30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 214/2730/25
провадження № 61-5027ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт Плюс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відповідно до якого просило стягнути солідарно з відповідачів інфляційні втрати і 3% річних у загальному розмірі 612 477,89 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс» задоволено. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в сумі 137 908,70 грн та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язань за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в сумі 474 569,19 грн, а всього 612 477,89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» судові витрати у справі у розмірі 7 043,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» судові витрати у справі у розмірі 7 043,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» судові витрати у справі у розмірі 7 043,50 грн.
09 квітня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року (повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року) у справі
№ 214/2730/25.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
В касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню відповідно до положень статті 390 ЦПК України, оскільки касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику повного тексту оскарженої постанови апеляційного суду.
Водночас, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,
в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у розглядуваній справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 = 832 000 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року), тому ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтування наявності випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щодо доводів заявника про неповідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи та невитребування доказів апеляційним судом, то колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом скасоване і в касаційному порядку не оскаржене.
За загальним правилом, визначеним частиною першої статті 84 ЦПК України, суд витребовує докази за клопотанням учасника справи, у разі неможливості такому учаснику самостійно надати докази.
Водночас ОСОБА_1 просив апеляційний суд витребувати матеріали справи № 214/7646/13-ц учасником якої (відповідачем) він був, та матеріали виконавчих проваджень, у тому числі того, в якому він був стороною (боржником) і не повідомив, які об'єктивні обставини унеможливлюють його ознайомлення з матеріалами цивільної справи та виконавчого провадження, зняття копій з необхідних документів і подання їх суду.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржують.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 214/2730/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 214/2730/25.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников