28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 638/7136/25
провадження № 61-5232ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просила:
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 до стану 3 120,39 грн, який існував на 00 год 10 хв 26 грудня 2024 року перед виконанням несанкціонованих операцій;
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» списати нараховану за картковим рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_1 заборгованість, яка виникла після здійснення несанкціонованих операцій 26 грудня 2024 року, а також нараховані
на неї відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 до стану 3 120,39 грн, який існував на 00 год 10 хв 26 грудня 2024 року перед виконанням несанкціонованих операцій.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» списати нараховану за картковим рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_1 заборгованість, яка виникла після здійснення несанкціонованих операцій 26 грудня 2024 року, а також нараховані
на неї відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова
від 15 вересня 2025 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2025 року скасовано.
17 квітня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, у якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних
у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа
не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, постанова Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року
не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявницею
у касаційній скарзі не наведено.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, яке не підлягає касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара