Справа № 909/188/19
29.04.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 2668/26 від 24.03.2026 на дії Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковель"
про зобов"язання повернути зерно
за участю:
від позивача (скаржника): Гоцко Роман Васильович,
від ДВС: Шаманський Павло Сергійович,
На адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 2668/26 від 24.03.2026 на дії Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити, мотивуючи тим , що державним виконавцем 18.09.2024 винесено постанову про закінчення виконачого провадження в той час , як рішення суду залишилось не виконаним , а останнім не вчинено всіх дій , передбачених законом, для належного виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області.Одночасно просить поновити строк для оскарження дій відділу ДВС, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження отримав , тільки після свого запиту надісланого до ДВС, а опісля оскаржував дії державного виконавця в порядку адміністративного судочинства.
Представник Івано-Франківського ВДВС в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив суд в її задоволенні відмовити. Водночас аргументованих доказів в підтвердження належного виконання рішення суду не надав.
Розглянувши скаргу на дії Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заслухавши представника позивача (скаржника), державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення .
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 у справі № 909/188/19 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» повернути ПАТ «Аграрний фонд» 402,770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343,00 грн. та 597,230 тонн зерна пшениці 3 класу вартістю 3 422 127,90 грн , а 17.07.2019 на рішення, яке набрало законної сили, видано наказ № 850 про примусове виконання .
Як ввбачається з матеріалів справи , на виконанні у Івано-Франківському відділі Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 56493039.
До зведеного виконавчого провадження приєднано виконавче провадження № 59674741 про зобов'язання повернути Публічному акціонерному товариству «Аграрний фонд» 402,770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343,00 грн та 597,230 тонн зерна пшениці 3 класу вартістю 3 422 127,90 грн.
18.09.2024 заступником начальника Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Б.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59674741 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 850 виданого 17.07.2019, на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Приписами вказаних норм встановлено обов'язок виконавця щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення, а саме такі заходи здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. Отже, судове рішення є виконаним з моменту вчинення боржником дій у спосіб та в порядку, які встановлені у виконавчому документі.
Наказом Господарського суду Івано-Франківської області № 850, виданого 17.07.2019, зобов'язано ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» повернути ПАТ «Аграрний фонд» 402,770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343,00 грн. та 597,230 тонн зерна пшениці 3 класу вартістю 3 422 127,90 грн.
Проте, в постанові про закінчення виконавчого провадження № 59674741 від 18.09.2024 хоч і зазначено, що держаним виконавцем вжито заходів (без зазначення переліку яких) передбачених Законом, щодо зобов'язання боржника виконати рішення суду, однак зазначено, що на момент прийняття такої постанови, судове рішення, яким встановлено зобовязання щодо ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» не виконано.
Не вбачається із доданих державним виконавцем до матеріалів справи доказів : постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.19 ; постанов про накладення штрафу від 14.08.19 та 29.08.19; постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 13.05.20 ; постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 18.09.24 здійснення релевантних виконавчих дій необхідних в цьому випадку та передбачених в тому числі і Законом України " Про виконавче провадження " для ефективного виконання рішення суду.
Слід зазначити , що постанова про поновлення і закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем одночасно , а після поновлення - останнім не вчинено будь-яких виконавчих дій , хоча з моменту зупинення пройшло багато часу і змін.
Разом з тим, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Вказані нормі кореспондуються з приписами ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто, при виконанні цього рішення, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо воно не було виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) державний виконавець міг звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто, державний виконавець закінчивши виконавче провадження не виконаного рішення суду (доказів вчасного направлення постанови про закінчення виконавчого провадження стягувачу - суду не подано) фактично позбавив позивача можливості на вчасне повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 18.06.2020 у справі "Сафонов та Сафонова проти України" підтвердив усталену позицію про те, що виконання рішень, які включають зобов'язання нематеріального характеру, може іноді вимагати більше часу, ніж у випадку виплати грошей, присуджених за рішенням суду.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ст. 327 ГПК України).
Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на ст. 129-1 Конституції України.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача (скаржника) про те, що постанова від 18.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 59674741 е передчасною, а такі дії державного виконавця порушують гарантії держави щодо виконання судовіих рішень та перешкоджають стягувачу реалізувати свої права на примусове виконання рішення суду у цій справі.
Разом із цим Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із ч.1 ст. 41 у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Отже відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Встановлення обґрунтованості скарги є підставою для визнання неправомірною та скасування оскаржуваної постанови від 18.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 59674741.
Що стосується порушення , передбаченого ч.1 ст 341 ГПК УКраїни 10-денного строку на подання скарги , то судом при з"ясуванні питання вчасного направлення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем стягувачу не вдалось встановити точну дату такого ,через відсутність будь-яких доказів зі сторони ДВС . Натомість стягувачем доведено отримання постанови про закінчення виконавчого провадження 12.03.26 , а пізніше оскарження дій в порядку адміністративного судочинства та відмовою у відкритті провадження (ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03 26). Тому наслідки звернення зі скаргою до господарського суду Івано-Франківської області 24.03.26 року, уникаючи зайвого формалізму, враховуючи причину та принцип обовязковості судового рішення визнаються судом юридично ціннішими , а звідси і підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 233-235, 333-342 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 2668/26 від 24.03.2026 на дії Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Визнати протиправними дії Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Скасувати постанову заступника начальника Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничного Б.М від 18.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 59674741.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 29.04.2026.
Суддя С.М. Кобецька