28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 343/1072/23
провадження № 51-4386км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022090000000012, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Гериня, жителя АДРЕСА_3 , раніше несудимого,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_4 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування вищезазначені особи обвинувачувались у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.
Так, 26 вересня 2022 року, за невстановлених обставин, у ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконний видобуток піщано-гравійної суміші на території Шевченківського родовища валунно-гравійно-піщаних відкладів (с. Шевченкове Калуського району Івано-Франківської області), діяльність на якому здійснює ТОВ «Карпатекоресурс».
Обвинувачені, будучи об'єднані єдиним злочинним умислом, не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність вчинюваних ними дій, переслідуючи умисну корисливу мету, направлену на незаконний видобуток піщано-гравійної суміші, всупереч вимог Постанови КМУ № 557 від 12 липня 2005 року «Про затвердження порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», без відома адміністрації ТОВ «Карпатекоресурс», здійснили незаконне видобування піщано-гравійної суміші (гравію), яка відповідно до Постанови КМУ № 827 від 12 грудня 1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», є сировиною піщано-гравійною (гравій) та належить до корисних копалин загальнодержавного значення.
Зокрема, 26 вересня 2022 року ОСОБА_8 будучи машиністом екскаватора здійснював незаконне видобування піщано-гравійної суміші та подальше її навантаження на транспортні засоби із напівпричепами, якими керували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а останні перевозили вказану суміш і вивантажували її на огородженій території земельної ділянки, що по АДРЕСА_5 .
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв'язку з недоведеністю в діянні обвинувачених складу вказаного кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На думку прокурора, місцевий суд надав неправильну оцінку доказам сторони обвинувачення та дійшов до помилкового висновку про недоведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що залишилось поза увагою апеляційного суду.
Зокрема, судом апеляційної інстанції не враховано, що висновком експертизи від 8 листопада 2022 року встановлено, що зразки ґрунту, які було вилучено в ході огляду місця події, є піщано-гравійною сумішшю із визначеним відсотком гравію, який відповідно до постанови КМУ № 827 від 12 грудня 1994 року належить до корисних копалин загальнодержавного значення.
Відтак, апеляційний суд дійшов до безпідставного висновку, що піщано-гравійна сировина із вмістом гравію на момент її незаконного видобування не була корисною копалиною загальнодержавного значення.
При цьому, саме гравій був одним із компонентів, виявлених у змивах, взятих з транспортних засобів, екскаватора та ґрунтів і насипів, вилучених в ході огляду місця події, однак цей факт залишився поза увагою колегії суддів.
Крім того, прокурор просив повторно дослідити письмові докази у кримінальному провадженні, однак судом цього зроблено не було. Також, апеляційний суд всупереч вимог ст. 419 КПК, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора та не зазначив підстав, з яких визнав скаргу необґрунтованою.
Отже, судові рішення є незаконними і необґрунтованими та підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі прокурор серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка, як зазначалося вище, на підставі положень статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Тобто, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, ст. 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Водночас, стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Разом із тим, виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачувались у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК, у судовому засіданні перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалися сторони обвинувачення і захисту, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку, як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 240 КК у зв'язку з недоведеністю в діянні обвинувачених складу вказаного кримінального правопорушення.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції було безпосередньо допитано обвинувачених, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме: протоколи огляду місця події від 26 вересня 2022 року, огляду речей та документів від 14 та 15 листопада 2022 року, протокол огляду від 29 березня 2023 року, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25 жовтня 2022 року, висновок експертизи дослідження ґрунтів від 8 листопада 2022 року. Крім цього, судом досліджено копію витягу з ЄРДР, рапорти старшого оперуповноваженого ОСОБА_13 , копію рапорта старшого інспектора - чергового відділення поліції, копію положення про ландшафтний заказник місцевого значення «ріка Свіча з притокою Мізунькою», копію наказу голови Державної служби геології та надр України від 27 липня 2022 року тощо.
Також судом було досліджено докази, надані стороною захисту (висновок судової земельно-технічної експертизи від 6 вересня 2023 року, висновок судової комп'ютерно-технічної експертизи від 14 вересня 2023 року, копії товарно-транспортних накладних від 26 вересня 2022 року).
Всупереч твердженням прокурора, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції зазначив, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК проявляється в незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Із суб'єктивної сторони склад даного злочину характеризується прямим умислом, а суб'єкт злочину є загальним. Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом.
Постановою КМУ від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», затверджено переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Зокрема, до корисних копалин загальнодержавного значення в складі піщано-гравійної сировини віднесено такі копалини: галька, гравій, піщано-гальковий матеріал, ракуша, а до корисних копалин місцевого значення в складі піщано-гравійної сировини віднесено пісок.
Водночас, місцевий суд звернув увагу, що на підтвердження того, що обвинувачені вчинили незаконне видобування корисних копалин саме загальнодержавного значення, стороною обвинувачення надано висновок судової експертизи ґрунтів, який свідчить, що суміш, вилучена із насипу каменю на місці події, із земельної ділянки (вул. Обліски, 131 б у м. Долина), напівпричепів транспортних засобів «Вольво» та «Мерседес», лопати і ковша екскаватора «Атлас» - є піщано-гравійною сумішшю і некарбонатним пилуватим піском з камінням.
Однак, вище вказана постанова КМУ від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», не використовує термін «піщано-гравійна суміш» як визначення терміну корисної копалини загальнодержавного чи місцевого значення.
Отже, місцевий суд констатував, що стороною обвинувачення не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт незаконного видобування обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 корисних копалин саме загальнодержавного значення. Враховуючи наведене, у діях обвинувачених відсутній обов'язковий елемент об'єктивної сторони злочину, а саме - незаконний видобуток корисних копалин загальнодержавного значення.
Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені в ній доводи (про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну оцінку доказів та інші) аналогічні тим, що викладені в його касаційній скарзі, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За результатами апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зазначивши, що вони зроблені на підставі ґрунтованого аналізу досліджених судом доказів.
При цьому, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що саме постановою КМУ від 12 грудня 1994 року № 827 (на яку послався у вироку суд першої інстанції) затверджені переліки конкретних корисних копалин, які можуть враховуватись при кримінально-правовій кваліфікації дій, пов'язаних із незаконним видобуванням корисних копалин, однак редакція затвердженого переліку корисних копалин загальнодержавного значення, що діяла на період інкримінованих діянь (26 вересня 2022 року), не містила в собі такої корисної копалини як «піщано-гравійна суміш».
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що така корисна копалина була включена до переліку корисних копалин загальнодержавного значення лише 23 травня 2025 року Постановою КМУ № 600 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827» і віднесена до «техногенних неметалічних» та не відноситься до «сировини піщано-гравійної».
При цьому, внесення зазначених змін підтверджує висновки суду першої інстанції, що «піщано-гравійна суміш» є окремим видом корисних копалин загальнодержавного значення, і для кваліфікації дій з її незаконного видобування, вона мала бути чітко вказана у відповідному переліку.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд не мав повноважень на власний розсуд відносити до корисних копалин загальнодержавного значення ті, які прямо не передбачені вищенаведеними нормативно-правовими актами. В противному випадку, рішення суду було б таким, що ґрунтується на припущеннях та суперечить принципу правової визначеності.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що не заслуговують на увагу доводи прокурора про тотожність понять «піщано-гравійна сировина» та «піщано-гравійна суміш» у Постанові КМУ від 12 грудня 1994 року № 827 в редакції, що діяла на момент інкримінованих дій.
Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про необхідність виправдання ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 240 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Разом з цим, в касаційній скарзі прокурор стверджує, що вилучені під час огляду місця події зразки ґрунту є піщано-гравійною сумішшю із визначеним відсотком гравію, який належить до корисних копалин загальнодержавного значення, що не було враховано судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що згідно постанови КМУ 12 грудня 1994 року № 827 (в редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованих дій) гравій дійсно віднесено до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, однак без жодних домішок, тобто в чистому виді. При цьому, як убачається з висновку експертизи, на яку посилається обвинувачення, суміш вилучена під час огляду місця події - є піщано-гравійною сумішшю і некарбонатним пилуватим піском з камінням. Отже, твердження прокурора в цій частині є необґрунтованими.
Доводи прокурора про те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 65 КПК судом першої інстанції взято до уваги пояснення захисника ОСОБА_7 , котрий відповідно до вимог зазначеної статті не може бути допитаним у судовому засіданні, колегія суддів не бере до уваги, оскілки як убачається з матеріалів справи, захисника не було допитано в якості свідка, а його пояснення не покладені в основу виправдувального вироку суду.
Водночас, судом першої інстанції під час судового розгляду було досліджено всі надані стороною обвинувачення докази (в тому числі й протокол огляду місця події від 26 вересня 2022 року, протоколи за результатами проведення НСРД від 25 жовтня 2022 року, висновок експертизи від 8 листопада 2022 року, а також інші докази, на які посилається прокурор в касаційній скарзі), які оцінено відповідно до вимог ст. 94 КПК, а їх зміст і оцінка детально відображені у вироку.
Відносно тверджень прокурора про те, що судом апеляційної інстанції не надано відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, то слід зазначити таке.
Так, вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов'язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. З урахуванням позицій ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні доводи, зазначені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, навів переконливі аргументи на їх спростування, указав підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Аргументи сторони обвинувачення про порушення апеляційним судом положень ч. 3 ст. 404 КПК Суд відхиляє виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Колегія суддів зазначає, що учасник судового провадження має не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
В описовій частині апеляційної скарги прокурор, поміж інших доводів, пославшись на п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК зазначив про необхідність дослідження письмових матеріалів кримінального провадження в ході апеляційного розгляду. Проте чіткого формулювання клопотання в розумінні ч. 3 ст. 404 КПК апеляційна скарга не містить, сторона обвинувачення не навела достатніх доводів про те, що докази, які необхідно повторно дослідити, досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями.
Крім того, під час апеляційного розгляду прокурор не заявляв подібного роду клопотань (ні про дослідження доказів, ні про допит свідків, експерта тощо), про що свідчить журнал судового засідання та відеозапис до нього. Навпаки, на запитання суду прокурор відповів, що клопотань немає.
Повторне дослідження доказів є правом суду апеляційної інстанції, а не обов'язком. Суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих місцевим судом, та за результатами перегляду вироку погодився з їх оцінкою, даною судом першої інстанції. Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається
Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суди забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримали положень ст. 22 КПК, згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідили всі докази, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, та матеріали провадження не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3