01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 527/2509/24
провадження № 61-991ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-АРЕАЛ», ОСОБА_5 про визнання недійсними правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику,
21 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги і підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, наведені ОСОБА_1 визнано неповажними, запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску та копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, які беруть участь у справі або надати докази відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України.
Зокрема, заявник зазначав, що повний текст судового рішення надійшов до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 23 листопада 2025 року, що підтверджується карткою руху документа в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
ОСОБА_1 копія судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення не надходила.
Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану, тривалих аварійних відключень світла як по Полтавській області, так і по всій території України.
16 грудня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Костенко О. О. через підсистему «Електронний Суд» направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костенко О. О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження щодо отримання повного тексту постанови Полтавського апеляційного суду саме 23 листопада 2025 року; надати докази направлення касаційної скарги відповідачу ТОВ «АВТО-АРЕАЛ»; надати інформацію про ціну спірного правочину (вартість автомобіля).
На виконання вимог вказаної ухвали, представником ОСОБА_1 - адвокатом Костенко О. О. подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та зазначено, що повний текст постанови апеляційного суду надійшов до електронного кабінету підсистеми «Електронний Суд» 23 листопада 2025 року, що підтверджується карткою руху документу. Також надано докази направлення копій касаційної скарги всім учасникам справи, зокрема відповідачу ТОВ «АВТО- АРЕАЛ».
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костенко О. О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «АВТО-АРЕАЛ», ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику, визнано неподаною та повернуто, оскільки вимоги ухвали від 26 грудня 2025 року повністю не виконано та не надано відомостей про ціну спірного правочину (вартість автомобіля).
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2026 року надійшла до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 17 січня 2026 року.
З наведеного вважає, що причини для поновлення процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року є поважними, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
На виконання ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, а саме: докази відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У клопотанні ОСОБА_1 повторно зазначає, що повний текст судового рішення надійшов до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 23 листопада 2025 року, що підтверджується карткою руху документа в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
16 грудня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Костенко О. О. через підсистему «Електронний Суд» направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року.
Оскільки в постанові не зазначено дату складання повного тексту рішення суду апеляційної інстанції обчислення строку на касаційне оскарження здійснено з дня надходження повного тексту судового рішення.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костенко О. О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження щодо отримання повного тексту постанови Полтавського апеляційного суду саме 23 листопада 2025 року; надати докази направлення касаційної скарги відповідачу ТОВ «АВТО-АРЕАЛ»; надати інформацію про ціну спірного правочину (вартість автомобіля).
Ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху надійшла до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 31 грудня 2025 року.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Костенко О. О. звернулася до ОСОБА_4 про надання відомостей про ціну спірного правочину.
На виконання вимог вказаної ухвали, представником ОСОБА_1 - адвокатом Костенко О. О. подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та зазначено, що повний текст постанови апеляційного суду надійшов до електронного кабінету підсистеми «Електронний Суд» 23 листопада 2025 року, що підтверджується карткою руху документу. Також надано докази направлення копій касаційної скарги всім учасникам справи, зокрема відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО- АРЕАЛ». Докази про ціну спірного правочину (вартість автомобіля) не було надано в зв'язку з відсутністю цих відомостей в розпорядженні заявника та його представника на момент виконання ухвали від 26 грудня 2025 року.
16 січня 2026 року отримано відповідь на адвокатський запит. Відповідачем ОСОБА_4 надано відомості про ціну спірного правочину.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костенко О. О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «АВТО-АРЕАЛ», ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику, визнано неподаною та повернуто, оскільки вимоги ухвали від 26 грудня 2025 року повністю не виконано та не надано відомостей про ціну спірного правочину (вартість автомобіля).
Ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2026 року надійшла до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 17 січня 2026 року.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Оскільки скаржник вже звертався до суду з касаційною скаргою, однак її було повернуто, 21 січня 2026 року представник відповідача повторно звернулася зі касаційною скаргою до суду в зв'язку з тим, що перестали існувати обставини, що стали підставою для її повернення, а саме наявність відомостей про ціну спірного правочину (вартість автомобіля).
Подання повторної касаційної скарги у розумний строк свідчить про намір ОСОБА_1 реалізувати право на касаційне оскарження.
Крім того, повторно зазначає, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану, касаційна скарга подана під час тривалих аварійних відключень світла як по Полтавській області, так і по всій території України.
З наведеного вважаю, що причини для поновлення процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року є поважними, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
За частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див., зокрема, пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 760/4516/20 (провадження № К/990/31580/22) зазначено, що «посилання позивача на опубліковані 02.03.2022 Радою суддів України рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, серед яких рекомендовано по можливості продовжувати різного роду строків щонайменше до закінчення воєнного стану, то це рішення має рекомендаційний характер і враховується судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду».
Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 03 листопада 2025 року. Відомості про складання повного тексту відсутні. Касаційна скарга ОСОБА_1 направлена до Верховного Суду 21 січня 2026 року, через підсистему «Електронний суд». Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 03 грудня 2025 року.
Зазначені ОСОБА_1 обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження судом не можуть бути визнані поважними, оскільки не надано докази на підтверджують поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги ОСОБА_1 і зазначені обґрунтування у клопотанні про поновлення строку не є такими, які об'єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України.
Оскільки, зазначені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року є неповажними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Товариства з Л», ОСОБА_5 про визнання недійсними правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат