вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" квітня 2026 р. Справа №910/4733/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Фурсов Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/4733/25 (суддя Ломака В.С.)
за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи"
на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи"
до Акціонерного Товариства "Гарантований покупець"
про стягнення 25 389 359, 36 грн,
за участю представників:
від ДВС: не з'явився,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Фартушна В.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 25 389 359,36 грн., з яких: 20 568 617,83 грн. - основний борг за договором від 28.02.2020 року № 324/01/20, 1 550 978,22 грн. - 3 % річних, 3 269 763,31 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 року, господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства та стягнув з Підприємства на користь позивача 20 568 617,83 грн. основного боргу, 1 550 978,22 грн. 3 % річних, 3 269 763,31 грн. інфляційних втрат, а також 380 840,39 грн. витрат по сплаті судового збору.
Додатковим рішенням від 14.08.2024 року в цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 року, господарський суд міста Києва також стягнув з Підприємства на користь Товариства 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Крім того, додатковою постановою від 16.06.2025 року Північний апеляційний господарський суд стягнув з Підприємства на користь Товариства 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
02.07.2025 року Господарський суд міста Києва на виконання вказаного додаткового рішення від 14.08.2024 року та додаткової постанови від 16.06.2025 року видав відповідні накази.
09.12.2025 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства від 05.12.2025 року на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Відділ) Полісмака Олександра Олександровича (надалі - Виконавець) у межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень НОМЕР_6 та НОМЕР_7.
У наведеній скарзі Товариство посилалося на те, що Виконавець у порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" в установлені законом строки не вжив усіх можливих заходів для виконання вищевказаних наказів від 02.07.2025 року, виданих на примусове стягнення витрат Товариства на професійну правничу допомогу, порушивши таким чином права стягувача.
Враховуючи вказані обставини, Товариство у скарзі від 05.12.2025 року просило суд першої інстанції визнати неправомірною бездіяльність Виконавця Відділу в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень НОМЕР_6, НОМЕР_7, та зобов'язати Виконавця усунути порушення шляхом вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № НОМЕР_9, № НОМЕР_10.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.12.2025 у справі №910/4733/24 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Куліндор Енерджи від 05.12.2025 задовольнив. Визнав неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень НОМЕР_6 та НОМЕР_7. Зобов'язав Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вжиття передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень НОМЕР_6 та НОМЕР_7.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 08.01.2026 Головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак Олександр Олександрович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/4733/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити; справу розглядати без участі відділу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції, на думку скаржника, не було враховано того, що у даному випадку у державного виконавця наявні дискреційні повноваження щодо застосування заходів примусового виконання.
Також, скаржником зазначено, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. З огляду на це, скаржник стверджує, що суд не має права зобов'язувати зазначених осіб (державних виконавців) до вчинення тих дій, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов'язання апелянта вжити заходи примусового виконання в межах виконавчих проваджень НОМЕР_6 та НОМЕР_7, оскільки Розділом XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 апеляційну скаргу Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/4733/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025.
10.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, у якій останній підтримує доводи апеляційної скарги, та вважає, що наявні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції. Крім цього, представником відповідача додатково зазначено про те, що на сьогодні ані Закон України «Про виконавче провадження» ані Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 не містить порядку (не передбачають) часткового виконання виконавчих документів, зокрема стягнення лише певних складових сум стягнутих відповідними рішеннями судів, лише боргу без стягнення інфляційних втрат та 3% річних у тому числі і зведених виконавчих проваджень.
Так, на думку відповідача, в аспекті вищеописаної ситуації державний виконавець не наділений повноваженнями щодо визначення порядку часткового виконання виконавчих документів, за якими певні стягнення є неможливими через поширення на них дії мораторію.
До внесення змін до законодавства, яке надає державному виконавцю право на виконання виконавчого документа в частині, у тому числі в рамках зведеного виконавчого провадження такі дії виконавця, на думку відповідача, будуть суперечити Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. у відпустці справа №910/4733/24 була передана на повторний автоматичний розподіл.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026, для розгляду апеляційної скарги визначено новий склад колегії: головуючий суддя - Сковородіна О.М., судді Мальченко А.О., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №910/4733/24 було прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Мальченко А.О., Горбасенко П.В. та призначено судове засідання на 29.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №910/4733/24 було задоволено заяву Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну сторони у справі, замінено відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець» його правонаступником - Акціонерним товариством «Гарантований покупець».
У судовому засіданні представник відповідача надав суду усні пояснення щодо спірних правовідносин та суті апеляційної скарги, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити у повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Колегія суддів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду апеляційної скарги, зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/4733/24 про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою від 16.07.2025 державний виконавець відкрив виконавче провадження НОМЕР_6, зобов'язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно і попередив про відповідальність за її неподання або внесення завідомо неправдивих відомостей. Іншими постановами від 16.07.2025 у цьому ж провадженні стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 500,00 грн та визначено мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 300,00 грн.
Крім того, на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження НОМЕР_7 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/4733/24 про стягнення з відповідача на користь позивача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою від 16.07.2025 державний виконавець відкрив виконавче провадження НОМЕР_7, також зобов'язавши боржника подати декларацію. Іншими постановами стягнуто виконавчий збір у розмірі 3 500,00 грн та визначено мінімальні витрати у сумі 300,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2025 державний виконавець у межах вказаних виконавчих проваджень здійснив запити до ДФС України та МВС України, за результатами яких отримав інформацію про наявність у боржника рахунків у банківських установах та зареєстровані транспортні засоби: TOYOTA RAV4 (2021 р.в., д/н НОМЕР_1 ), VOLKSWAGEN TRANSPORTER (2018 р.в., д/н НОМЕР_2 ) та два автомобілі HYUNDAI IONIQ (2018 р.в., д/н НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ).
У подальшому постановами від 17.07.2025 державний виконавець приєднав виконавчі провадження НОМЕР_6 та НОМЕР_7 до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5.
Суд першої інстанції правомірно вказав на те, що у матеріалах виконавчих проваджень НОМЕР_6, НОМЕР_7 та зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 відсутні будь-які документи, які б свідчили про фактичне вчинення державним виконавцем після 16.07.2025 дій, спрямованих на забезпечення примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4733/24.
Предметом оскарження у даній справі є бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невчиненні після 17.07.2025 (після приєднання до зведеного виконавчого провадження) будь-яких дій, спрямованих на фактичне виконання зазначених наказів суду про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження з огляду на дію мораторію, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 913/438/16).
Відповідно до п. 105 Розділу XIII Прикінвецих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:
- постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;
- постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;
- постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;
- гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг за договорами про
надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;
- гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії;
- гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;
- оператора системи передачі перед гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;
- операторів систем розподілу перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі та договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- виробників електричної енергії перед гарантованим покупцем за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Законодавець чітко та недвозначно обмежив сферу дії вказаного мораторію виключно стягненням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Накази Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/4733/24, щодо яких заявлено скаргу, видані на стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), на які дія приписів п. 105 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється.
Крім того, об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не звільняє державного виконавця від обов'язку вчиняти дії, спрямовані на виконання рішення суду в тій частині, на яке не поширюється дія мораторію.
Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі № 464/5990/16-а).
Крім того, надаючи оцінку аргументам Виконавця та відповідача стосовно того, що ані Закон України «Про виконавче провадження» ані Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 не містить порядку (не передбачають) часткового виконання виконавчих документів, зокрема стягнення лише певних складових сум стягнутих відповідними рішеннями судів судове колегія звертає особливу увагу на наступне.
Відсутність покрокового алгоритму дій державного виконавця у підзаконних нормативно-правових актах (зокрема, в Інструкції з організації примусового виконання рішень) не може слугувати підставою для невиконання прямих норм Закону України «Про виконавче провадження», які мають вищу юридичну силу та прямо вказують на застосування обмежень лише «у частині стягнення» певних сум.
Більше того, подібне правове регулювання та правозастосовна практика щодо розмежування складових сум боргу в межах примусового виконання вже існує в Україні та була предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15 розглядала подібні правовідносини, де предметом спору була правомірність зупинення виконавчого провадження на підставі іншого галузевого мораторію (передбаченого п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»), який також поширювався на підприємства енергетичного сектору.
У вказаній справі Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо незупинення виконавчих дій в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, однак при цьому відмовлено у зупиненні виконавчих дій щодо стягнення суми судового збору.
Як встановлено у вказаній постанові Верховного Суду, судові витрати не є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню (дії мораторію), а стягнення суми судових витрат не підпадає під дію спеціального закону, спрямованого на врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Відтак, суд вищої інстанції констатував, що зупинення вчинення виконавчих дій у частині стягнення суми судових витрат порушує права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів.
Наведена практика Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду спростовує доводи державного виконавця та відповідача щодо "неможливості часткового виконання" судового рішення. Суд касаційної інстанції фактично підтвердив обов'язок виконавця "розмежовувати" суми стягнення: застосовуючи зупинення щодо тих сум, на які поширюється дія закону (інфляційні втрати, 3% річних), та продовжуючи примусове виконання в частині стягнення судових витрат.
Отже, оскільки накази Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/4733/24, які приєднані до зведеного виконавчого провадження, видані виключно на стягнення витрат на професійну правничу допомогу (судових витрат), державний виконавець був зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для їх примусового виконання, незважаючи на наявність у зведеному провадженні інших боргів, що підпадають під дію мораторію.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши матеріали заяви, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/4733/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/4733/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/4733/25 повернути до місцевого господарського суду.
5. Повний текст постанови складено та підписано 30.04.2026.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, втсановлені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді П.В. Горбасенко
А.О. Мальченко