Справа № 660/593/17
провадження № 1-кп/650/14/26
16 лютого 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченого про витребування доказів у межах кримінального провадження № 42017230270000097 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Новотроїцького району Херсонської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України,
В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, у якому просить витребувати у Херсонській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону інформацію про те, на підставі яких нормативно-правових актів військовий прокурор Херсонського гарнізону ОСОБА_5 мав повноваження виносити постанову про призначення слідчої групи для здійснення досудового розслідування від 01 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017230270000097, а також чи належав військовий прокурор ОСОБА_5 , відповідно до покладених на нього посадових обов'язків та вимог чинного законодавства, до керівників органу досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання обвинувачений зазначив, що у кримінальному провадженні № 42017230270000097 постановою військового прокурора Херсонського гарнізону ОСОБА_5 від 01 червня 2017 року призначено слідчих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для здійснення досудового розслідування. На думку обвинуваченого, таке процесуальне рішення прийняте особою, яка не мала відповідних повноважень, оскільки за змістом частини четвертої статті 38, пункту 1 частини другої статті 39 та частини першої статті 214 КПК України визначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні, належить до повноважень керівника органу досудового розслідування.
Обвинувачений послався на те, що пунктом 8 частини першої статті 3 КПК України визначено коло осіб, які є керівниками органу досудового розслідування, і прокурор до такого кола не належить. У зв'язку з цим ОСОБА_4 вважає, що військовий прокурор Херсонського гарнізону ОСОБА_5 не був уповноважений призначати слідчу групу у цьому кримінальному провадженні.
Також обвинувачений зазначив, що питання призначення слідчих органів прокуратури було врегульовано наказом Генерального прокурора України від 28 березня 2019 року № 51 «Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні», відповідно до якого визначення слідчого, слідчої групи та старшого слідчої групи віднесено до повноважень керівників органів досудового розслідування органів прокуратури.
За доводами обвинуваченого, постанова про призначення слідчої групи від 01 червня 2017 року винесена всупереч вимогам статей 37, 39, 110 КПК України, що може свідчити про відсутність у слідчих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повноважень на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 також зазначив, що питання щодо надання інформації про призначення слідчих він неодноразово порушував під час судових засідань, однак прокурор відповідної інформації суду не надав.
У судовому засіданні обвинувачений подане клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та перевіривши наведені у ньому доводи, дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Згідно з частиною другою цієї статті процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За змістом статті 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту має право здійснювати збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Разом із цим зі змісту поданого клопотання вбачається, що обвинувачений фактично не просить витребувати конкретний письмовий доказ, речовий доказ, копію документа, матеріал кримінального провадження чи інші фактичні дані, які існують об'єктивно та можуть бути використані судом для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Натомість прохальна частина клопотання зводиться до необхідності отримати від органу прокуратури відповіді на питання правового характеру, а саме: на підставі яких нормативно-правових актів військовий прокурор ОСОБА_5 мав повноваження винести постанову про призначення слідчої групи та чи належав він до керівників органу досудового розслідування.
Такі питання за своїм змістом не є питаннями витребування доказів у розумінні статей 84, 93 КПК України, оскільки стосуються не отримання фактичних даних, а правової оцінки повноважень посадової особи, тлумачення норм кримінального процесуального закону та визначення юридичного значення відповідної постанови у цьому кримінальному провадженні.
Суд звертає увагу, що питання про те, чи була постанова військового прокурора Херсонського гарнізону ОСОБА_5 від 01 червня 2017 року винесена уповноваженою особою, чи відповідала вона вимогам КПК України, а також які правові наслідки це може мати для оцінки допустимості доказів або законності проведених процесуальних дій, підлягає вирішенню судом під час судового розгляду на підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, доводів сторін та відповідних положень закону.
При цьому суд не вправі шляхом задоволення клопотання про витребування доказів фактично зобов'язувати сторону обвинувачення сформувати та надати письмову правову позицію з питань, які порушує сторона захисту. Згідно із засадою змагальності, передбаченою статтею 22 КПК України, сторона обвинувачення і сторона захисту самостійно обстоюють свої правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими цим Кодексом. Кожна сторона має право наводити доводи, заперечення, правове обґрунтування своєї позиції, а також має право самостійно визначати обсяг і спосіб реалізації відповідних процесуальних прав.
Отже, незгода обвинуваченого з процесуальним рішенням про призначення слідчої групи, а також його доводи щодо відсутності у військового прокурора відповідних повноважень можуть бути предметом оцінки суду під час ухвалення відповідного судового рішення у справі. Однак ці доводи самі по собі не створюють підстав для витребування від прокуратури правового висновку, пояснення або юридичного обґрунтування повноважень прокурора.
Крім того, відповідь органу прокуратури на поставлені обвинуваченим питання не матиме для суду наперед встановленого значення. Відповідно до статті 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тому правова кваліфікація повноважень посадової особи та оцінка законності відповідної постанови належать до повноважень суду, а не можуть бути замінені відповіддю органу прокуратури на запит суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим, оскільки не містить вимоги про витребування конкретних доказів у розумінні КПК України, а спрямоване на отримання правової позиції сторони обвинувачення щодо питань, які підлягають самостійній оцінці судом у межах судового розгляду.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про витребування доказів слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про витребування доказів у межах кримінального провадження № 42017230270000097 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Повний текст ухвали складений 20 лютого 2026 року.
Суддя __________________ ОСОБА_1