14 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/1640/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства "Теплокомуненерго " міста Монастирище
про стягнення 11723095,95 грн
Представники учасників справи:
Позивач - Рильцова Є.Ю., адвокат;
Відповідач - Шляпін О.Ю., керівник.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 31.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище.
1.2. Змістом позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є майнова вимога позивача стягнути з відповідача 6827575,00 грн боргу.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що на виконання договору постачання природного газу у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року передав відповідачу у власність природний газ вартістю 18732911,81 грн. Відповідач виконав зобов'язання з оплати частково та сплатив позивачу 11904336,81грн. Розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання зі сплати за поставлений газ становить 6827575,00 грн.
1.4. 06.01.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Суд ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 10:40 18.02.2026.
1.5. 21.01.2026 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у позові повністю. (а.с.78-84 том 1)
1.6. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що борг перед позивачем виник виключно через економічно необґрунтовані тарифи, затверджені Монастирищенською міською радою на опалювальний період 2024-2025 роки, а також через відсутність зі сторони держави компенсації підтвердженої різниці між фактично застосованими та економічно обґрунтованими тарифами за період жовтень 2024 року - квітень 2025 року.
Відповідач вказав, що держава, встановивши заборону на підвищення (приведення до економічно обґрунтованого) тарифу для підприємств паливно-енергетичного комплексу, взяла зобов'язання забезпечити виконання грошових зобов'язань, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету.
Відповідач вказав, що Департамент економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України повідомив відповідача про включення його до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості станом на 01.06.2021, що підтверджується листом від 15.02.2022 №7/10.1/2180-22. (а.с. 88 том 1)
Підприємства ТКЕ Черкаської області, зокрема і відповідач, не отримували субвенції з державного бюджету місцевим на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію за послуги з постачання теплової енергії, починаючи з 01 червня 2021 року. Заборгованість перед відповідачем за період з 01.06.2021 до 30.09.2025 станом на 01.10.2025 з різниці в тарифах становить 16386220,00 грн, що перевищує заборгованість відповідача перед позивачем у цій справі у розмірі 11723095,95 грн, у підтвердження відповідач подав протоколи засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. (а.с. 89-112 том 1)
Відповідач ствердив про відсутність заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ в опалюваний період 2021-2023 років. Узгодженою різницею в тарифах, яка покриває заборгованість відповідача за спожитий природний газ в опалюваний період 2024-2025 років у розмірі 4663124,05 грн (16386220,00 - 11723095,95 грн), яка спрямовується на погашення заборгованості підприємства за спожитий природний газ в опалюваний період 2025-2026 років.
На думку відповідача, порушення законодавцем та урядом зобов'язань з встановлення Порядку на покриття різниці в тарифах мали наслідком недоотримання позивачем коштів у визначеній територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах сумі коштів за 2021-2025 роки. Отже, прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання розпочалося у зв'язку з невідшкодованою державою Україна різницею у тарифах на теплову енергію, зокрема і підприємству, а не з вини відповідача.
Уклавши договір про перерахування коштів №1 від 25.09.2023 сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений по договору постачання природного газу №8676-ТКЕ(24)-22 від 10.09.2024. (а.с. 113-114 том 1)
У підпункті 10 пункту 31, підпункті 3 пункту 1, пункті 11 додатку "Ціни та умови постачання природного газу виробникам теплової енергії ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у рамках виконання спеціального обов'язку" до Положення було затверджено механізм розподілу коштів, що надходять на небюджетні рахунки теплопостачальних підприємств для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, яким фактично підприємства теплоенергетики, в тому числі і відповідача було позбавлено права вільно розпоряджатися коштами від своєї діяльності. Крім того, 65% усіх грошових надходжень відповідача безакцептно спрямовувалося на рахунок позивача для погашення заборгованості за спожитий природний газ, а решта 35% - на погашення, зокрема, таких захищених статей витрат, як сплата податків, оплата заробітної плати, електроенергії, послуг з розподілу природного газу тощо. Отже, як умови Положення, так і договору про перерахування коштів №1 від 25.09.2023, не передбачають можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог, окрім як за розподілом грошових надходжень у пропорції 65% - позивачу для погашення заборгованості за спожитий природній газ та 35% - відповідачу на покриття захищених статей витрат. У підтвердження чого відповідач подав виписку з рахунку за період з 01.12.2025 до 31.12.2025. (а.с. 116 том 1)
29.12.2025 відповідач сплатив позивачу 2169887,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №979. (а.с. 117 том 1)
Відповідач ствердив, що Торгово-промислова палата України у листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила військову агресію російської федерації проти України, як форс-мажорні обставини. Зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності за договором, виконання якого стало неможливим внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. (а.с. 115 том 1)
1.7. 05.02.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив на позов, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві та ствердив, що заборгованість відповідача перед позивачем може вважатися відсутньою лише у разі фактичного її врегулювання та здійснення взаєморозрахунків та реструктуризації залишків заборгованості. Позивач вказав, що участь відповідача у процедурі врегулювання заборгованості без фактичного врегулювання заборгованості шляхом проведення розрахунків та реструктуризації, тобто без вчинення юридично значимих дій не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у цій справі. (а.с. 120-125 том 1)
Позивач заперечив проти аргументів відповідача про настання форс-мажорних обставин в господарській діяльності відповідача, які звільняє його від виконання основного зобов'язання у строк, встановлений договором. Позивач вказав, що відповідно до п. 10.3 договору сторони зобов'язанні негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати документи відповідно до законодавства на їх підтвердження.
1.8. 05.02.2026 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до 9433856,92 грн та про повернення позивачу з Державного бюджету України 27470,87 грн судового збору, оскільки після подання позову до суду 08.12.2025, 29.12.2025 відповідач сплатив позивачу 2289239,03 грн. (а.с. 131-132, 134-138 том 1)
1.9. 09.02.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просив відмовити у позові повністю, оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалося у зв'язку з невиконанням державою Україна обов'язку з відшкодування різниці у тарифах на теплову енергію, а не з вини відповідача. (а.с. 142-145 том 1)
1.10. 17.02.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Ствердив про часткову сплату заборгованості та плануванням у подальшому її повної сплати, у підтвердження подав платіжні інструкції від 21.01.2026 №48 на суму 445062,50 грн, від 09.02.2026 №104 на суму 600150,00 грн та від 11.02.2026 №114 на суму 356981,92 грн. (а.с. 160-162, 164-165 том 1)
1.11. 18.02.2026 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 09 год. 00 хв. 11.03.2026.
1.12. 03.03.2026 суд призначив підготовче засідання о 15:00 09.03.2026.
1.13. 06.03.2026 відповідач подав до суду заяву, у якій з метою недопущення зупинення господарської діяльності підприємства та повного виконання зобов'язань просив розстрочити виконання рішення суду строком на 9 місяців, починаючи з квітня 2026 року шляхом сплати 7434712,50 грн боргу відповідно до графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця у квітні 2026 року - 606137,50 грн, у травні 2026 року - 645643,80 грн, у червні 2026 року - 772246,90 грн, у липні 2026 року - 640006,30 грн, у серпні 2026 року - 672650,00 грн, у вересні 2026 року - 939937,50 грн, у жовтні 2026 року - 877800,00 грн, у листопаді 2026 року - 938887,50 грн, у грудні 2026 року - 1341403,00 грн. (а.с. 201-207 том1)
1.14. В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач вказав, що здійснює ліцензійну діяльність у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Основним споживачем наших послуг є населення міста Монастирище. Крім того, відповідач забезпечує теплом заклади загальної середньої освіти, дошкільні заклади, бюджетні установи та організації міста Монастирище та має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
З 21.12.2020 встановлений Законом України від 29.07.2022 №2479-IX мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання. Рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради: №3 від 21.12.2020, №191 від 23.09.2021, №214 від 12.10.2021, №276 від 22.12.2021, №155 від 28.09.2022, №183 від 31.08.2023, №247 від 24.10.2023, №247 від 25.09.2024, №408 від 23.12.2024, №28 від 25.02.2025 для потреб населення застосовується тариф на послугу з постачання теплової енергії на рівні 1314,89 грн/Гкал. умовно-змінна частина та 101960,33 грн/Гкал./год. умовно-постійна частина, що є нижче економічно обґрунтованого тарифу.
Встановлені тарифи не покривають фактичну собівартість теплової енергії, що призвело до виникнення різниці в тарифах по категорії "Населення". Держава взяла на себе зобов'язання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" щодо погашення різниці в тарифах по категорії "Населення". Узгоджену різницю в тарифах відповідач підтвердив протоколами засідання Територіальної комісії №29 від 23.12.2022, №18 від 20.12.2022, №2 від 22.03.2023, №15 від 11.05.2023, 327 від 08.08.2023, №50 від 09.11.2023, №4 від 14.03.2024, №13 від 14.05.2024, №24 від 14.08.2024, №34 від 14.11.2024, №4 від 11.03.2025, №14 від 15.05.2025, №24 від 14.08.2025, №34 від 14.11.2025.
Відсутність фінансування відповідної бюджетної програми на 2025 рік унеможливила розрахунок відповідача з позивачем. Отже, невиконання державою своїх зобов'язань щодо виплати компенсації різниці в тарифах по категорії "Населення" є обставиною, яка свідчить про відсутність вини боржника у простроченні платежів. (а.с. 209-227 том1)
Відповідач частково сплатив позивачу борг за період з 01.12.2025 до 31.12.2025 на виконання пп. 10 пункту 31 постанови КМУ від 19.07.2022 №812 та договору про перерахування коштів №1 від 25.09.2023, зокрема 65% коштів було розподілено позивачеві.
Борг відповідача перед позивачем станом на 09.03.2026 у розмірі 7434712,50 грн дорівнює залишку заборгованості з різниці в тарифах належної до відшкодування згідно рішення Монастирищенської міської ради "Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік" від 18.12.2025 № 28-19/VIII та помісячного розпису відшкодування такої різниці в тарифах.
Згідно з фінансовим звітом за 2025 рік для відповідача 2025 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 6874800,00 грн (код рядка 2355), що є значно більшим за 2024 рік - 3355000,00 грн. (а.с. 227-245 том 1)
1.15. 09.03.2026 суд ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 14:30 хв. 25.03.2026.
1.16. 25.03.2026 позивач звернувся до суду із заявою, у якій зменшив розмір позовних вимог до розміру 7434712,50 грн, просив постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету України судового збору в розмірі 51460,00 грн, сплачений за подання позову на підставі платіжної інструкції №0000029938 від 26.12.2025 у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог. (а.с. 8-9 том 2)
1.17. 25.03.2026 позивач подав до суду заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, у якому просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки вказана заява не містить виняткових обставин, які дають можливість розстрочити виконання рішення суду. (а.с. 21-24 том 2).
1.18. В обґрунтування заперечень проти розстрочення виконання рішення суду позивач ствердив, що відповідач посилається на збитковість (баланс) та відсутність майна, яке перебуває у комунальній власності. Однак, тяжке фінансове становище боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення. Ризики господарської діяльності несе само підприємство, а відсутність коштів не може бути підставою для порушення прав кредитора. На думку позивача надання розстрочки на 9 місяців фактично є безвідсотковим кредитуванням відповідача за рахунок позивача. Позивач ствердив, що також діє в умовах воєнного стану та має зобов'язання щодо закупівлі та імпорту природного газу для забезпечення потреб усієї країни. Розстрочення платежу на суму понад 7 млн. грн суттєво обмежує оборотні кошти позивача, що створює загрозу енергетичній безпеці не тільки міста Монастирище а й інших споживачів України. Позивач вказав, що розстрочення є лише способом затягування процесу виконання рішення суду. Покладання на позивача тягаря фінансових проблем відповідача є несправедливим.
1.19. 25.03.2026 суд ухвалив прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду у цій справі та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви. Повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 51460,60 грн.
1.20. 25.03.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 09:00 14.04.2026.
1.21. 13.04.2026 відповідач у заяві на заперечення позивача про реструктуризацію боргу повідомив, що 10.04.2026 сплатив позивачу 606137,50 грн, у підтвердження подав платіжну інструкцію №284 від 09.04.2026. Також відповідач повідомив, що заборгованість перед позивачем становить 6827575,00 грн. (а.с. 37-44 том 2)
1.22. 14.04.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Рильцова Є.Ю., представник відповідача директор Шляпін О.Ю.
1.23. 14.04.2026 суд ухвалив провадження у справі в частині вимоги про стягнення 606137,60 грн боргу закрити. Повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7273,65 грн.
1.24. Представник позивача адвокат Рильцова Є.Ю. у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю, заперечила проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
1.25. Представник відповідача директор Шляпін О.Ю. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача розпочалося у зв'язку з невідшкодованою державою Україна різницею у тарифах на теплову енергію, а не з вини відповідача, просив заяву відповідача про розстрочення виконання рішення задовольнити відповідно до вказаного у заяві графіку.
1.26. 14.04.2026 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
1.27. 14.04.2026, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1640/25.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить виникнення між сторонами зобов'язання на підставі договору поставки; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договору поставки; виконання позивачем свого зобов'язання з поставки відповідачу природного газу; невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати за поставлений природний газ; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача; строк виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.
3.1. Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
3.2. Позивач та відповідач визнають обставини укладення договору поставки, розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання.
4. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
4.1.1. 10.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище (споживач) уклали договір постачання природного газу №8676-ТЕК(24)-22, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору. (а.с. 18-25 том 1)
4.1.2. Відповідно до пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
4.1.3. На виконання договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року природний газ вартістю 18732911,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-45 том 1).
4.1.4. Відповідач виконав своє зобов'язання за договором частково та станом на 04.12.2025 сплатив позивачу за спожитий природній газ 7009815,86 грн, у підтвердження позивач подав виписку з системи СДО (ПТК "Клієнт казначейства - Казначейство") (а.с.48-66, 136-138 том 1, а.с. 12-14 том 2 )
4.1.5. За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.12.2025 становить 11723095,95 грн, а станом на 21.01.2026 - 9433856,92 грн, станом на 24.03.2026 - 7434712,50 грн (а.с. 67, 185 том 1, а.с. 17 том 2)
4.2. Відповідач на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги подав докази, дослідивши які суд встановив:
4.2.1. Департамент економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України повідомив відповідача про включення його до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості станом на 01.06.2021, що підтверджується листом від 15.02.2022 №7/10.1/2180-22. (а.с. 88 том 1)
4.2.2. Черкаська обласна військова адміністрація узгодила обсяги заборгованості з різниці у тарифах для відповідача, що підтверджується протоколами засідання територіальної комісії. (а.с. 89-112 том 1)
4.2.3. 25.09.2023 АТ "Ощадбанк" та відповідач уклали договір про перерахування коштів №1, яким змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором постачання природного газу №8676-ТКЕ(24)-22 від 10.09.2024, зокрема 65% усіх грошових надходжень відповідача безакцептно спрямовуються на рахунок позивача для погашення заборгованості за спожитий природний газ, а решта 35% - на погашення, зокрема, таких захищених статей витрат, як сплата податків, оплата заробітної плати, електроенергії, послуг з розподілу природного газу. (а.с. 113-114 том 1)
4.2.4. За період з 01.12.2025 до 31.12.2025 на виконання договору про перерахування коштів №1 від 25.09.2023 з рахунку відповідача перераховано позивачу 269922,23 грн, що підтверджується випискою з рахунку відповідача за період з 01.12.2025 до 31.12.2025. (а.с. 116 том 1)
4.2.5. 29.12.2025, 21.01.2026, 09.02.2026, 11.02.2026 відповідач сплатив позивачу 4894520,95 грн на підставі платіжних інструкцій від 29.12.2025 №979 на суму 2169887,95 грн, від 21.01.2026 №48 на суму 445062,50 грн, від 09.02.2026 №104 на суму 600150,00 грн та від 11.02.2026 №114 на суму 356981,92 грн. (а.с. 117, 160-162, 164-165 том 1)
4.2.6. Торгово-промислова палата України у листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила військову агресію російської федерації проти України, як форс-мажорні обставини. Зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності за договором, виконання якого стало неможливим внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. (а.с. 115 том 1)
4.2.7. Рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради: №3 від 21.12.2020, №191 від 23.09.2021, №214 від 12.10.2021, №276 від 22.12.2021, №155 від 28.09.2022, №183 від 31.08.2023, №247 від 24.10.2023, №247 від 25.09.2024, №408 від 23.12.2024, №28 від 25.02.2025 з 21.12.2020 встановлений Законом України від 29.07.2022 №2479-IX мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання для потреб населення та встановлений тариф на послугу з постачання теплової енергії на рівні 1314,89 грн/Гкал. умовно-змінна частина та 101960,33 грн/Гкал./год. умовно-постійна частина, що є нижче економічно обґрунтованого тарифу. (а.с. 209-226 том 1)
4.2.8. 18.12.2025 Монастирищенська міська рада прийняла рішення №28-19/VIII "Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік", зокрема у додатку №3 якого серед видатків бюджету територіальної громади на 2026 рік є 9076875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), а саме відшкодування різниці в тарифах відбуватиметься помісячно: у січні 2026 року - 445062,50 грн, у лютому 2026 року - 600150,00 грн, у березні 2026 року - 596950,00 грн, у квітні 2026 року - 606137,50 грн, у травні 2026 року - 645643,80 грн, у червні 2026 року - 772246,90 грн, у липні 2026 року - 640006,30 грн, у серпні 2026 року - 672650,00 грн, у вересні 2026 року - 939937,50 грн, у жовтні 2026 року - 877800,00 грн, у листопаді 2026 року - 938887,50 грн, у грудні 2026 року - 1341403,00 грн (а.с. 227-243 том 1)
4.2.9. Відповідно до фінансової звітності малого підприємство станом на 31.12.2024 чистий прибуток (збиток) відповідача за 2024 рік становить 3355000,00 грн, станом на 31.12.2025 чистий прибуток (збиток) відповідача за 2025 рік становить 6874800,00 грн. (а.с. 86-87 том 1, а.с. 244-245 том 1)
4.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.4. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.5. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
4.6. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
4.7. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
4.8. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідачі заперечують проти позову сторони подали письмові докази. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
4.9. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
4.10. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
4.11. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.12. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.13. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
5. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
5.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
5.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.5. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.6. Враховуючи, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
5.6.1. між сторонами виникло майнове господарське зобов'язання на підставі договору постачання природного газу №86762-ТЕК(24)-22 від 10.09.2024;
5.6.2. у період з 01.10.2024 до 30.04.2025 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ вартістю 18732911,81 грн;
5.6.3. відповідач виконав зобов'язання частково та сплатив позивачу 7009815,86 грн;
5.6.4. під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу 4894520,95 грн;
5.6.5. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за поставлений природний газ у жовтні-квітні 2025 року становить 6828575,00 грн;
5.6.6. строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати за поставлений природний газ закінчився 30.04.2025.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
6.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
6.2. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
6.3. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
6.4. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
6.5. Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
6.6. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).
6.7. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.8. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
6.9. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
6.10. Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
6.11. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.12. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.13. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.14. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.15. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.16. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.17. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
7. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
7.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору постачання природного газу.
7.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати за спожитий природний газ у жовтні 2024 року - квітні 2025 року.
7.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений товар.
7.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
7.5. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.6. 10.09.2024 сторони уклали договір постачання природного газу.
7.7. У період з 01.10.2024 до 30.04.2025 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ вартістю 18373911,81 грн.
7.8. Відповідач виконав зобов'язання за договором частково та сплатив позивачу 11904336,81грн.
7.9. Розмір невиконаного відповідачем зобов'язання зі сплати за поставлений газ у період жовтень2024 року - квітень 2025 року становить 6827575,00 грн.
7.10. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
7.11. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.12. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
7.13. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
7.14. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
7.15. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
7.16. Одним із способів захисту порушеного права є присудження до виконання обов'язку боржника в натурі.
7.17. Невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати за спожитий природний газ порушує право позивача на отримання плати та надає право вимагати в судовому порядку присудження до виконання обов'язку відповідача в натурі.
7.18. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 6828575,00 боргу за поставлений природний газ за жовтень 2024 року - квітень 2025 року суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
7.19. Інші аргументи відповідача, які не вплинули на висновок суду про задоволення позову.
7.20. Відповідач ствердив, що при розрахунку за спожитий природний газ намагався неухильно та чітко дотримуватися норм законодавства при купівлі природного газу у позивача.
7.21. Відповідач запевнив суд, що борг перед позивачем виник виключно через економічно необґрунтовані тарифи, затверджені Монастирищенською міською радою на опалювальний період 2024-2025 роки, а також через відсутність зі сторони держави компенсації підтвердженої різниці між фактично застосованими та економічно обґрунтованими тарифами за період жовтень 2024 року - квітень 2025 року.
7.22. Відповідач ствердив, що на сьогодні продовжується встановлений державою мораторій на встановлення тарифів на послугу постачання відповідачем теплової енергії для населення, що виключає можливість отримувати відповідачем від споживачів повної вартості обґрунтованої ціни за послугу, що надається.
7.23. Узгоджений обсяг заборгованості з різниці в тарифах, зокрема за період з 01.06.2021 до 30.09.2025 станом на 01.10.2025 становить 16386220,00 грн.
7.24. Невиконання з боку держави зобов'язання з компенсації різниці в тарифах зумовило невиконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем.
7.25. Надаючи оцінку цим аргументам відповідача, суд враховує, що відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Черкаської обласної військової адміністрації відповідач має узгоджений обсяг заборгованості з різниці в тарифах по категорії "населення" з 01.06.2021 до 30.09.2025 станом на 01.10.2025 становить 16386220,00 грн.
7.26. Законом України від 19.08.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання та встановлено гарантії суб'єктам господарювання, що надають послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у вигляді компенсації різниці у тарифах (стаття 2 Закону).
7.27. Заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
7.28. Джерелом компенсації витрат суб'єктів господарювання з різниці в тарифах є кошти державного бюджету України, які надаються місцевим бюджетам у вигляді субвенцій з державного бюджету.
7.29. Статтею 4 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" встановлено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
7.30. 20.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок та умови проведення у 2022 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах та теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (постанова № 1403).
7.31. Пунктом 5 Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) і наведено Примірний договір про організацію взаєморозрахунків.
7.32. З урахуванням наведених норм законодавства України суд дійшов висновку, що у зв'язку з запровадженням мораторію на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання у держави на підставі прямої вказівки (норми) закону виник позитивний обов'язок компенсувати суб'єктам господарювання, що надають послуги з постачання теплової енергії та гарячої води різницю у тарифах.
7.33. Заборгованість з різниці в тарифах підлягають врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", шляхом укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Джерелом компенсації заборгованості з різниці в тарифах є кошти державного бюджету, які надаються в вигляді субвенцій місцевим бюджетам.
7.34. Водночас, на переконання суду, виникнення у держави обов'язку компенсувати суб'єктам господарювання, що надають послуги з постачання теплової енергії та гарячої води різницю у тарифах, не є підставою невиконання, відтермінування чи звільнення від відповідальності за невиконання відповідачем його обов'язку перед постачальником природного газу - позивачем.
7.35. Також не є підставою невиконання, відтермінування чи звільнення від відповідальності за невиконання відповідачем його обов'язку перед позивачем й невиконання державою її обов'язку компенсувати різницю у тарифах.
7.36. Виконання відповідачем обов'язку перед позивачем зі сплати за спожитий природний газ, що виник на підставі договору, враховуючи принцип pacta sunt servanda, не перебуває у прямому причинному зв'язку з невиконанням державою обов'язку компенсувати відповідачу різницю у тарифах.
7.37. Відповідач також стверджує, що введення Законом України від 19.08.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання є обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинам), а тому на підставі розділу 10 договору зобов'язання відповідача зі сплати вартості поставленого газу має бути відкладено на строк дії форс-мажорних обставин.
7.38. Відповідно до п. 7.1. розділу 7 "Відповідальність сторін" та Розділу 10 (форс-мажор) укладеного сторонами договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1. договору); сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання. Якщо форс-мажорні обставини продовжуються понад один місяць, Сторони вирішують питання про доцільність продовження дії цього договору. У випадку прийняття рішення про припинення його дії, сторони укладають відповідну додаткову угоду.
7.39. Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
7.40. За змістом цієї норми настання обставин непереборної сили є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, проте не звільняє від його виконання.
7.41. Звертаючись з позовом до відповідача, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання не застосував заходів відповідальності у вигляді штрафних чи оперативно-господарських санкцій.
7.42. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 сформував висновок, за змістом якого форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
7.43. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
7.44. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
7.45. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
7.46. Сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
7.47. За певних умов, запроваджений на підставі закону мораторій на вчинення суб'єктами господарювання певних юридично значимих дій може містити ознаки обставини непереборної сили (форс-мажор).
7.48. У даному випадку, запроваджуючи мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, держава одночасно встановила гарантії суб'єктам господарювання, що надають послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у вигляді компенсації різниці у тарифах.
7.49. На переконання суду, невиконання державою свого обов'язку з компенсації різниці в тарифах не є обставиною непереборної сили, що об'єктивно унеможливила виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати за спожитий природний газ у порядку та строки, що передбачені умовами укладеного сторонами договору.
7.50. Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
7.51. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду (частини 1, 2 статті 239 Господарського процесуального кодексу України).
7.52. Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
7.53. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
7.54. Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
7.55. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
7.56. Підставою для відстрочки виконання рішення має бути існування об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення суду.
7.57. Розстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
7.58. Особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
7.59. Відповідач просить суд врахувати його фінансове становище та розстрочити виконання рішення суду про стягнення боргу, який є предметом спору у цій справі строком на 9 місяців відповідно до графіку, вказаному у заяві.
7.60. В обґрунтування необхідності у розстроченні виконання рішення суду відповідач вказав, що 18.12.2025 Монастирищенська міська рада прийняла рішення №28-19/VIII "Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік", зокрема у додатку №3 якого серед видатків бюджету територіальної громади на 2026 рік передбачено виділення 9076875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), а саме відшкодування різниці в тарифах відбуватиметься помісячно: у січні 2026 року - 445062,50 грн, у лютому 2026 року - 600150,00 грн, у березні 2026 року - 596950,00 грн, у квітні 2026 року - 606137,50 грн, у травні 2026 року - 645643,80 грн, у червні 2026 року - 772246,90 грн, у липні 2026 року - 640006,30 грн, у серпні 2026 року - 672650,00 грн, у вересні 2026 року - 939937,50 грн, у жовтні 2026 року - 877800,00 грн, у листопаді 2026 року - 938887,50 грн, у грудні 2026 року - 1341403,00 грн.
7.61. На виконання вказаного рішення відповідачу відшкодовано різницю в тарифах у січні 2026 року - 445062,50 грн, у лютому 2026 року - 600150,00 грн, у березні 2026 року - 596950,00 грн, у квітні 2026 року - 606137,50 грн, які перераховано позивачу.
7.62. Держава взяла на себе зобов'язання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 №1730-VIII (зі змінами від 14.01.2025) щодо погашення різниці в тарифах по категорії "Населення".
7.63. Різниця в тарифах по категорії "Населення" відповідач підтвердив протоколами засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Відсутність фінансування відповідної бюджетної програми на 2025 рік унеможливила розрахунок відповідача з позивачем.
7.64. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
7.65. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
7.66. Відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені у нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
7.67. Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
7.68. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
7.69. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
7.70. Проаналізувавши доводи відповідача та заперечення позивача, дослідивши докази на підтвердження його скрутного становища, рішення Монастирищенської міської ради від 18.12.2025 №28-19/VIII "Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік", яким серед видатків бюджету територіальної громади на 2026 рік передбачено виділення відповідачу 9076875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), врахувавши інтереси обох сторін, суд дійшов висновку клопотання відповідача задовольнити частково та розстрочити виконання рішення суду зі сплати 6828575,00 грн боргу відповідно до наступного графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця: до травня 2026 року - 645643,80 грн, до червня 2026 року - 772246,90 грн, до липня 2026 року - 640006,30 грн, до серпня 2026 року - 672650,00 грн, до вересня 2026 року - 939937,50 грн, до жовтня 2026 року - 877800,00 грн, до листопада 2026 року - 938887,50 грн, до грудня 2026 року - 1341403,00 грн.
7.71. У даному випадку, на переконання суду, відстрочка у виконанні рішення суду за умови встановлення чіткого графіку його виконання не нашкодить сутності права позивача на судовий захист, не перешкоджатиме ефективному поновленню у правах позивача шляхом виконання судового рішення, а лише сприятиме виконанню рішення суду у встановлені судом строки та порядок.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.2. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 140677,15 грн на підставі платіжної інструкції №0000029938 від 26.12.2025. (а.с. 5 том 1)
8.3. Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
8.4. 25.03.2026 суд ухвалив прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду у цій справі та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви. Суд ухвалив повернути ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 51460,60 грн.
8.5. 14.04.2026 суд ухвалив провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 606137,60 грн боргу закрити. Повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7273,65 грн.
8.6. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.7. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, судовий збір у розмірі 81942,90 грн, сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 14, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище (ідентифікаційний код 25584373, адреса місцезнаходження: 19101, Черкаська обл., Уманський р-н, м. Монастирище, вул. Соборна, 122-I) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ідентифікаційний код 42399676, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) 6828575,00 грн (шість мільйонів вісімсот двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок) боргу, 81942,90 грн (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот сорок дві гривні 90 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.
Розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати 6828575,00 грн боргу відповідно до графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця: до травня 2026 року - 645643,80 грн, до червня 2026 року - 772246,90 грн, до липня 2026 року - 640006,30 грн, до серпня 2026 року - 672650,00 грн, до вересня 2026 року - 939937,50 грн, до жовтня 2026 року - 877800,00 грн, до листопада 2026 року - 938887,50 грн, до грудня 2026 року - 1341403,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 29.04.2026.
Суддя А.І. Гладун