29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 615/129/25
провадження № 61-1513 св 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Віталій Володимирович, на постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Заява мотивована тим, що її чоловік, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
був мобілізований у 2022 році до лав Збройних Сил України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та проходив службу на посаді командира 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
15 листопада 2022 року вона отримала сповіщення № 009/11 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_3 про те, що її чоловік, старший сержант ОСОБА_2 , зник безвісті 09 листопада 2022 року під час виконання службових обов'язків по захисту територіальної цілісності Батьківщини в м. Бахмут Донецької області.
На підставі наказу командира частини НОМЕР_1 від 22 листопада 2022 року № 260 у період з 12 листопада по 22 грудня 2022 року було проведене службове розслідування, за результатами якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вівся оборонний бій на позиції «Фартовий» поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, після закінчення бою з вказаної позиції не повернувся командир 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 , тобто зник безвісти.
За фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 . Красноградським (нині Берестинським) районним відділом поліції ГУНП в Харківській області внесені відомості в ЄРДР за № 12022221090000795 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Вказувала, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне для реалізації права на увіковічення пам'яті про чоловіка, а також для реалізації права на оформлення спадщини та отримання виплат, передбачених законодавством.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати населений пункт Бахмут Донецької області, Україна; вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в населеному пункті Бахмут Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року у складі судді Левченка А. М., присяжних: Зягуна М. В., Забари Л. Б., заяву ОСОБА_1 задоволено.
Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, померлим. Дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати населений пункт Бахмут Донецької області, Україна. Вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулась в населеному пункті Бахмут Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявницею надано належні та допустимі докази про зникнення безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дають підстави припустити його загибель ІНФОРМАЦІЯ_4 у населеному пункті Бахмут Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 , а тому вимоги про оголошення його померлим є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства Оборони України задоволено. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що воєнні дії в населеному пункті Бахмут Донецької області, де зник безвісті ОСОБА_2., не завершені, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко В. В. подав до Верховного Cуду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 615/129/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
13 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 615/129/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бондаренко В. В., мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.
Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 виснувала, що оголошення фізичної особи померлою можливе з урахуванням певних обставин справи, а шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, бойові дії в місті Бахмут завершилися 12 грудня 2023 року.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам зникнення безвісти ОСОБА_2 та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Доводи особи, які подала відзив на касаційну скарги
09 березня 2026 року через підсистему Електронний суд представник Міністерства оборони України - ОСОБА_11 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Охоченською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, актовий запис № 01 (а. с. 10, т. 1).
Згідно з указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року запроваджено військовий стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.
ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12 листопада 2022 року № 241, доручено комісії провести спеціальне службове розслідування щодо зникнення безвісти військовослужбовця військової служби за мобілізацією командира 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_2 (а. с. 12-13, т. 1).
Згідно з актом службового розслідування від 11 листопада 2022 року встановлено, що відповідно до бойового розпорядження військовослужбовець військової служби за мобілізацією командир 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , брав безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії російської федерації у Донецькій області, з метою виконання службових (бойових) завдань, займав оборону у складі стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , був задіяний до виконання бойового завдання у АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 вівся оборонний бій на позиції «Фартовий» поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, після закінчення бою з вказаної позиції не повернувся командир 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 , тобто зник безвісти. З письмових пояснень командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_4 відомо, що командир 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходився на позиції «Фартовий» у м. Бахмут, де потрапив під мінометний обстріл та після виводу групи з позиції «Фартовий» не вийшов. Зі слів солдата ОСОБА_5 старший сержант ОСОБА_2 знаходився без ознак життя. Навідник 3 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 пояснив, що 06 листопада 2022 року їх групу було направлено на позицію «Фартовий» у 20:00 годин, вони мали відбити цю позицію. ІНФОРМАЦІЯ_4 о 07:00 годин почався артилерійський обстріл, який продовжувався до 10:00 години. На їх позиції був старший з позивним « ОСОБА_7 », який надав наказ відступати, але не всі встигли вийти. Так як ОСОБА_6 відходив останнім, то він побачив у сусідньому окопі розірваний труп побратима, біля якого лежав ще один його побратим. ОСОБА_2 лежав розірваний в окопі, без щелепи, весь в осколках та без кінцівок рук.
Розслідуванням встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок обставин непереборної сили - нанесення артилерійського, мінометного обстрілу збройними силами російської федерації ВОП східної околиці м. Бахмут Донецької області. Фактів, що свідчать про наявність невиконання чи неналежного виконання старшим сержантом ОСОБА_2 обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також події та складу дисциплінарного проступку, адміністративного правопорушення чи злочину в його діях чи діях інших посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , не встановлено (а. с. 16-19, т. 1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22 листопада 2022 року № 261/2 продовжено спеціальне службове розслідування стосовно надзвичайної ситуації чи події у військовій частині НОМЕР_1 , а саме зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_2 , до 22 грудня 2022 року (а. с. 26, т. 1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22 грудня 2022 року № 11 «Про підсумки спеціального службового розслідування стосовно надзвичайної ситуації чи події у військовій частині НОМЕР_1 щодо зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_2 у районі бойових дій», ОСОБА_2 визнано таким, що зник безвісти (а. с. 27, 28, т. 1).
15 листопада 2022 року ОСОБА_1 надійшло сповіщення № 009/11 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому повідомлено, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісти 09 листопада 2022 року під час виконання службових обов'язків по захисту територіальної цілісності Батьківщини у м. Бахмут Донецької області (а. с. 11, т. 1).
18 грудня 2022 року Красноградським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне продовження № 12022221090000795 за частиною першою статті 115 КК України (а. с. 29, т. 1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 червня 2023 року № 133, старшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 зник безвісти під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та зарахованого в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30 грудня 2022 року № 72-рс, з 17 червня 2023 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а. с. 30, т. 1).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2024 року по фізичній особі ОСОБА_2 , за вказаний період нараховувався дохід, код та назва ознаки доходу 185 - виплати військовослужбовцям, джерело отримання доходів - ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 76-80, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 24 лютого 2025 року № 19/15471-25-Вих, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 08 листопада 2017 року по 24 лютого 2025 року в базі даних не виявлено (а. с. 72, т.1).
Згідно з інформацією, наданою Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 лютого 2025 року № 92/140-10-25-32.10/32.10, за результатами проведеної перевірки по архіву відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, за період з 2015 року та по теперішній час актових записів про народження, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено (а. с. 82, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою відділенням поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 21 лютого 2025 року № 1867вс/119-73/01/14-2025, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, не перебував/перебуває у місцях позбавлення волі, перебуває у розшуку за Берестинським РВП ГУНП в Харківській області від 28 грудня 2022 року, як зникла особа. До адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався (а. с. 70, 71, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бондаренко В. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обставини справи дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у населеному пункті Бахмут Донецької області.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву, врахував, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, який починає відлік від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 , на момент подання заяви сплив.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то воєнні дії на цій території ще не завершені, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Верховний Суд в цій справі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, які є протилежними у питанні того, як застосовуються висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилаючись на наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зробив висновок, що оскільки населений пункт Бахмут Донецької області з 24 лютого до 12 грудня 2023 року був територією активних бойових дій, а з 13 грудня 2023 року є тимчасово окупованою територія рф, то заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною.
Тобто, суд апеляційної інстанції вважав, що якщо після закінчення активних бойових дій на певній території, ця ж територія стала тимчасово окупованою рф, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається.
Касаційний цивільний суд нагадує, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Велика Палата Верховного Суду для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови Великої Палати Верховного Суду).
У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.
Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».
У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) про повернення на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 671/132/25 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою відступу (конкретизації) від попереднього правового висновку у справі № 755/11021/22.
Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.
Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.
Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 13 грудня 2023 року.
Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 13 березня 2026 року в справі № 352/1828/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області).
На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов'язує перебіг відповідних строків з такими подіями.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ймовірно, загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 у результаті нанесення артилерійського, мінометного обстрілу збройними силами російської федерації ВОП східної околиці м. Бахмут Донецької області, де на цей момент знаходився військовослужбовець ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про оголошення ОСОБА_2 померлим.
Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини, під час проведення якого допитані свідки: командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_10 , навідник 3 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , які підтвердили обставини загибелі ОСОБА_2 , а також документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , відомості державних органів про те, що він не перетинав державний кордон України, лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України, не перебуває у місцях позбавлення волі.
Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошено померлим ОСОБА_2 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов'язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану.
Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи й наданих сторонами доказів, в інший спосіб розтлумачив частину другу статті 46 ЦК України, в зв'язку з чим скасував рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
Щодо розподілу судових витрат
У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов'язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
На підставі статті 141 ЦПК України з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 211, 20 грн.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Віталій Володимирович, задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року скасувати.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року залишити в силі.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 211 гривень 20 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович