ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 квітня 2026 року Справа № 906/698/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.,
суддя Мамченко Ю.А.,
суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Щербак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Логістик" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2026 у справі № 906/698/25 (суддя Нестерчук С.С., повне рішення складено 03.02.2026)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мисливого Анатолія Григоровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Логістик"
про стягнення 2 782 256,05 грн
за участі представників:
від позивача - Мисливий А.Г., Олянюк В.Л.
від відповідача - Щебет В.А.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.01.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Петрол Логістик" на користь ФОП Мисливого Анатолія Григоровича 397626,00 грн майнової шкоди, 50000,00 грн моральної шкоди та 5371,51 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення 2334630,05 грн, а саме: 3200,00 грн майнової шкоди, 450 000,00 грн моральної шкоди та 1 881 430,05 грн упущеної вигоди.
Обґрунтовуючи ухвалене рішення суд першої інстанції вказав, що згідно вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі №285/4621/19 (провадження № 1- кп/278/39/23), який набрав законної сили 18.04.2024, ОСОБА_1 (водій автотранспортних засобів ТОВ "Петрол Логістик") визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода (ДТП) сталась під час виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на ТОВ "Петрол Логістик" відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП, як на роботодавця та як на володільця (користувача) джерела підвищеної небезпеки.
Суд зазначив, що висновком судової автотоварознавчої експертизи №78 від 30.09.2019, складеним в межах кримінального провадження, визначено розмір матеріального збитку, який розрахований виходячи з ринкової вартості транспортного засобу на момент пошкодження та становить 482 626 грн.
Водночас, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Петрол Логістик" була застрахована за полісами обов'язкового страхування, якими передбачено ліміт відшкодування шкоди, завданої майну, у розмірі 100000 грн та франшизу в сумі 1000 грн, максимальний розмір страхової виплати у цій справі становить 99000 грн. Тому, на відповідача покладається обов'язок відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування, тобто частину, не покриту страховиком (з урахуванням франшизи), що становить 383 626,00 грн (482 626,00 грн - 99 000,00 грн).
Крім того, з урахуванням того, що понесені позивачем додаткові витрати у розмірі 14000 грн за надані позивачу транспортні послуги (евакуатор) з перевезення автобуса перебувають у прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками, оскільки спрямовані на переміщення пошкодженого транспортного засобу, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на проведення експертизи у розмірі 3200 грн не є збитками у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, тому останні задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення упущеної вигоди суд зазначив, що позивач не довів належними і допустимими доказами: реальної можливості отримання заявлених доходів упродовж усього спірного періоду; документально обґрунтованого розміру упущеної вигоди з урахуванням необхідних витрат для отримання доходу; причинного зв'язку між наслідками ДТП та неотриманням доходу у заявленому обсязі як єдиної і достатньої причини. Тому, вимога про стягнення упущеної вигоди у сумі 1 881 430,05 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Оцінюючи наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що заявлений її розмір у сумі 500000 грн є завищеним і не відповідає засадам розумності та справедливості, однак, з урахуванням характеру правопорушення, того, що позивач був очевидцем наїзду на автобус та зазнав істотних незручностей, пов'язаних із втратою можливості користування транспортним засобом, дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн відповідає компенсаційній природі такого відшкодування та забезпечує баланс інтересів сторін.
Також судом встановлено відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Петрол Логістик" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, встановивши відсутність доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, без наведення переконливих мотивів щодо дотримання засад розумності, пропорційності та справедливості необґрунтовано стягнув з відповідача 50 000 грн.
Вважає, що висновок автотоварознавчої експертизи №78 від 30.09.2019, на який посилається позивач як на єдиний доказ підтвердження розміру майнової шкоди, не може бути належним і допустимим, оскільки у ньому не зазначено, що він складений з метою подання до суду; позивач не надав його оригінал до суду, а копія, яка міститься у справі не містить додатки №1,3,4, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення спору.
Щодо розміру матеріального збитку апелянт зазначає, що він визначений на рівні ринкової вартості досліджуваного транспортного засобу, однак відповідно до висновку №78 від 30.09.2019, останній вважається фізично знищеним. Поданий позивачем розрахунок відшкодування не містить жодних доказів щодо вартості транспортного засобу Nеорlаn N316, державний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП, а також не враховує вирахування вартості його залишків із загальної суми збитку.
Відтак, вважає відсутніми правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Петрол-Логістик" на користь ОСОБА_2 400 826 грн майнової шкоди із одночасним залишенням транспортного засобу у власності позивача.
Окрім того, апелянт вказує, що суд не перевірив обґрунтованість розрахунку збитків, зокрема не встановив вартість транспортного засобу після ДТП та не з'ясував питання щодо вирахування вартості залишків із загальної суми шкоди.
У відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому враховуючи безпосереднє перебування ОСОБА_2 на місці ДТП та повної втрати єдиного джерела доходу особою похилого віку, тривалого періоду (понад 6 років) відсутності будь-якого добровільного відшкодування з боку скаржника, вважає заявлені 50000 грн моральної шкоди такими, що відповідають засадам розумності, справедливості та співмірності з характером правопорушення.
Доводи апелянта про те, що висновок експерта № 78 від 30.09.2019 не є належним і допустимим доказом для підтвердження вимог про відшкодування майнової шкоди з підстав відсутності в ньому зазначення про "підготовку для подання до суду" вважає помилковими, оскільки його було складено в межах кримінального провадження №12019060000000326 за фактом ДТП від 22.09.2019, що унеможливлює застосування ст.101 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі №285/4621/19 прямо містить посилання на висновок №78, як на доказ у матеріалах кримінального провадження, що підтверджує його автентичність та фактичне існування оригіналу. Дане також підтверджує наявність оригіналу такого висновку в матеріалах кримінального провадження № 12019060000000326, що спростовує твердження відповідача про неподання його оригіналу позивачем до суду.
Вважає твердження апелянта про неповноту такого висновку помилковим, оскільки вони є формальними і не свідчать про його неналежність чи недопустимість як доказу.
Твердження скаржника про те, що "позивач вже отримав дохід від реалізації зазначеного майна" є необґрунтованим і таким, що не підтверджене жодним доказом. У матеріалах справи відсутні будь-які документи (договори, акти, довідки, квитанції), які б свідчили про отримання позивачем доходу від реалізації залишків.
Щодо суми стягнення майнової шкоди у розмірі 397 626,00 грн (383 626,00 грн - різниця між фактичним розміром шкоди (482 626,00 грн за висновком № 78) та сумою страхового відшкодування у межах страхового покриття (99 000,00 грн з урахуванням франшизи); 14 000,00 грн - витрати на послуги евакуатора) зазначає, що обидві складові підтверджені належними і допустимими доказами та перебувають у прямому причинному зв'язку з неправомірною поведінкою водія скаржника.
З огляду на вказане, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
У судове засідання 23.04.2026 з'явився представник відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Позивач та його представник надали свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі №285/4621/19 (провадження № 1- кп/278/39/23), який набрав законної сили 18.04.2024, ОСОБА_1 , працюючого на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ "Петрол Логістик", визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України за таких обставин:
22.09.2019 близько 22 год. 29 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача "DAF ХF 105.460", реєстраційний номер НОМЕР_2 , у складі з напівпричепом цистерною "OTOKAR CA FRUEHAUF", реєстраційний номер НОМЕР_3 , з перевищенням безпечної швидкості руху за умовами видимості елементів проїзної частини рухався ним по правій смузі проїзної частини автодороги "Київ - Чоп" у напрямку м. Житомир.
На 242 км + 236 м указаної автодороги поблизу с. Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирської області водій ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів п. 1.5, підп. "б" п 2.3, 12.2, 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, маючи технічну можливість запобігти наїзду з моменту виявлення перешкоди для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити з місця водія, в момент виникнення небезпеки для руху своєчасно негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу не вжив, не дотримався безпечного інтервалу та на смузі свого руху передньою правою частиною керованого ним спеціалізованого вантажного сідлового тягача "DAF ХF 105.460" здійснив наїзд на задню ліву частину автобуса "NEOPLAN N 316", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який, будучи припаркованим водієм ОСОБА_3 , перебував у нерухомому положенні на правому узбіччі та частково правій смузі руху проїзної частини автодороги в напрямку руху до м. Житомир.
Внаслідок даної ДТП 9 пасажирів автобуса "NEOPLAN N 316" отримали тяжкі тілесні ушкодження та загинули на місці пригоди, а 8 пасажирів отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.2, 12.3 та 13.1 ПДР знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Вироком установлено, що ТОВ "Петрол Логістик" використовує сідловий тягач "DAF ХF 105.460", р.н. НОМЕР_2 , та напівпричеп цистерни "OTOKAR CA FRUEHAUF", р.н. НОМЕР_3 , на праві оренди, транспортні засоби застраховані, товариство має ліцензію на внутрішні перевезення небезпечних вантажів.
Також зазначеним вироком скасовано арешт, накладений ухвалою(ами) слідчого(их) судді(ів) Корольовського районного суду м. Житомира від 24.09.2019 на автобус "NEOPLAN N316", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вирішено повернути зазначений транспортний засіб його власнику - ОСОБА_2
ОСОБА_2 є власником автобуса "NEOPLAN N316", 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 15.07.2002 який, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б№790851, здійснює господарську діяльність 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт.
03.03.2014 ОСОБА_2 отримав ліцензію серії АЕ№420814 на внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №78 від 30.09.2019, проведеної судовим експертом Кудинським В. С. за заявою ОСОБА_2 відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12019060000000326, розмір матеріального збитку завданого власнику автобуса "NEOPLAN N316", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 482626,00грн.
Відповідно до довідки №7 судового експерта ОСОБА_4 , ОСОБА_2 30.09.2019 сплатив винагороду за висновок судової автотоварознавчої експертизи у сумі 3200,00 грн.
Згідно з актом виконаних робіт, складеним ПП ОСОБА_5 , на замовлення ОСОБА_2 було надано транспортні послуги (евакуатор), а саме, 22.10.2019 автобус "Neoplan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завантажено в м. Новоград-Волинський та розвантажено в м. Житомир. Вартість послуг евакуатора становила 14 000,00 грн.
Згідно з полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3341069, №АО/3341062 від 22.05.2019 цивільно-правова відповідальність ТОВ "Петрол Логістик" була застрахована ПАТ Страхової групи "Ю.БІ.АЙ-КООП". Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлено у розмірі 100 000 грн, франшиза - 1000 грн.
Відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів від 14.11.2025, транспортний засіб Neoplan N316 VIN № НОМЕР_5 , ДНЗ " НОМЕР_1 ", який зареєстровано за громадянином ОСОБА_2 , знято з обліку у зв'язку з вибраковкою, що підтверджується довідкою від 14.11.2025 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (ТСЦ МВС №1842).
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 400 826,00 грн, упущеної вигоди у розмірі 1 881 430,05 грн та моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів враховує, що відповідач оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2026 у даній справі лише в частині стягнення з останнього майнової шкоди у розмірі 397 626 грн та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Відтак, з урахуванням положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається.
Крім того, апелянтом не оскаржується і застосування строків позовної давності, яке він заявляв у суді першої інстанції, відтак рішення в цій частині також не переглядається.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ТОВ "Петрол Логістик" щодо стягнутих з нього розмірів майнової та моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
Зі змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у ст.1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у ст.1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України).
Приписи частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №904/6092/21, від 01.11.2021 у справі №920/343/20.)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (власник).
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця (власника), відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Колегією суддів встановлено, що 22.09.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автопоїзда у складі сідлового тягача "DAF XF 105.460", реєстраційний № НОМЕР_2 , та напівпричепа-цистерни "OTOKAR CA FRUEHAUF", реєстраційний № НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 і автобуса позивача "NEOPLAN N 316", реєстраційний № НОМЕР_1 , який на момент ДТП перебував у нерухомому стані на узбіччі дороги у зв'язку із заміною колеса.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у кримінальній справі №285/4621/19, який набрав законної сили, встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху та причинний зв'язок між цим порушенням і настанням ДТП та її наслідками. Цим же вироком установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ "Петрол Логістик" та на момент ДТП діяв під час виконання трудових (службових) обов'язків.
Зважаючи, що ТОВ "Петрол Логістик" використовувало транспортні засоби на праві оренди, а отже є володільцем джерела підвищеної небезпеки у розумінні ст.1187 Цивільного кодексу України, а тому шкода, завдана працівником під час виконання ним трудових обов'язків, підлягає відшкодуванню роботодавцем відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України.
Дані обставини не заперечувались відповідачем, відтак є доведеними.
З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на ТОВ "Петрол Логістик" відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП, як на роботодавця та як на володільця (користувача) джерела підвищеної небезпеки.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч.7 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі №285/4621/19 має преюдиційне значення лише в частині встановлення факту порушення Правил дорожнього руху водієм відповідача та вчинення цих дій саме цією особою. Водночас він не встановлює преюдиційно ні причинно-наслідкового зв'язку між діями інших учасників події та заявленою у цьому спорі шкодою, ні ступеня необережності позивача (його водія) та впливу такої поведінки на виникнення чи розмір шкоди.
Оцінюючи наявність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 383 626,00 грн (різниці між реальними збитками (482 626,00 грн) та страховим відшкодуванням (99 000,00 грн)), 14 000,00 грн витрат на евакуацію, а також 3 200,00 грн витрат на оплату послуг експерта.
Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення лише в частині стягнення з нього 397626 грн, відмова у стягненні 3200 грн витрат на оплату послуг експерта судом не переглядається.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження стягнення матеріальних збитків позивач посилається на висновок судової автотоварознавчої експертизи №78 від 30.09.2019 за результатами якої їх розмір становить 482 626 грн.
Згідно з ч.1,2 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до вимог ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній (господарській) справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджена Верховним Судом у постановах від 17.10.2019 у справі №678/364/15-ц, від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 та від 10.03.2020 у справі №9901/740/18.
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону на використання під час розгляду цивільної (господарської) справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній (господарській) справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18).
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/6720/22, від 23.05.2023 у справі №914/1883/22, від 04.07.2019 у справі №922/101/16, від 13.02.2019 у справі №913/112/18).
Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).
Колегія суддів зазначає, що згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №78 від 30.09.2019, проведеної судовим експертом Кудинським В. С. за заявою позивача на підставі матеріалів кримінального провадження № 12019060000000326, розмір матеріального збитку, завданого власнику автобуса "NEOPLAN N316", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 482 626,00 грн. У цьому висновку експерт зазначив, що автобус має пошкодження 2-х основних складових, усунення яких потребує заміни: кузову автобуса та рами, які окремо як запчастини заводом виробником в Україні не постачаються, у зв'язку з чим відновлювальний ремонт є економічно недоцільним.
Нормативно-правовим актом, який безпосередньо регулює оцінку колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) в Україні та є обов'язковим під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до п.8.2. Методики вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності зокрема якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, які регламентують порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з неможливістю відновити КТЗ (фактично знищенні транспортні засоби), колегія суддів зазначає, що розмір збитків, у даному випадку, має визначатись на момент пошкодження транспортного засобу.
Апеляційним судом встановлено, що розмір матеріального збитку у висновку №78 від 30.09.2019 визначено за правилами п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, виходячи з ринкової вартості транспортного засобу на момент пошкодження, відтак останній є доведеним.
Доводи апелянта про те, що висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, оскільки у ньому відсутнє зазначення, що він складений з метою подання його до суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п.4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі Інструкція), висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (вступ), дослідницької (дослідження) та заключної (висновки).
У вступній частині висновку експерта, зокрема, зазначається інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).
Апеляційний суд зазначає, що п.4.12 Інструкції, яка є спеціальним нормативно-правовим актом, що деталізує процедури, передбачені процесуальними кодексами та Законом України "Про судову експертизу", було доповнено абзацом про необхідність зазначення у висновку експерта інформації про те, що висновок підготовлений для подання до суду, лише 24.02.2020. Водночас, така вимога застосовується виключно у випадках, коли у письмовому зверненні особи міститься відповідна інформація.
Статтею 4 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відтак, ключовою підставою презумпції правомірності висновку експерта є наявність попередження про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384, 385 Кримінального кодексу України. Наявність такого попередження свідчить про презумпцію правомірності експертного висновку незалежно від того, чи був цей висновок складений за ініціативою суду, чи на замовлення учасника процесу, зокрема, до звернення до суду та відкриття провадження у справі.
Таким чином, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність в обох випадках проведення експертного дослідження, експерт зобов'язаний надати об'єктивний та достовірний висновок за результатами його проведення.
Апеляційний суд зазначає, що зі змісту вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі №285/4621/19 вбачається, що висновок №78 від 30.09.2019 міститься в матеріалах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 та подавався ОСОБА_2 на підтвердження розміру завданої йому майнової шкоди внаслідок ДТП.
Вказаний висновок складено у межах кримінального провадження, відтак він не є висновком, складеним за замовленням учасника справи у розумінні ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19, від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).
Відтак, оскільки вказаний висновок містить відомості, що стосуються обставин, які входять до предмета доказування у цій справі та поданий до суду у належній процесуальній формі, колегія суддів вважає відсутніми підстави для визнання його неналежним або недопустимим доказом.
Твердження апелянта про ненадання до суду оригіналу висновку №78 від 30.09.2019 та надання його копії не у повному обсязі, зокрема неподання додатків №1,3, 4, колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту вироку Житомирського районного суду від 11.10.2023, який має преюдиційне значення у частині встановлення факту наявності та змісту доказів у кримінальному провадженні вбачається, що об'єктивно оригінал висновку № 78 знаходиться у матеріалах кримінальної справи № 285/4621/19.
Таким чином, сам факт існування оригіналу висновку №78 та його ідентичність поданій копії об'єктивно підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили.
Щодо тверджень про неповноту копії висновку у зв'язку з відсутністю додатків №1,3,4, апеляційний суд зазначає, що текст висновку №78 містить усі необхідні елементи для належної оцінки доказу у розумінні ст.ст.73,76,77 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас відповідачем не наведено жодних аргументів щодо того, які саме відомості з відсутніх додатків могли б поставити під сумнів визначений розмір шкоди, а також не підтверджено вчинення ним дій, зокрема витребування повного тексту висновку разом із додатками, заявлення клопотання про виклик експерта для надання пояснень або ініціювання проведення додаткової чи повторної експертизи, у випадку існування сумнівів у його правильності.
З огляду на вказане, наведені доводи апелянта не спростовують обставин, встановлених преюдиційним судовим рішенням - вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі № 285/4621/19, у якому міститься посилання на висновок експерта №78 як на доказ у кримінальному провадженні, а тому не дають підстав для визнання цього висновку неналежним чи недопустимим доказом у даній справі.
Оцінюючи доводи апелянта про те, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним, відтак залишення його залишків після ДТП у власності позивача призведе до безпідставного та надмірного збагачення останнього, колегія суддів зазначає, що поняття фізичного знищення транспортного засобу визначено у ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після події (ч.2 ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Однак, у разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Відповідно до п.8.2 розд.VIII Методики вартість матеріального збитку (У) визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, зокрема у випадку, якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника. За таких умов Методика не встановлює обов'язку додатково визначати та враховувати "залишкову вартість" як складову розрахунку.
Таким чином, з огляду на встановлену експертом технічну неможливість та економічну недоцільність відновлення автобуса, застосування п.8.2 Методики при визначенні розміру збитків є обґрунтованим, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо необхідності врахування вартості залишків є безпідставними, при цьому жодних доказів отримання позивачем доходу від реалізації майна або його залишків відповідачем не надано.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Петрол Логістик" була застрахована за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З огляду на встановлений полісом ліміт відшкодування шкоди майну (100 000 грн) та франшизу (1 000 грн), максимальний розмір страхової виплати у цій справі становить 99 000 грн, тоді як фактичний розмір майнової шкоди перевищує зазначену суму. Таким чином обов'язок відповідача полягає у відшкодуванні різниці між фактичним розміром шкоди (482 626 грн) та сумою страхового відшкодування (99 000 грн), а саме у частині, яка не покривається страховиком (у тому числі з урахуванням франшизи) тобто 383 626,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку з ДТП, а саме витрат на евакуацію автобуса 22.10.2019 у сумі 14 000,00 грн, які згідно з актом виконаних робіт ПП Комісарова О. В., перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та були необхідними для переміщення пошкодженого транспортного засобу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 397626 грн майнової шкоди
Оцінюючи наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/1111/18).
Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Схожа правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20)
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).
Апеляційним судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачу автобус "NEOPLAN N316", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався ним як у повсякденному житті, так і в підприємницькій діяльності, що спричинило порушення звичного ритму життя ОСОБА_2 та його родини.
Крім того, позивач, як особа похилого віку, будучи 22.09.2019 біля автобуса у зв'язку із заміною колеса, фактично опинився у зоні безпосередньої небезпеки та став очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої 9 пасажирів автобуса "NEOPLAN N316" загинули на місці, а ще 8 пасажирів отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується вироком від 11.10.2023 у кримінальній справі №285/4621/19.
Обставини безпосереднього сприйняття позивачем наїзду, загибелі людей на його очах, а також усвідомлення реальної загрози власному життю і здоров'ю об'єктивно свідчать про заподіяння йому істотних душевних страждань. Такі переживання за своєю природою є очевидними та не потребують додаткового доказування, оскільки відповідають загальнолюдському уявленню про емоційну реакцію особи на події подібного характеру.
У зв'язку з цим доводи апелянта про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів також враховує, що протиправність дій водія та наявність причинного зв'язку між порушенням ним Правил дорожнього руху і настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками підтверджені вироком суду, який набрав законної сили.
Таким чином, з урахуванням характеру правопорушення, безпосередньої присутності позивача на місці ДТП, де він був очевидцем наїзду на автобус, а завдання таким ДТП істотних незручностей, пов'язаних із втратою можливості користування транспортним засобом, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру моральної шкоди у сумі 50 000 грн, вважаючи його таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також співмірним із глибиною фізичних і душевних страждань позивача.
У силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст.73,76-79,86 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Логістик" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Логістик" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2026 у справі №906/698/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2026 у справі №906/698/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "29" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Гудак А.В.