ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2026Справа № 910/1963/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Селенчука Олега Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр"
про стягнення 73 628,36 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Фізична особа-підприємець Селенчук Олег Миколайович звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» про стягнення 73 628,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача переплати за Договором № 383/1 від 24.06.2020 на момент його розірвання в односторонньому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.03.2026 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 02.03.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (далі - постачальник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Селенчуком Олегом Миколайовичем (далі - покупець, позивач) укладено Договір № 383 (далі - Договір № 383), за умовами якого постачальник зобов'язується надавати покупцеві пластикові карти "ARIS" і забезпечувати покупцеві поставку товарів та послуг на станції через систему "ARIS" з використанням покупцем пластикових карт "ARIS".
У пунктах 1.2, 1.3, 1.7 та 1.8 Договору № 383 сторони визначили, що товаром є бензин, дизельне паливо, рідкий реагент Ad Blue, зріджений нафтовий газ-паливо, інші види нафтопродуктів і продуктів нафтопереробки; послуги - проїзд по платних дорогах, тунелях і поромів, використання парковок і мийок, послуги процесингу - збір і обробка інформації для покупця, а також інші послуги, що надаються з використанням пластикових карт "ARIS"; пластикова карта "ARIS" - пластикова карта, що має персональний ідентифікаційний номер (PIN код), яка не є засобом платежу, а являє собою засіб обліку отриманих покупцем товарів і послуг. На Пластиковій карті вказана дата закінчення терміну її дії; станції - автозаправні станції, що входять в запропоновану системою "ARIS" мережу, і інші підприємства дорожнього сервісу, обладнані пост-терміналом для зчитування карт, які дають можливість отримувати товари та послуги, використовуючи пластикову карту "ARIS".
Відповідно до п. 2.2 Договору № 383 місцем поставки товарів і надання послуг є територія в межах митної території України.
Покупець зобов'язується прийняти поставлені йому товари та послуги, і своєчасно відповідно до умов договору та додатків до нього оплатити їх вартість постачальнику (п. 2.3 Договору №383).
Згідно з п. 2.4 Договору № 383 найменування і асортимент товарів і послуг, які постачальник зобов'язується поставити покупцю, визначаються на підставі заявки покупця і прописуються на магнітній смузі пластикової карти "ARIS".
Умови поставки товарів і послуг, їх вартість, термін оплати вказуються в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.5 Договору № 383).
Відповідно до п. 3.2 Договору № 383 кількість товару, поставленого в рамках цього договору, відбивається в рахунках на оплату, додатках до них, видаткових накладних та / або актах прийому-передачі товару.
Згідно з п. 3.3 Договору № 383 постачальник забезпечує покупця можливістю використання пластикових карт "ARIS" для отримання товарів та послуг в межах митної території України. Підписанням цього договору покупець підтверджує, що він повідомлений про те, що постачальник здійснює тільки посередницьку діяльність в забезпеченні постачання товарів та послуг за цим договором. Постачальник не здійснює операції з фактичним одержанням паливно-мастильних матеріалів (ПММ) і їх фізичному відпустці, а є тільки посередником, не має у власності або в оренді спеціалізованого транспорту, складів пально-мастильних матеріалів, автозаправних станцій та інших об'єктів.
Відповідно до п. 3.3.1 Договору № 383 поставка товару покупцеві здійснюється партіями на умовах EXW (Інкотермс 2020) шляхом заправки транспортного засобу через паливно-роздавальні колонки на станціях Системи "ARIS" з використанням Пост-терміналів. Під партією товару сторони розуміють товари в кількості та асортименті, передані покупцеві на станції системи "ARIS", згідно з усної заявки покупця - пред'явника пластикової карти "ARIS". Відпуск товару проводиться за умови пред'явлення пластиковою карти "ARIS" і введення вірного PIN-коду.
Згідно з п. 3.4 Договору № 383 право власності на товар переходить до покупця в момент заправки товаром транспортного засобу пред'явника пластикової карти "ARIS".
У відповідності до п. 4.1.4 Договору № 383 постачальник зобов'язується щомісяця, не пізніше 15-го числа, наступного за звітним, проводити з покупцем звірку взаємних розрахунків, відправляючи Акт звірки взаємних розрахунків на адресу електронної пошти покупця, зазначену в Договорі.
Відповідно до п. 5.1 Договору № 383 вартість поставлених покупцеві на станціях системи "ARIS" товарів і послуг визначається на підставі діючої на станції ціни з урахуванням умов, передбачених в протоколах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна поставлених покупцеві на станціях системи "ARIS" товарів і послуг фіксується в платіжної квитанції - чеку, виданому Пост-терміналом.
Згідно з п. 5.2 Договору № 383 фактом підтвердження поставки покупцю товарів і послуг є чек встановленої форми або реєстр електронних записів про транзакції, роздрукований з сервера постачальника, завірений його печаткою і підписом.
У відповідності до п. 5.9 Договору № 383 датою оплати покупцем є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Вартість банківських послуг з перерахування грошових коштів на рахунок постачальника покриває покупець.
Цей договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2020 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до моменту закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії Договору (п. 9.1 та п. 9.2 Договору № 383).
Договір, згідно з п. 9.4 Договору № 383, може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
У разі припинення терміну дії або розірвання Договору, сторони зобов'язані провести розрахунки відповідно до положень, встановлених Договором та Додатками до нього (п. 9.5 Договору № 383).
У Протоколі №1 до Договору № 383 сторони встановили такий термін оплати поставки покупцю товарів і надання йому послуг при обслуговуванні по пластиковим картками "ARIS": протягом 5 календарних днів з дня виписки рахунку.
Згідно з п. 2 Протоколу №1 до Договору № 383 постачальник, на підставі аналізу поданих покупцем документів, які свідчать про його фінансовий стан, надає покупцеві кредитний ліміт, який представляє собою максимально допустиму суму боргових зобов'язань покупця, в межах якої покупець може набути товари та послуги без оплати.
Відповідно до п. 4 та п. 12 Протоколу №1 до Договору № 383 в процесі використання кредитного ліміту покупець зобов'язаний проводити його поповнення для забезпечення безперервності постачання йому товарів і надання послуг.
Моментом оплати вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Також, 24 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (далі - комісіонер) та Фізичною особою-підприємцем Селенчуком Олегом Миколайовичем (далі - замовник) укладено Договір № 383/1 (далі - Договір № 383/1), за умовами якого комісіонер, відповідно до Договору комісії №22/04/2020 від 22.04.2020, здійснюючи за дорученням комітента за винагороду посередницьку діяльність, діючи від свого імені, але за рахунок комітента, зобов'язується надавати замовнику пластикові карти "ARIS" і надавати йому послуги на станціях комітента, з використанням замовником пластикових карт "ARIS".
Місцем надання послуг є територія за межами митної території України (п. 2.2 Договору № 383/1).
Відповідно до п. 2.3 Договору № 383/1 замовник зобов'язується прийняти надані йому послуги і своєчасно, відповідно до умов договору та додатків до нього, оплатити їх вартість комісіонерові.
Згідно з п. 2.4 Договору № 383/1 найменування і асортимент послуг, які комісіонер зобов'язується надати замовникові, визначаються па підставі заявки замовника і прописуються на магнітній смузі пластикової картки "ARIS".
Умови надання послуг, їх вартість, термін оплати вказуються в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.5 Договору № 383/1).
У відповідності до п. 3.1.4 Договору № 383/1 комісіонер від свого імені, за рахунок комітента зобов'язується щомісяця, не пізніше 15-го числа, наступного за звітним, проводити з замовником звірку взаємних розрахунків, відправляючи Акт звірки взаємних розрахунків на адресу електронної пошти замовника, зазначену в Договорі.
У відповідності до п. 4.1 Договору № 383/1 вартість наданих замовнику на станціях з використанням пластикової карти "ARIS" послуг визначається на підставі діючої на станції ціни з урахуванням умов, передбачених в протоколах, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Вартість наданих замовнику на станціях комітента послуг фіксується в платіжної квитанції - чеку, виданому Пост-терміналом.
Цей договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2020 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до моменту закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії договору (пункти 8.1 та 8.2 Договору № 383/1).
Договір, згідно з п. 9.4 Договору № 383/1, може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
У разі припинення терміну дії або розірвання Договору, сторони зобов'язані провести розрахунки відповідно до положень, встановлених Договором та Додатками до нього (п. 9.5 Договору № 383/1).
У Протоколі №1 до Договору № 383/1 сторони встановили такий термін оплати послуг заправки автотранспорту замовника дизельним паливом і додаткових послуг - протягом 5 календарних днів з дня виписки рахунку.
Згідно з п. 2 Протоколу №1 до Договору № 383/1 комісіонер, на підставі аналізу представлених замовником документів, які свідчать про його фінансовий стан, надає замовнику кредитний ліміт, який представляє собою максимально допустиму суму боргових зобов'язань замовника, в межах якої замовник може набути товари та послуги без оплати.
Кредитний ліміт, наданий замовнику комісіонером за погодження з комітентом, встановлюється в розмірі 30 000 Євро.
Відповідно до п. 4 та п. 12 Протоколу №1 до Договору № 383/1 в процесі використання кредитного ліміту замовник зобов'язаний проводити його поповнення для забезпечення безперервності надання йому послуг.
Моментом оплати вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
31 березня 2025 року сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача на користь ФОП Селенчук Олег Миколайович становить 73 628,36 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що станом на 31.03.2025, коли між сторонами фактично припинились господарські операції, сальдо для позивача становило за Договором №383/1 - 1 221 712,08 грн (дебет), а за Договором №383 - 1 148 083,72 (кредит), а відтак загальна переплата на користь позивача становила 73 628,36 грн.
Позивач зазначає, що з 14 березня 2025 відповідач припинив надання послуг як за Договором №383/1, так і за Договором №383, в зв'язку з чим, 21.01.2026 на електронну адресу - tp@tpcenter.com/ua , а 22.02.2026 додатково на поштову адресу - 02141, м. Київ, вул. О.Мишуги, 10, оф. 214, зазначені в Договорах №383/1 та №383 як адреси для кореспонденції, відповідачу були направлені повідомлення про одностороннє розірвання Договорів №383/1 та №383 з 01.02.2026 та претензія про повернення надлишково сплачених коштів протягом десяти робочих днів з 01.02.2026, а також 27.01.2026 позивачем продубльовано відправку аналогічних документів за новою юридичною адресою відповідача - 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 1/2 та електронну адресу - techno.life.go@gmail.com, які на теперішній час містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, однак поштове відправлення, що направлялось за цією адресою повернулось неврученим за закінченням терміну зберігання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що незважаючи на те, що ці повідомлення та претензія, які направлялись поштовою кореспонденцією, повернулись неврученими у зв'язку із закінченням терміну зберігання, в силу положень п. 11.4 Договору №383 та п. 10.4 Договору №383/1 вони вважаються такими, що належним чином відправлені позивачем та отримані відповідачем саме 21.01.2026, оскільки інших адрес відповідач позивачу не повідомляв і відповідні зміни до договорів не вносились, а відтак відповідно до п. 9.4 Договору №383 та п. 8.4 Договору №383/1 вони вважаються розірваними з 03.02.2026, а останнім днем строку для повернення надлишково сплачених коштів є 13.02.2026, які позивачу повернуті не були, в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
У відповідності до п. 4.1.4 Договору №383, який кореспондується із положеннями п. 3.1.4 Договору № 383/1 визначено, що відповідач зобов'язується щомісяця, не пізніше 15-го числа, наступного за звітним, проводити з позивачем звірку взаємних розрахунків, відправляючи Акт звірки взаємних розрахунків на адресу електронної пошти позивача, зазначену в Договорі.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, складеного станом на 31.03.2025 та підписаного без заперечень обома сторонами, на користь ФОП Селенчука Олега Миколайовича з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» існувала заборгованість в розмірі 73 628,36 грн.
Таким чином, за наслідками виконання сторонами Договорів, різниця між сумою отриманої відповідачем попередньої оплати та вартістю наданих послуг становить 73 628,36 грн.
Як зазначає позивач, відповідач з 14 березня 2025 року припинив надання послуг, що відповідачем не заперечується, як і не заперечуються обставини щодо наявності переплати у позивача в розмірі 73 628,36 грн, доказів надання послуг на яку, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).
Главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення.
За приписами частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №910/1030/17.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо надання послуг за договором надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 73 628,36 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу 73 628,36 грн сплачених за послуги, які фактично надано не було, тому вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договорами.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 1/2; ідентифікаційний код: 43552213) на користь Фізичної особи-підприємця Селенчука Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) попередню оплату в розмірі 73 628 (сімдесят три тисячі шістсот двадцять вісім) грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 30.04.2026
Суддя О.А. Грєхова