29 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3654/24 (922/3906/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 (колегія суддів у складі: Демідова П.В. - головуюча, Склярук О.І., Шутенко І.А.)
у справі № 922/3654/24 (922/3906/25)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-ФУРНІТУРА"
про стягнення коштів
в межах справи №922/3654/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ",
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна (далі - арбітражний керуючий Венська О.О.) 24.03.2026 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 922/3654/24 (922/3906/25) разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2026 касаційну скаргу арбітражного керуючого Венської О.О. залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом обґрунтування подання касаційної скарги з підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України та надання доказів сплати судового збору в сумі 8396,37 грн.
18.04.2026 арбітражний керуючий Венська О.О. подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, додавши до заяви докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Здійснивши перевірку касаційної скарги арбітражного керуючого Венської О.О. та доданих до неї матеріалів, заяви про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
В заяві про усунення недоліків касаційної скарги арбітражний керуючий Венська О.О. вказує, що справа №922/3654/24 (922/3906/25) не є малозначною, оскільки загальна ціна позову становить 2145489,46 грн. (1350000,00 грн. + 795 489,46 грн.).
Вказане твердження арбітражного керуючого Венської О.О. є помилковим, з огляду на таке.
Арбітражний керуючий Венська О.О. 31.10.2025 подала до суду позовну заяву про стягнення з ТОВ «ТК ФУРНІТУРА» на користь ТОВ «ЗІТА-ТКФ» грошових коштів у розмірі 1350000,00 грн. за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023.
17.11.2025 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, яка по суті є заявою про зміну позовних вимог, про що зазначено в подальшому в ухвалі Господарського суду Харківської області від 19.11.2025. В цій заяві позивач просив суд стягнути з ТОВ «ТК ФУРНІТУРА» на користь ТОВ «ЗІТА-ТКФ» грошові кошти у розмірі 795489,46 грн, які складаються з 55534,33 грн 3% річних, 206028,06 грн інфляційних та 533927,07 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023, а первісні позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1350000,00 грн за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023 - залишити без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2025: прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову; постановлено подальший розгляд справи №922/3654/24 (922/3906/25) здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог, а саме: про стягнення 795489,46 грн, які складаються з 55534,33 грн 3% річних, 206028,06 грн інфляційних та 533927,07 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023; у задоволенні клопотання ТОВ «ТК-ФУРНІТУРА» про закриття провадження у справі №922/3654/24 (922/3906/25) відмовлено.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» 349848,69 грн, з яких 55534,33 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 30.06.2024 по 12.11.2025, 206028,06 грн інфляційних, нарахованих за період прострочення з 30.06.2024 по 12.11.2025, 88286,30 грн пені, нарахованої за період прострочення з 28.08.2025 по 12.11.2025, 5712,18 грн судового збору; в задоволенні позову в частині стягнення 445640,77 грн пені, нарахованої за період прострочення з 28.08.2025 по 12.11.2025 відмовлено.
Вказане рішення Господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не оспорено факт несвоєчасного повернення коштів позивачу та матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, що є підставою для застосування ст.625 ЦК України та стягнення штрафних санкцій, при цьому суд наголосив, що розрахунок позивача в частині пені є невірним та пеня підлягає стягненню за період з 28.08.2025 по 12.11.2025. Також, суд першої інстанції, з огляду на доповнення Перехідних положень Цивільного Кодексу України пунктами 23-29, якими передбачено право позичальника звернутись до кредитодавця із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі, не прийняв заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо застосування положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено звільнення від відповідальності.
В заяві про усунення недоліків арбітражний керуючий Венська О.О. зазначає, що позов не є малозначним, зокрема, виходячи з того, що в резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 у справі №922/3654/24 (922/3906/25) зазначено, що позов задоволено частково, тобто з підстав того, що 1350000,00 грн. основного боргу було сплачено вже після відкриття провадження у справі.
Разом з тим, відповідно до резолютивної частини позов задоволено частково з підстав того, що заявлені позовні вимоги про стягнення 795489,46 грн задоволено в частині 349848,69 грн, а в іншій частині, а саме : стягнення 445640,77 грн - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 922/3654/24 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026, прийнято нове рішення у справі, яким у позові відмовлено повністю. Вказане судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що оскільки на договір укладений між сторонами розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, то беручи до уваги, що суми 3% річних, інфляційних втрат та пені заявлені до стягнення в період з 30.06.2024 до 12.11.2025, тобто в період воєнного стану, відповідач підлягає звільненню від стягнення заявлених позивачем сум у загальному розмірі 795489,46грн, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Отже, первісно заявлені позовні вимоги щодо стягнення 1350000,00 грн не були предметом розгляду у справі № 922/3654/24. Предметом позову у справі є стягнення 795489,46 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року (1514000,00 грн).
У заяві про усунення недоліків касаційної скарги арбітражний керуючий Венська О.О. вказує, що справа №922/3654/24 (922/3906/25) становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (пп. «в» п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України). Справа, на думку скаржника, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки ліквідатора ТОВ «ЗІТА-ТКФ» до ТОВ «ТК ФУРНІТУРА» про стягнення заборгованості був поданий в межах справи про банкрутство з метою формування ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів. Необхідно зазначити, що кредиторами ТОВ «ЗІТА-ТКФ» є виключно державні органи, загальний розмір грошових вимог до боржника становить 89970640,40 грн, при цьому, суму 56987276,45 грн. становлять грошові вимоги кредиторів у вигляді податків та зборів до державного бюджету України, а 33034371,35 грн. - це кредиторські вимоги Міністерства оборони України, які виникли вже під час військової агресії російської федерації у зв'язку із невиконанням ТОВ «ЗІТА-ТКФ» контрактів на постачання військового обмундирування. Ця справа має серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка становить неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому до певної справи в контексті того, що усі кредитори банкрута є державними органами, а тому задоволення вимог цих кредиторів має стратегічне значення для повернення несплачених ТОВ «ЗІТА ТКФ» сум заборгованості до державного бюджету. В умовах воєнного стану, повернення державних коштів до бюджету України у справі про банкрутство повинно мати пріоритетне значення. Вирішення питання у даній справі унеможливить зловживання посадовими особами юридичних осіб можливостями уникнути відповідальності, визначить межу такої відповідальності та встановить можливість захисту для інших осіб своїх прав та фінансів. Предмет даного спору зачіпає питання загальнодержавного значення, адже стосується питань стратегічної безпеки та обороноздатності країни, потоків бюджетних коштів грошових коштів.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до ст. 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес», зокрема слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа має суспільний інтерес, а зводяться лише до незгоди із судовим рішенням і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судом, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.
Також, Верховний Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для скаржника з викладенням власної позиції щодо встановлених обставин справи без належного та фундаментального такого обґрунтування, не може бути визнана судом випадками, що зазначені у підпункті "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Визначені підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою запровадження переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Касаційна скарга арбітражного керуючого Венської О.О. не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та підпунктів "а" -"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких підстав не вбачає.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Венської О.О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 922/3654/24(922/3906/25) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/3654/24 (922/3906/25) за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Погребняк