29 квітня 2026 року
м. Київ
справа 293/1073/24
провадження № 61-16364 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Комета»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року у складі судді Збаражського О. М.
та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Борисюка Р. М., Павицької Т. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю «ТД Комета» (далі - ТОВ «ТД Комета», товариство), в якому просив суд встановити факт його перебування у трудових відносинах
із ТОВ «ТД Комета» на посаді зварювальника у період із 18 травня 2021 року
по 18 червня 2021 року.
Позов мотивовано тим, що із 18 травня 2021 року по 18 червня 2021 року
він працював у ТОВ «ТД Комета» на посаді зварювальника, зокрема, виконував роботи з монтажу кран-балки та інших зварювальних робіт на території товариства,
що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростишівський район,
село Торчин, вулиця Молодіжна, 1.
18 червня 2021 року під час виконання монтажу металоконструкцій стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав важку травму.
На момент настання нещасного випадку він був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ «ТД Комета» без належного оформлення трудових відносин. Неналежне оформлення товариством трудових відносин із ним позбавило його права на страхування від нещасного випадку на виробництві та права
на отримання страхових виплат.
Вказував, що він звертався до ТОВ «ТД Комета» для належного оформлення трудових відносин із метою отримання страхових виплат, проте отримав відмову
(в усному порядку). У подальшому будь-які зв'язки з підприємством були втрачені.
Зазначав, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи відома роботодавця. Товариство допустило його до роботи, у тому числі, 18 червня 2021 року,
хоча й не оформило з ним трудові відносини. При цьому він підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку. Тобто він перебував із товариством
у трудових відносинах.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 березня
2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів факт перебування у трудових відносинах із відповідачем на посаді зварювальника
у період із 18 травня 2021 року по 18 червня 2021 року.
ОСОБА_1 не подавав товариству заяву про прийняття на роботу у травні
2021 року, не надавав трудову книжку та інші документи, не отримував наказ
про прийняття на роботу. При цьому такі дії позивач не вчиняв протягом усього часу виконання робіт у ТОВ «ТД Комета», який, на думку позивача, був періодом знаходження його у трудових відносинах із товариством.
Суд надав оцінку показанням свідків, які підтвердили, що вони, як і ОСОБА_1 , працювали «неофіційно» у ТОВ «ТД Комета», і не врахував їх як доказ працевлаштування позивача у товаристві, оскільки рішення суду у даній категорії справ не може ґрунтуватися на показаннях свідків, а інших доказів
на підтвердження факту перебування позивача у трудових відносинах
із відповідачем не надано.
Районний суд застосував відповідні норми КЗпП України, врахував правові позиції Верховного Суду у даній категорії справ.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Т. О., залишено без задоволення.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 березня
2025 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив вірні висновки по суті спору, так як ОСОБА_1 не довів факт перебування у трудових відносинах із ТОВ «ТД Комета» з 18 травня 2021 року по 18 червня 2021 року.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги показання свідків як доказ працевлаштування позивача у товаристві, оскільки рішення суду у цій категорії справ, за відсутні інших доказів працевлаштування, не може ґрунтуватися
на показаннях свідків.
ОСОБА_1 не довів, що він приймав участь у конкурсному відборі, подавав відповідачу заяву про прийняття на роботу, надавав трудову книжку та інші документи, отримував наказ про прийняття його на роботу, виконував роботу
з визначеної професії, спеціальності, посади відповідної кваліфікації (електрогазозварник), отримував заробітну плату тощо. Він не довів, що за вказаний ним період підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку товариства, здійснював роботи саме за розпорядженням чи з відома
ТОВ «ТД Комета».
Апеляційний суд застосував відповідні норми КЗпП України, врахував судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року відкрито касаційне провадження
у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2026 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У лютому 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про відсутність правових підстав для задоволення його позову,
не встановили фактичні обставини у справі та не надали правову оцінку поданим ним доказам і показанням свідків.
Із травня 2021 року він працював у ТОВ «ТД Комета» на посаді електрогазозварника. Він був допущений до роботи на закритому об'єкті товариства, йому був наданий відповідний обсяг робіт, які він мав виконувати. Він виконував свою роботу з відома роботодавця.
Зазначав, що його було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, яких він дотримувався. Він їздив на роботу разом із іншими працівниками відповідача, обідав у їдальні ТОВ «ТД Комета».
Крім того, він надавав відповідачу свої документи для оформлення на роботу, зокрема: паспорт та документ про освіту. При цьому у товаристві проводився конкурс у вигляді тестування на посаду зварювальника, який він успішно пройшов.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку, на думку заявника касаційної скарги, не враховано судами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшли пояснення від ТОВ «ТД «Комета», які по суті є відзивом на касаційну скаргу, проте вони надійшли поза строком, установленим Верховним Судом для надання відзиву, без клопотання
про поновлення цього строку, їх не надіслано іншим учасникам справи, а тому вони до розгляду не приймаються та не розглядаються (частина четверта статті 395 ЦПК України) (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 757/43793/18-ц, провадження № 14-311цс19).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2021 року о 15 годині 00 хвилин за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, село Торчин, ОСОБА_1 був доставлений
до центральної районної лікарні із тяжкими ушкодженнями (а. с. 25).
19 червня 2021 року відомості за фактом отримання ОСОБА_1 травми голови під час виконання робіт із підвищеною небезпекою на виробництві
ТОВ «ТД Комета», що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, село Торчин, вулиця Молодіжна, 1, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060420000151 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 272
КК України (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою) (а. с. 48).
Згідно з висновком експерта обласного бюро судово-медичних експертиз Житомирської області від 10 вересня 2021 року № 1489 ОСОБА_1 внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
на виробництві ТОВ «ТД Комета», що знаходиться в селі Торчині
по вулиці Молодіжній, 1 (Старосілецька об'єднана територіальна громада Житомирської області), отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у виді перелому кісток склепіння та основи черепа, геморагічний забій правої півкулі головного мозку із формуванням пластинчатої субдуральної гематоми правої півкулі головного мозку (гематоми під твердою мозковою оболонкою), забій м'яких тканин голови з обох сторін, забійну рану верхньої третини правого передпліччя по долонній поверхні (а. с. 5-7).
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією
№ 402950 ОСОБА_1 установлена 3-я група інвалідності з 22 вересня
2023 року, причина інвалідності: загальне захворювання (а. с. 49).
У трудовій книжці, заведеній на ім'я ОСОБА_1 , відсутні відомості
про внесення запису про прийняття на посаду зварника у ТОВ «ТД Комета» (а. с. 46).
Відповідно до штатного розпису ТОВ «ТД Комета» станом на 07 травня 2021 року
в штаті товариства значилося п'ять посад електрогазозварників, станом
на 01 червня 2021 року в штаті товариства значилися чотири посади електрогазозварників. ОСОБА_1 не значився в штаті товариства на посаді електрогазозварника (а. с. 86-88, 89-91).
Згідно з відомостями про нараховану заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2-й квартал 2021 року у ТОВ «ТД Комета» відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відсутні
(а. с.78-81, 82-85).
Допитані в суді першої інстанції свідки повідомили, що вони, як і ОСОБА_1 , працювали у ТОВ «ТД Комета» без належного оформлення трудових відносин.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем.
Статтею 43 Конституції України установлено, що кожен має право на працю,
що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає
або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником
і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові,
а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган
чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату
і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило,
в письмовій формі.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт
або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності)
або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається
на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування
та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 01 січня
2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження
не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Водночас суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу
чи розпорядження лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта
або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів, за наявності письмових
чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
Подібні правові висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду
від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23).
Отже, позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт
або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.
Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18); від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23 (провадження № 61-498св26).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),
що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,
які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги
чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять
до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції вказав про те, що позивач не довів факт перебування
у трудових відносинах із відповідачем, а показання свідків не можуть підтверджувати факт працевлаштування ОСОБА_1 у товаристві.
Верховний Суд уважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними.
Суд апеляційної інстанції формально погодився з висновками районного суду
про те, що ОСОБА_1 не довів факт перебування у трудових відносинах
із відповідачем.
Апеляційний суд не надав належну правову оцінку доводам апеляційної скарги
та письмовим доказам, які наявні у матеріалах справи, зокрема, щодо факту отримання ОСОБА_1 травми голови під час виконання робіт із підвищеною небезпекою саме на виробництві ТОВ «ТД Комета» у червні 2021 року. Тобто позивач виконував у цей час певні роботи за своєю спеціальністю на підприємстві відповідача.
Апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів позивача про те, що він виконував трудові обов'язки (роботу) з відома керівництва відповідача
та підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановленим відповідачем.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення районного суду без змін, не з'ясував, як позивач, не перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ «ТД Комета», зміг проникнути на підприємство відповідача та здійснювати відповідні роботи
на об'єкті товариства. Тобто апеляційний суд формально погодився з висновками районного суду.
При цьому ОСОБА_1 посилався на те, що він приймав участь у конкурсному відборі на посаду зварника (електрогазозварника) у товаристві, так як було двоє претендентів на заняття посади, надавав відповідачу свої документи
для оформлення на роботу, а саме: паспорт громадянина України, документ
про світу тощо. Він указував, що виконував роботу з дозволу та з відома керівництва, підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку товариства, їздив на роботу разом із іншими працівниками відповідача та обідав у їдальні ТОВ «ТД Комета». Після нещасного випадку йому виплатили гроші, як заробітну плату. На ці доводи апеляційний суд по суті не відреагував.
У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 754/12104/20-ц (провадження № 61-9060св23) зазначено, що суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документа про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів,
за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не врахували показання свідків як доказ працевлаштування позивача у ТОВ «ТД Комета».
Разом із цим, показання свідків оцінюються у сукупності з іншими доказами,
які наявні у матеріалах справи (статті 89, 90 ЦПК України). Вказаних вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Верховний Суд ураховує, що у встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198
«Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени вказаної організації повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати: той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника
в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу; періодичну виплату винагороди працівникові; той факт, що дана винагорода є єдиним
або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці
в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні
й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок,
що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник
не несе фінансового ризику.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18), від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23), від 18 вересня 2023 року у справі № 754/12104/20-ц (провадження № 61-9060св23).
Встановлення вищевказаних обставин у сукупності може свідчити про наявність трудових відносин, проте апеляційний суд не надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам і показанням свідків, які можуть вказувати
на взаємовідносини між ТОВ «ТД Комета» та ОСОБА_1 , як такі,
що ґрунтуються на трудовому договорі.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційний суд не з'ясував характер правовідносин, які виникли між сторонами, не вказав, які саме правовідносини виникли між позивачем і відповідачем. Суд не з'ясував, чи виконував позивач роботу на підприємстві відповідача на підставі цивільно-правового договору (див.: постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23, провадження № 61-498св26). По суті спір між сторонами не вирішено і характер правовідносин між сторонами не встановлено.
Верховний Суд наголошує, що встановлення факту наявності трудових відносин
між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).
Отже, суд апеляційної інстанції передчасно погодився з висновками районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ТД Комета»
про встановлення факту його перебування у трудових відносинах із товариством
на посаді зварювальника у період із 18 травня 2021 року по 18 червня 2021 року.
Доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що положення законодавства України, для ефективності їхнього застосування, слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості) (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22)). Отже, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу
до розгляду кожної конкретної справи (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження
№ 14-97цс22).
Таким чином, Верховний Суд уважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням
та з порушенням норм матеріального і процесуального права, без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції у порушення частини п'ятої статті 12 ЦПК України
не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
У свою чергу, встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим, а воно підлягає скасуванню із направленням справи
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на вищевказане,
на зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк