29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 591/6227/21
провадження № 61-897св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Окружна прокуратура міста Суми, Головне управління національної поліції в Сумській області, Державна Казначейська служба України, Управління Державної казначейської служби України в Сумській області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 рокуу складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Окружної прокуратури міста Суми, Головного управління національної поліції в Сумській області (далі - ГУНП в Сумській області), Державної Казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що постановою старшого слідчого в ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області від 12 березня 2009 року відносно нього як виконуючого обов'язки директора приватного виробничого підприємства «Сільмашторг» (далі - ПВП Сільмашторг») було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Порушену кримінальну справу об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 08310001, об'єднаній справі надано № 08310001.
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області від 18 березня 2009 року було виділено з кримінальної справи № 08310001 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, в окреме провадження. Виділеній кримінальній справі присвоєно № 09310001.
13 квітня 2009 року Прокуратурою Сумської області, на підставі статті 7-2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) направлено кримінальну справу № 09310001, по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності до Зарічного районного суду міста Суми.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 29 грудня 2009 року звільнено від кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Постановою слідчого СВ Сумського міського управління УМВС України в Сумській області від 19 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення шахрайських дій за ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 15 КК України та частиною другою статті 190 КК України.
Постановою слідчого СВ СМУ УМВС України в Сумській області від 11 листопада 2011 року було обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Постановою слідчого СВ Сумського міського управління УМВС України в Сумській області від 15 листопада 2011 року матеріали в кримінальній справі № 11281011 порушеної за частиною другою статті 15 КК України та частиною другою статті 190 КК України відносно ОСОБА_1 закрито, за недостатністю в його діях складу злочину. Досудове слідство у кримінальній справі № 11281011 зупинено.
Постановою першого заступника прокурора м. Суми Маслюка С. скасовано постанову слідчого СМУ УМВС України в Сумській області від 15 листопада 2011 року про закриття матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у кримінальній справі № 11281011 як незаконну. Кримінальну справу № 11281011 спрямовано начальнику СВ СМУ УМВС України в Сумській області для організації подальшого досудового слідства.
Постановою слідчого СВ Сумського міського управління УМВС України в Сумській області від 05 січня 2012 року матеріали в кримінальній справі № 11281011 порушеній за частиною другою статті 15 КК України та частиною другою статті 190 КК України, відносно ОСОБА_1 закрито, за недостатністю в його діях складу злочину. Досудове слідство у кримінальній справі № 11281011 зупинено.
Постановою першого заступника прокурора м. Суми Маслюка С. скасовано постанову слідчого СМУ УМВС України в Сумській області від 05 січня 2012 року про закриття матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у кримінальній справі № 11281011 як незаконну. Кримінальну справу № 11281011 спрямовано начальнику СВ СМУ УМВС України в Сумській області для організації подальшого досудового слідства.
Слідчий СВ СМУ УМВС України в Сумській області, розглянувши матеріали кримінальної справи № 11281011, порушеної відносно ОСОБА_1 , за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 15 КК України, частинами другою, четвертою статті 190 КК України КК України виніс постанову від 26 січня 2012 року, якою наклав арешт на майно ОСОБА_1 .
Постановою Ковпаківського райсуду м. Суми від 07 лютого 2012 року слідчому СВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_2 , за його поданням, було надано дозвіл про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Екватор-2006», в Ф-Я АТ «Укрексімбанк» МФО банку: 397003, м. Суми, пл. Незалежності, 1, та довідкою повідомити СВ СМУ УМВС України в Сумській області про суму наявних на рахунку ТОВ «Екватор» коштів.
23 лютого 2012 року ОСОБА_1 був затриманий.
Постановою слідчого СВ Сумського міського управління УМВС України в Сумській області від 20 лютого 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 224 КК України (використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів).
Постановою Ковпаківського райсуду міста Суми від 03 березня 2012 року було обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді взяття під варту. Під вартою він перебував протягом одного місяця.
Постановою слідчого СВ СМУ ГУМВС України в Сумській області Новик О. В. від 22 березня 2012 року, при розгляді матеріалів кримінальної справи № 11281011 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 224, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366, частиною другою статті 15, частинами другою, четвертою статті 190 КК України було застосовано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд.
06 квітня 2012 року Прокуратурою міста Суми було направлено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 до Зарічного районного суду міста Суми.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 17 травня 2013 року кримінальну справу по обвинувачення ОСОБА_1 за частиною першою статті 224, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366, частиною другою статті 15, частинами другою, четвертою статті 190 КК України направлено прокурору міста Суми для організації проведення додаткового розслідування.
Постановою слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області про закриття правопорушення у кримінальному провадженні від 30 грудня 2013 року було вирішено:
- правопорушення, передбачене частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України (замах на шахрайське заволодіння грошовими коштами ВАТ «Сумсільмаш»), у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року, закрити у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;
- правопорушення, передбачене частиною першою статті 224 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року, закрити у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
- правопорушення, передбачене частиною першою статті 366 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року, закрити у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;
- правопорушення, передбачене частиною третьою статті 358 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року, закрити у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Постановою прокурора прокуратури міста Суми від 30 грудня 2013 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України КК України (замах на шахрайське заволодіння грошовими коштами ДП «Сумиспирт»), закрито у зв'язку із відмовою представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
29 січня 2014 року ОСОБА_1 отримав зазначену постанову про закриття кримінального провадження № 12013200440006866.
Ухвалою Зарічного райсуду міста Суми від 13 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Зарічного районного суду міста Суми від 29 грудня 2009 року за нововиявленими обставинами було задоволено, постанову Зарічного районного суду міста Суми від 29 грудня 2009 року скасовано.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 14 серпня 2014 року кримінальну справу № 09310001 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям ОСОБА_1 , обвинуваченого за частиною першою статті 366 КК України, повернуто прокурору міста Суми для проведення додаткового розслідування.
Постановою старшого слідчого СВ СМУ УМВС України в Сумській області від 29 жовтня 2014 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014200440005843 від 21 жовтня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
17 лютого 2017 року слідчим СВ Сумського ГУНП в Сумській області винесено постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілим, однак 24 березня 2017 року прокурором Сумської місцевої прокуратури винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим.
03 жовтня 2017 року на виконання ухвал слідчих суддів додатково здійснено допит у якості свідка ОСОБА_1
04 грудня 2020 року слідчим СВ Сумського ГУНП в Сумській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України, частиною першою статті 224, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366 КК України.
Таким чином, будучи безпідставно звинуваченим, позивач перебував під слідством і судом майже 13 років, місяць утримувався під вартою, був обмежений в пересуванні по території України та за її межі, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди, яка полягала у глибоких і тривалих душевних стражданнях через істотну зміну звичного способу життя, погіршенні стану його здоров'я, втраті авторитету серед оточення, неможливості працювати за фахом, а також забезпечувати членів своєї сім'ї всім необхідним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду в розмірі 1 500 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 12 березня 2025 року у складі судді Клименко А. Я. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовленоу зв'язку з необґрунтованістю.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів. Доводи щодо погіршення стану здоров'я позивача внаслідок довготривалого досудового розслідування не підтверджені доказами.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що підприємства де він працював чи був директором не працювали, не здійснювали господарську діяльність, не здійснювали відрахування податків та обов'язкових платежів, відносно нього порушувалися декілька кримінальних справ.
Документи про стан здоров'я, додані позивачем до матеріалів справи, не свідчать про те, що це пов'язано із кримінальним провадженням № 08310001, яке було порушене у 2009 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої ним не обґрунтований. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Фомінова Р. М. задоволено частково. Скасовано рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 березня 2025 року та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 152 000 грн на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про не доведення позивачем ОСОБА_1 факту завдання йому моральної шкоди, відсутності причинного зв'язку між зазначеними позивачем діями чи бездіяльністю відповідачів та шкідливими наслідками, є необґрунтованими, оскільки сам факт закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.
Кримінальне провадження № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частинами другою, четвертою статті 190, частиною першою статті 224, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366 КК Українизакрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто завершене закриттям кримінального провадження у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що вказує на протиправність дій органу досудового розслідування пов'язаних із повідомленням ОСОБА_1 про підозру та подальшого притягнення його у якості обвинуваченого.
Кримінальне провадження № 12014200440005843 від 21 жовтня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК Українизакрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто завершене закриттям кримінального провадження у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що вказує на протиправність дій органу досудового розслідування пов'язаних із повідомленням ОСОБА_1 про підозру та подальшого притягнення його у якості обвинуваченого.
Таким чином, посилаючись на положення статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди.
Строк перебування ОСОБА_1 під слідством починається з моменту винесення постанови про обвинувачення старшим слідчим ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області, а саме 18 березня 2009 року та закінчується закриттям кримінального провадження, що становить 144 місяці. Враховуючи, що мінімальна заробітна плата в Україні у 2025 році не змінювалася і становить 8 000 гривень на місяць, то мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 складає 1 152 000 грн (8 000 х 144).
При цьому апеляційний суд зазначив, що позивач не навів достатніх підстав для збільшення цього розміру, порівняно із мінімально гарантованим. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Отже, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди слід визначити у розмірі 1 152 000 грн. Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає принципам розумності і справедливості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
21 січня 2026 року представник Сумської обласної прокуратури - Панченко О. В. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, вякій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 577 333,33 грн.
Касаційна скарга представника Сумської обласної прокуратури - Панченка О. В. подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 727/9472/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
13 березня 2026 року представник ГУНП в Сумській області - Бабченко І. О. подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга представника ГУНП в Сумській області - Бабченко І. О. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 454/1403/17, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2026 рокувідкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою Сумської обласної прокуратури та витребувано матеріали справи із Зарічного районного суду міста Суми.
02 березня 2026 року справа № 591/6227/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 рокуклопотання ГУНП в Сумській області про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року задоволено. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання постанови Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2026 рокувідкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ГУНП в Сумській області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника Сумської обласної прокуратури - Панченка О. В. мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про перебування ОСОБА_1 під незаконним кримінальним переслідуванням у період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року, визначивши тривалість такого періоду як 144 місяці та стягнувши моральну шкоду у розмірі 1 152 000 грн, оскільки кримінальне переслідування ОСОБА_1 фактично здійснювалося у межах двох окремих кримінальних справ, які мали різні періоди перебування особи під слідством:
1) кримінальна справа № 08310001 (ЄРДР № 12014200440005843):
- перший етап: з 17 березня 2009 року по 29 грудня 2009 року (9 місяців 12 днів) упродовж якого особа перебувала під кримінальним переслідуванням до моменту закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям;
- другий етап: з 13 травня 2014 року по 29 жовтня 2014 року (5 місяців 16 днів), тобто з моменту скасування судового рішення про закриття кримінальної справи за нововиявленими обставинами до повторного закриття кримінального провадження;
2) кримінальна справа № 11281011 (ЄРДР № 12013200440006866) - з 17 жовтня 2011 року по 04 грудня 2020 року (109 місяців 17 днів).
При цьому період з 13 травня 2014 року по 29 жовтня 2014 року за справою № 08310001 повністю поглинається основним періодом за справою № 11281011, оскільки обидва провадження здійснювалися одночасно.
Таким чином, загальна тривалість фактичного перебування під слідством складає 9 місяців 12 днів (перший етап справи № 08310001) + 109 місяців 17 днів (справа № 11281011) = 118 місяців 29 днів.
Окрім наведеного, при визначенні тривалості спірного періоду апеляційним судом допущено арифметичну помилку, оскільки період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року фактично становить 11 років 8 місяців 16 днів, тобто 140 місяців та 16 днів, а не 144 місяці, як зазначено у постанові суду. Лише сама ця помилка призвела до необґрунтованого завищення розміру моральної шкоди.
Разом з цим, апеляційний суд не виключив із загального розрахунку періоди, які вже були предметом судового розгляду та за якими судові рішення набрали законної сили, що прямо суперечить вимогам статті 82 ЦПК України.
Так, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц, яке набрало законної сили 27 квітня 2015 року, на користь ОСОБА_1 стягнуто 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди за період з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року, тобто 23 місяці та 27 днів. Судом було встановлено, що саме у цей період до позивача застосовувалися запобіжні заходи, тримання під вартою, арешт майна та проводилися обшуки. Вказані обставини мають преюдиційне значення і не можуть оцінюватися повторно.
В подальшому, рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 липня 2016 року у справі № 592/9503/15-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди за період з 14 жовтня 2013 року по 10 вересня 2015 року, оскільки після закриття кримінального провадження 30 грудня 2013 будь-які процесуальні дії, які обмежували б права ОСОБА_1 , не здійснювалися, а всі обмежувальні заходи були скасовані.
Таким чином, період з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року (23 місяці та 27 днів) вже компенсований, а період з 14 жовтня 2013 року по 10 вересня 2015 року (22 місяці та 27 днів) не підлягає компенсації. Загальна тривалість таких періодів становить 46 місяців та 24 дні, які не могли бути включені до нового розрахунку моральної шкоди.
Отже, реальний період, який міг бути предметом оцінки в цій справі, становить 72 місяці та 5 днів (118 місяців та 29 днів - 46 місяців та 24 днів), а максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, який теоретично міг бути стягнутий без порушення принципу преюдиції, складає 577 333,33 грн (72 місяці 5 днів х 8 000 грн). Натомість апеляційним судом стягнуто 1 152 000 грн, що свідчить про завищення розміру відшкодування моральної шкоди щонайменше на 574 666,67 грн, у тому числі внаслідок подвійного врахування періодів, за якими вже ухвалені остаточні судові рішення, та безпідставного включення періодів, щодо яких встановлено відсутність підстав для компенсації.
Касаційна скарга представника ГУНП в Сумській області - Бабченко І. О. мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн та 600 грн витрат на професійну правничу допомогу. В даній справі судами вже надавалася правова оцінка процесуальним діям під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013200440006866, а саме перебування позивача під вартою, обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Тому стягнення судом апеляційної інстанції на користь позивача відшкодування моральної шкоди за вищевказаний період призводить до безпідставного подвійного стягнення коштів Державного бюджету України.
Крім того, період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року складає повних 140 місяців, а не 144 місяці, як зазначено апеляційним судом в оскаржуваній постанові.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У лютому 2026 року представник ГУНП в Сумській області - Бабченко І. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури, в якому навела доводи, аналогічні доводам її касаційної скарги на постанову Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ГУНП в Сумській області, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість. Вважає доводи скарги про відсутність умов для застосування статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР безпідставними, оскільки вони спростовуються рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Лободін проти України» (заява № 12761/21) від 01 березня 2021 року. Цим рішенням ЄСПЛ уже встановив факт порушення його прав з боку держави Україна через надмірну тривалість провадження.
Фактичні обставини справи
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області Каплун В.О. від 12 березня 2009 року порушено відносно виконуючого обов'язки директора ПВП «Сільмашторг» ОСОБА_1 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Порушену кримінальну справу об'єднано в одне провадження із кримінальною справою № 08310001, об'єднаній справі надано № 08310001.
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області Каплун В. О. від 18 березня 2009 року було виділено з кримінальної справи № 08310001 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, в окреме провадження.
13 квітня 2009 року Прокуратурою Сумської області, на підставі статті 7-2 КПК України направлено кримінальну справу № 09310001, по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності до Зарічного районного суду міста Суми.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 29 грудня 2009 року звільнено від кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
В постанові про закриття кримінального провадження від 04 грудня 2020 року мова не йде про кримінальну справу, яка була порушена 12 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК України. З постанови слідує, що відносно позивача ОСОБА_1 порушувалися декілька кримінальних проваджень.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц позов ОСОБА_1 було частково задоволено і стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 600 грн витрат на правову допомогу. В даній цивільній справі мова йшла про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу порушенням та розслідуванням з 17 жовтня 2011 року кримінальної справи, провадження в якій остаточно було закрите 14 жовтня 2013 року у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Таким чином апеляційний суд виходив з того, що строк перебування ОСОБА_1 під слідством починається з моменту винесення постанови про обвинувачення старшим слідчим ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області, а саме 18 березня 2009 року та закінчується закриттям кримінального провадження, що становить 144 місяці.
Враховуючи, що мінімальна заробітна плата в Україні у 2025 році не змінювалася і становить 8 000 гривень на місяць, то апеляційний суд дійшов висновку про те, що мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 складає 1 152 000 грн (8 000 х 144).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційні скарги Сумської обласної прокуратури та ГУНП в Сумській області підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності держави за шкоду, завдану особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У статті 2 Закону № 266/94-ВР зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.
Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням наведеного, встановивши, що кримінальні провадження № 12013200440006866 та № 12014200440005843 по обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частинами другою, четвертою статті 190, частиною першою статті 224, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, були закриті у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінальних правопорушень, в цій справі апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону № 266/94-ВР.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.
Відтак, на момент вирішення спору, в основу розрахунку моральної шкоди апеляційний суд обґрунтовано поклав розмір мінімальної заробітної плати на 2025 рік в розмірі 8 000 грн.
Разом з цим, ухвалюючи судове рішення про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 152 000 грн, апеляційним суд виходив з того, що період перебування позивача під слідством з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 рокускладає 144 місяці. Однак в розрахунку мінімального розміру відшкодування моральної шкоди апеляційним судом допущено помилку, оскільки період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року складає 140 місяців та 16 днів, а не 144 місяці, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн та 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вказаним судовим рішенням позивачу відшкодовано завдану моральну шкоду за період перебування позивача під слідством з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року, що складає 23 місяці та 27 днів. В зазначеній справі судами вже надавалася правова оцінка процесуальним діям під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013200440006866, а саме перебування позивача під вартою, обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Тому стягнення судом апеляційної інстанції на користь позивача відшкодування моральної шкоди за вищевказаний період призводить до безпідставного подвійного стягнення коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні без належного обґрунтування та без належних і достовірних доказів визначено розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 152 000 грн.
Оскільки позивач незаконно перебував під слідством з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року (140 місяців та 16 днів) та рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц йому вже відшкодовано моральну шкоду за період з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року, що складає 23 місяці та 27 днів, то в цій справі мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за період з 18 березня 2009 року по 17 жовтня 2011 року (30 місяців та 29 днів) та з 14 жовтня 2013 року по 04 грудня 2020 року (85 місяців та 20 днів), тобто за 116 місяців та 19 днів, складає 932 903,23 грн (8 000 грн х 116 місяців + 8 000 грн : 31 день х 19 днів).
Верховний Суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди, який гарантований спеціальним законом, має бути не більш, аніж достатнім для покриття немайнових втрат особи, і не має призводити до її безпідставного збагачення.
Керуючись принципами виваженості, розумності, справедливості та співмірності, беручи до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення немайнових втрат потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави, Верховний Суд за обставин цієї справи (характер кримінального обвинувачення, тривалість перебування під слідством і судом) дійшов висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з держави Україна на користь позивача, слід визначити у розмірі 940 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано приписи статті 2 Закону № 266/94-ВРу сукупності з статтею 23 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, і зменшення цієї суми 1 152 000 грн до 940 000 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській областізадовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 1 152 000 грн до 940 000 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович