29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 932/1005/24
провадження № 61-8455св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дніпровська міська рада,
третя особа- Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпигановича Євгенія Андрійовича на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 року,ухвалену у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Дніпровська міська рада; міська рада) про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щорішенням міської ради від 25 липня 2007 року № 31/17 ТОВ «Ейфель» погоджено місце розташування дитячо-юнацької спортивної школи (з реконструкцією існуючої будівлі) на АДРЕСА_1 . Рішенням міської ради від 31 жовтня 2007 року № 55/22 ТОВ «Ейфель» надано дозвіл на проведення демонтажу будівлі дитячо-юнацької спортивної школи АДРЕСА_2 .
Рішенням Дніпровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 123/43 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за фактичним розміщенням незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровської міської ради від 29 січня 2014 року № 56/47 ОСОБА_2 передано в оренду строком на 2 роки земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:422:0113, за фактичним розміщенням незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .
21 лютого 2014 року з ОСОБА_2 укладений відповідний договір оренди № 264, який рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськавід 16 лютого 2017 року у справі № 200/21311/16 поновлено терміном на 2 роки, починаючи з 21 лютого 2016 року.
Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 01 жовтня 2014 року № 172-СК скасовано реєстрацію повідомлення про початок будівництва № ДП 061140990294 від 09 квітня 2014 року за об'єктом «Будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 », замовником якого виступав ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що є орендарем земельної ділянки, звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання за ним права власності на незавершене будівництво - житловий будинок, що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1 088,8 кв. м, готовністю 44 %, який заочним рішенням суду від 19 червня 2015 року у справі № 202/5198/15 задоволено та визнано за ОСОБА_2 право власності на незавершене будівництво - житловий будинок, що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1 088,8 кв. м.
На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, загальною площею 1 088,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року заочне рішення від 19 червня 2015 року у справі № 202/5198/15 скасовано.
25 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 815, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку незавершене будівництво - житловий будинок, що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1 088,8 кв. м, готовністю 44 %.
10 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про реєстрацію права власності за № 10554815, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 688588112101.
Надалі ОСОБА_3 здійснював будівництво зазначеного об'єкта.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2016 року у справі № 202/3999/16 за ОСОБА_3 визнано право власності на 87 квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7 549,8 кв. м, без акта введення в експлуатацію.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року вказане заочне рішення скасовано.
Рішенням сесії Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 80/24 «Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному нежитловому будинку на АДРЕСА_3 », зазначеному об'єкту присвоєна адреса: АДРЕСА_3 , а адреси: АДРЕСА_2 , є адресами одного й того ж об'єкта незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку, що належить ОСОБА_3 та перебуває на земельній ділянці площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127, яка зареєстрова в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».
12 вересня 2017 року розпорядженням Дніпровської міської радивизнано таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 15 жовтня 2014 року № 553-р «Про присвоєння об'єкту незавершеного будівництва адреси: АДРЕСА_3 ».
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 80/24, у зв'язку із зміною назв вулиць, незавершеному будівництвом багатоквартирного житловому будинку присвоєно нову адресу: АДРЕСА_4 .
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 об'єкт нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_4 визначено об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
Рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна» визначено балансоутримувача вказаного вище об'єкта.
Позивачка вказувала на те, що переважне право на оренду земельної ділянки, на якій перебуває нерухоме майно, виникає саме у нього як власника цієї нерухомості, тому ОСОБА_3 звертався до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для надання земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1402 га, за фактичним розміщенням незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 », в оренду строком на 49 років, яке відповідач не розглянув і залишив без відповіді.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року зобов'язано Дніпровську міську раду розглянути питання щодо передачі в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки під незавершеним будівництвом.
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/13237/18 (провадження № 61-17546св19) встановлено, що власником незавершеного будівництва є ОСОБА_3 .
Зазначала, що 19 жовтня 2023 року вона отримала свідоцтвом про право на спадщину за законом, яка складається із об'єкта незавершеного будівництва - квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, загальною площею 12 381,5 кв. м, готовністю 95 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку добровільного виконання зобов'язання за позикою від 10 вересня 2015 року.
З відповіді Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2023 року їй стало відомо, що адресу: АДРЕСА_3 , скасовано та присвоєно спірному об'єкту нерухомого майна адресу: АДРЕСА_4 . Крім цього, їй стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Риженко М. С. про реєстрацію права власності за Дніпровською міською радою на незавершене будівництво, загальною площею 13 198,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначала, що право власності на вказане майно набуто Дніпровською міською радою незаконно. Право власності на незавершене будівництво ОСОБА_3 та її, як спадкоємця, не скасовано.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_4 »;
- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна»;
- скасувати державну реєстрацію права власності на незавершений будівництвом багатоповерховий житловий будинок на АДРЕСА_4 за Дніпровською міською радою, індексний номер 37188102 від 21 вересня 2017 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпигановича Є. А. залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що спірне нерухоме майно є об'єктом самочинного будівництва, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 804/3987/17, яке набрало законної сили.
Рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_4» було предметом оскарження у справі № 200/13237/18 за позовом ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивачка, до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, у задоволенні якого відмовлено постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року (провадження № 61-17546св19).
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна й не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Вимога позивачки про скасування рішень Дніпровської міської ради не відповідає належному способу захисту, оскільки право власності цього суб'єкта на спірний об'єкт нерухомості не виникло (як і сам спірний об'єкт не виник як об'єкт права власності).
Позивачка не довела, що оскаржуваними рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_4 » та рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна» порушено її права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шпиганович Є. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, не визначає у своєму рішенні, який же є інший спосіб захисту порушених прав позивачки, що не суперечить закону, яким іншим чином позивачка може захистити свої права на належне їй в порядку спадкування за законом майно, якому рішенням міської ради присвоєна інша адреса та на підставі рішення міської ради про визначення цього майна комунальною власністю, внесено запис у державний реєстр прав власності щодо реєстрації права власності на це майно за відповідачем.
Суд апеляційної інстанції посилається як на преюдиційний факт на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 804/3987/17, яким встановлено, що незавершене будівництво, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , є самочинним і водночас нехтує іншим преюдиційним фактом, встановленим постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/13237/18, а саме, що власником об'єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 (спадкодавець).
Як на підставу відмови у позові суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилався на положення статті 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинного будівництва. Суди необґрунтовано застосували цю норму права у спірних правовідносинах, не врахували, що відповідач не звертався із позовом до суду про порушення його права як власника земельної ділянки. Посилаючись на статтю 13 ЦПК України, яка передбачає розгляд справи в межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, суди керувалися нормами права щодо визначення правового статусу об'єкта незавершеного будівництва як самочинного будівництва, хоча такі позовні вимоги позивачкою не заявлялися.
Позивачка, звертаючись до суду з цим позовом, оспорювала визнання за територіальною громадою міста в особі Дніпровської міської ради права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , яке було зареєстроване на підставі оскаржуваних рішень міської ради. Тому у цьому випадку безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на статтю 376 ЦК України, відповідно до якої задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна й не приведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки й розташованого на ній нерухомого майна. Позивачка звернулася із позовом щодо скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво - багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_4 - саме за Дніпровською міською радою, а не за нею.
Крім того, Дніпровська міська рада не зверталася до суду з позовом про знесення незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_4 , а своїм рішенням фактично визнала за собою право власності на це нерухоме майно.
Дніпровська міська рада, використовуючи свої владні повноваження, не дає змоги позивачці, як не давала змоги і її покійному батькові, привести у відповідність стан єдності юридичної долі земельної ділянки й розташованого на ній нерухомого майна.
ОСОБА_3 звертався до суду через бездіяльність Дніпровської міської ради, що полягала у неприйнятті рішення про надання йому в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ), площею 0,1402 га, кадастровий номер 120100000:02:422:0127 (справа № 200/16466/18). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року зобов'язано Дніпровську міську раду розглянути питання щодо передачі у переважному порядку в оренду ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки, однак Дніпровська міська рада вказане рішення суду не виконала.
Суди не встановили та не обґрунтували належними та допустимими доказами наявність у територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради підстав для набуття права власності на об'єкт нерухомості - багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , та правомірність набуття права власності на цей об'єкт нерухомості відповідачем.
Позивачка набула право власності на спірний об'єкт нерухомого майна на законних підставах у порядку спадкування за законом. Право власності позивачки не оспорюється. У той же час на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано право власності за Дніпровською міською радою, чим порушено права позивачки.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15 (провадження № 14-67цс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Доводи інших учасників справи
У липні 2025 року представник Дніпровської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ОСОБА_3 був власником незавершеного будівництва квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 та складається із цокольного поверху літ. А, загальною площею 1 088,8 кв. м, готовністю 44 %. Цей об'єкт розташований на земельній ділянці площею 0,1669 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0113, власником якої є Дніпровська міська рада. Вказана земельна ділянка в установленому законом порядку не виділялась під таку забудову.Об'єкт незавершеного будівництва є об'єктом самочинного будівництва.
Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.
Крім цього, за позивачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2023 року зареєстровано право власності на незавершене будівництво - квартирний житловий будинок 95 % готовності, загальною площею 12 381,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , а за ОСОБА_3 (спадкодавцем) зареєстроване право власності на незавершене будівництво, за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 вересня 2015 року, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно - незавершений будівництвом квартирний житловий будинок, загальною площею 1 088,8 кв. м, готовністю 44 %.
Рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_4 » вже було предметом розгляду в іншій справі та визнано судом законним та обґрунтованим.
Рішення Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна» є аналогічним за змістом з рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24, законність якого судом вже розглянута.
Позивачка не обґрунтувала, які права та обов'язки порушені Дніпровською міською радою при ухваленні оспорюваних нею рішень.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року у справі № 904/818/19 встановлено законність державної реєстрації права комунальної власності на незавершене будівництво - багатоквартирний житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості на АДРЕСА_4 , загальною площею 13 198,3 кв. м, за територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради.
Рішенням Бубушкінського районного суду м. Дніпропетровська 27 лютого 2025 року у справі № 200/16826/17 позов Дніпровської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., реєстровий номер 815. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 вересня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., реєстровий номер 1026. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 після ОСОБА_3 , видане 19 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І., реєстровий номер 865.
У вересні 2025 року представник Дніпровської міської ради подав письмові пояснення (доповнення до відзиву на касаційну скаргу), в яких посилався на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_1 , оскільки спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, що встановлено преюдиційним судовим рішенням; позивачка як спадкоємиця не набула права власності на об'єкт нерухомості, а отже, її право власності не могло бути порушено оскаржуваними рішеннями Дніпровської міської ради; обраний позивачкою спосіб захисту шляхом скасування рішень Дніпровської міської ради є неналежним і неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові; питання законності ключового рішення Дніпровської міської ради та ефективності такого способу захисту вже було остаточно вирішено Верховним Судом у справі за позовом спадкодавця позивачки.
Також у вересні 2025 року представник Дніпровської міської ради подав додаткові пояснення у справі, в яких просив урахувати, що рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 16 вересня 2025 року № 4-16/9 надано дозвіл департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради на виконання функцій замовника з проєктування та будівництва об'єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку для розміщення тимчасово переміщених осіб за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 13-Б» та просив долучити до матеріалів справи копію цього рішення.
У квітні 2026 року представник Дніпровської міської ради подав додаткові пояснення у справі, в яких просив урахувати, щорішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у справі № 200/16826/17 позов Дніпровської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., реєстровий номер 815. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 вересня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., реєстровий номер 1026. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 після ОСОБА_3 , видане 19 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І., реєстровий номер 865.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 рокуу справі № 200/16826/17 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у справі № 200/16826/17 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковська Н. М., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І., за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про визнання недійсним договорів іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя та свідоцтва про право на спадщину закрито. Апеляційні скарги ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна І. В., ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Губа В. В., залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року залишено без змін.
Вказані доповнення до відзиву на касаційну скаргу, викладені у виді письмових пояснень, подані із порушенням строків, визначених частиною першою статті 395 ЦПК України, а тому їх слід залишити без розгляду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В. , судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_7, Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Відповідно до Розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2025 року в зв'язку з відставкою судді ОСОБА_7 у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2026 року справу призначено до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в порядку добровільного виконання зобов'язання за позикою від 10 вересня 2015 року, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1 088,8 кв. м, готовністю 44 %.
За ОСОБА_2 право власності було зареєстровано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2015 року № 202/5198/15-ц, яке скасовано ухвалою цього ж суду від 11 вересня 2015 року.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 804/3987/17 за адміністративним позовом Дніпровської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи: ЖБК-88 «Металург», ДОДГО «Правозахисна спілка «Допоможемо дітям», ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , за участю прокурора Дніпропетровської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що на вул. Князя Володимира Великого (Плеханова), в районі будинку 15-К у м. Дніпрі, збудовано багатоповерховий будинок. Об'єкт незавершеного будівництва (самочинного будівництва) побудований на земельній ділянці, яка не відведена для такої мети забудовнику, без належних дозвільних документів.
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/13237/18 у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування, зокрема, рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 80/24; рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24; рішення Дніпровської міської ради від 11 жовтня 2017 року № 30/25; рішення Дніпровської міської ради від 20 грудня 2017 року № 47/28 «Про врегулювання питання, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна», відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , Верховний Суд виходив із того, що ОСОБА_3 не вказав, а суд не встановив, як саме буде відновлено права позивача задоволенням заявленого ним позову.
Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 200/18631/17 змінено в частині мотивування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 про визнання права комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок літ. А-1, загальною площею 13 198,3 кв. м на АДРЕСА_4 .
Судовими рішеннями у цивільних справах № 200/13237/18 та № 200/18631/17 встановлено таке.
Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15 жовтня 2014 року № 553-р незавершеному будівництву на АДРЕСА_6, відповідно до ситуаційної схеми розміщення.
Розпорядженням виконуючого обов'язки Дніпропетровського міського голови від 24 листопада 2015 року № 882-р вулиця Плеханова перейменована на вулицю Князя Володимира Великого.
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 80/24 «Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному будинку по вул. Князя Володимира Великого (Шевченківський район)», незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_7 присвоєно адресу - АДРЕСА_4 .
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_4 » вказаний об'єкт нерухомого майна визначений об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, проведено незалежну оцінку вартості об'єкта нерухомого майна - незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку та зараховано на баланс до КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради; внесено зміни до Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, а також зареєстровано в установленому порядку право комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на об'єкт нерухомого майна.
Рішенням Дніпровської міської ради від 11 жовтня 2017 року № 30/25 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_4 » вказаний об'єкт нерухомого майна визначений об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Балансоутримувачем цього об'єкта нерухомого майна визначене КП «Міське управління справами» Дніпровської міської ради. Передано вказаний об'єкт нерухомого майна з балансу КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради на баланс КП «Міське управління справами» Дніпровської міської ради. Визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_4 ».
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 грудня 2017 року № 47/28 «Про врегулювання питань пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна» визначено об'єктом права комунальної власності територіальної громади місті Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок літ. А за адресою: АДРЕСА_4 ; визначено балансоутримувачем об'єкта нерухомого майна КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради; передано з балансу КП «Міське управління справами» Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна на баланс КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради; визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 11 жовтня 2017 року № 30/25 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_4 ».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 вересня 2017 року за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради зареєстровано право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 13 198,3 кв. м, на АДРЕСА_4 . Підстава для державної реєстрації - рішення Дніпровської міської ради від 20 грудня 2017 року № 47/28.
Рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна» визначено балансоутримувача вказаного вище об'єкта незавершеного будівництва, передано на баланс, а також визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 20 грудня 2017 року № 47/28.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
19 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на об'єкт незавершеного будівництва - багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_5 , загальною площею 12 381,50 кв. м, після смерті ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - адвоката Шпигановича Є. А. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_4 »;
- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна»;
- скасувати державну реєстрацію права власності на незавершений будівництвом багатоповерховий житловий будинок на АДРЕСА_4 за Дніпровською міською радою.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала порушенням її прав як власника об'єкта нерухомого майна на АДРЕСА_7 », яке вона успадкувала відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Германенко Н. І., наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_4 за Дніпровською міською радою, яке вважає набутим незаконно.
У справі, яка переглядається, суди вставили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 804/3987/17, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року, задоволено адміністративний позов Дніпровської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що на АДРЕСА_3 збудовано багатоповерховий будинок. Наявність такого об'єкта незавершеного будівництва (самочинного будівництва) є загальновідомим фактом, оскільки він знаходиться в центрі міста та інформація про це міститься в мережі Інтернет. Також встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва (самочинного будівництва) побудований на земельній ділянці, яка не відведена для такої мети забудовнику, без належних дозвільних документів.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд зазначає, що факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21).
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлені преюдиційні факти, зокрема, що об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , є об'єктом самочинного будівництва.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина перша та друга статті 376 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) вказано, що частинами третьою-п'ятою статті 376 ЦК України, встановлено, що право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13; від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц; від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).
Отже, внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов'язання за позикою від 10 вересня 2015 року у ОСОБА_3 не виникло право власності на нерухому річ, оскільки право на нерухому річ не виникло у особи, яка здійснила самочинне будівництво, і не може бути передане іншим особам. Відповідно, спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не набула право власності на спірне нерухоме майно, оскільки таке майно не могло бути предметом цивільно-правових угод та спадкування.
Також у справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_3 вже звертався до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішень Дніпровської міської ради, зокрема рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна на АДРЕСА_4 ».
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/13237/18 (провадження № 61-17546св19) у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, оскільки позивач не вказав, а суд не встановив, як саме буде відновлено права позивача задоволенням заявленого ним позову.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не довела, що оскаржуваними рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_4 » та рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2020 року № 31/54 «Про врегулювання питань, пов'язаних з подальшим використанням об'єкта нерухомого майна» порушено її права.
Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на незавершений будівництвом багатоповерховий житловий будинок на АДРЕСА_4 за Дніпровською міською радою.
Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, що розташоване на земельній ділянці, яка належить Дніпровській міській раді.
Оскільки спірне нерухоме майно не могло бути предметом цивільно-правових угод та спадкування, то ОСОБА_1 не набула право власності на це майно, відповідно, державною реєстрацією права власності за Дніпровською міською радою на незавершений будівництвом багатоповерховий житловий будинок на АДРЕСА_4 не порушені права ОСОБА_1 .
Крім того, Верховний Суд враховує, що із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у справі № 200/16826/17 позов Дніпровської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., реєстровий номер 815. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 вересня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., реєстровий номер 1026. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 після ОСОБА_3 , видане 19 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І., реєстровий номер 865.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 200/16826/17 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у справі № 200/16826/17 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковська Н. М., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І., за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про визнання недійсним договорів іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя та свідоцтва про право на спадщину закрито. Апеляційні скарги ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна І. В., ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Губа В. В., залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року залишено без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивача.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпигановича Євгенія Андрійовича залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк