стали підставою для складання довідки № 657/24. На думку сторони позивача, про це свідчать і наведені у відзиві посилання на лист НАЗК від 18.12.2024 про направлення до НАБУ обґрунтованого висновку, лист НАБУ від 24.12.2024 про долучення саме висновку, а не довідки, до матеріалів кримінального провадження, а також згадки про запит НАЗК до НАБУ невстановленого змісту та про лист НАБУ, яким було надано відеоматеріали, протокол обшуку та протокол допиту позивачки як свідка. Сторона позивача вважає, що НАЗК застосувало дискримінаційний підхід до ОСОБА_1 .

25.03.2025 представник Національного агентства з питань запобігання корупції скерував заперечення на відповідь на відзив.

У запереченнях відповідач підтримує раніше викладену у відзиві позицію та вважає доводи позивачки необґрунтованими і такими, що не підтверджують наявності у неї процесуальної можливості оскаржити в адміністративному судочинстві довідку № 657/24, складену за результатами повної перевірки її декларації. Відповідач наголошує, що предметом оскарження у цій справі є саме довідка № 657/24, у пункті 4.1 розділу IV якої зазначено, що за результатами повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2023 рік встановлено подання нею недостовірних відомостей на загальну суму 1 828 430,00 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також встановлено ознаки правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК України. У зв'язку з цим НАЗК склало обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та направило його до НАБУ, яке, у свою чергу, повідомило про долучення цього висновку до матеріалів кримінального провадження № 52023000000000503 від 03.10.2023. На думку відповідача, саме тому матеріали повної перевірки декларації позивачки є частиною матеріалів кримінального провадження, на них поширюється особливий режим доступу, а це унеможливлює розгляд спору за правилами адміністративного судочинства. Щодо доводів позивачки про порушення процедури проведення повної перевірки декларації відповідач зазначає, що її твердження про надання переваги одним джерелам інформації над іншими, перевищення повноважень та застосування дискримінаційного підходу є безпідставними, а зміст її відповіді на відзив, як і зміст позову, ґрунтується виключно на особистому трактуванні спірних правовідносин на власну користь та незгоді з установленими НАЗК обставинами. Відповідач вказує, що за результатами проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2023 рік було встановлено зазначення нею неточних і недостовірних відомостей, а розмір таких відомостей у сукупності становив 1 828 430,00 грн, що перевищує встановлений законом поріг. За позицією НАЗК, ці обставини встановлені внаслідок здійснення дій, які повністю відповідають процедурі, закріпленій у Порядку № 26/21, а сам цей порядок є зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, пройшов належну правову експертизу, містить чітко визначену послідовність дій Національного агентства та відповідає принципу правової визначеності. Відповідач підкреслює, що на момент виникнення спірних правовідносин, як і тепер, у законодавстві не існувало жодної невизначеності щодо контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому посилання позивачки на порушення принципу правової визначеності є безпідставними. Стосовно тверджень про дискримінаційний підхід відповідач вказує, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження наявності дискримінації, а в діях НАЗК відсутні ознаки, які підпадають під визначення дискримінації у розумінні статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». У зв'язку з цим НАЗК стверджує, що проведення повної перевірки поданої позивачкою декларації та складення за її результатами довідки з висновком про наявність у її діях ознак правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК України, є виконанням органом своїх законних функцій у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики і жодним чином не може вважатися проявом дискримінації. Відповідач також вважає недоречними посилання ОСОБА_1 на результати повних перевірок декларацій інших суб'єктів декларування, оскільки, на його думку, такі посилання не мають значення для вирішення цього спору.

Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, у судове засідання не з'явилась.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні надав усні пояснення та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Національного агентства з питань запобігання корупції у судовому засіданні надав усні пояснення, просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

Щодо показів свідка у судовому засіданні.

Суд зазначає, що 16.12.2025 свідок надала покази під присягою та будучи попередженою про кримінальну відповідальність передбачену ст. 384, 385 КК України, у тому числі за введення суду в оману, що підтверджується розпискою та присягою свідка, яка міститься у матеріалах справи.

Допитана у якості свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні надала усні пояснення та зазначила, що знайома з позивачкою як із фахівцем у сфері кримінального права, з якою спілкувалась після завершення справи Гонгадзе, у якій була представником потерпілої сторони. Навесні 2023 року вона зустрічалася з позивачкою з приводу питання, яке остання не могла вирішити, і під час розмови ОСОБА_1 повідомила, що її донька перебуває за кордоном і вона має намір придбати для неї житло. У зв'язку з цим ОСОБА_1 цікавилась, чи етично судді брати позику, зважаючи на необхідність відображення такої інформації в декларації. ОСОБА_2 зазначила, що вважає це допустимим, враховуючи вимоги до суддів щодо прозорості, та висловила думку, що доцільніше позичати кошти у колеги. Свідок також повідомила, що згодом дізналася із відкритих джерел про події, пов'язані із затриманням голови Верховного Суду, що пов'язала у часі з розмовою про можливу позику. Пізніше, під час подальших зустрічей, вона запитувала у позивачки про обшук, і ОСОБА_1 підтвердила факт його проведення та вилучення коштів. Разом з тим свідок зазначила, що не була присутня при отриманні позики та не може назвати точні дати подальших розмов, а також не пам'ятає конкретних обставин наступних зустрічей.

Щодо клопотань відповідача про закриття провадження.

Вирішуючи питання про закриття провадження або відмову в закритті провадження, суд виходив з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно із приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі по тексту також Закон № 1700-VII) у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

При цьому, пунктом 11 розділу III Порядку №26/21 передбачено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей НАЗК повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв'язку.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Отже, спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владних управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, від 26 вересня 2023 року у справі №460/238/22.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на його правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, здійснює негативний вплив на гарантоване статтею 8 із Конвенції право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, оскільки спричинює втручання (негативний влив) на ділову репутацію позивача (суб'єкта декларування) як державного діяча.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 160/4098/22 констатував, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 23.11.2023 року у справі № 520/25012/21 вказав, що “довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб'єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки».

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

Кримінальний процесуальний закон передбачає у пункті 14 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, що притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

14.10.2025 на виконання ухвали суду від 18.09.2025 уповноваженим представником Національного Антикорупційного Бюро України повідомлено суд, що у кримінальних провадженнях, які розслідуються детективами Національного бюро, про підозру у вчиненні злочинів ОСОБА_1 не повідомлялось, обвинувальні акти не складались, до суду не скеровувались.

03.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду уповноважений представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) скерував лист від 30.09.2025 № 07/1-6246ВИХ-25 на виконання ухвали суду.

Із змісту указаного листа встановлено, що у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03.10.2023 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, повідомлення про підозру їй не здійснювалось.

З урахуванням отриманих відповідей від правоохоронних органів суд дійшов висновку, що питання про притягнення до кримінальної відповідальності станом на час вирішення указаного клопотання в суді такими не вирішується, а отже суд вирішив, що спірні правовідносини, які виникли у зв'язку зі складанням відповідачем спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій, і спірна довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішений у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, в судовому засіданні 23.10.2025 із занесенням в протокол судового засідання судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження.

В подальшому 25.02.2025 відповідачем також було подано клопотання про закриття провадження у справі та обґрунтовано необхідністю врахування висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24.

Уповноваженим представником відповідача у клопотанні вказано, що постанова Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 є релевантною до обставин у справі 320/4066/25.

З цього приводу суд зазначає таке.

У справі № 160/30949/24 однією з обставин було те, що досудове розслідування, щодо суб'єкта декларування стосовно якого була складена довідка, завершено складенням та затвердженням обвинувального акту де особа, обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366-2, частиною першою статті 368-5 КК України, і зверненням до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із зазначеним обвинувальним актом (справа №202/10510/24).

Надалі, Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2024 року закінчено підготовку до судового розгляду та призначено судовий розгляд кримінального провадження, внесеного 19 липня 2023 року до ЄРДР за №42023052110000070, у якому особа обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366-2, частиною першою статті 368-5 КК України і в подальшому матеріали кримінального провадження №42023052110000070 від 19 липня 2024 року, частиною яких є матеріали повної перевірки декларації позивача у справі № 160/30949/24 на які розповсюджується особливий режим доступу, знаходяться в провадженні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачу у справі 320/4066/25 підозри не оголошувались, обвинувальний акт до суду не скеровувався, відомостей щодо вирішення питання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності правоохоронні органи не надали.

Ураховуючи наведене вище, в судовому засіданні 02.04.2026 із занесенням в протокол судового засідання судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Указом Президента України № 357/2017 від 10.11.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний кримінальний суд.

Довідка від 20.01.2025 містить відомості про ОСОБА_1 , а саме: рік народження - 1961, місце народження - м. Київ, громадянка України, освіта - вища, у 1983 році закінчила Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «правознавство», кваліфікація - юрист, стаж роботи на посаді судді - 36 років 1 місяць; працювала суддею Київського міського суду (12.1993-10.2010), суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (10.2010-11.2017), з 11.2017 - суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді та суддя Великої Палати Верховного Суду.

У матеріалах справи наявна копія щорічної декларації за 2023 рік, подана 22.03.2024 о 11:46 суддею Верховного Суду Григор'євою Іриною Вікторівною. Встановлено, що у розділі 13 декларації «Фінансові зобов'язання» позивачем зазначено відомості про отримання позики (грошових коштів) від громадянина України 12.05.2023 в іноземній валюті (USD) у розмірі 50 000 (при цьому інформацію про особу позикодавця відображено як конфіденційну).

17.09.2024 ОСОБА_1 надано письмові пояснення уповноваженій особі Національного агентства з питань запобігання корупції (головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок) у зв'язку з проведенням повної перевірки щорічної декларації за 2023 рік. До пояснень додано такі копії документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон та службовий паспорт; інвойс; висновок про вартість гаража; свідоцтво про право на спадщину з витягом з Державного реєстру речових прав; довідки банків та банківські виписки; квитанції та платіжні документи; договори дарування і купівлі-продажу; довідки КНДІСЕ; довідки Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду; документи щодо валютно-обмінних операцій; пояснення фізичної особи; витяги з Єдиного реєстру довіреностей.

09.12.2024 Національним агентством з питань запобігання корупції складено довідку №657/24 про результати повної перевірки щорічної декларації за 2023 рік, поданої суддею Верховного Суду Григор'євою І.В., при цьому перевірка проводилась у період з 15.07.2024 по 05.12.2024, за результатами якої встановлено, що суб'єктом декларування зазначено недостовірні відомості на загальну суму 1 828 430 грн та неточні відомості, різниця між достовірними та недостовірними відомостями становить 1 828 430 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату подання декларації, при цьому частину інформації, викладеної у декларації, не вдалося перевірити, водночас ознак конфлікту інтересів, незаконного збагачення та необґрунтованості активів не встановлено, а точність оцінки задекларованих активів відповідає даним з наявних джерел, у зв'язку з чим у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

30.12.2024 суддею Верховного Суду Григор'євою І.В. надано лист-пояснення щодо результатів повної перевірки декларації за 2023 рік (довідка №657/24 від 09.12.2024), у якому зазначено, що НАЗК було надано можливість внести зміни до декларації до 29.12.2024, однак така можливість не була реалізована у зв'язку з ознайомленням з довідкою 27.12.2024 та відсутністю технічної можливості внести виправлення у цей день, при цьому 30.12.2024 доступ до подання виправленої декларації було відкрито без зауважень, у зв'язку з чим позивач звернулась до НАЗК із повідомленням про технічну помилку та отримала відповідь про необхідність очікування, а також просила надати додатковий строк до 03.01.2025 для подання декларації з достовірними відомостями; разом з тим позивачка не погоджується з висновком НАЗК про зазначення недостовірних відомостей на суму 1 828 430,00 грн, вказує на необ'єктивність висновків та неврахування конкретних обставин, зазначає про відсутність документального оформлення позики у зв'язку з обставинами травня 2023 року, зокрема затриманням позикодавця та його відмовою від надання інформації, а також про надання нею показань у межах кримінального провадження та відображення відповідних відомостей у декларації, і вказує на здійснення відрахувань із заробітної плати на допомогу Збройним Силам України після 24.02.2022.

Окрім цього, суд встановив, що Національним агентством з питань запобігання корупції подано матеріали справи (у двох томах) щодо виявлення ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366І КК України, стосовно щорічної декларації за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 .

Так, до матеріалів справи (1 том) додано: щорічну декларацію ОСОБА_1 за 2023 рік, протокол автоматизованого розподілу від 12.07.2024, протокол автоматизованого розподілу від 14.08.2024, щорічну декларацію за 2022 рік, доповідну записку про продовження строків повної перевірки від 11.11.2024, доповідну записку щодо здійснення пошуку інформації у реєстрах з додатком від 14.08.2024, інформацію Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацію Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень, інформацію Єдиного державного реєстру транспортних засобів, інформацію Єдиного реєстру довіреностей, інформацію Єдиного державного демографічного реєстру, інформацію Спадкового реєстру, повідомлення Вищої ради правосуддя про початок перевірки № 41-01/51663-24 від 15.07.2024, запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України № 41-01/53495-24 від 23.07.2024, відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України № 84123/0/07-24 від 09.08.2024, запит до Київської міської військової адміністрації № 41-01/53496-24 від 23.07.2024, відповідь Київської міської військової адміністрації № 81830/0/06-24 від 02.08.2024, запит до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 41-01/53497-24 від 23.07.2024, відповідь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 134094/0/03-24 від 08.11.2024, запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 41-01/53498-24 від 23.07.2024, відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 83456/0/03-24 від 07.08.2024.

Крім того, до матеріалів справи (2 том) додано: запит Національної поліції України № 41-01/53756-24 від 24.07.2024, відповідь Національної поліції України № 81829/0/05-24 від 02.08.2024, запит на місце роботи (Верховний Суд) № 41-01/53757-24 від 24.07.2024, відповідь Верховного Суду № 85215/0/05-24 від 13.08.2024, запит до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури № 41-01/58923-24 від 13.08.2024, відповідь Спеціалізованої антикорупційної прокуратури № 87817/0/05-24 від 21.08.2024, запит до Національного антикорупційного бюро України № 41-01/53651-24 від 23.07.2024, відповідь Національного антикорупційного бюро України № 98321/0/05-24 від 11.09.2024, запит банкам (за списком) № 41-01/53829-24 від 24.07.2024, відповіді від банків, запит ОСОБА_3 № 405-01/61557-24 від 22.08.2024, запит ТОВ «Столиця» № 405-01/61558-24 від 22.08.2024, відповідь ТОВ «Столиця» № 102765/0/07-24 від 17.09.2024, запит на пояснення ОСОБА_1 № 405-01/61559-24 від 22.08.2024, відповідь ОСОБА_1 № 94497/0/09-24 від 05.09.2024, відповідь ОСОБА_1 № 102792/0/09-24 від 17.09.2024, відповідь ОСОБА_1 № 126322/0/09-24 від 29.10.2024, пояснення ОСОБА_1 у електронному кабінеті до початку перевірки, запит ОСОБА_4 № 405-01/82778-24 від 01.11.2024, відповідь ОСОБА_4 № 138697/0/09-24 від 11.11.2024, запит до Національного антикорупційного бюро України № 405-01/82779-24 від 01.11.2024, відповідь Національного антикорупційного бюро України № 148588/0/05-24 від 22.11.2024, довідку про результати перевірки від 09.12.2024 № 657/24, супровідний лист-повідомлення ОСОБА_1 № 405-01/95961-24 від 13.12.2024, обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення від 13.12.2024, лист до Національного антикорупційного бюро України № 405-01/96817-24 від 18.12.2024, лист-повідомлення Голові Верховного Суду № 405-01/96865-24 від 18.12.2024, запит до Національного антикорупційного бюро України № 405-01/16749-25 від 26.02.2025, відповідь Національного антикорупційного бюро України № 54897/0/05-25 від 12.03.2025.

До матеріалів позову долучено копію інвойсу № 33462169 від 28.05.2019, що виданий компанією COPART Inc. (США) на ім'я Hryhoreva Anastasiya. Предметом інвойсу є транспортний засіб: 2017 VOLKSWAGEN PASSAT, VIN: НОМЕР_2 , загальна вартість за інвойсом становить 7 828,00 доларів США. Окрім цього, зазначено складові вартості: ціна транспортного засобу - 7 100,00 дол. США, buyer fee - 590,00 дол. США, virtual bid fee - 79,00 дол. США, gate - 59,00 дол. США.

Судом досліджено пояснення надані 07.11.2024 ОСОБА_4 у відповідь на лист НАЗК № 405-01/82778-24 від 01.11.2024, яким запитувалась інформація щодо наявності або відсутності боргових правовідносин із суддею Верховного Суду Григор'євою І.В. Так, у поясненнях ОСОБА_4 посилається на наявність щодо нього кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023 за ч. 4 ст. 368 КК України та зазначає про неможливість надання запитуваної інформації по суті, з огляду на право не свідчити проти себе та обмеження щодо розголошення відомостей досудового розслідування.

Також в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка від 07.05.2024 відповідно до якого позивачці, яка була допитана як свідок в кримінальному провадженні поставлено запитання щодо мети передачі суми грошових коштів та її обов'язку, як суб'єкта декларування повідомити про суттєві зміни в майновому стані.

Відповідно до обґрунтованого висновку Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що під час подання щорічної декларації за 2023 рік ОСОБА_1 зазначила недостовірні відомості у розділі 13 «Фінансові зобов'язання», зокрема щодо безвідсоткової позики у розмірі 50 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2023 становить 1 828 430,00 грн.

Із висновку встановлено, що вказані вище відомості не підтверджені належними доказами, договір позики у письмовій формі відсутній, а також відсутні документи, які б підтверджували існування боргових зобов'язань. Окрім цього, із змісту висновку суд встановив, що позикодавець не відобразив відповідні кошти у своїй декларації, а на запит НАЗК фактично відмовився від надання інформації, посилаючись на норми кримінального процесуального законодавства. Загальна сума недостовірних відомостей становить 1 828 430,00 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на дату подання декларації.

ОСОБА_1 не погоджується із висновками, що викладені у довідці №657/24 від 09.12.2024, тому звернулась до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно із підпунктом "ґ" пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону належать судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 50-3 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

За приписами абзаців другого-четвертого частини першої статті 50-3 Закону України "Про запобігання корупції" повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Згідно із приміткою до статті 51-3 Закону № 1700-VII під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються в тому числі судді.

Порядок проведення повних перевірок визначений Порядком проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 січня 2021 року № 26/21 (далі - Порядок №26/21).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Порядку №26/21 під недостовірними відомостями у декларації розуміються відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування.

Абзац сьомий пункту 2 Порядку №26/21 визначає неточні відомості у декларації, як відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування

Загальні засади проведення повної перевірки визначені Розділом ІІІ Порядку №26/21.

Порядок проведення повної перевірки визначений Розділом V Порядку №26/21.

Відповідно до пункту першого Розділу V Порядку №26/21 повна перевірка проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, зокрема, якщо: декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктом декларування, який займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації; у декларації, поданій іншим суб'єктом декларування, виявлено невідповідності (ризики) за результатами логічного та арифметичного контролю, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації; отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Пунктом четвертим Розділу V Порядку №26/21 визначено, що повна перевірка передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об'єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Пунктом п'ятим Розділу V Порядку №26/21 зазначено, що під час повної перевірки Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) документи та/або інформація, що надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із медіа, мережі «Інтернет», інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об'єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі: отримані Національним агентством під час проведення перевірок інших декларацій, поданих суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї, іншими особами; зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою програмних засобів Реєстру, моніторингу способу життя суб'єкта декларування, спеціальної перевірки; зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб'єктів звернення; отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Приписами пункту шостого Розділу V Порядку №26/21 визначено, що у разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у підпунктах 1-3, 5, 6 пункту 5 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів.

Абзац перший пункту сьомого Розділу V Порядку №26/21 передбачає, що у разі неможливості одержання у межах строку проведення повної перевірки відомостей, необхідних для її проведення, Національне агентство проводить повну перевірку відповідно до наявних у нього відомостей, про що зазначається у довідці про результати проведення повної перевірки декларації. Абзацом другим цього ж пункту визначено, що відомості, зазначені у декларації, які не були перевірені з підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, не вважаються такими, що були перевірені.

Відповідно до абзацу другого пункту восьмого Розділу V Порядку №26/21 під час проведення повної перевірки уповноважена особа має право вимагати та одержувати документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені суб'єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки, у тому числі для з'ясування дотримання суб'єктом декларування вимог статей 23, 25 Закону, а також перевірки на точність оцінки задекларованих активів, незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Згідно із абзацами першим-третім пункту шістнадцятого Розділу V Порядку №26/21 у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб'єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв'язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки. Суб'єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов'язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв'язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті. Надані суб'єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.

Як визначено пунктом першим Розділу VІ Порядку №26/21 за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації (далі - довідка) у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.

Зміст довідки визначено пунктом другим Розділу VІ Порядку №26/21, а саме довідка містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки. У довідці також зазначаються відомості, які не були перевірені, із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

Абзацом першим пункту шостого Розділу VІ Порядку №26/21 визначено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем погодження довідки складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

Відповідно до пункту дев'ятого Розділу VІ Порядку №26/21 у разі встановлення за результатами проведення повної перевірки відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування на дату погодження довідки.

