вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
22 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/772/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Василишин О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Вовк Василя Васильовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: стягнення заборгованості в сумі 425 815,73 грн та судових витрат.
За участі представників:
-позивача: Лесечко Микола Володимирович, адвокат, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК №001544 від 01.11.2024, довіреність від 20.08.2025
- відповідача: не з'явився.
Суть справи.
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Вовк Василя Васильовича про стягнення заборгованості за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 711809047118 від 10.03.2025 року станом на 25.11.2025 р. включно в розмірі 425 815,73грн., з яких 384 083,33 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 58 194,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 325 888,88 грн., та 41 732,40 грн. простроченої заборгованості за комісією та судові витрати.
Позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичною особою-підприємцем Вовком Василем Васильовичем був укладений Кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 711809047118 від 10.03.2025 року.
Внаслідок не виконання зобов'язань за Договором у відповідача на 25.11.2025 (включно) виникла перед позивачем заборгованість, яка становить 425 815,73 грн, з яких: - 384 083,33 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 58 194,45 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 325 888,88 грн; - 41 732,40 грн прострочена заборгованість за комісією.
Позиція відповідача.
До матеріалів справи відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву.
Заперечення позивача.
Від позивача до матеріалів справи відповідь на відзив не поступала.
Рух справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 справу №921/772/25 передано на розгляд судді Хомі С.О.
Ухвалою від 29.12.2025 прийнято позовну заяву № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 24.12.2025 (вх.№881 від 25.12.2025) Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до розгляду та відкрито провадження у справі №921/772/25 та призначено підготовче засідання на 28.01.2026 на 11 год. 00хв.
Ухвалою від 28.01.2026 відкладено підготовче засідання на 16.02.2026 на 14 год. 00 хв
Ухвалою від 16.02.2026 відкладено підготовче засідання на 25.02.2026 на 12год. 15хв.
Ухвалою від 25.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/772/25 до судового розгляду по суті на 25.03.2026 на 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 25.03.2026 відкладено розгляд справи №921/772/25 по суті на 22.04.2026 на 15 год. 00 хв.
Явка сторін.
У судове засідання з'явився представник позивача ( в режимі відеоконференції), позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судове засідання відповідач, а також його представник не з'явилися.
Відповідач ухвали суду отримав до свого електронного кабінету (29.12.2025 ухвалу від 29.12.2025; 29.01.2026 ухвалу від 28.01.2026; 16.02.2026 ухвалу від 16.02.2026; 26.03.2026 ухвалу від 25.03.2026), про що свідчать довідки про доставку електронних листів, які знаходяться в матеріалах справи.
А тому, слід вважати, що відповідач фізична особа - підприємець Вовк Василь Васильович повідомлений належним чином про розгляд справи у Господарському суді Тернопільської області.
Розгляд заяв та клопотань.
Заяви та клопотання від сторін до матеріалів справи не надходили
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Процесуальні дії суду.
Судом оголошувалось скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.
10.03.2025 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (надалі - Заявник, Позивач, Банк, Кредитор, АТ «ПУМБ») та Фізичною особою - підприємцем Вовком Василем Васильовичем (надалі - Відповідач, Позичальник, Клієнт, ФОП) був укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 711809047118 (надалі - Договір) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.
Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 24.12.2025 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_711809047118.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Вовк Василь Васильович (підписувач - 1) 11:31:36 10.03.2025 р. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.
Відповідно до умов Договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
Згідно п. 1.1.8 Кредитного договору, термін «Типові умови» використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною Договору) (надалі за текстом - Типові умови). Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах. Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п. 5.1. Договору).
Умови кредитування: сума кредиту складає 419 000,00 гривень, строк кредитування до 10.03.2028 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту - 1,0 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,8 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника. Згідно з п. 1.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 10.04.2025 р., щомісячно не пізніше 10 числа місяця до 10.02.2028 р. сплачувати суму у розмірі 19 180,89 грн., а 10.03.2028 р. - 19 180,85 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 11 638,89 грн., а 10.03.2028 р. - 11 638,85 грн. та на погашення комісії по 7 542,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 690 512,00 грн., з яких 419 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 271 512,00 грн. на погашення комісії.
Відповідно до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.
Згідно п. 5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
На виконання умов Договору 03.05.2023 позивач видав кредит відповідачу в загальному розмірі 419000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією NTR.94550128.64141.29514 вiд 10.03.2025 р., призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 711809047118 від 10/03/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Вовк Василь Васильович", сума: 414 810,00 грн. Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 4 190,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією NTR.94550128.64140.29514 вiд 10.03.2025 р., призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за догвором №711809047118 від 10/03/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Вовк Василь Васильович". Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.
Відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором щодо повернення кредиту, сплати комісії у розмірі та строки передбачені графіком платежів визначеним у п. 1.4 договору, та лише частково сплатив позивачу суму кредиту в розмірі 34 916,67грн та суму комісії в розмірі 22 626 ,00грн.
Банк направив Боржнику вимогу №603 від 28.10.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення та роздруківкою з сайту Укрпошти.
Проте, зазначена вимога ФОП Вовком Василем Васильовичем виконана не була, чим порушені законні права Банку на повернення кредиту.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість ФОП Вовка Василя Васильовича за Кредитним договором станом на 25.11.2025 р. (включно) становить 425 815,73 грн., з яких:- 384 083,33 грн. - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 58 194,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 325 888,88 грн.; - 41 732,40 грн. прострочена заборгованість за комісією, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, а саме шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ч.8 ст.11 Закону зазначається про те, що у разі укладення електронного договору у інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пунктом 12 статті 11 Закону визначається, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 6 ч. 1 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1, 3 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч. 1 ст. ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Судом встановлено, що 10.03.2024 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Фізичною особою - підприємцем Вовком Василем Васильовичем було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №711809047118, положеннями п. п. 5.1, 5.2 якого передбачено, що невід'ємною частиною договору є Типові умови, які затверджуються Банком.
Типові умови, на відміну від кредитного договору №711809047118від 10.03.2024, містять умови та порядок реалізації Банком права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредиту.
Згідно з п. 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, наприклад, несплата Позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з договором, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові кредит, а Позичальник зобов'язаний виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
Таким чином, сторонами договору визначено обов'язковою умовою для дострокового виконання зобов'язань. Навпаки, обов'язковою умовою для дострокового виконання зобов'язань Типовими умовами направлення Банком вимоги Позичальнику про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Отже, право АТ «ПУМБ» вимагати у ФОП Вовк В.В. дострокового повернення кредиту виникає лише після направлення на адресу ФОП Вовк В.В. відповідної вимоги, яка має бути виконана останнім протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання такої вимоги.
В матеріалах справи наявна вимога про погашення простроченої заборгованості №603 від 28.10.2025, направлена Банком на адресу відповідача. Проте вказана вимога не містить відомостей про реалізацію Банком права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредитних коштів. Так, у зазначеній вимозі Банк посилається лише на ч. 1 ст. 1050 ЦК України, яка не регулює питання дострокового повернення кредиту; будь-які посилання на Типові умови, які є невід'ємною частиною договору, по тексту вимоги також відсутні.
Разом з тим, суд зазначає, що повідомлення Банком Позичальнику про нарахування процентів до моменту фактичного погашення кредиту в повному обсязі також підтверджує висновок суду про звернення Банку з вимогою погасити саме прострочену заборгованість, оскільки правовим наслідком пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту є відсутність у Банку права продовжувати нарахування процентів після спливу відповідного строку, в даному випадку одного банківського з дня вручення вимоги фізичній особі - підприємцю Вовк В.В.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реалізації АТ «ПУМБ» права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредиту у визначеному Типовими умовами порядку. Відсутність доказів направлення Банком відповідної вимоги дозволяє суду зробити висновок про відсутність у позивача права вимагати повернення відповідачем всієї суми кредиту.
Водночас АТ «ПУМБ» не позбавлено права вимагати стягнення з фізичної особи - підприємця Вовк В.В. заборгованості за кредитом та процентами строк виконання (погашення) яких настав на момент звернення Банку до суду з даним позовом.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість ФОП Вовка Василя Васильовича за Кредитним договором станом на 25.11.2025 р. (включно) становить 425 815,73 грн., з яких:- 384 083,33 грн. - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 58 194,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 325 888,88 грн.;- 41 732,40 грн. прострочена заборгованість за комісією.
Враховуючи відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, господарський суд доходить висновку про необхідність розрахунку простроченої заборгованості за кредитом та процентами до вказаної дати.
ФОП Вовк В.В. згідно графіку сплати платежів протягом періоду з 10.04.2025 до 25.11.2025 мав сплатити кредитні кошти у розмірі 93 111,12 грн, а також сплатити комісію у розмірі 64 358,40 грн.
Суд зазначає, що Банком було зараховано сплачені відповідачем кошти у розмірі 34 916,67 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитом, 22 626,00 грн в рахунок погашення заборгованості за комісією.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених АТ «ПУМБ» позовних вимог про стягнення з фізичної особи - підприємця Вовк В.В. простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 58 194,45 грн, простроченої заборгованості за комісією у розмірі 41 732,40 грн. В решті позову необхідно відмовити з підстав відсутності доказів на підтвердження реалізації АТ «ПУМБ» права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредиту з дотриманням визначеного Типовими умовами порядку.
Згідно вимогст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 109,79 грн згідно платіжних інструкцій №000528583/00000040922 від 27.11.2025 на суму 109,79грн та №000000040927 від 27.11.2026 на суму 5000,00грн.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1199,12 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Витрати на правову допомогу.
Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вовк Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829):
- 58 194 (п'ятдесят вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 45 коп. - простроченої заборгованості за сумою кредиту;
-41 732 (сорок одна тисяча сімсот тридцять дві) грн 40 коп. - простроченої заборгованості за комісією;
- 1199 (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн 12 коп судових витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову - відмовити.
5. Копію рішення надіслати:
- позивачу до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд";
-відповідачу Фізичній особі-підприємцю Вовк Василю Васильовичу до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд" та рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення - 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, вул. Квітнева, буд. 4.
Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" ( 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Вовк Василь Васильович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 30 квітня 2026 року.
Суддя С.О. Хома