30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/21417/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та просить суд:
зобов?язати Головне управління Державної податково служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум заборгованості зі сплати єдиного внеску, визначених вимогою № Ф-5969-17/3013 про сплату суми боргу з єдиного внеску;
зобов?язати Головне управління Державної податково служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) списати суму заборгованості (недоїмки) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по сплаті єдиного соціального внеску, а також штрафних санкцій та пені нарахованих на цю суму недоїмки у сумі 6 389,50 грн.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 у справі № 320/7686/20 було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5969-17-3013 від 23.10.2021, винесену ГУ ДПС у Київській області, однак відповідач не вніс відповідні відомості до індивідуальної картки позивача та не зняв нарахований борг та штрафні санкції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані в документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 , отримує пенсію за віком.
Позивачка звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 06.08.2020 № Ф-5969-17/3013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) позивачка звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонерка за віком.
Виходячи з наведеного, суд у справі № 320/7686/20 дійшов висновку, що позивачка, як фізична особа-підприємець, яка є пенсіонеркою за віком та зареєстрована платником єдиного податку, не має обов?язку сплачувати єдиний внесок, у зв?язку з чим оскаржувана вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню, і, відповідно, адміністративний позов було задоволено.
24.06.2022 позивачка звернулася до відповідача із заявою про зняття нарахувань та штрафних санкцій зі сплати єдиного внеску відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/7686/20.
Проте, відповідачем було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки на думку відповідача, резулятивна частина судового рішення у справі № 320/7686/20 не містить вимог зобов?язального характеру про списання заборгованості, приведення інтегрованої картки у відповідність та зняття штрафних санкцій.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Закон № 2464.
Виключно Законом № 2464 визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 2 і 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як зазначено у ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, особи, зазначені в п. 4 та 5-1 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 2464 та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону № 1058.
З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону № 1058.
З наявної у матеріалах справи копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3 слідує, що позивач отримує пенсію за віком.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України 07.07.2011 №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" ст. 4 Закону України 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ці зміни відповідно до ч. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому обов'язкове нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивач як фізична особа-підприємець, яка є пенсіонером за віком та зареєстрована платником єдиного податку, не має обов'язку сплачувати єдиний внесок.
Отже, позовні вимоги в частині списання суми заборгованості (недоїмки) позивача по сплаті єдиного соціального внеску, а також штрафних санкцій та пені нарахованих на цю суму недоїмки у сумі 6 389,50 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині здійснення коригування в індивідуальній картці платника позивачки шляхом виключення сум заборгованості зі сплати єдиного внеску, визначених вимогою № Ф-5969-17/3013 про сплату суми боргу з єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно з ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 в редакції єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII положення ст. 8 Закону № 2464 були викладені в новій редакції, зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 2 та 3 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску, у зв'язку із чим мають обов'язок щоквартально нараховувати єдиний внесок із суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску; сплачувати єдиний внесок до 20 числа у місяці, що настає за відповідним кварталом; подавати звітність за календарний рік. При цьому обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2121 № 320/7686/21, скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 №Ф-5969-17/3013.
За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.
Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) (Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролююючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов'язань.
Відтак вимога, щодо внесення корегованих відомостей до індивідуальної картки платника інформації про виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 6 389, 50 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже в даному випадку адміністративний позов слід задовільнити повністю, однак, суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивачки недостатньо лише зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії, слід також визнати вчинені ним дії або бездіяльність протиправними.
Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Водночас, у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечить повне відновлення її становища, є визнання протиправним нарахування боргу позивачці, оскільки остання є пенсіонером те не має сплачувати єдиний внесок та визнання протиправним невнесення відомостей до індивідуальної картки платника на підставі рішення суду.
Обрання позивачем способу захисту у вигляді «зобов'язання списати суму заборгованості та зобов'язання вчинити дії» є недостатнім, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивачка не має сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, з метою належного та ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивачка звернулась до суду, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування боргу позивачці по сплаті єдиного внеску та визнання протиправним бездіяльності, щодо невнесення відомостей до індивідуальної картки платника.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 073,60 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 13.04.2023.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797), щодо нарахування боргу по сплаті єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 6 389,50 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної податково служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) списати суму заборгованості (недоїмки) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по сплаті єдиного соціального внеску, а також штрафних санкцій та пені нарахованих на цю суму недоїмки у сумі 6 389,50 грн.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797), щодо не внесення інформації в індивідуальну картку платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум заборгованості зі сплати єдиного внеску, визначених вимогою № Ф-5969-17/3013 про сплату суми боргу з єдиного внеску.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум заборгованості зі сплати єдиного внеску, визначених вимогою № Ф-5969-17/3013 про сплату суми боргу з єдиного внеску.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.