Згідно із пунктом десятим Розділу VІ Порядку №26/21 на офіційному вебсайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону. Довідка про результати проведення повної перевірки декларації, яку вилучено з відкритого доступу публічної частини Реєстру відповідно до Закону, не підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Національного агентства на період такого вилучення.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Як встановлено судом вище, Указом Президента України № 357/2017 від 10.11.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний кримінальний суд.

22.03.2024 о 11 год 46 хв. суб'єкт декларування, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку указаної декларації та складено довідку № 657/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_5 , суддею Верховного Суду.

Довідка № 657/24 у пункті 4.1. містить висновки про те, що за результатами повної перевірки декларації щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 7a1e6f6b-cfba-4d8c-a1fb-13fa710d1bb9, поданої ОСОБА_5 , суддею Верховного Суду, встановлено, що (1) суб?єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості на загальну суму 1 828 430,00 грн (п. 2 розділу 3.1 цієї Довідки) та неточні відомості (пп. 1, 3 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп. 3, 9, 10 ч. 1 ст. 46 Закону; (2) під час проведення повної перевірки декларації не вдалося перевірити інформації, викладеної у абз. 5 п. 1 розділу 3.1 цієї Довідки; (3) недостовірні відомості, зазначені у декларації (п. 2 розділу 3.1 цієї Довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 1 828 430,00 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації; (4) у діях суб?єкта декларування встановлено ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

Щодо відомостей вказаних у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» щорічної декларації позивача за 2023 рік.

У щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, позивач у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» зазначила вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2017, VIN: НОМЕР_2 , що належить на праві користування члену її сім'ї (чоловіку) у розмірі 209 606.00 грн, вказавши у полі «Тип вартості майна», що це вартість на дату набуття права, у полі «Дата набуття права» - 30.05.2019 (т. 1, а. с.54).

Відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей (далі - ЄДРТЗ) вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2017, VIN: НОМЕР_2 становить 210 124, 00 грн. (т. 2, а. с. 122).

Також, відповідно до вказаних відомостей датою реєстрації такого транспортного засобу вказано 18.01.2020 (т. 2, а. с. 122).

У п.п. 1 п. 3.1. Довідки № 657/24 відповідачем вказано, що суб'єкт декларування у розділі 6 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону, беручи з основу такого висновку різницю в даті набуття права та різницю у вартості транспортного засобу.

Також, у вказаному пункті зазначено, що у своїх поясненнях суб?єкт декларування зазначив, що вносив відомості про транспортний засіб зі слів ОСОБА_6 (власниці автомобіля), тому не був обізнаний про точну вартість транспортного засобу. Вказано, що пояснення суб?єкта декларування враховані, однак не спростовують внесення ним відомостей, які не відповідають дійсності.

У абзаці п'ять п.п. 1 п. 3.1. Довідки № 657/24 відповідач зазначає, що суб?єкт декларування у полі «Дата набуття права» зазначив 30.05.2019, однак під час проведення повної перевірки не вдалося перевірити такі відомості.

Також, суд звертає увагу, що до матеріалів позову долучено копію інвойсу № 33462169 від 28.05.2019, що виданий компанією COPART Inc. (США) на ім'я Hryhoreva Anastasiya. Предметом інвойсу є транспортний засіб: 2017 VOLKSWAGEN PASSAT, VIN: НОМЕР_2 , загальна вартість за інвойсом становить 7 828,00 доларів США.

Указаний інвойс наданий відповідачем суду разом з усіма матеріалами проведення повної перевірки (т. 3, а.с. 150).

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII у декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Як зазначено у Базі знань НАЗК у роз'ясненні щодо того, датою набуття права власності на транспортний засіб, придбаний за кордоном, пункт 106 (URL: ttps://wiki.nazk.gov.ua/category/deklaruvannya/viii-transportni-zasoby/ ) для цілей декларування датою набуття права власності на транспортний засіб, придбаний за кордоном, є дата здійснення оплати за такий транспортний засіб. У разі здійснення оплати частинами датою набуття права є дата останнього платежу.

Також, в матеріалах справи наявні пояснення позивача від 17.09.2024, скеровані на адресу відповідача відповідно до яких, позивач повідомила відповідача, про те що зазначила вартість автомобіля зі слів доньки виходячи з дати інвойсу № 33462169, беручи до уваги фактичний курс валют станом на цю дату.

Разом з тим, відповідачем не надано відомостей щодо курсу валют станом на дату інвойсу, так само як і не містить указаних відомостей матеріали повної перевірки. В матеріалах справи відсутній запит до Національного банку України щодо курсу валют станом ні на 28.05.2019, ані станом на 30.05.2019.

Суд враховує також положення пункту п'ятого Розділу V Порядку №26/21 зазначено, що під час повної перевірки Національне агентство використовує такі джерела інформації, як відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації.

Суд звертає, увагу, що відповідно на копії інвойсу № 33462169 стоїть відмітка Одеської митниці ДФС із датою 30.07.2019, таким чином транспортний засіб мав бути вже оплачений та привезений із-за кордону. Відповідно дата набуття права і вартість такого транспортного засобу не може бути обрахована із 18.01.2020.

Так, частиною другою статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції на дату стоїть проставлення відмітки Одеської митниці ДФС) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами частин першої-другої статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, глава 9 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування.

Згідно із частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Таким чином, станом на дату перебування транспортного засобу під митним контролем Одеської митниці ДФС, митному органу була відома вартість такого транспортного засобу, оскільки приписи Митного кодексу України передбачають обов'язок визначення його митної вартості.

Разом з тим, матеріали перевірки містять перелік запитів, скерованих відповідачем, однак, вони не містять жодного запиту до Одеської митниці Держмитслужби, як правонаступника Одеської митниці ДФС щодо відомостей розмитнення вказаного транспортного засобу і ціни автомобіля, від якої обраховувалась його митна вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито усіх заходів під час проведення перевірки правильності зазначення вартості та дати набуття права на вказаний транспортний засіб, чим не дотримано вимог порядку проведення повної перевірки, а тому такі висновки щодо внесення неточних відомостей у розділ 6 Декларації «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» та відповідно недотримання вимог п. п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону 1700-VII є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

Щодо відомостей вказаних у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації позивача та розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування».

Відповідно до розділу 13 «Фінансові зобов'язання» щорічної декларації позивача, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік позивачем вказана безвідсоткова позика у розмірі 50 000 у валюті, американський долар, датою виникнення зобов'язання зазначено 12.05.2023, у пункті «інформація про юридичну або фізичну особу на користь якої виникло зобов'язання вказано: «Прізвище: Стаття двісті двадцять два КПК, Ім'я: Стаття двісті двадцять два КПК».

Відповідно до розділу 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» щорічної декларації позивача, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік у пункті 2 позивачем під видом правочину вказано «інший, безвідсоткова позика», датою вчинення правочину зазначено 12.05.2023, предметом правочину визначено гроші, а також наслідками правочину вказано виникнення фінансового зобов?язання суб?єкта декларування.

У абзацах першому-четвертому частини другої п.п. 3.1. Розділу ІІІ Довідки № 657/24 зазначено наступне:

«Суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про безвідсоткову позику у розмірі 50 000,00 дол. США, вказавши особу, на користь якої виникло зобов?язання права - «Стаття двісті двадцять два КПК», дату набуття 12.05.2023.

До початку проведення перевірки суб?єкт декларування у власному електронному кабінеті Реєстру розмістив повідомлення від 22.03.2024, у якому зазначив, що був допитаний як свідок у кримінальному провадженні стосовно позикодавця та попереджений про відповідальність за розголошення відомостей досудового розслідування. На думку суб?єкта декларування, незазначення у розділі 13 декларації прізвища, імені та по батькові позикодавця не вважається поданням суб?єктом декларування завідомо неправдивих відомостей або неподанням таких відомостей.

Під час перевірки встановлено, що щорічна декларація за 2023 рік була подана суб?єктом декларування 22.03.2024, тобто після проведення обшуку в його домоволодінні з 15.05.2023 по 16.05.2023, у ході якого вилучені 50 000,00 дол. США (відповідно до офіційного курсу НБУ, станом на 12.05.2023, 1 дол. США еквівалентний 36,5686 гривні, а отже, становить 1 828 430,00 грн), та допиту його у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України у статусі свідка 16.06.2023.

3 матеріалів кримінального провадження, наданих Національним антикорупційним бюро України на запит Національного агентства, вбачається, що під час обшуку, проведеного з 15.05.2023 по 16.05.2023, виявлення грошових коштів та на запитання детектива про їх належність суб?єкт декларування не повідомив про те, що частина вилучених коштів отримані від позикодавця за договором позики».

Також у абзаці шостому частини другої п.п. 3.1. Розділу ІІІ Довідки № 657/24 вказано, що пояснення суб'єкта декларування не враховані та викликають обґрунтований сумнів у їх правдивості.

Відповідно до абзацу десятого частини другої п.п. 3.1. Розділу ІІІ Довідки № 657/24 позикодавець зобов'язаний був відобразити у розділі 12 «Грошові активи» своєї декларації за 2023 рік, поданої 25.03.2024, кошти, позичені третій особі, у розмірі 50 000,00 дол. США, однак такі відомості у декларації позикодавця не відображені. Також позикодавець не скористався правом надати пояснення у довільній формі в електронному кабінеті декларанта щодо невідображення вищезазначених об?єктів декларування у власній декларації.

З урахуванням наведеного, вбачається, що відповідачем мала бути досліджена щорічна декларація позикодавця за 2023 рік та долучена до матеріалів перевірки.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.3. Розділу ІІ Довідки № 657/24 під час здійснення повної перевірки декларації позивача Національне агентство використовувало такі джерела: інформацію, отриману з: Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Державного земельного кадастру; Єдиного державного реєстру транспортних засобів; Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів; Державного суднового реєстру України, Суднової книги України; Державного реєстру повітряних суден; Єдиного реєстру довіреностей; Державного реєстру обтяжень рухомого майна; Автоматизованої системи виконавчого провадження: Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників; Єдиного державного реєстру судових рішень; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР); Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО); Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; Спадкового реєстру; Загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи здійснення контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан», ІКС «Єдине вікно подання електронної звітності», ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України»; інформацію державних органів, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх посадових осіб, фізичних осіб, зокрема: Київська міська державна адміністрація (від 02.08.2024 № 009-882); Департамент інформаційно-аналітичної підтримки (від 29.07.2024 № 103795-2024); Київська міська військова адміністрація (від 02.08.2024 № 009-882); Київська міська військова адміністрація (від 02.08.2024 № 009-882); Державна служба У країни з питань геодезії, картографії та кадастру (від 07.08.2024 № 7-28-0.211-8339/2-24); Моторне (транспортне) страхове бюро України (від 01.08.2024 № 10-01/32076); АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК (від 01.08.2024 № 15610/1303), Верховний Суд (від 05.08.2024 № 3066/0/2-24), Спеціалізована антикорупійна прокуратура (від 21.08.2024 № 07/1-35 ВИХ-24); АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (від 09.08.2024 № 20.1.0.0.0/7-240731/36704); АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК (від 01.08.2024 № 81-15-9/7510-БТ); АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (від 08.08.2024 № 46/12-11/90547/2024/БТ); Національне антикорупційне бюро України (від 07.08.2024 № 512-043/22422 та від 22.11.2024 № 148588/0/05-24); ОСОБА_4 (від 11.11.2024 № 138697/0/09-24); ТОВ «ГОТЕЛЬНО-РОЗВАЖАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «СТОЛИЦЯ» (від 17.09.2024 № 17-09/1); ОСОБА_7 (від 17.09.2024 № б/н); ОСОБА_7 (від 25.09.2024 № б/н); ПАТ «БАНК ВОСТОК» (від 05.08.2024 № 05/2/5531); АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (від 20.08.2024 № 1958); АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (від 09.08.2024 № 20.1.0.0.0/7- 240731/36704); АТ «УКРСИББАНК» (від 28.10.2024 №125796/0/07-24); АТ «ТАСКОМБАНК» (від 06.11.2024 № 132653/0/07-24); АТ «ОТП БАНК» (від 25.11.2024 № 150400/0/07-24), надану на письмові запити Національного агентства; матеріали повної перевірки декларації за 2020 рік; інформацію, викладену в поясненнях суб?єкта декларування та наданих ним документах (їх копіях), які надійшли до Національного агентства 05.09.2024, 17.09.2024, 29.10.2024.

Разом з тим, матеріали повної перевірки не містять щорічної декларації позикодавця, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік. Так само, пункт 2.3. Розділу ІІ Довідки № 657/24, де вказані джерела повної перевірки не містить посилання на декларацію позикодавця.

Відповідно, суд вважає, що посилання на декларацію позикодавця без дослідження такої безпосередньо під час здійснення перевірки, не відповідає приписам Порядку №26/21.

Так, відповідно до частини другої Розділу VI. «Результати проведення повної перевірки» довідка містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки.

Також, суд звертає увагу у відповіді від 11.11.2024 № 138697/0/09-24 на запит відповідача позикодавець повідомив Національне агентство, що надання ним запитуваної НАЗК інформації (незалежно від її змісту) по суті поставлених питань, прямо чи опосередковано може бути використано не на його користь, а відтак, вважає за необхідне утриматися від надання такої інформації. Також зазначає, що запитувана інформація може бути надана після закінчення досудового розслідування компетентним правоохоронним органом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповіді на запит позикодавцем ані спростовано, ані підтверджено інформацію про позику, а лише вказано, що відповідь може бути надана пізніше.

Також суд звертає, увагу, що до відповіді Національного антикорупційного бюро України від 07.08.2024 № 512-043/22422 на запит Національного Агентства Національним антикорупційним бюро додано протокол обшуку від 15-16.05.2023, додаток до протоколу обшуку з описом вилучених речей, протокол допиту свідка від 16.06.2023, показання позивача від 16.06.2023.

Також, до відповіді Національного антикорупційного бюро України від 22.11.2024 № 148588/0/05-24 на запит Національного Агентства Національним антикорупційним бюро додано протокол допиту свідка від 07.05.2024.

Суд звертає увагу, що у показаннях позивача від 16.06.2023, а також під час допиту свідка від 07.05.2023 позивач вказувала, що брала позику у відповідній сумі.

Однак, указані відомості не були відображені у довідці, цим документам не була надана оцінка відповідачем, відтак відповідач у довідці обмежився лише посиланням на пояснення надані позивачем на запит Національного агентства.

Крім цього, у довідці відображена інформація, про що відповідач зазначає також у відзиві на позовну заяву, що позивач вказала статтю 222 Кримінально-процесуального кодексу України, у пункті, де необхідно зазначити інформацію про юридичну або фізичну особу на користь якої виникло зобов'язання становить неправдиві відомості. Однак, оцінки правомірності таким діям відповідач також не надав, лише зазначивши, що все у сукупності свідчить про внесення недостовірних відомостей.

Щодо показань свідка, допитаного в судовому засіданні.

Як встановлено судом вище, допитана у якості свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні надала усні пояснення та зазначила, що знайома з позивачкою як із фахівцем у сфері кримінального права, з якою спілкувалась після завершення справи Гонгадзе, у якій була представником потерпілої сторони.

Навесні 2023 року вона зустрічалася з позивачкою з приводу питання, яке остання не могла вирішити, і під час розмови ОСОБА_1 повідомила, що її донька перебуває за кордоном і вона має намір придбати для неї житло. У зв'язку з цим ОСОБА_1 цікавилась, чи етично судді брати позику, зважаючи на необхідність відображення такої інформації в декларації.

Свідок також повідомила, що згодом дізналася із відкритих джерел про події, пов'язані із затриманням голови Верховного Суду, що пов'язала у часі з розмовою про можливу позику. Пізніше, під час подальших зустрічей, вона запитувала у позивачки про обшук, і ОСОБА_1 підтвердила факт його проведення та вилучення коштів.

Разом з тим свідок зазначила, що не була присутня при отриманні позики та не може назвати точні дати подальших розмов, а також не пам'ятає конкретних обставин наступних зустрічей.

З урахуванням наведеного, суд не бере показання свідка до уваги при вирішенні цієї справи, адже вони ані спростовують, ані підтверджують чи мала місце позика, а лише вказують на ймовірне обговорення такої.

Щодо письмової форми договору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Разом з тим, статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 вказав, що презумпцію правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно із частиною першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Щодо застосування ч. 1 ст. 218 ЦК України Верховним Судом сформульована правова позиція, що недотримання письмової форми правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17).

Також, Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 вказав, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з'ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

Також суд звертає увагу, що з гідно із абзацом першим пункту 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII У декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, що перебуває у володінні або користуванні суб?єкта декларування або членам його сім'ї незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Пункт 8 частини першої статті 46 Закону № 1700 VII зобов'язує задекларувати наявні у суб?єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи.

Абзац перший пункту 10 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII встановлює обов?язок задекларувати видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб?єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання.

Роз'яснення Національного агентства від 13.11.2023 № 4 щодо фінансової доброчесності не містять рекомендації, які б пов'язували виконання обов'язку з декларування з формою правочинів, способами його волевиявлення.

У пункті 135-1 роз'яснення Національного агентства від 13.11.2023 №4 зазначено, що в Україні діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).(URL: https://wiki.nazk.gov.ua/pdfjs/?file=/wp-content/uploads/Categories/94/eb/94eb4d1e2ad4cac55bc28c399c1a322043e796ecd6663ec7a71d74c746fcf459998422727.pdf).

Відповідно, суд погоджується з доводами позивача, що Закон № 1700-VII жодним чином не пов'язує обов?язок декларування фінансових зобов?язань, грошових активів, майна з формою правочинів, внаслідок яких виникли такі зобов?язання або набуті грошові активи та майно. Більш того, законодавець вимагає декларувати будь-які правочини, що призводять до зміни майнового стану декларанта або членів його сім'ї.

Таким чином відповідачем необґрунтовано належним чином твердження, відображене в абзаці тринадцятому частини другої п.п. 3.1. Розділу ІІІ Довідки № 657/24, що враховуючи відсутність письмового договору позики існують підстави вважати, що зазначення суб'єктом декларування у декларації відомостей про позику може бути спрямоване на уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідачем зазначене вище твердження сформульоване у вигляді припущення, що суперечить принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідач усупереч Порядку №26/21 не надав оцінку усім обставинам під час проведення повної перевірки, не обґрунтував, чому Довідка ґрунтується на вибірковому дослідженні документів наданих Національним антикорупційним бюро і чому відповідачем відхилені інші докази, зокрема протокол допиту позивача, як свідка, а також наявність припущень в рішенні суб'єкта владних повноважень свідчать про відсутність належного та достатнього обґрунтування, висновків зазначених в пункті 4.1. Довідки № 657/24.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ним не встановлюється факт наявності чи відсутності позики, а досліджується правомірність дій відповідача в ході проведення повної перевірки суб'єкта декларування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції із надання оцінки джерелам інформації, наданням переваги одним джерелам над іншими, що знайшло свій зовнішній прояв у розміщенні в Довідці Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24 відповідного тексту суд вважає за доцільне відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Оцінка викладу описової частини надана судом при вирішення питання щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання НАЗК видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку № 657/24, необхідно відмовити, оскільки в іншій частині зазначена довідка є обґрунтованою та підлягає опублікуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з врахуванням наведених вище обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача буде зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції опублікувати на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 з вилученим: пунктом 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, що підтверджується квитанцією № 9368-6357-6051-5600 від 03.02.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Національного агентства з питань запобігання корупції (адреса вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 39751280) у розмірі 1211, 20 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження: 01103, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду.

3. Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції опублікувати на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 з вилученим: пунктом 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (адреса вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 39751280).

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 квітня 2026 р.

Попередній документ

136117552

Наступний документ

136117554

Інформація про рішення:

№ рішення:	136117553
№ справи:	320/4066/25
Дата рішення:	30.04.2026
Дата публікації:	12.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (30.04.2026)
Дата надходження:	24.01.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними дій

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

07.04.2025 10:00	Київський окружний адміністративний суд
12.05.2025 16:00	Київський окружний адміністративний суд
16.06.2025 15:00	Київський окружний адміністративний суд
06.08.2025 09:30	Київський окружний адміністративний суд
18.09.2025 10:00	Київський окружний адміністративний суд
23.10.2025 11:00	Київський окружний адміністративний суд
18.11.2025 10:30	Київський окружний адміністративний суд
16.12.2025 11:00	Київський окружний адміністративний суд
29.01.2026 09:30	Київський окружний адміністративний суд
24.02.2026 09:30	Київський окружний адміністративний суд
12.03.2026 09:30	Київський окружний адміністративний суд
02.04.2026 11:00	Київський окружний адміністративний суд
23.04.2026 12:15	Київський окружний адміністративний суд
30.04.2026 09:00	Київський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ВІСЬТАК М Я

відповідач (боржник):

Національне агенство з питань запобігання корупції

інша особа:

Національне антикорупційне бюро України

Спеціалізована антикорупційна прокуратура

позивач (заявник):

Григор'єва Ірина Вікторівна

представник позивача:

Давидченко Андрій Васильович

Самохвал Дмитро Васильович

свідок:

Теличенко Валентина Василівна