30.04.2026 Справа № 908/1046/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви Запорізької міської ради, м. Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1046/26
за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Гуляйпільська, буд. 12-Б)
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-2002», (69035, м. Запоріжжя, вул. Гуляйпільська (кол. Брянська), буд. 12)
про визнання правочину недійсним
Без виклику учасників справи
28.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/01050, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 28.04.2026, (вх. № 1251/08-07/26 від 28.04.2026) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-2002», м. Запоріжжя до про визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна, а саме: виробнича будівля літ. В1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2993101623060, загальною площею 457,5 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька області, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська (вулиця Брянська), будинок 12б; будівля складу літ. Г-2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992434923060, загальною площею 333,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б; будівля, виробнича будівля літ. В інв. № 0003, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992951923060, загальною площею 718,1 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б; Огорожа 1 площею 158,01 м.,; Підпірна стінка з блоків 1 площею 58 м; Підпірна стінка з блоків 2 площею 66м; Асфальтове покриття 1 площею 3 720 м; Ворота металеві 1 шт, укладений 04.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС-2002» (код ЄДРПОУ 31920772) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» (код ЄДРПОУ 46005612), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 5652, 5653.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 справу № 908/1046/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
29.04.226 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Запорізької міської ради, м. Запоріжжя надійшла заява (вх. № 9486/08-08/26 від 29.04.2026) про вжиття заходів забезпечення позову, якою позивач на підставі ст., ст. 136-138 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» (код ЄДРПОУ 46005612), а саме: виробнича будівля літ. В1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2993101623060, загальною площею 457,5 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька області, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська (вулиця Брянська), будинок 12б; будівля складу літ. Г-2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992434923060, загальною площею 333,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б; будівля, виробнича будівля літ. В інв. № 0003, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992951923060, загальною площею 718,1 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б; Огорожа 1 площею 158,01 м.,; Підпірна стінка з блоків 1 площею 58 м; Підпірна стінка з блоків 2 площею 66м; Асфальтове покриття 1 площею 3 720 м; Ворота металеві 1 шт.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2026 заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1046/26 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Як зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову підставами для звернення до суду із даною заявою стали наступні обставини.
ТОВ «ТІС-2002» у період часу з 08.08.2012 по 04.12.2025 було власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:05:012:0061, площею 1,3692га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гуляйпільська, (кол. вул. Брянська), буд. 12б.
Також, ТОВ «ТІС-2002» у період часу з 22.09.2014 по 04.12.2025 було орендарем вищезазначеної земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 201405000100417 від 22.09.2014, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «ТІС-2002».
У зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «ТІС-2002» умов договору оренди землі, Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовом до ТОВ «ТІС-2002» про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 201405000100417 від 22.09.2014.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 по справі № 908/2967/24 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені частково, стягнуто з ТОВ «ТІС-2002» на користь Запорізької міської ради 687 535 грн. 90 коп. заборгованості та 8 250 грн. 43 коп. судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «ТІС-2002» оскаржило його в апеляційному порядку. Станом на сьогоднішній день справа № 908/2967/24 перебуває на розгляді у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання призначено на 27.05.2026.
Проте, як стало відмов позивачу 04.12.2025 між ТОВ «ТІС-2002» та ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 5652, 5653, яким на виконання рішення учасника ТОВ «ТІС-2002» (рішення 27/11/2025 від 27.11.2025) про передання об'єктів нерухомого майна у якості внеску до статутного капіталу новоствореного ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», ТОВ «ТІС-2002» передає, а ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» приймає в якості внеску до статутного капіталу наступне нерухоме майно:
Об'єкт нерухомого майна - виробнича будівля літ. В1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2993101623060, загальною площею 457,5 кв.м., залишкова балансова вартість становить 24 353,30 грн. без ПДВ, яке розташоване за адресою: Запорізька області, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664864, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради; Об'єкт нерухомого майна - будівля складу літ. Г-2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992434923060, загальною площею 333,6 кв.м., залишкова балансова вартість становить 15 118,36 грн. без ПДВ, яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664863, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради; Об'єкт нерухомого майна - будівля, виробнича будівля літ. В інв. № 0003, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992951923060, загальною площею 718,1 кв.м., залишкова балансова вартість становить 43 283,17 грн. без ПДВ, яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664865, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради; Огорожа 1 площею 158,01 м., залишкова балансова вартість становить 4500,00 грн. без ПДВ; Підпірна стінка з блоків 1 площею 58 м, залишкова балансова вартість становить 1 800,00 грн. без ПДВ; Підпірна стінка з блоків 2 площею 66м, залишкова балансова вартість становить 2 000,00 грн. без ПДВ; Асфальтове покриття 1 площею 3720 м, залишкова балансова вартість становить 3200,00 грн. без ПДВ; Ворота металеві 1 шт, залишкова балансова вартість становить 750,00 грн. без ПДВ.
Загальна вартість зазначених об'єктів 95004,83 грн. без ПДВ, згідно залишкової балансової вартості.
Таким чином, в результаті підписання вказаного Акту приймання-передачі нерухомого майна, відбулась передача об'єктів нерухомого майна, та ТОВ «ТІС-2002» стало неплатоспроможним, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення № 908/2967/24 через відсутність майна у боржника.
Відчуження відповідачем 2 за вищевказаних обставин усього свого майна, на думку позивача, є способом ухилення від виконання грошового зобов'язання.
На момент звернення Запорізької міської ради до Господарського суду у справі № 908/2967/24 ТОВ «ТІС-2002» належали на праві власності наступні об'єкти нерухомого майна: виробнича будівля літ. В1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2993101623060, загальною площею 457,5 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька області, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664864, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради; будівля складу літ. Г-2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992434923060, загальною площею 333,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664863, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради; будівля, виробнича будівля літ. В інв. № 0003, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992951923060, загальною площею 718,1 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664865, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради; будівля контрольно-пропускного пункту літ. Д, загальною площею 42,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2212266323101, яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б та яке належить ТОВ «ТІС-2002» код ЄДРПОУ 31920772 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САЕ № 664862, виданого 08.08.2012 виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
Іншого нерухомого майна Товариство не мало, що підтверджується Інформаційною довідкою № 401700529 від 31.10.2024.
Станом на теперішній час ТОВ «ТІС-2002» має на праві власності лише будівлю контрольно-пропускного пункту літ. Д, загальною площею 42,2 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б. Іншого майна наразі не має.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Запорізької міської ради з метою захисту своїх прав до Господарського суду Запорізької області із позовом про визнання Акту приймання-передачі нерухомого майна від 04.12.2025 недійсним, оскільки він спрямований на ухилення від виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2967/24.
Позивач вважає, що осопрюваний Акт приймання-передачі нерухомого майна підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що є фраудаторним правочином з огляду на те, що:
1) особою, яка передала майно за вказаним Актом, є відповідач по справі № 908/2967/24, з якого рішенням суду стягнуто заборгованість на користь місцевого бюджету в розмірі 687 535,90 грн.;
2) ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», якому ТОВ «ТІС-2002» передало нерухоме майно, є обізнаним про наявність заборгованості перед місцевим бюджетом, оскільки ОСОБА_1 була та є на сьогоднішній день єдиним учасником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ «ТІС-2002» та ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ»;
3) набувач нерухомого майна ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» зареєстровано у Державному реєстрі юридичних осіб 02.12.2025, тобто на наступний день після ухвалення судового рішення по справі № 908/2967/24, а ще через 2 дні після його реєстрації ТОВ «ТІС-2002» передало об'єкти нерухомого майна в якості внеску до статутного капіталу, що свідчить про протиправні дії на шкоду інтересам держави з метою уникнення майнової відповідальності за рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2967/24.
Таким чином, сукупність вищезазначених обставин свідчать про те, що правочин, вчинений відповідачами, є фраудаторним, а тому підлягає визнанню судом недійсним.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» також може розпорядитись своїм майном, зокрема, відчужити його на користь інших осіб.
Отже, пред'явлення Запорізькою міською радою до суду позову про визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна від 04.12.2025 без попереднього його забезпечення дозволить відповідачам продовжити вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.
З огляду на всі зазначені обставини, позивач вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ» є вкрай необхідним, оскільки заборгованість ТОВ «ТІС-2002» перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною, ТОВ «ТІС-2002» не визнається та в добровільному порядку не сплачується.
Отже, забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, буде справедливим та співмірним заявленим вимогам, сприятиме відновленню порушених прав позивача та недопущення їх порушень в подальшому, а також відповідатиме принципам процесуальної доцільності.
При цьому, позивач зазначає, що наведені вище обставини свідчать, що невжиття заходів для забезпечення позову зробить в подальшому неможливим також виконання рішення суду у цій справі, у разі його ухвалення на користь Запорізької міської ради. Тому необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів позивача.
Розглянувши заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, додані до неї матеріали у їх сукупності, суд вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами ст. ст. 136, 137, 140, 144 ГПК України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України).
Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23 ).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 виснував, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (також постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 ).
У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (також постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24).
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним правочину - Акту приймання-передачі нерухомого майна від 04.12.2025 - щодо відчуження належного ТОВ «ТІС-2002» нерухомого майна на користь ТОВ «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ».
При цьому, позивач стверджує про фраудаторність оспорюваного правочину.
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено: «В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам».
Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм зловживання правом. Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21(925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких позивачем подана відповідна заява, проаналізувавши зв'язок між обраним позивачем заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог щодо забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів учасників справи, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову спроможне унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду.
Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи викладене, у даному випадку, за висновками суду, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ТІС-2002», направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ТІС-2002», сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.
Отже, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ТІС-2002», є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ТІС-2002».
Керуючись ст., ст. 73, 74, 86, 137, 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд
1. Заяву Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», (ідентифікаційний код юридичної особи 46005612, м. Запоріжжя, вул. Гуляйпільська буд. 12-Б), а саме:
- виробнича будівля літ. В1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2993101623060, загальною площею 457,5 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька області, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська (вулиця Брянська), будинок 12б;
- будівля складу літ. Г-2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992434923060, загальною площею 333,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б;
- будівля, виробнича будівля літ. В інв. № 0003, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2992951923060, загальною площею 718,1 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Гуляйпільська, (вулиця Брянська), будинок 12б;
- огорожа 1 площею 158,01 м.,;
- підпірна стінка з блоків 1 площею 58 м;
- підпірна стінка з блоків 2 площею 66м;
- асфальтове покриття 1 площею 3 720 м;
- ворота металеві 1 шт., до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.
Боржником за даним заходом забезпечення позову є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ ВАРІАНТ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Гуляйпільська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 46005612).
Стягувачем за даним заходом забезпечення позову є: Запорізька міська рада, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915).
3. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення та набрання законної сили, а саме з 30.04.2026, виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, є виконавчим документом зі строком пред'явлення до 30.04.2029.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 30.04.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя Н.Г. Зінченко