ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.04.2026Справа № 910/14462/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці»
до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
про стягнення 149 313 877,00 грн
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці» (далі - ТОВ «Екотехнік-Тарасівці», позивач) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (яке в подальшому було припинене шляхом перетворення на АТ «Гарантований покупець», далі - АТ «Гарантований покупець») про стягнення заборгованості в сумі 149 313 877,00 грн за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом № 844/01 від 22.10.2019.
Справа розглядалася у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 09.04.2026 провадження у справі було частково закрито; в іншій частині позов ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» задоволено, стягнуто з АТ «Гарантований покупець» заборгованість у сумі 139 323 822,83 грн та судовий збір у сумі 847 840,00 грн.
Після ухвалення зазначеного судового рішення до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» надійшли докази до заяви про розподіл судових витрат, зробленої позивачем до закінчення судових дебатів, у якій заявник просить стягнути з АТ «Гарантований Покупець» витрати на правничу допомогу в сумі 62 240,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.
Зі свого боку АТ «Гарантований покупець» подало заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, в якому зазначило, що позивач не надав належних доказів понесення таких витрат; розмір цих витрат не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг). У задоволенні вказаної заяви відповідач просив відмовити або зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Розглянувши доводи учасників справи щодо розподілу судових витрат та дослідивши в цій частині наявні докази, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» долучило копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Савченко О.В. серії КС № 8016/10 від 18.07.2019;
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» адвокатом Савченко О.В. серії АІ № 2041047 від 20.11.2025;
- договору про надання правової допомоги № 1622 від 26.09.2025, укладеного між ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» та адвокатом Савченко О.В.;
- завдання № 1 до договору № 1622 від 26.09.2025, в якому визначено обсяг та вартість надання правничої допомоги в сумі 62 240,85 грн;
- акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 09.04.2026 на суму 62 240,85 грн.
Дослідивши вказані докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Доводи відповідача стосовно несвоєчасного та не повного подання позивачем доказів щодо понесення таких витрат суд відхиляє, адже представник позивача у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України, зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів та у межах встановленого п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду подав достатні докази на підтвердження їх понесення.
Разом з тим суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: ціну позову (149 313 877,00 грн), яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розгляд справи у загальному позовному провадженні; категорію справи, у якій предметом розгляду є спір, що виник у зв'язку з неналежним виконанням договору (по суті справа є розрахунковим спором); позовні вимоги стосувались стягнення суми основного боргу без нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову, надання відповіді на відзив; кількість пояснень та доказів, наданих суду представником позивача; формування та викладення адвокатом своєї позиції на кожен довід АТ «Гарантований покупець»; часткове закриття провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості; кількість судових засідань (4) та присутність у них адвоката - представника позивача; наявність аналогічних спорів у господарських судах, які переглядалися в касаційному порядку, та відповідної судової практики, в якій вже сформульовані підходи до застосування норм матеріального права.
Тож на підставі викладеного суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 62 240,85 грн до 40 000,00 грн.
Водночас суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Також суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований Покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48 ідентифікаційний код 38195808) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.
У іншій частині заяви - відмовити.
Повне додаткове рішення складене 30 квітня 2026 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.
Суддя Головіна К.І.