29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 753/11026/25
провадження № 61-4842ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої
діє адвокат Дрига Олена Вячеславівна, на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 114 904,47 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 31 березня
2025 року в розмірі 114 904,47 грн, судовий збір у розмірі 3 028 грн, а всього
117 932,47 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
заборгованість за спожиті з 12 березня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6 372,48 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 1 015,95 грн, 3 % річних у розмірі 238,30 грн;
заборгованість за спожиті з 12 березня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3 331,25 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 531,10 грн, 3% річних у розмірі 124,57 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 896,04 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2 964,51 грн, 3 % річних у розмірі 740,79 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 11 148,56 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 1 661,14 грн, 3 % річних у розмірі 417,84 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року до 31 березня 2025 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 693,28 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3 275,00 грн, 3 % річних у розмірі 803,87 грн та пеню у розмірі
978,04 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року до 31 березня 2025 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 10 220,25 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 1 312,94 грн, 3 % річних у розмірі 315,10 грн, пеню у розмірі
383,37 грн;
заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 357,57 грн;
заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 712,80 грн;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 141,61 грн;
судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 493,86 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дрига О. В., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у цій справі, у якій, представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року і ухвалити нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить
від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у справі № 753/11026/25 становить 114 904,47 грн та не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн, де 3 328,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року).
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі представник заявниці посилається на те, що ця справа має для нього виняткове значення для ОСОБА_1 , тому що стягнута сума за оскаржуваним судовим рішенням є не під'ємною для неї, оскільки з березня 2025 року вона
не працює та здійснює догляд за своєю матір'ю, яка є особою похилого віку
та їй встановлена ІІІ група інвалідності.
Аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявниці у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , що підпадає під вимоги підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження
та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції
не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Відтак, сама по собі незгода заявниці з оскаржуваним судовим рішенням
не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами,
що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; наявність випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дрига Олена Вячеславівна, на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара