28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 381/26/25
провадження № 61-5520ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 14 лютого 2008 року № 67/П/31/2007/840 у розмірі 814 184,64 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1
на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором № 67/П/31/2007/840 у сумі 814 184,64 грн, що складається: із заборгованості
за тілом кредиту за період часу з 10 листопада 2021 року до 10 жовтня 2024 року
в сумі 81 071,92 грн та заборгованості за нарахованими процентами за період часу з 10 листопада 2021 року до 10 жовтня 2024 року в сумі 733 112,72 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2026 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року
в частині вирішення повних вимог Державної іпотечної установи
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
24 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2026 року в частині задоволення позовних вимог щодо нього і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову щодо нього.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 814 184,64 грн.
Отже, ціна позову в цій справі становить 814 184,64 грн, яка станом на 01 січня
2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 * 250 = 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року та постанова Київського апеляційного суду
від 24 березня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно
до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявником
у касаційній скарзі не наведено.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 березня 2026 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара