Постанова від 27.04.2026 по справі 910/6442/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. Справа №910/6442/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Ковалик В.В.

від відповідача-9: Полонський О.Ю.

від відповідача-11: Кобець І.В.

від відповідача-13: Тетерук М.А.

від відповідача-16: Лавринович В.О.

від відповідача-17: Юдіна І.В.

від відповідачів 1-8, 10, 12, 14, 15, 18-24: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 (повний текст складено 19.05.2025)

у справі №910/6442/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

12) ОСОБА_12

13) ОСОБА_13

14) ОСОБА_13

15) ОСОБА_14

16) ОСОБА_15

17) ОСОБА_16

18) ОСОБА_17

19) ОСОБА_18

20) ОСОБА_19

21) ОСОБА_20

22) ОСОБА_21

23) ОСОБА_22

24) ОСОБА_23

про стягнення 210 853 703,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , в якому просить солідарно стягнути з відповідачів заподіяну шкоду вкладникам та кредиторам Публічного акціонерного товариства банку "Контракт" (далі - ПАТ Банк "Контракт", Банк) на загальну суму 210 853 703,74 грн, в залежності від вчинених зазначеними особами дій (кредитування товариства, придбання/відчуження облігацій), які згідно з доводами позивача є протиправними та недобросовісними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги нормами Закону України "Про банки i банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач вказує, що відповідачі є пов'язаними з ПАТ Банк "Контракт" особами (керівники та члени комітетів правління Банку), i згідно зі статтями 1166, 1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), несуть солідарну відповідальність за майнову шкоду, завдану їхніми неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю в повному обсязі.

Позивач зазначає, що рішення відповідачів відповідають ознакам ризикової діяльності, прийняті з порушенням законодавства, у тому числі нормативних актів Національного Банку України, внаслідок недотримання відповідачами обов'язків діяти в інтересах Банку та його кредиторів, добросовісно i розумно, не перевищуючи своїх повноважень.

Внаслідок вищезазначених дій, які об'єднані позивачем в окремі епізоди, а також, внаслідок незабезпечення Банком контролю за цільовим використанням позичальниками кредитних коштів, Банку завдано шкоди у розмірі 210 853 703,74 грн, що, в свою чергу, зумовило неможливість повного розрахунку з його кредиторами.

Позовні вимоги об'єднані в окремі епізоди в залежності від визначеного ФГВФО складу учасників (відповідачів), які брали участь у прийнятті рішення.

Так, ФГВФО у пoзoві просить:

- стягнути солідарно з ОСОБА_24 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заподіяну шкоду (шляхом здійснення кредитування ТОВ "Лагуна 2012"», ТОВ "Петерхоф-Україна", ТОВ "Фірма "Прімум", ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд", ТОВ "Компанія з управління активами "Холдинг груп") в розмірі 83 037 752,49 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заподіяну шкоду (шляхом здійснення кредитування ТОВ "Фірма "Прімум") в розмірі 8 854 615,18 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 заподіяну шкоду (шляxoм здійснення кредитування ТОВ "Еліт менеджмент груп") в розмірі 21 359 519,62 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 заподіяну шкоду (шляхом здійснення кредитування ТOB "Київський завод гумових та латексних виробів") в розмірі 3 235 769,84 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 заподіяну шкоду (шляхом здійснення кредитування ОСОБА_29 ) в розмірі 17 564 158,95 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заподіяну шкоду (шляхом придбання облігацій дисконтних іменних емітента ТОВ "Глибочиця") в розмірі 14 376 037,12 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заподіяну шкоду (шляхом придбання облігацій дисконтних іменних емітента ПП "Cервістехснаб") в розмірі 1 812 564,88 грн на користь ФГВФО;

- стягнути солідарно з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_30 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 заподіяну шкоду (шляхом придбання/відчуження облігацій дисконтних іменних емітента ТОВ "Глибочиця", ТОВ "Будівельна компанія "Pеставрація", ПАТ "Cтрахова компанія "Стандарт РЕ" в розмірі 60 613 285,66 грн на користь ФГВФО.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вини відповідачів щодо завдання банку збитків внаслідок здійснення досліджених вище фінансових операції, а також не спростовано презумпції, що визначені позивачем посадові особи діяли в найкращих інтересах товариства шляхом прийняття незалежних та обґрунтованих рішень. Крім того, з наданих до матеріалів справи доказів, судом не вбачається можливості встановити наявність складу цивільного правопорушення (причинного зв'язку між діями відповідачів та заявленими до стягнення збитків).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ФГВФО звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ФГВФО посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права. Також, місцевим господарським судом під час розгляду справи не було повно та всебічно досліджено докази, які надані позивачем, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають встановленим обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права. Крім того, суд в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, вкладених у постановах Верховного Суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 апеляційну скаргу ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Сибіга О.М., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23. Витребувано матеріали справи №910/6442/23 у Господарського суду міста Києва. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.07.2025.

30.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6442/23.

02.07.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. з 30.06.2025 до 04.07.2025 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 розгляд апеляційної скарги ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 призначено на 30.07.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 заяву представника ОСОБА_13 адвоката Тетерук Марини Андріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Судове засідання призначене на 30.07.2025 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 24.07.2025 до 22.08.2025 у відпустці, судді Тищенко О.В. з 24.07.2025 до 22.08.2025 у відпустці та судді Сибіги О.М. з 04.08.2025 до 22.08.2025 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 розгляд апеляційної скарги ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 призначено на 09.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 розгляд апеляційної скарги ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 відкладено до 01.10.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 розгляд апеляційної скарги ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 відкладено до 29.10.2025.

Судове засідання призначене на 29.10.2025 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 28.10.2025 до 01.11.2025 у відрядженні, а з 03.11.2025 до 07.11.2025 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 розгляд апеляційної скарги ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 призначено на 25.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 заяву представника ОСОБА_11 адвоката Кобець Ірини Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 заяву представника ОСОБА_15 адвоката Лавриновича Володимира Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, у зв'язку з перебування судді Гончарова С.А., який є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026, для розгляду справи №910/6442/23 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. , судді: Шапран В.В., Буравльов С.І. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 розгляд апеляційної скарги ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 відкладено до 27.04.2026.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

19.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_20 на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог ФГВФО, а також врахувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з позовом.

24.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_16 на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ФГВФО без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 - без змін.

25.06.2025, через систему "Електронний суд", ОСОБА_15 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу ФГВФО без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 - без змін.

27.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ФГВФО залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 - без змін.

01.07.2025, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГВФО та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 - без змін.

03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_11 на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГВФО та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 - без змін.

14.07.2025, через систему "Електронний суд", ОСОБА_13 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд залишити апеляційну скаргу ФГВФО без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 - без змін.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

29.07.2025, через систему "Електронний суд", ОСОБА_32 подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

24.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду позивачем подані письмові пояснення по суті спору.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

08.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/6442/23 до закінчення перегляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/680/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховним Судом ухвалено постанову у справі №910/680/20, відтак, станом на дату розгляду справи №910/6442/23 (27.04.2026) підстава для зупинення провадження у даній справі відпала, і, відповідно, клопотання позивача підлягає залишенню без розгляду.

25.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про визнання поважними причин пропущення позовної давності та захист порушеного права у справі №910/6642/23.

Господарський процесуальний кодексу України (далі - ГПК України) не передбачає можливості подання на стадії апеляційного розгляду справи заяв чи клопотань про визнання поважними причин пропуску процесуального строку, які міг розглядати лише суд першої інстанції, окрім клопотання про долучення доказів не поданих під час підготовчого провадження і лише у виключних випадках (частина 3 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів розглянувши наведену заяву дійшла висновку про залишення її без розгляду, з огляду на те, що така заява не заявлялась в суді першої інстанції, а відтак відсутні будь-які правові підстави для розгляду такої в суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.04.2026 з'явилися представники позивача та відповідачів-9, 11, 13, 16, 17.

Відповідачі 1-8, 10, 12, 14, 15, 18-24 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідачі 1-8, 10, 12, 14, 15, 18-24 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/6442/23 розглядається за їх відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідачів-9, 11, 13, 16, 17 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2015 Правлінням Національного банку України (далі - Правління НБУ) прийнято постанову "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" до категорії проблемних" №660/БТ.

06.10.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" до категорії неплатоспроможних" №671.

На підставі вищевказаної постанови НБУ, виконавчою дирекцією ФГВФО 06.10.2015 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк "Контракт" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №183, згідно з якою з 07.10.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ Банк "Контракт" на три місяці з 07.10.2015 до 06.01.2016 (включно).

10.12.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк "Контракт" №876.

Відповідно до вищевказаної постанови НБУ, виконавчою дирекцією ФГВФО 10.12.2015 прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк "Контракт" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №220, згідно з яким розпочато ліквідаційну процедуру Банку з 11.12.2015 до 10.12.2017 (включно). Надалі строк здійснення ліквідації ПАТ Банк "Контракт" неодноразово продовжувався рішеннями виконавчої дирекції ФГВФО №5173 від 27.11.2017, №3235 від 03.12.2018.

07.02.20l9 рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №285/10 внесено зміни до рішення виконавчої дирекції ФГВФО №3235 від 03.12.2018, в частині делегованих повноважень ліквідатора Банку.

21.04.2016 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення "Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Банк "Контракт" №555 на суму 305 326 313,80 грн.

30.04.2020 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації ПАТ Банк "Контракт" №879.

3 матеріалів справи вбачається, що в процедурі ліквідації ПАТ Банк "Контракт" за рахунок майна банку частково задоволено вимоги кредиторів на суму 72 335 591,16 грн.

Відповідно до інформації, зазначеної у Звіті про завершення процедури ліквідації ПАТ Банк "Контракт" загальна сума незадоволених кредиторських вимог, включених до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 235 610 300,92 грн.

Згідно з інформацією щодо керівників Банку, станом на 06.10.2015, наказу "Про затвердження складу Кредитного комітету ПАТ Банк "Контракт" ОД №150 від 14.11.2011, Протоколу Загальних зборів акціонерів BAT ТФБ "Контракт" №94 від 21.09.2009, роздруківок інформації щодо керівників ПАТ Банк "Контракт" з сайту НБУ, інформації з сайту НБУ про власників істотної участі станом на 28.01.2013, роздруківок з електронного ресурсу SМIDA щодо володіння посадовими особами ПАТ Банк "Контракт" акціями Банку, довідками НБУ з додатками, встановлено наступне.

1) ОСОБА_1 діяла як Голова Правління, Голова Кредитного комітету Банку;

2) ОСОБА_2 діяв як перший заступник Голови Правління, член Кредитного комітету Банку;

3) ОСОБА_33 діяв як радник Голови Правління з питань безпеки, член Кредитного комітету Банку;

4) ОСОБА_4 діяв як заступник Голова Правління, член Кредитного комітету Банку;

5) ОСОБА_5 діяла як заступник Голови Правління, член Кредитного комітету Банку;

6) ОСОБА_6 діяла як начальник кредитного управління, член Кредитного комітету;

7) ОСОБА_7 діяла як начальник відділу кредитної експертизи та моніторингу, член Кредитного комітету Банку;

8) ОСОБА_34 діяла як член Спостережної ради Банку;

9) ОСОБА_9 діяв як заступник Голови Правління, член Кредитного комітету Банку;

10) ОСОБА_10 діяла як головний бухгалтер, член Кредитного комітету Банку;

11) ОСОБА_11 діяла як член Спостережної ради Банку;

12) ОСОБА_35 діяла як Голова Спостережної ради Банку;

13) ОСОБА_13 діяла як заступник Голови Правління, член Кредитного комітету Банку;

14) ОСОБА_13 діяв як член Спостережної ради Банку;

15) ОСОБА_36 діяв як Голова Правління, Голова Кредитного комітету Банку;

16) ОСОБА_15 діяв як радник Голови Правління, член Кредитного комітету Банку;

17) ОСОБА_37 діяла як заступник Голови Правління, член Кредитного комітету Банку;

18) ОСОБА_55 діяв як член Спостережної ради Банку;

19) ОСОБА_18 діяв як заступник Голови Правління Банку;

20) ОСОБА_38 діяв як головний спеціаліст Служби безпеки, член Кредитного комітету Банку;

21) ОСОБА_20 діяв як в.о. начальника Кредитного управління, член Кредитного комітету Банку;

22) ОСОБА_42 діяв як член Спостережної ради, власник Банку;

23) ОСОБА_22 діяв як начальник Кредитного управління, член Кредитного комітету Банку;

24) ОСОБА_23 діяла як начальник Відділу юридичного супроводження банківської діяльності, член Кредитного комітету Банку.

Як стверджує позивач, в ході здійснення процедури виведення ПАТ Банк "Контракт" з ринку, ФГВФО здійснено аналіз структури активів Банку та виявлено ряд рішень, прийнятих посадовими особами Банку, а також вчинених на їх підставі правочинів, пов'язаних із придбанням неліквідних активів, які вчинялись без додержання основних принципів кредитування, всупереч та на шкоду інтересам Банку.

Так, Позивач зазначає, що шкода завдана наступними діями відповідачів:

1) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Лагуна 2021".

17.10.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Лагуна 2012" укладено договір про відкриття кредитної лінії №92/2013 (далі - договір №92/2013), відповідно до пункту 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 500 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 16.10.2014, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені даним договором.

Надалі умови договору №92/2013 змінювались додатковими угодами №1 від 13.12.2013, №2 від 05.05. 2014, №3 від 16.10.2014, зміни стосувались пролонгації строку кредитного договору (згідно з додатковою угодою №3 від 16.10.2014, позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 16.11.2014) за збільшення максимального ліміту кредитної лінії (згідно з додатковою угодою №2 від 05.05.2014, ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 1 200 000,00 грн).

Рішення про укладення договору №92/2013 та внесення змін до нього приймались Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами засідань комітету від 17.10.2013, від 13.12.2013, від 30.04.2014, від 24.09.2014, від 16.10.2014, які підписані учасниками засідань.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення щодо кредитування ТОВ "Лагуна 2012" та дії яких є протиправними є: ОСОБА_1 , ОСОБА_39 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019 №UA-EA-2018-12-21-000021-b, укладеного між Банком та ТОВ "ЕйПіЕс" (станом на дату розгляду справи ТОВ "Стар інвестмент ван"), майнові права за кредитом реалізовані в ході ліквідаційної процедури ПАТ Банк "Контракт" за ціною 16 327,21 грн, при тому, що станом на момент продажу заборгованість за кредитним договором становила 2 401 479,41 грн.

3 огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операції з кредитування ТОВ "Лагуна 2012" Банку завдано шкоди в розмірі 2 385 152,20 грн.

2) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Петерхоф-Україна".

19.04.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Петерхоф-Україна" укладено договір про надання овердрафту №40/2013 (далі - договір №40/2013).

Пунктом 2.1 договору №40/2013 передбачено, що відповідно до умов, встановлених положеннями цього договору, Банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт шляхом оплати платіжних документів позичальника з поточного рахунку, який відкрито в Банку, за рахунок грошових коштів Банку, в межах ліміту овердрафту, у разі відсутності a6o недостатності грошових коштів на поточному рахунку позичальника.

Максимальний розмір ліміту овердрафту, згідно з договором (пункт 2.2), становить 3 250 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.3 строк дії договору встановлюється до 18.04.2014 або до повного виконання сторонами зобов'язань.

Ліміт овердрафту встановлюється зі строком дії з 19.04.2013 до 05.07.2013 (пункт 2.4 договору №40/2013).

Процентна ставка за наданими кредитними коштами, згідно з цим договором, встановлюється на piвнi 21% річних (пункт 2.6 договору №40/2013).

Надалі умови договору №40/2013 змінювались додатковими угодами №1 від 27.06.2013, №2 від 05.08.2013, №3 від 05.09.2013, №4 від 05.10.2013, №5 від 05.11.2013, №6 від 05.12.2013, №7 від 08.01.2014.

Зміни стосувались продовження строку овердрафту.

Додатковою угодою №6 від 05.12.2013 ліміт овердрафту встановлено в розмірі 2 764 000,00 грн, процентна ставка 28%, строк дії з 06.12.2013 до 05.01.2014. Додатковою угодою №7 від 08.01.2014 строк дії овердрафту встановлено до 05.02.2014.

19.04.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (кредитор) та фізичною особою - ОСОБА_1 (пopyчитель) укладено договір №40/2013 -01, згідно з пунктом 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором, в обсязі визначеному пунктом 1.3 цього договору, солідарно відповідати за виконання боржником, яким є юридична особа за законодавством України - ТОВ "Петерхоф-Україна" (боржник) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комicії у розмірі та у випадках, передбачених договором №40/2013 про надання овердрафту від 19.04.2013, укладеним з боржником та додатками, додатковими угодами/договорами про внесення змін до нього, у тому числі тими, що будуть укладені в майбутньому.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення щодо надання кредитних коштів та дії яких позивач вважає протиправними є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Станом на момент продажу, заборгованість за договором №40/2013 становила 8 614 641,33 грн.

3 огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з кредитування ТОВ "Петерхоф-Україна" Банку завдано шкоди в розмірі 8 612 782,52 грн.

3) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд".

30.07.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд" укладено договір №73/2013 про відкриття кредитної лінії (далі - договір №73/2013), згідно з пунктом 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 25 253 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк до 29.07.2016, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та строки встановлені даним договором.

Відповідно до пункту 2.3 договору №73/2013 процентна ставка за наданими кредитними коштами, згідно з цим договором, встановлюється у розмірі 21% річних.

Позивачем долучено до матеріалів справи протоколи засідання кредитного комітету Банку від 26.07 2013, на якому прийнято рішення про укладення договору №73/2013.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення щодо надання кредитних коштів та дії яких позивач вважає протиправними є: ОСОБА_1 , ОСОБА_40 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

30.07.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (заставодержатель) та ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд" (заставодавець) укладено договір №73/2013-1 застави (далі - договір №73/2013-1).

Відповідно до пункту 1.1 договору №73/2013-1 зacтаводавець, на умовах цього договору, передає заставодержателю в заставу належне йому на момент підписання цього договору майно, основні засоби (далі - Предмет застави), згідно з додатком №1 до цього договору.

Цією заставою забезпечується часткове належне виконання заставодавцем, як позичальником, всіх взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем по договору №73/2013 про відкриття кредитної лінії від 30.07.2013 та додаткових угод до нього, у тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому, включаючи ті, відповідно до яких буде збільшено розмір відповідальності за такими зобов'язаннями (далі - кредитний договір), зокрема: повернення кредиту в сумі 25 253 000,00 грн в строк до 29.07.2016, що передбачений кредитним договором, а також сплата процентів за користування кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), комісії, відшкодування збитків, понесених заставодержателем внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору в строки, в розмірах i у випадках, передбачені кредитним договором (далі - основне зобов'язання), витрати виконавчого провадження (пункт 1.2 договору №73/2013- 1).

Згідно з пунктом 1.3 договору №73/2013-1 за згодою сторін предмет застави оцінюється в розмірі 9 810 000,00 грн.

30.07.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (кредитор) та фізичною особою за законодавством України - ОСОБА_41 (пopyчитель) укладено договір поруки №73/2013-2, згідно з пунктом 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за невиконання позичальником, яким є юридична особа за законодавством України ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" (далі - боржник-1), зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках передбачених договором №25/2010 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 06.08.2010 укладеним з позичальником-1, та додатковими угодами/договорами про внесення змін до них (далі разом за текстом "Договір кредиту 1"); позичальником, яким є ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд" (далі - боржник-2), зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати проценті за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках передбачених договором №73/2013 про відкриття кредитної лінії від 30.07.2013, укладеним з боржником-2 та додатками, додатковими договорами про внесення змін до них (далі разом за текстом "Договір кредиту 2"); позичальником за яким є юридична особа за законодавством України ТОВ "Фірма "Прімум" (далі - боржник 3) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках передбачених договором про відкриття кредитної лінії від 29.07.2013, укладеним з боржником-3 та додатками, додатковими договорами про внесення змін до них (далі разом за текстом "Договір кредиту 3".

Станом на момент продажу, заборгованість за договором №73/2013 становила 30 343 167,01 грн.

3 огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з кредитування ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд" Банку завдано шкоди в розмірі 30 336 498,06 грн.

4) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів".

06.08.2010 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" укладено договір про відкриття кредитної лінії №25/2010 (далі - договір №25/2010), відповідно до пункту 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 10 000 000,00 грн (далі - кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 05.08.2011 (далі - строк остаточного повернення кредиту), сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірі та в строки встановлені даним договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору №25/2010 ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 10 000 000,00 грн.

Процентна ставка за наданими кредитними коштами, згідно з цим договором, встановлюється у розмірі 25% piчних (пункт 2.3 договору №25/2010).

Пунктом 2.6 договору №25/2010 передбачено, що належне виконання позичальником своїх зобов'язань, згідно з цим договором, забезпечується всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинними законодавством України. Окрім того, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором є: застава обладнання.

Надалі умови договору №25/2010 змінювались додатковою угодою №1 від 24.09.2010, №2 від 02.11.2010, №3 від 20.01.2011, №4 від 21.01.2011, №5 від 24.03.2011, №6 від 05.08.2011, №7 від 28.11.2011, №8 від 08.12.2011, №9 від 20.12.2011, №10 від 27.12.2011, №11 від 24.01.2012, №12 від 23.02.2012, №13 від 07.03.2012, №14 від 26.04.2012, №15 від 19.06.2012, №16 від 26.06.2012, №17 від 25.07.2012, №18 від 31.05.2013, №19 від 05.11.2013, №20 від 10.02.2014, №21 від 16.05.2014.

Рішення про укладення договору №25/2010 та внесення змін до нього приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами засідання комітету від 05.08.2010, від 24.09.2010, від 02.11.2010, від 20.01.2011, від 21.01.2011, від 24.03.2011, від 24.07.2011, від 28.11.2011, від 08.12.2011, від 20.12.2011, від 27.12.2011, від 24.01.2012, від 23.02.2012, від 07.03.2012, від 26.04.2012, від 18.06.2012, від 26.06.2012, від 25.07.2012, від 30.05.2013, від 04.11.2013, від 10.02.2014, від 14.05.2014, а також, ці питання розглядались на спільних засіданнях Спостережної ради та Правління Банку, що підтверджується копіями протоколів від 05.08.2010, від 24.09.2010, від 02.11.2010, від 20.01.2011, від 21.01.2011, від 24.03.2011, від 24.07.2011, від 28.11.2011, від 08.12.2011, від 20.12.2011, від 27.12.2011, від 24.01.2012, від 23.02.2012, від 07.03.2012, від 26.04.2012, від 18.06.2012, від 26.06.2012, від 25.07.2012, від 30.05.2013, від 04.11.2013, від 10.02.2014, від 14.05.2014, які підписанi учасниками засідань.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення щодо кредитування ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" та дії яких позивач вважає протиправними є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_18 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22

30.09.2010 між ПАТ Банк "Контракт" i ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" укладено договір застави обладнання №25/2010-3, відповідно до пункту 1.1 якого, останній забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії від 06.08.2010 №25/2010 (а також, вcix додаткових угод до нього), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю до 05.08.2011 фактично отримані кошти у розмірі 15 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування грошовими коштами, сплатити неустойку (пеню, штрафи), комісії, а також, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов договору №25/2010 у розмірі i у випадках, передбачених останнім.

Крім цього, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього договору.

У випадку продовження строків виконання зобов'язань за договором №25/2010 (шляхом укладання додаткових угод до нього), дія застави розповсюджується на подовження строків та зберігається до повного виконання кредитного договору.

07.11.2012 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" укладено договір застави обладнання №25/2010-04, відповідно до пункту 1.1 якого, останній забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії від 06.08.2010 №25/2010 (а також, вcix додаткових угод до нього), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю до 28.02.2017 фактично отримані кошти у розмірі 26 800 000,00 грн, сплатити проценти за користування грошовими коштами, сплатити неустойку (пеню, штрафи), комісії, а також, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору.

Kpiм цього, заставою забезпечено інші зобов'язання, що виникають в силу цього договору.

У випадку продовження строків виконання зобов'язань за договором №25/2010 (шляхом укладення додаткових угод до нього), дія застави, передбаченої цим договором, розповсюджується на продовження строків та зберігається до повного виконання договору №25/2010.

Крім цього, в забезпечення виконання зобов'язань за договором №25/2010, 30.07.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (кредитор) та фізичною особою за законодавством України - ОСОБА_41 (поручитель) укладено договір поруки №73/2013-2.

12.12.2014 між ПАТ Банк "Контракт" (кредитор) та громадянином Ізраїлю - ОСОБА_47 (пopyчитель) укладено договір поруки, відповідно до пункту 1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" (позичальник) зобов'язань, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії від 06.08.2010 №25/2010, укладеного між кредитором та позичальником (з ypaxyванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових угoд, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього aбo можуть бути внесені/ укладені в подальшому (далі - кредитний договір).

Станом на момент продажу, заборгованість за договором №25/2010 становила 3 236 454,39 грн.

3 огляду на вищезазначене, позивач вважає, що внаслідок операцій з кредитування ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" Банку завдано шкоди в розмірі 3 235 769,84 грн.

5) вчинення Банком операцій з кредитування ОСОБА_29

28.03.2011 мiж ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_29 укладено договір про відкриття кредитної лінії №23/2011 (далі - договір №23/2011), відповідно до пункту 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 900 000,00 дол. США, а позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 27.03.2013, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмipax та в строки, встановлені даним договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору №23/2011 ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 850 000,00 дол. США з наступним графіком зниження ліміту кредитної лінії: дата повернення траншу - по 27.03.2013; сума повернення - 850 000,00 дол. США; лімiт кредитної лілії, що встановлюється з наступного дня після настання дати повернення траншу - 0,00 дол. США.

Процентна ставка за наданими кредитними коштами, згідно з цим договором, встановлюється на рівні 14% річних (пункт 2.3 договору №23/2011).

Надалі до договору №23/2011 вносились зміни додатковою угодою №1 від 27.04.2011, №2 від 30.06.2011, №3 від 04.08.2011, №4 від 14.10.2011, №5 від 04.01.2012, №6 від 06.02.2012, №7 від 02.07.2012, №8 від 26.07.2012, №9 від 13.09.2012, №10 від 30.07.2013, №11 від 19.09.2013, №12 від 10.10.2013.

Рішення про укладення договору №23/2011 та внесення змін до нього приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами засідання комітету від 28.03.2011, від 27.04.2011, від 30.06.2011, від 04.08.2011, вiд 14.10.2011, від 04.01.2012, від 06.02.2012, від 02.07.2012, від 09.07.2012, від 13.09.2012, від 18.09.2012, від 07.10.2013 та протоколами спільного засідання Спостережної ради та Правління Банку від 09.07.2012, від 13.09.2012, від 18.09.2012, від 08.10.2013.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення щодо кредитування ОСОБА_29 та дії яких позивач вважає протиправними є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Крім цього, посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які брали участь у прийнятті рішень щодо змiни умов кредитування ОСОБА_29 є: ОСОБА_18 , ОСОБА_44 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_42 , ОСОБА_10

11.07.2012 між ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_29 укладено Іпотечний договір №23/2011-1, згідно з умовами якого, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя частково, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії №23/2011 від 28.03.2011 (а також ycix додаткових угод, включаючи ті, що будуть укладені у майбутньому), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Даним договором забезпечується виконання іпотекодавцем (боржником за основним договором) умов договору кредиту, а саме: відповідно до порядку та умов договору кредиту повернення іпотекодержателю в строк до 20.09.2013 aбo достроково грошових коштів у розмірі 15 000 000,00 грн; сплата процентів за користування кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом, згідно з умовами договору кредиту; сплата можливої неустойки (пеня, штраф; сплата комісій, а також, відшкодування іпотекодержателю всіх збитків (включаючи витрати виконавчого провадження), понесених останнім внаслідок порушення іпотекодавцем умов договору кредиту, у розмірі, у строки i у випадках, передбачених договором кредиту та/або порушення іпотекодавцем умов даного договору.

07.09.2012 між ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_29 укладено іпотечний договір №23/2011-2, згідно з пунктом 1.1 якого, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя частково, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії від 28.03.2011 №2З/2011 (а також ycix додаткових угод, включаючи ті, що будуть укладені у майбутньому), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Даним договором забезпечується виконання іпотекодавцем (боржником за основним договором) умов договору кредиту, а саме: відповідно до порядку та умов договору кредиту повернення іпотекодержателю в строк до 20.09.2013 aбo достроково грошових коштів у розмірі 15 000 000,00 грн; сплата процентів за користування кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом згідно з умовами договору кредиту; сплата можливої неустойки (пеня, штраф); сплата комісій, а також, відшкодування іпотекодержателю всix збитків (включаючи витрати виконавчого провадження), понесених останнім внаслідок порушення іпотекодавцем умов договору кредиту, у розмірі, у строки i у випадках, передбачених договором кредиту та/або порушення іпотекодавцем умов даного договору.

26.07.2012 між ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_41 укладено договір пopyки №23/2011-2, згідно з пунктом 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником, яким є фізична особа за законодавством України ОСОБА_29 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором про відкриття кредитної лінії №23/2011 від 28.03.2011, укладеним з позичальником, та додатками, додатковими угодами/договорами про внесення змін до нього.

Станом на момент продажу, заборгованість за договором №23/2011 становила 17 588 548,92 грн.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що внаслідок операцій з кредитування ОСОБА_29 Бaнкy завдано шкоди в розмірі 17 564 158,95 грн.

6) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Фірма "Прімум".

18.03.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (аваліст) та ТОВ "Фірма "Прімум" укладено договір про надання авалю №01/13-A (далі - договір №01/13-A), відповідно до пункту 1.1 якого аваліст зобов'язується здійснити авалювання, надалі за текстом - Аваль, векселя/векселів клієнта, визначеного згідно з реєстром Векселів, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом, як разом так i окремо - Вексель, що оформлюється на суму 2 014 882,02 грн.

Аваліст, на умовах цього договору, зобов'язується перед законним держателем Векселя клієнта відповідати за виконання ocтaннім своїх зобов'язань щодо погашення Векселя у розмірі, що не перевищує 2 014 882,02 грн (пункт 1.2 договору №01/13-А).

Надалі до договору №01/13-А вносились зміни додатковою угодою №1 від 18.05.2013, №2 від 18.07.2013.

Рiшення про укладення договору №01/13-A приймалось кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 18.03.2013.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про авалювання векселя за договором №01/13-A є: ОСОБА_1 , ОСОБА_39 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Станом па момент продажу, заборгованість ТОВ "Фірма "Прімум" за договором №01/13-A становила 3 387 436,47 грн.

3 огляду на вищезазначене, позивач вважає, що внаслідок операцій з видачі авалю ТОВ "Фірма "Прімум" Банку завдано шкоди в розмірі 3 386 762,03 грн.

03.04.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (аваліст) та ТОВ "Фірма "Прімум" (клієнт) укладено договір про надання авалю №03/13-А (далi - договір №03/13-А), відповідно до пункту 1.1 якого аваліст зобов'язується здійснити авалювання, надалі за текстом "Аваль", векселя/векселів клієнта, визначеного згідно з рeеєтром Векселів, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом, як разом так i окремо - Вексель, що оформлюються на суму 1 418 536,06 грн.

Аваліст на умовах цього договору зобов'язується перед законним держателем Векселя клієнта відповідати за виконання останнім своїх зобов'язань щодо погашення Векселя у розмірі, що не перевищує 1 418 536,06 грн (пункт 1.2 договору №03/13-А).

Надалі до договору №03/13-А вносились зміни додатковою угодою №1 від 18.07.2013.

Рішення про укладення договору №03/13-A приймалось кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 03.04.2013, від 24.11.2014.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про авалювання векселя за договором №03/13-А є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Станом на момент продажу, заборгованість ТОВ "Фірма "Прімум" за договором №03/13-А становила 3 573 302,25 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з видачі авалю ТОВ "Фірма "Прімум" Банку завдано шкоди в розмірі 3 571 579,58 грн.

03.04.2013 між ПАТ Банк "Контракт" (аваліст) та ТОВ "Фірма "Прімум" (клієнт) укладено договір про надання авалю №05/13-А (далі - договір №05/13-A), відповідно до пункту 1.1 якого аваліст зобов'язується здійснити авалювання, надалі за текстом - "Аваль", векселя/векселів клієнта, визначеного згідно з реєстром Векселів, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом, як разом так і окремо - Вексель", що оформлюються на суму 2 184 995,94 грн.

Аваліст на умовах цього договору зобов'язується перед законним держателем Векселя клієнта відповідати за виконання останнім своїх зобов'язань щодо погашення векселя у розмірі, що не перевищує 2 184 995,94 грн (пункт 1.2 договору №05/13-А).

Рішення про укладення договору №05/13-A приймалось кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 03.04.2013.

Посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про авалювання векселя за договором №05/13-А є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Станом на момент продажу, заборгованість ТОВ "Фірма "Прімум" за договором №05/13-А становила 5 283 087,45 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з видачі авалю ТОВ "Фірма "Прімум" Банку завдано шкоди в розмірі 5 282 035,60 грн.

29.07.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Фірма "Прімум" укладено договір про відкриття кредитної лінії №72/2013 (далі - договір №72/2013), відповідно до пункту 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 15 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 28.07.2015 (з урахуванням строків погашення окремих траншів, встановлених пунктом 2.2 даного договору), сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені даним договором.

Ліміт кредитної встановлюється в розмірі 13 000 000,00 грн (пункт 2.2 договору №72/2013).

Відповідно до пункту 2.3 договору №72/2013 процентна ставка за наданими кредитними коштами, згідно з цим договором, встановлюється у розмірі 12% річних.

Рішення про укладення договору №72/2013 приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 25.07.2013, а також, Правлінням Банку, що підтверджується протоколом №18 від 25.07.2013.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про надання кредитних коштів є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

29.07.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Фірма "Прімум" укладено договір застави №72/2013-01 (далі - договір №72/2013-01), відповідно до пункту 1 якого заставодавець, на умовах цього договору, передає заставодержателю в заставу належне йому, на момент підписання цього договору на праві приватної власності майно - основні засоби, згідно з додатком №1 до цього договору.

Цією заставою забезпечується частково належне виконання заставодавцем, як позичальником, всіх взятих на нього зобов'язань перед заставодержателем по договору про відкриття кредитної лінії від 29.07.2013 №72/2013 та додаткових угод до нього, у тому числі тих, що будуть укладені у майбутньому, включаючи ті, відповідно до яких буде збільшено розмір відповідальності за такими зобов'язаннями (далі - кредитний договір), зокрема: повернення кредиту в сумі 13 000 000,00 грн в строк до 28.07.2015, що передбачений кредитним договором, а також сплати процентів за користування кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), комісії, відшкодування збитків, понесених заставодержателем внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору в строки, в розмірах і у порядку, що передбачені кредитним договором (далі - основне зобов'язання), витрати виконавчого провадження.

За згодою сторін предмет застави оцінюється в розмірі 3 725 000,00 грн.

Станом на момент продажу, заборгованість за договором №72/2013 становила 26 605 693,45 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з видачі кредиту ТОВ "Фірма "Прімум" Банку завдано шкоди в розмірі 26 599 807,79 грн.

7) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Еліт менеджмент груп".

18.04.2011 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" укладено договір про надання кредиту №32/2011 (далі - договір №32/2011).

18.04.2011, в забезпечення зобов'язань за договором №32/2011, прийнято іпотеку нерухомого майна, що належало ТОВ "Еліт менеджмент груп", заставною вартістю 890 000,00 грн.

При цьому, позивачем не долучено до позовної заяви копій договору №32/2011 та додаткових угод до нього.

Рішення про укладення договору №32/2011 приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами засідання комітету від 15.04.2011, від 27.12.2011, від 27.04.2012, від 16.08.2012, від 26.12.2012, від 20.05.2013, від 21.05.2013.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про надання кредитних коштів є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_44 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 .

Станом на момент продажу, заборгованість за договором №32/2011 становила 21 387 002,08 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з видачі кредиту ТОВ "Еліт менеджмент груп" Банку завдано шкоди в розмірі 21 359 519,67 грн.

8) вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "КУА "Холдинг груп".

У позові ФГВФО вказує, що 27.12.2012 між ТОВ "Лізингова компанія "Професійний Лізинг" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-271212/05-1.

Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів, загальна сума договору складає 13 770 797,46 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору покупець зобов'язаний сплатити суму договору, відповідно до пункту 1.2 до 31.12.2012.

27.12.2012 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" укладено договір факторингу №97/2012, відповідно до якого Банк надав ТОВ "КУА "Холдинг груп" грошові кошти в сумі 11 720 000,00 грн під відступлення ТОВ "КУА "Холдинг груп" прав грошової вимоги до ТОВ "Лізингова компанія "Професійний лізинг" за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012 №БВ-271212/05-1.

При цьому, позивачем не долучено до матеріалів справи протоколи Кредитного комітету Банку, що не дозволяє перевірити факт прийняття кредитним комітетом, у складі відповідачів, рішення про кредитування ТОВ "Лізингова компанія "Професійний лізинг" шляхом укладення договору факторингу та внесення змін до вказаного договору.

Також, позивачем не долучено до матеріалів справи договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-271212/05-1 від 27.12.2012, договір факторингу №97/2012 від 27.12.2012 та додаткової угоди №1 від 18.06.2013 до договору факторингу №97/2012 від 27.12.2012.

Посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про укладення договору факторингу є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Станом на момент продажу, заборгованість за договором факторингу №97/2012 становила 11 720 000,00 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з укладення договору факторингу №97/2012 Банку завдано шкоди в розмірі 11 716 749,59 грн.

9) вчинення Банком операцій з купівлі дисконтних іменних облігацій емітента ТОВ "Глибочиця".

29.10.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-10-04/13 (далі - договір №ДД-10-04/13).

Відповідно до пункту 1.1 на умовах, передбачених цим договором, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує наступні цінні папери, надалі за текстом - "ЦП":

Згідно з підпунктом 1.1.1:

Вид ЦП - облігації підприємств дисконтні іменні, серія А;

Найменування емітента - ПАТ "Еліт Інвест Проект";

Код за ЄДРПОУ емітента - 38450233;

Форма існування ЦП - бездокументарна;

Міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000168884;

Номінальна вартість одного ЦП, грн - 1 000,00 грн, кількість ЦП - 18 721 шт;

Договірна вартість купівлі ЦП, грн - 16 699 132,00 грн;

Згідно з підпунктом 1.1.2:

Вид ЦП - облігації підприємств дисконтні іменні, серія А;

Найменування емітента - ТОВ "Глибочиця";

Код за ЄДРПОУ емітента - 16484951;

Форма існування ЦП - бездокументарна;

Міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000145932;

Номінальна вартість одного ЦП, грн - 1 000,00 грн;

Кількість ЦП, шт - 14 423 шт;

Договірна вартість купівлі ЦП, грн - 13 197 045,00 грн;

Загальна сума договору складає: 29 896 177,00 грн, без ПДВ (пункт 1.2 договору №ДД-10-04/13).

Рішення про укладення договору №ДД-10-04/13 приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 29.10.2013.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про купівлю цінних паперів є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_48 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Станом на момент продажу, заборгованість за облігаціями ТОВ "Глибочиця" становила 14 396 000,00 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з купівлі облігацій емітованих ТОВ "Глибочиця" Банку завдано шкоди в розмірі 14 376 037,12 грн.

10) вчинення Банком операцій з придбання дисконтних іменних облігацій емітента ТОВ "Глибочиця" та ТОВ "Будівельна компанія "Реставрація".

31.08.2015 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" укладено договір міни цінних паперів №БВ-310815/01-1; ДД-08-04/15 (далі - договір міни).

Відповідно до пункту 1.1 договору міни сторони домовились обміняти цінні папери (надалі ЦП), на наступних умовах.

Згідно з підпунктом 1.1.1 договору міни сторона-1 передає стороні-2 наступні пакети цінних паперів:

1.1.1.1:

Вид/тип/різновид/найменування ЦП1 - облігації підприємств іменні дисконтні, серія А;

Емітент ЦП1 - ПАТ "Еліт Інвест Проект";

Код ЄДРПОУ емітента ЦП1 - 38450233;

Міжнародний ідентифікаційний номер (код ISIN) - UA4000168884;

Форма існування - бездокументарна;

Дата погашення ЦП1 - 15.07.2020;

Кількість ЦП1 - 28 573 штуки, Номінальна вартість 1 ЦП1, грн - 1 000,00 грн;

Номінальна вартість пакету ЦП1, грн - 28 573 000,00 грн;

Ціна в грн одного ЦП1 за шт. - 916,00 грн;

Вартість пакету ЦП1, грн - 26 144 295,00 грн;

Ринок здійснення угоди - вторинний, позабіржовий;

1.1.1.2:

Вид/тип/різновид/найменування ЦП2 - облігації підприємств іменні дисконтні, серія А;

Емітент ЦП2 - ПАТ "СК "Стандарт РЕ";

Код ЄДРПОУ емітента ЦП2 - 39148240;

Міжнародний ідентифікаційний номер (код ISIN) - UA4000187017;

Форма існування - бездокументарна;

Дата погашення ЦП2 - 21.10.2018;

Кількість ЦП2 - 4 412 штуки;

Номінальна вартість 1 ЦП2, грн - 1 000,00 грн;

Номінальна вартість пакету ЦП2, грн - 4 412 000,00 грн;

Ціна в грн одного ЦП2 за шт. - 880,00 грн;

Вартість пакету ЦП2, грн - 3 882 560,00 грн;

Ринок здійснення угоди - вторинний, позабіржовий;

Пунктом 1.1.2 договору міни передбачено, що сторона-2 передає стороні-1 наступні пакети цінних паперів:

1.1.2.1:

Вид/тип/різновид/найменування ЦПЗ - облігації підприємств іменні дисконтні, серія А;

Емітент ЦПЗ - ТОВ "Будівельна компанія "Реставрація";

Код ЄДРПОУ емітента ЦПЗ - 38864820 Міжнародний ідентифікаційний номер (код ISIN) - UA4000187314;

Форма існування - бездокументарна;

Дата погашення ЦПЗ - 01.12.2020;

Кількість ЦПЗ - 30 000 штук Номінальна вартість 1 ЦПЗ, грн - 1 000,00 грн;

Номінальна вартість пакету ЦПЗ, грн - 30 000 000,00 грн Ціна в грн одного ЦПЗ за шт. - 750,00 грн;

Вартість пакету ЦПЗ, грн - 22 500 000,00 грн;

ЦПЗ знаходяться в другому рівні лістингу - ПАТ "Фондова біржа Перспектива";

Ринок здійснення угоди - вторинний, позабіржовий;

1.1.2.2:

Вид/тип/різновид/найменування ЦП4 - облігації підприємств іменні дисконтні, серія А Емітент ЦП4 - ТОВ "Глибочиця";

Код ЄДРПОУ емітента ЦП4 - 16484951;

Міжнародний ідентифікаційний номер (код ISIN) - UA4000145932;

Форма існування - бездокументарна;

Дата погашення ЦП4 - 31.10.2018;

Кількість ЦП4 - 8 155 штук;

Номінальна вартість 1 ЦП4, грн - 1 000,00 грн;

Номінальна вартість пакету ЦП4, грн - 8 155 000,00 грн;

Ціна в грн одного ЦП4 за шт. - визначається шляхом ділення вартості пакету ЦП4 на кількість ЦП4;

Вартість пакету ЦП4, грн - 7 526 855,00 грн;

ЦП4 знаходяться в другому рівні лістингу - ПАТ "Фондова біржа ПФТС";

Ринок здійснення угоди - вторинний, позабіржовий;

Відповідно до пункту 1.2 договору міни вартість цінних паперів, що передає сторона-1 у власність стороні-2, складає 30 026 855,00 грн, без ПДВ.

Вартість цінних паперів, що передає сторона-2 у власність стороні-1, складає 30 026 855,00 грн, без ПДВ (пункт 1.3 договору міни).

Рішення про укладення договору міни приймалось кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 03.08.2015, а також Правлінням Банку та Спостережною радою, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом спільного засідання Спостережної ради та Правління Банку від 03.08.2015.

Позивач зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про міну цінних паперів є: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_37 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 .

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 27.03.2020 №GL6N616864, який укладено між Банком та ТОВ "Консалт солюшенс" в ході ліквідаційної процедури ПАТ Банк "Контракт", майнові права за договором міни реалізовано за ціною 11 308,50 грн (дебіторська заборгованість за облігаціями ТОВ "Глибочиця") та 41 600,87 грн (облігації ТОВ "БК "Реставрація") станом на момент продажу, заборгованість по цінним паперам ТОВ "Глибочиця" становила 8 155 000,00 грн, а ТОВ "БК "Реставрація" - 30 000 000 грн.

3 огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок операцій з міни Банку завдано шкоди в розмірі 8 143 691,50 грн та 29 958 399,13 грн.

11) вчинення Банком операцій з придбання дисконтних іменних облігацій емітента ПП "Сервістехснаб".

24.05.2013 між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" укладено договір купівлі- продажу цінних паперів №ДД-05-05/13 (далі - договір №ДД-05-05/13).

Пунктом 1.1 договору №ДД-05-05/13 передбачено, що відповідно до умов цього договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця (продати) цінні папери, вказані в пункті 1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити (купити) вказані цінні папери (надалі ЦП) в розмірі, порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з договором №ДД-05-05/13 Банк придбав облігації підприємств іменні, серії А, емітовані ПП "Сервістехснаб", код ЄДРПОУ 34751333, міжнародний ідентифікаційний номер UА4000147011, у кількості 5384 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн. Вартість пакету ЦП - 4 926 360,00 грн.

Рішення про укладення договору №ДД-05-05/13 приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 20.05.2013.

Банк зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про укладення договору №ДД-05-05/13 є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_48 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №797165;119/БВ;ДД/34864, який укладено 15.04.2019 між Банком та ТОВ "Інвест" в ході ліквідаційної процедури ПАТ Банк "Контракт", майнові права за договором №ДД-05-05/13 реалізовано за ціною 413,12 грн.

Станом на момент продажу, заборгованість по цінним паперам ПП "Сервсіхтехснаб" становила 1 813 000,00 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок укладення договору №ДД-05-05/13 Банку завдано шкоди в розмірі 1 812 564,88 грн.

12) вчинення Банком операцій з продажу дисконтних іменних облігацій емітента ПАТ "СК "Стандарт Ре".

31.08.2015 між ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_49 укладено договір купівлі-продажу №ДД-08-03/15 (далі - договір №ДД-08-03/15).

Відповідно до пункту 1.2 на умовах, передбачених цим договором, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує наступні цінні папери.

Згідно з договором №ДД-08-03/15 Банк продав облігації підприємств дисконтні іменні, серії А, емітовані ПАТ "СК "Стандарт Ре", код ЄДРПОУ 39148240, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000187017, у кількості 25 588 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн. Загальна сума договору складає 22 517 440,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено обов'язок покупця не пізніше 15.12.2015 повністю оплатити суму договору. Розрахунок за договором не здійснений.

Рішення про укладення договору міни приймалось Кредитним комітетом ПАТ Банк "Контракт", що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом засідання комітету від 03.08.2015, а також, Правлінням Банку та Спостережною радою, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом спільного засідання Спостережної ради та Правління Банку від 03.08.2015.

Банк зазначає, що посадовими особами ПАТ Банк "Контракт", які приймали рішення про укладення договору №ДД-08-03/15: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_50 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_37 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 .

Станом на момент продажу, заборгованість по цінним паперам ПАТ "СК "Стандарт Ре" становила 22 517 440,00 грн.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що внаслідок укладення договору №ДД-08-03/15 Банку завдано шкоди в розмірі 22 511 195,03 грн.

В матеріалах справи наявні копії вимог направлених в період серпня та грудня 2022 року ФГВФО на адреси відповідачів, на підставі статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім цього, в матеріалах справи наявні довідки по розрахунку розміру збитків, заявлених до стягнення позивачем, розрахунки Банку, а також, інформаційно-аналітичні довідки виготовлені провідним економістом відділу виявлення та дослідження фактів нанесення шкоди управління з питань стягнення шкоди ФГВФО.

Враховуючи викладене, позивач стверджує, що відповідачами, як керівниками Банку порушено вимоги Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банну України від 06.07.2000 №279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695, (далі - Положення №279) та Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2022 (далі - Положення №23).

Відповідачами також допущено порушення вимог Положення №23, а саме:

- пункту 2.4 глави 2 розділу І, в частині не здійснення банком аналізу кредитоспроможності під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору;

- пункту 2.12 глави 2 розділу II, в частині неналежного визначення Банком показнику ризику за кредитом, в зв'язку з неврахуванням коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника - юридичної особи, наявності бізнес - планів та інших подій і обставин, що можуть вплинути на своєчасність і повноту погашення боргу;

- пункту 4.1 та пункту 4.13 глави 4 розділу II Положення №23, в частині врахування Банком під час розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартості забезпечення, що не є прийнятним забезпеченням;

- пункту 4.15 глави 4 розділу II Положення №23, зокрема, не визначена ринкова (справедлива) вартість застави, що надана у вигляді цінних паперів для використання під час розрахунку резерву;

- не виконані вимоги пункту 1.4 глави 1 розділу ІІІ Положення №23, зокрема, для здійснення оцінки ризику за цінними паперами не проведений аналіз фінансового стану емітента, також відсутня будь-яка інша інформація про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Відтак, описані вище дії та рішення відповідачів щодо кредитування без належного забезпечення, перевірки фінансового стану позичальника, безпідставної пролонгації договорів та збільшення суми кредиту на переконання позивача свідчить, що керівники Банку діяли всупереч інтересам самого Банку та є підставою для задоволення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-9, 11, 13, 16, 17, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювана шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

Зі змісту частини 2 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.

Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

Спростування вини (у тому числі з підстав вини самого позивача у заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у спорі про відшкодування шкоди.

Враховуючи зазначені правила доказування у господарському процесі, у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, у чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Відповідачі у межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини й доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з Банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення, на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

- розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, від 29.05.2024 у справі №910/15260/18.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню, зокрема, стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність".

При вирішенні питання, яка норма (редакція) статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність підлягають застосуванню суд виходить з наступного.

Вказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так і норми процесуального права (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі №910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов'язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно до правовідносин, у яких бере участь ФГВФО (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду), мають застосовуватись редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

У свою чергу, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки та банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на день звернення з відповідним позовом.

Так, норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі.

Статтею 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци 2, 4, 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997).

Відтак при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення пов'язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки.

В період прийняття рішень по епізодам 1-9, 11 та епізодам 10, 12 діяли різні редакції вказаних статей.

Рішення органів управління ПАТ Банк "Контракт" по епізодам 1-9, 11 прийняті в період з серпня 2010 року по квітень 2014 року.

Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" набрав чинності 21.09.2012.

Частина 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (станом з моменту прийняття до квітня 2014 року) встановлювала, що Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Частина 5 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції періоду прийняття рішень по епізодам 1-9, 11) передбачала, що власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно з законами України.

Законом від 23.02.2012 №4452-VI вказану статтю доповнено частиною 6, відповідно до якої на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку, в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

При визначенні щодо епізодів 1-9, 11 кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, суд виходить з того, що стаття 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у зазначений вище період встановлювала, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

В той же час, позовні вимоги за даними епізодами пред'явлені також до наступних відповідачів: ОСОБА_3 - радник Голови Правління з питань безпеки, член Кредитного комітету Банку; ОСОБА_6 - начальник кредитного управління, член Кредитного комітету Банку; ОСОБА_7 - начальник відділу кредитної експерти та моніторингу, член Кредитного комітету Банку; ОСОБА_19 - головний спеціаліст Служби безпеки, член Кредитного комітету Банку; ОСОБА_20 - в.о. начальника Кредитного управління, член Кредитного комітету Банку; ОСОБА_22 - начальник Кредитного управління, член Кредитного комітету Банку; ОСОБА_23 - начальник Відділу юридичного супроводження банківської діяльності, член Кредитного комітету Банку.

У період прийняття відповідачами рішень щодо епізодів 1-9, 11 члени комітетів, за відсутності у них статусу члена правління, не належали до категорії керівників банку. Відповідно, не могли нести відповідальність, передбачену статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Вказане підтверджує і надана ФГВФО інформація з сайту Національного банку України про керівників банку, відповідно до якої вказані відповідачі не включені до кола керівників банку.

Також, відповідно до статті 10 статуту ПАТ Банк "Контракт" (в редакції періоду прийняття рішень по епізодам 1-9, 11) органами управління банку є: Загальні збори акціонерів, Спостережна рада Банку, Правління Банку; Органами контролю Банку є: Ревізійна комісія, внутрішній аудит Банку. Таким чином, статутом ПАТ Банк "Контракт" також не включено Кредитний комітет до органів управління та контролю банку.

Відповідно, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 є неналежними відповідачами у справі, що є самостійною підставою для відмови в позові щодо них.

При визначенні щодо епізодів 1-9, 11 підстав відповідальності суд першої інтанції виходив з того, що у вказаний період здійснення ризикових операцій не включено до спеціальних підстав відповідальності керівників банку.

ФГВФО не надано доказів, що з вини відповідачів, в зв'язку з операціями по вказаним епізодам, банк віднесений до неплатоспроможних, а тому керівники банку несуть відповідальність у разі доведення належними та допустими доказами, що дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

Рішення органів управління ПАТ Банк "Контракт" по епізодам 10, 12 прийняті 03.08.2015.

Частина 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 03.08.2015) передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку.

Частини 5, 6 статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції станом на 03.08.2015) встановлювали, що пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, станом на 03.08.2015) для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

При визначенні щодо епізодів 10, 12 кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлювала, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Відповідачі, до яких пред'явлено вимоги за даними епізодами були членами Правління, Спостережної ради та Кредитного комітету ПАТ Банк "Контракт", тому є пов'язаними з банком особами.

При визначенні щодо епізодів 10, 12 підстав відповідальності суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний період спеціальними підставами відповідальності визначено порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності. Крім того, умовою притягнення до відповідальності є встановлення ФГВФО, що оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

При здійсненні правової оцінки дій ФГВФО при зверненні з вимогами до пов'язаних з банком осіб місцевим господарським судом застосовано статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції станом на дату звернення з позовом.

Частинами 5-9 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на дату звернення з позовом) передбачено, що у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку.

У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині 5 цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п'ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини 1 цієї статті, які виникли у зв'язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною 4 цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв'язку із стягненням шкоди (збитків).

При цьому, частиною 6 статті 53 ГПК України передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків), у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Враховуючи судову практику, зроблену Верховним Судом у постанові від 14.01.2025 у справі №910/11028/20, станом на дату подання позову, запис про припинення ПАТ Банк "Контракт", як юридичної особи не внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а тому в даній справі ФГВФО звернувся з позовом про відшкодування шкоди від імені та в інтересах банку, в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, а відтак вірно керувався редакцією цієї норми.

В частині персонального складу органів управління Банку та факту ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів суд бере до уваги наявні в матеріалах справи копії протоколів засідань Кредитного комітету, Спостережної ради та Правління Банку.

Так, відповідач-11 зазначає, що вона не приймала рішень, оформлених протоколом від 03.08.2015, а тому не є особою, яка має відповідати за позовом (неналежний відповідач).

Вказує, що була незалежним членом Спостережної ради банку з 13.07.2015 (на підставі рішення Загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом №107) до 07.10.2015 (припинення повноважень внаслідок запровадження тимчасової адміністрації). За цей період часу жодного разу не отримувала повідомлення про проведення засідань Спостережної ради та не була присутня на жодному з них, в тому числі й на тому, що було 03.08.2015.

Місцевий господарський суд, дослідивши копію протоколу Спільного засідання Спостережної ради та Правління ПАТ Банк "Контракт", вірно встановив, що у протоколі вказано, що на засіданні були присутні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_37 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 .

Протокол підписаний Головою засідання ОСОБА_12 та Секретарем ОСОБА_14 та не містить підписів інших членів Спостережної ради та Правління, які брали участь у засіданні.

У протоколі не зазначено прізвищ членів Спостережної ради та Правління із підсумками голосування "за", "проти" або "утримались" з кожного питання.

На підтвердження участі та прийняття відповідачем рішення на засіданні 03.08.2015 матеріали справи містять лише копію протоколу від 03.08.2015, на якому відсутній підпис відповідача-11.

Позивач, у відповідь на заперечення відповідача-11 щодо факту участі та голосування на засіданні, не надав жодних належних доказів на спростування зазначеного.

У матеріалах справи наявний лист Національного банку України від 29.06.2023, з якого вбачається, що повідомлення членів Спостережної Ради Банку про скликання спільного засідання Спостережної ради та Правління Банку, протоколи реєстрації учасників цього засідання в описах архівних справ банку не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку ліквідатором ПАТ Банк "Контракт" не передавалися.

Також, в Національному банку відсутня інформація щодо подання банком інформації про питання, що розглядалися на засіданні Спостережної Ради Банку 03.08.2015, прийняті рішення та перелік членів Спостережної Ради, що були присутні на цьому засіданні.

Крім того, у матеріалах справи наявне електронне повідомлення Національного банку України від 13.08.2015, яким Національний банк України повідомив ПАТ Банк "Контракт" про відповідність професійної придатності та ділової репутації відповідача-11 вимогам статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

При цьому, відповідач-11 зазначає, що в день проведення засідання Спостережної ради 03.08.2015 вона не могла бути на ньому присутня, оскільки в цей день поверталась з відпочинку та, станом на дату проведення засідання Національний банк України, ще не підтвердив відповідність її професійної придатності та ділової репутації як нового члена Спостережної ради. На підтвердження своєї позиції надала копії авіаквитків та заяви свідків.

Відповідач-14 у поясненнях від 28.02.2025, як діючий член Спостережної Ради на 03.08.2015, підтвердив, що відповідач-11 не брала участі у Спільному засіданні Спостережної Ради та Правління ПАТ Банк "Контракт" 03.08.2015.

Оцінюючи зазначені доводи та докази сторін судом враховано, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Крім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В даній справі суд вбачає за можливе звернутися до принципу більшої вірогідності, до якого звертався Верховний Суд, зокрема у справах №921/319/17-г та №908/1581/17.

В даному випадку принцип більшої вірогідності, у сукупності з принципом розумності та з урахуванням поданих відповідачем-11 доказів та пояснень, надає суду можливість зробити висновок про недоведеність прийняття відповідачем-11 рішень, оформлених протоколом від 03.08.2015, що є окремою підставою відмови в позові, пред'явленому ФГВФО до відповідача-11.

В частині інших відповідачів сторони не заперечували та не долучали доказів спростування факту їх участі у прийнятті рішень про вчинення спірних банківських операцій.

Доводи позивача щодо протиправності поведінки відповідачів по кожному з наведених епізодів зводяться до того, що банківські операції здійснені всупереч статутним положенням; відсутнє належне забезпечення; банківські операції здійснені за надмірної концентрації кредитного ризику; відсутність економічного сенсу для Банку.

Позивач долучив до матеріалів справи інформаційно-аналітичні довідки, виготовлені провідним економістом відділу виявлення та дослідження фактів нанесення шкоди управління з питань стягнення шкоди ФГВФО.

Надаючи оцінки таким доводам судом першої інстанції враховано, що відповідно до пункту 10.1 статті 10 статуту ПАТ Банк "Контракт" (затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ Банк "Контракт" протокол №101 від 25.10.2011) органами управління Банку є: Загальні збори акціонерів; Спостережна рада Банку; Правління Банку.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 статуту ПАТ Банк "Контракт" органами контролю Банку є: Ревізійна комісія; Внутрішній аудит Банку.

З 21.04.2015 до статті 10 статуту ПАТ Банк "Контракт" внесено зміни та визначено, що органами управління Банку є: Загальні збори акціонерів Банку; Правління Банку. органами контролю Банку є: Спостережна рада Банку; Внутрішній аудит Банку.

При цьому, позивач виключно в загальному наводить опис повноважень та відповідальності керівників, органів управління Банку та органів контролю Банку, які закріплені в статуті Банку та чинному на час подання позову законодавстві.

Позивач, звертаючись з позовом до пов'язаних з Банком осіб (в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність") не розмежовує та чітко не зазначає положень статуту Банку, які були порушені відповідачами під час вчинення зазначених у позові банківських операцій, а також, не наводить обґрунтування конкретних порушень статутних положень.

Відповідно до статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Подібні висновки щодо застосування статті 92 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, на які посилається скаржник.

При застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Оцінюючи доводи позивача щодо вчинення сумнівних правочинів по епізодам, судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2024 у справі №910/15260/18.

У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства.

Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов'язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності. Таке правило пояснюється тим, що судді переважно не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим (це - невід'ємна риса підприємницької діяльності), а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформації станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним.

Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.

Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами.

Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства.

Варто зауважити, що правило ділового рішення включене у новий принцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю".

Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень.

ОЄСР виокремлює принаймні чотири ризики перегляду судами ділових рішень (The business judgement rule: A comparative analysis. 2023 OECD-Latin America Roundtable on Corporate Governance. Background note):

- директори можуть не бажати брати на себе потенційну відповідальність за прийняття рішення про інвестування в проект, який, попри високу очікувану прибутковість, скориговану на ризик, має певні шанси на невдачу, що часто трапляється з інноваційними проектами. Якщо директори не матимуть стимулів для прийняття такого рішення, здатність компаній розвивати нові технології буде поставлена під загрозу, а отже розвиток економіки в цілому також може зазнати перешкод;

- створюватимуться перешкоди для залучення (та утримання) кваліфікованих фахівців на посадах у радах директорів через страх бути притягнутим до необмеженої та повторюваної персональної відповідальності;

- якщо управлінські рішення постійно переоцінюються та, відповідно, стають сумнівними, довіра до компаній з боку бізнес-партнерів, працівників, інших зацікавлених сторін та акціонерів буде підірвана;

- систематичне звернення до адміністративних та судових органів для перегляду господарських рішень призведе до перевантаження цих органів, що заважатиме їм вирішувати інші важливі корпоративні спори.

Таким чином, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).

Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов'язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов'язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.

У теорії виділяють три складових для того, щоб застосувати правило ділового рішення: (1) посадова особа має зібрати та проаналізувати всю необхідну для ухвалення рішення інформацію; (2) не має бути конфлікту інтересів; (3) ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації (тобто рішення має бути раціональним, мати сенс).

Щодо вчинення Банком операцій з кредитування по епізодам 1-8 колегія суддів зазначає таке.

Основними аргументами позивача є відсутність належного забезпечення та концентрація кредитного ризику.

Як зазначалось вище, з огляду на редакції статей 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" саме по собі здійснення ризикових операцій не включено до спеціальних підстав відповідальності керівників банку. Таким чином, ФГВФО має довести, що належними та допустимими доказами, що дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків.

Згідно зі статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Розділом 1 Положення про Кредитний Комітет Банку (в редакції, затвердженій протоколом Спостережної ради Банку від 05.07.2011 №199-2011 та рішенням Правління Банку від 18.07.2011 №16), з поміж іншого визначено, що кредитні операції та/або кредит - це вид активних операцій, пов'язаних з наданням кредитних коштів позичальнику чи прийняттям зобов'язань з надання кредитних коштів у тимчасове користування, згідно з умовами договору кредиту, в тому числі вексельні, лізингові, факторингові, гарантійні та інші активні операції Банку.

Пунктами 5.5.1, 5.5.2 розділу 5 Положення про Кредитний Комітет Банку (в редакції, затвердженій протоколом Спостережної ради Банку від 05.07.2011 №199-2011 та рішенням Правління Банку від 18.07.2011 №16) передбачено, що кредитний комітет розглядає й приймає рішення в межах встановлених цим Положенням лімітів щодо, зокрема, надання строкових кредитів та відкриття кредитних ліній, встановлення лімітів факторингового фінансування, а також здійснює оцінку ризиковості активних операцій та аналіз дотримання вимог нормативів кредитного ризику та нормативів інвестування при здійсненні активних операцій.

Кредитний ризик є одним з дев'яти категорій ризику, які виділяє Національний банк, відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків "Система оцінки ризиків", затверджених постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 №104.

Будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності аналізу Національний банк виявляє та оцінює ці ризики окремо.

Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків "Система оцінки ризиків" кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь- якої фінансової угоди з банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод.

Під час оцінки кредитного ризику доцільно розрізняти індивідуальний та портфельний кредитний ризик. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов'язаннями. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо.

Національний банк визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити. Для шести категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику - наглядовці оцінюють кількість ризику, якість управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків.

Згідно з системою оцінки ризиків існує чотири основних компоненти визначення параметрів ризику банку:

- кількість ризику, тобто рівень або обсяг ризику, на який наражається банк, характеризується як незначна, помірна або значна;

- якість управління ризиком, тобто наскільки добре здійснюється виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг ризиків; характеризується як висока, така, що потребує вдосконалення, або низька;

- сукупний ризик, тобто узагальнений висновок, який відображає рівень занепокоєння органів нагляду, зважаючи як на кількість ризику, так і на якість управління ризиком, з урахуванням відносного значення кожного з цих аспектів. Сукупний ризик оцінюється як високий, помірний або низький за кожною з дев'яти категорій ризику. Пом'якшувальні фактори (наприклад, страхування) можуть вплинути на оцінку сукупного ризику. Оцінка сукупного ризику визначає стратегію нагляду, тобто які конкретні заходи щодо цього банку будуть вжиті банківським наглядом Національного банку і які ресурси будуть для цього виділені. Перелік факторів оцінки доповнюють складові оцінок;

- напрям ризику, тобто ймовірна зміна сукупного рівня ризику протягом наступних 12 місяців. Характеризується як такий, що зростає, стабільний або такий, що зменшується. Напрям ризику впливає на стратегію нагляду, зокрема на те, які додаткові наглядові заходи можуть бути вжиті. Якщо напрям ризику такий, що зменшується, це вказує на те, що на основі наявної інформації протягом наступних 12 місяців можна очікувати зменшення сукупного ризику. Стабільний напрям вказує на те, що сукупний ризик, ймовірно, залишиться незмінним. Якщо напрям ризику такий, що зростає, це свідчить про те, що, за очікуваннями, сукупний ризик через 12 місяців збільшиться.

При цьому, позивач, зазначаючи про надмірну концентрацію кредитного ризику не наводить та не обґрунтовує яких компонентів ризику не дотримались відповідачі.

В частині доводів відсутності належного забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, рішення про укладення яких приймались відповідачами, суд зазначає наступне.

У позовній заяві ФГВФО самостійно вказує на те, що переважна більшість рішень про надання кредиту прийнята з умовою забезпечення виконання зобов'язань з його повернення.

Позивач не обґрунтовує своєї позиції щодо неналежності забезпечення. При цьому долучає до матеріалів справи інформаційно-аналітичні довідки виготовлені провідним економістом відділу виявлення та дослідження фактів нанесення шкоди управління з питань стягнення шкоди ФГВФО, у яких прослідковується лише хронологія змін забезпечень.

При цьому, суд першої інстанції врахував доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов про те, що кредитування позичальника без забезпечення саме по собі не доводять економічну недоцільність кредитування як такого.

Відсутність забезпечення є одним з предметів оцінки під час визначення кредитної ризиковості банківської операції та саме по собі не свідчить про порушення статутних положень щодо кредитування.

При цьому, місцевий господарський суд критично оцінив доводи позивача по епізодам, що стосуються вчинення Банком операцій з кредитування ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд" та ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" про те, що неналежним є забезпечення зобов'язань з огляду на невдалу спробу отримання доступу до предмету забезпечення, що обґрунтовано посиланням на Службову записку служби безпеки Банку від 26.09.2016.

Позивачем не підтверджено та не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтвердили неможливість примусового виконання рішень щодо предмету забезпечення у порядку та спосіб, які передбачено чинним законодавством.

Інші доводи позивача, зокрема, щодо здійснення кредитних операцій в інтересах пов'язаних осіб не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Щодо аргументів позивача щодо відсутності економічної мети суд зазначає наступне.

Згідно зі встановленими обставинами спору, кредитування здійснювалось за відсотковою ставкою понад 25% річних, при тому, що середньозважена процентна ставка за кредитами в національній валюті в спірний період була нижча (на рівні 17,6%-15,7%), що підтверджується інформаційними повідомленнями з сайту Національного банку.

Доводи щодо економічної недоцільності спірних банківських операцій сформовані на підставі інформації, яка отримана за результатами виконання та тривалого обслуговування кредитів та після управління позивачем такими активами протягом 4 років.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, при вирішенні питання можливості та умов кредитування необхідно враховувати наступне.

Згідно з частиною 6 статті 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління банку зобов'язане утворити кредитний комітет як постійно діючий комітет.

В структурі Банку в період спірних правовідносин діяв Кредитний комітет, діяльність якого врегульовувалась Положенням "Про Кредитний комітет ПАТ Банку "Контракт".

Відповідно до пункту 2.1 Положення "Про Кредитний комітет ПАТ Банку "Контракт", який є оперативним, постійно діючим органом, який приймає рішення щодо можливості та умов проведення кредитних операцій Банку, а також вирішує інші питання кредитних взаємовідносин з клієнтами/позичальниками та виконує функції, згідно з повноваженнями, визначеними цим Положенням.

Розділом 6 положення про Кредитний Комітет Банку (в редакції, затвердженій протоколом Спостережної ради Банку від 05.07.2011 №199-2011 та рішенням Правління Банку від 18.07.2011 №16), з поміж іншого визначено, що:

- члени Кредитного комітету несуть персональну відповідальність за виважене прийняття рішень, своєчасність виконання рішень, збереження комерційної, банківської таємниці та конфіденційної інформації, відповідно до діючих нормативних документів Банку та чинного законодавства;

- працівники, які готують висновки для розгляду питань колегіальними органами та начальники відповідних підрозділів несуть відповідальність за несвоєчасне надання висновків ініціатору розгляду питання, відповідно до цього Положення та інших внутрішніх нормативних документів Банку та за повноту та достовірність інформації, наведеної у відповідних висновках.

Для перевірки у зв'язку з чим та на підставі яких документів ухвалювалися рішення щодо кредитування, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо прийняття та погодження таких рішень, інші фактичні обставини ухвалення таких рішень суд першої інстанції вживав всі можливі розумні дії щодо витребування матеріалів кредитних справ.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та, відповідно, витребувано у ФГВФО та у Національного банку України копії документів, згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаної ухвали суду, зокрема кредитні справи по позичальникам: ТОВ "Лагуна 2012", ТОВ "Петерхоф-Україна", ТОВ "Виробниче об'єднання "Будфонд", ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів", ОСОБА_29 , ТОВ "Фірма "Прімум", ТОВ "Еліт менеджмент груп", ТОВ "КУА "Холдинг груп" (позичальники).

На виконання вищевказаної ухвали в матеріалах справи наявні додаток до акта приймання-передачі документації до договору №UA-EA-2018-12-21-000021-b про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019 та витяг з акта приймання-передачі документів від 27.03.2020.

З наведених документів вбачається, що ФГВФО, за результатом реалізації прав вимоги до позичальників на прилюдних торгах, передав новим кредиторам ТОВ "Ейпіес Україна" (після зміни найменування ТОВ "Стар інвестмент ван") та ТОВ "Консалт солюшенс" всі наявні у ФГВФО документи, які стосувалися взаємовідносин з позичальниками, в тому числі, оригінали кредитних справ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 витребувано у ТОВ "Стар інвестмент ван" та ТОВ "Коенсалт солюшенс" кредитні справи.

Однак матеріалів кредитних справ, які передували прийняттю рішень на виконання ухвали надано не було, а тому у суду відсутня можливість здійснити оцінку, у зв'язку з чим та на підставі яких документів ухвалювалися рішення щодо кредитування, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо прийняття та погодження таких рішень.

За приписами частини 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Суд бере до уваги, що передача третім особам оригіналів кредитних справ без забезпечення збереження їх копій до моменту звернення банку до суду з вимогами до посадових осіб щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок кредитних операцій, є очевидно нерозумним. Такі дії позивача унеможливлюють встановлення всіх необхідних фактичних обставин справи, які відповідно до розподілу тягаря доказування повинен довести позивач.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та не спростовано позивачем, що спірні банківські операції вчинялись з формуванням відповідних резервів, які спрямовані на покриття відповідних кредитних ризиків.

Позивачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо розформування та спрямування вищевказаних резервів.

А тому з огляду на презумпцію, що посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки виконані належним чином, а також застосовуючи "правило ділового рішення", колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що ФГВФО не доведено протиправність дій відповідачів при здійсненні вказаних кредитних операцій.

Також для вирішення спору суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми збитків.

Позивач розраховує розмір завданих збитків, шляхом визначення різниці між залишком непокритої заборгованості перед Банком по спірним операціям та вартістю, за якою реалізовано активи (права вимоги) в процесі ліквідації Банку.

Водночас, позивачем не надано деталізований розрахунок суми всіх видів заборгованості перед Банком по спірним операціям, відтак, суд позбавлений можливості здійснити перевірку його розміру та методику розрахунку.

Відповідачем-1 у поясненнях, які долучені до матеріалів справи, наведено аргументи заперечення щодо заявленого розміру суми збитків та долучено контррозрахунок.

Разом із тим, позивачем не спростовано доводів відповідача-1 про безпідставне включення до сум заборгованості договірних процентів, які нараховані після закінчення строку кредитування (висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

З огляду на встановлені чинним процесуальним законодавством стандарти доказування, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено обґрунтованість суми заявлених збитків.

Щодо купівлі цінних паперів за епізодами 9, 11 колегія суддів зазначає таке.

Позивач вважає збитковою для Банку операцію за договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД-10-04/13 з придбання облігацій простих дисконтних ТОВ "Глибочиця" у кількості 14 423 штуки (номінальною вартістю 1 000,00 грн) за ціною 13 197 045,00 грн.

Також позивач вважає збитковою для Банку операцією за договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД-05-05/13 з придбання облігацій простих дисконтних ПП "Сервістехснаб" у кількості 5384 штуки (номінальною вартістю 1 000,00 грн) за ціною 4 926 360,00 грн.

Позивач зазначає про те, що відповідно до висновку незалежної експертизи, виконаної ТОВ "Північно-східна консалтингова група" від 25.02.2020, ринкова вартість придбаних Банком за договором №ДД-10-04/13 цінних паперів становила 1,00 грн, ринкова вартість придбаних Банком за договором №ДД-05-05/13 облігацій ПП "Сервістехснаб" становила 1,00 грн.

Крім цього, позивач вказує на наявність ознак фіктивності цінних паперів.

У той же час, колегія суддів, як і суд першої інстанції, критично оцінює наданий позивачем Звіт про незалежну оцінку, оскільки в матеріалах справи наявна Рецензія №VPM 2023/79 від 06.03.2023 на "Звіт про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств", виконаною ТОВ "Верітас проперті менеджмент", відповідно до висновку якої достовірність оцінки майна: "Звіт про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств ТОВ "Північно-Східна консалтингова група", оцінювач С.О. Пузатенко, класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний".

Крім того, згідно з розділом "Висновки про вартість" вказаного звіту оцінювачем зазначено, що вказані ним обставини дають змогу лише припустити, що ризик дефолту за придбаними Банком облігаціями дорівнює 100%.

Зазначене свідчить, що такий звіт є суб'єктивним та таким, що проведений без аналізу та оцінки первинної документації при яких проводилося прийняття рішення про надання згоди на купівлю цінних паперів.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено наявність іншого звіту оцінювача, який також зроблений на замовлення ФГВФО, а саме, з метою визначення ринкової вартості майна - цінних паперів, що знаходяться на балансі ПАТ "Банк "Контракт" станом на 11.12.2015. ЗАТ "Консалтингюрсервіс" зроблено Звіт про оцінку майна від 16.02.2016, де пакет облігацій ТОВ "Глибочиця" у кількості 14 396 штук оцінено в 4 179 948,04 грн.

Таким чином, існує суперечлива інформація, надана самим позивачем, щодо ринкової вартості ТОВ "Глибочиця".

Водночас, згідно зі Звітом про оцінку майна ПП "Українське бюро оцінки та архітектури" від 14.08.2024, ринкова вартість облігацій іменних дисконтних, серія А, Код ISIN UA4000145932, емітованих ТОВ "Глибочиця", у кількості 14 423 шт, номінальною вартістю 1 000,00 грн, станом на 29.10.2013, становила 12 893 152,00 грн без ПДВ.

Ринкова вартість облігацій іменних дисконтних, серія А, Код ISIN UA4000147011, емітованих ПП "Сервістехснаб", у кількості 5 384 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн, станом на 24.05.2013, становила 5 100 209,00 грн без ПДВ.

Крім того, в матеріалах справи наявна інформація з сайту smida.gov.ua (офіційна інформаційна база НКЦПФР), з якої вбачається, що облігації ТОВ "Глибочиця" торгувались на фондовій біржі - ПАТ "Фондова біржа "ПФТС". На момент придбання цінних паперів (29.10.2013) ціна цінного паперу складала 915,00 грн, що є співмірною з вартістю придбання банком.

Облігації ПП "Сервістехснаб" торгувались на фондовій біржі Київська міжнародна фондова біржа. На момент придбання цінних паперів (травень 2013 року) облігації торгувались на біржі за ціною 915,00 грн, що є співмірною з вартістю придбання банком.

Оцінюючи наведене вище, враховуючи докази та пояснення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено, а судом не встановлено що дії відповідачів щодо придбання цінних паперів за вказаними епізодами були протиправними та очевидно збитковими для Банку.

Щодо міни цінних паперів за епізодом 10 суд зазначає таке.

Так, позивач вважає, що збитковою для Банку операцію є операція з міни цінних паперів за договором міни цінних паперів №БВ-310815/01-1; ДД-10-04/13 від 31.08.2015. Предметом договору міни став обмін цінних паперів на наступних умовах: Банк передав облігації ПАТ "Еліт інвест проект" вартістю 26 144 295,00 грн в обмін на облігації ТОВ "Будівельна компанія "Реставрація" вартістю 22 500 000,00 грн; Банк передав облігації ПАТ "СК "Стандарт Ре" вартістю 3 882 560,00 грн в обмін на облігації ТОВ "Глибочиця" вартістю 7 526 855,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до висновку незалежної експертизи виконаної ТОВ "Північно-Східна консалтингова група" від 25.02.2020 ринкова вартість придбаних Банком за договором міни облігацій ТОВ "Глибочиця" становила 1,00 грн; ринкова вартість придбаних Банком за договором міни облігацій ТОВ "БК "Реставрація" становила 1,00 грн.

Суд критично оцінює наданий позивачем Звіт про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств ТОВ "Північно-Східна консалтингова група" від 25.02.2020 з метою підтвердження економічної недоцільності операцій з купівлі дисконтних іменних облігацій емітента ТОВ "Глибочиця", ТОВ "БК "Реставрація", ПП "Сервістехснаб" та враховує наступне.

В матеріалах справи наявна Рецензія №VPM 2023/79 від 06.03.2023 на "Звіт про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств", виконаною ТОВ "Верітас проперті менеджмент".

Відповідно до висновку Рецензії про достовірність оцінки майна: "Звіт про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств ТОВ "Північно-Східна консалтингова група", оцінювач С.О. Пузатенко, класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний".

Також, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів про необхідність врахування правової природи договору міни.

За приписами статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Тобто, ПАТ Банк "Контракт" в обмін на набуті облігації ТОВ "Глибочиця" та ТОВ "БК "Реставрація" відчужив облігації, емітовані ПАТ "Еліт інвест проект" та ПАТ "СК "Стандарт Ре".

При цьому, сам позивач, відповідно до наданого ним Звіту про незалежну оцінку облігацій, оцінює відчужені пакети облігацій також в 1,00 грн. Тобто, фактично позивач сам зазначає, що вартість як відчужених, так і придбаних за договором міни облігацій становить 1,00 грн.

В матеріалах справи наявний Висновок експерта №222/02/08-24 за результатами проведення комплексної судової економічної та оціночної експертизи від 07.03.2024.

У Висновку експерта №222/02/08-24 встановлено ринкову вартість облігацій, які були предметом міни за договором №БВ-310815/01-1; ДД-08-04/15 від 31.08.2015, яка є співмірною з вартістю, визначеною у договорі міни. Крім того, судовим експертом встановлено, що станом на 11.12.2015 заміна (здійснення міни) 03.08.2015 пакетів іменних дисконтних облігацій була економічно вигідною.

Крім того, в матеріалах справи наявна інформація з сайту smida.gov.ua (офіційна інформаційна база НКЦПФР), з якої вбачається, що облігації ТОВ "Глибочиця" торгувались на ПАТ "Фондова біржа "ПФТС" та їх ціна на дату укладення договору міни становила 923,00 грн, що було співмірним з ціною набуття за договором (922,97 грн за облігацію).

Облігації ТОВ "БУ "Реставрація" торгувались на ПАТ "Фондова біржа "ПФТС" та ПАТ "ФБ "Перспектива" і на дату укладення договору міни становила 750,00 грн, що було співмірним з ціною набуття за договором (750,00 грн за облігацію).

Суд також враховує пояснення відповідачів, що передумовою рішення щодо міни цінних паперів стала інформація НКЦПФР про зупинення торгівлі цінними паперами емітентів, чиї облігації були наявні у торговому портфелі банку, а тому посадові особи банку прийняли рішення про відчуження таких цінних паперів для шляхом їх міни.

Так, в матеріалах справи наявне Рішення НКЦПФР від 30.07.2015 №1161, яким зупинено з 31.07.2015 торгівлю цінними паперами ПАТ "СК "Стандарт Ре" на будь-якій фондовій біржі на термін до 30.11.2015 та Рішення НКЦПФР від 06.08.2015 №1232, яким зупинено з 07.08.2015 торгівлю цінними паперами ПАТ "Еліт інвест проект" на будь-якій фондовій біржі на термін до 06.12.2015.

Оцінюючи наведене вище докази та пояснення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено, а судом не встановлено що дії відповідачів щодо міни цінних паперів за вказаним епізодом були протиправними та збитковими для Банку.

Щодо продажу цінних паперів за епізодом 12 колегія суддів зазначає таке.

Позивач вважає, що збитковою для Банку операцію є операція з продажу ОСОБА_51 за договором купівлі-продажу від 31.08.2015 №ДД-08-03/15 облігацій, емітованих ПАТ "СК "Стандарт Ре", у кількості 25 588 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн.

Загальна сума договору складає 22 517 440,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено обов'язок покупця не пізніше 15.12.2015 повністю оплатити суму договору. Однак розрахунок здійснений не був.

Позивач зазначає, що посадові особи Банку здійснили протиправну кредитну операцію шляхом продажу облігацій без належного забезпечення з надмірною концентрацією кредитного ризику.

При цьому, відповідно до протоколу засідання Кредитного комітету від 03.08.2015 та протоколу спільного засідання Спостережної ради та Правління Банку від 03.08.2015 вирішено відстрочити оплату до 15.12.2015 та прийняти в забезпечення своїх зобов'язань за відповідними договорами продажу цінних паперів майнові права на грошові кошти розміщені на депозитних рахунках в ПАТ Банк "Контракт" на суму, що дорівнює вартості таких договорів.

Позивачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 08.04.2024 долучено копію договору №03/15 застави майнових прав від 31.08.2015 між Банком та ОСОБА_49 , відповідно до пункту 1 якого, заставодавець передає заставодержателю, у якості забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.08.2015 №ДД-08-03/15, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових угод до основного договору, у тому числі тих, що будуть укладені у майбутньому, щодо сплати грошових коштів у розмірі та строки, передбачені основним договором, можливих штрафних санкцій тощо, - майнові права вимоги у заставодержателя грошових коштів за договором №1016/2015 строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку "Класичний Контракт" від 12.08.2015, укладеним між заставодавцем та заставодержателем.

Заставна вартість предмету застави, за погодженням сторін, становить 22 517 440,00 грн (пункт 1.1.1 договору застави).

В матеріалах справи наявні виписки по рахункам ОСОБА_52 в період 01.01.2015-31.12.2015, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунках в ПАТ Банк "Контракт".

Тобто, доводи про неналежне забезпечення договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-08-03/15 спростовуються вищенаведеними доказами.

Суд також враховує пояснення відповідачів, що передумовою рішення щодо міни цінних паперів стала інформація НКЦПФР про зупинення торгівлі цінними паперами ТОВ "СК "Стандарт Ре", а тому посадові особи банку прийняли рішення про відчуження таких цінних паперів.

Невиконання договору щодо оплати зумовлено тим, що 07.10.2015 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а строк виконання ОСОБА_53 (до 15.12.2015) своїх зобов'язань закінчувався вже після запровадження тимчасової адміністрації.

При цьому, відповідно до наданого позивачем переліку вимог кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів і залишились незадоволеними під час завершення процедури ліквідації ПАТ Банк "Контракт", вимоги ОСОБА_54 в сумі 23 833 672,02 грн включені до 3 черги. Тобто, грошові кошти, необхідні для виконання договору, станом на дату запровадження тимчасової адміністрації, продовжували знаходитись на рахунках ПАТ Банк "Контракт".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено, а судом не встановлено що дії відповідачів щодо продажу цінних паперів за вказаним епізодом були протиправними та збитковими для Банку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23, від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі №910/694/21).

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.02.2022 у справі №06/785/21, від 14.12.2022 у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 у справі №925/1662/21).

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач визначив підстави та предмет позовних вимог про стягнення з відповідачів заподіяних Банку збитків із детальним хронологічним описом вчинених відповідачами дій (прийняття рішень).

Однак, за наслідками дослідження позову, судом першої інстанції правильно встановлено, що позовна заява викладена за логічною послідовністю (по розділам), однак без зазначення конкретних норм чинного законодавства, внутрішніх актів Банку чи то актів НБУ, які порушені конкретним відповідачем при вирішення питання кредитування чи то купівлі цінних паперів окремо визначеного позичальника.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем фактично викладено нормативно-правове обґрунтування підстав встановлення відповідачів пов'язаними особами з Банком, їхні повноваження та обов'язки, враховуючи займану посаду, а також процитовано пункти Положення №23, однак без зазначення їх відношення до окремої особи - відповідача.

Судом при здійсненні висновків враховано принцип процесуального законодавства "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін суд не вбачає підстав по-перше, встановлювати наявність вини лише з огляду на її не спростування фізичною особою (відповідачем), по-друге, самостійно обирати норму, яку необхідно застосувати задля вирішення даного спору при неповноцінному нормативно-правовому обґрунтуванні та навіть у випадку відсутності посилань позивача та певне порушення, що може бути розцінено як вихід за межі позовних вимог.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову питання дотримання/пропущення строків позовної давності судом першої інстанції правомірно не досліджувалися.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ФГВФО не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФГВФО задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 24 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл витрат зі сплати судового збору апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/6442/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6442/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 30.04.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов

Попередній документ

136112036

Наступний документ

136112038

Інформація про рішення:

№ рішення:	136112037
№ справи:	910/6442/23
Дата рішення:	27.04.2026
Дата публікації:	01.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (27.04.2026)
Дата надходження:	06.06.2025
Предмет позову:	стягнення 210 853 703, 74 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (27)

18.12.2023 14:20	Господарський суд міста Києва
18.03.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
13.05.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
10.06.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
24.06.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
29.07.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
19.08.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
23.09.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
14.10.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
28.10.2024 11:30	Господарський суд міста Києва
18.11.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
09.12.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
20.01.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
10.02.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
03.03.2025 09:00	Господарський суд міста Києва
17.03.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
02.04.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
07.04.2025 16:30	Господарський суд міста Києва
16.04.2025 16:00	Господарський суд міста Києва
02.07.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
30.07.2025 12:45	Північний апеляційний господарський суд
09.09.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
01.10.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
29.10.2025 12:45	Північний апеляційний господарський суд
25.12.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
11.03.2026 10:20	Північний апеляційний господарський суд
27.04.2026 10:00	Північний апеляційний господарський суд