Справа № 555/389/26
Номер провадження 1-кп/555/147/26
"29" квітня 2026 р.
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне кримінальне провадження №12026186060000007 від 29.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, розлученого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей та матір, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_4 28.01.2026 близько 19:00 год. всупереч вимог ст.28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», знаходячись в кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким перебуває у сімейних відносинах (у розумінні п.7 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), діючи з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров'ю потерпілого та бажаючи їх настання, схопивши сина ОСОБА_7 за руку, умисно штовхнув потерпілого, внаслідок чого дитина впала на підлогу. Надалі, коли потерпілий підвівся, виштовхав дитину з житлового будинку на вулицю, роззуту та без верхнього одягу. Після цього ОСОБА_4 дозволив потерпілому зайти до житлового будинку та, перебуваючи в передпокої, діючи умисно, стоячи позаду ОСОБА_7 , долонею правої руки умисно наніс один удар в спину останнього.
Внаслідок вищезазначених протиправних умисних дій ОСОБА_4 спричинив постраждалому від домашнього насильства малолітньому ОСОБА_7 тілесне ушкодження у вигляді синця правої половини спини, який за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, не заперечуючи, що спричинив дитині тілесні ушкодження, та дав показання про те, що 28.01.2026 року він заборонив сину відкривати двері колишній дружині, однак дитина його не послухала і він спочатку схопив сина за руку та відштовхнув, потім дитина сама вибігла на вулицю. За кілька секунд він сказав ОСОБА_8 , щоб той повернувся у будинок і, коли дитина зайшла, наніс один удар долонею руки по спині. У вчиненому щиро розкаявся, вказав, що усвідомлює неприпустимість такої поведінки і шкодує про вчинене.
Малолітній потерпілий ОСОБА_7 та законний представник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, від законного представника надійшла заява про проведення розгляду кримінального провадження у її відсутності та відсутності потерпілого.
За загальними правилами ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. Проте існують винятки. Зокрема, у ч. 2 згаданої статті зазначено, що в передбачених процесуальним законом випадках суд може прийняти як доказ показання осіб, котрі не дають їх безпосередньо в судовому засіданні. Такі випадки відображені в ч.4 ст.95 КПК: допит у судовому засіданні на стадії досудового розслідування (ст.225) та під час воєнного стану за умови фіксування допиту технічними засобами (ч.11 ст.615).
У цій справі показання малолітнього потерпілого ОСОБА_7 були отримані під час воєнного стану й зафіксовані технічними засобами.
Прокурор, представник потерпілого та обвинувачений не заперечили щодо дослідження під час судового розгляду показань потерпілого, отриманих та стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, з метою захисту інтересів малолітнього потерпілого, уникнення повторної психологічної травматизації дитини, суд обмежився оглядом допиту потерпілого ОСОБА_7 , який фіксувався технічними засобами.
Під час допиту ОСОБА_7 повідомив, що 28.01.2025 року він перебув вдома, разом із батьком та братом. Мами вдома не було. Коли мама повернулась, батько заборонив йому відчиняти їй двері, однак він все ж впустив маму до будинку. Після цього він пішов у кухню, а за ним батько, який став на нього сваритись, а потім схопив за праву руку та пихнув, від чого він спав на підлогу. Коли він підвівся, тато, штовхаючи його в спину, виштовхав роздягненого та без взуття на вулицю, де він пробув приблизно 20 секунд. Потім батько покликав його назад у будинок і вдарив його долонею по спині. Від чого він почав плакати та пішов до мами.
Свідок ОСОБА_10 дав показання про те, що зателефонував до ОСОБА_11 , яка є сестрою його дружини, і під час спілкування з нею почув, як її молодший син ОСОБА_12 сказав: «Паша приїдь, бо тато б'є Матвія». Коли він приїхав, то побачив у ОСОБА_8 відбиток руки на спині від удару, дитина розповіла йому, що тато вигнав його на вулицю, а потім вдарив. На питання, чому тато таке зробив, ОСОБА_8 сказав, що через те, що він відчинив двері мамі. Після цих подій, свідок зателефонував у поліцію. Також свідок розповів, що ОСОБА_4 неодноразово застосовував фізичну силу щодо дружини, мали місце і випадки вчинення домашнього насилля щодо дітей.
Згідно протоколу огляду місця події від 30.01.2026 року було оглянуто житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.01.2026 року комісією було встановлено, що діти забезпечені усім необхідним, створені належні умови для їх проживання. Зі слів матері ОСОБА_9 ОСОБА_4 вчиняє домашнє насильство.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №47 у потерпілого ОСОБА_7 було виявлено синець правої половини спини, який утворились від щонайменше одноразової дії тупого предмета приблизно за 1-2 доби до моменту огляду. Розміри, рошташування синця цілком відповідає обставинам утворення, вказаним обстежуваним - «удар долонею» та не притаманне для таких, що утворюються при падінні на площині. Отриманий ОСОБА_7 синець за ступенем тяжкості відносяться до легких.
Оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст.94 КПК України: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах.
Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, вчинене щодо малолітньої дитини, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
ІІІ. Призначення покарання.
3.1 Позиція учасників судового провадження щодо призначення покарання.
Прокурор висловив позицію щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у
виді громадських робіт на строк 160 годин з урахуванням характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також, приймаючи до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, щиро у вчиненому розкаявся. Крім того, просить застосувати щодо ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурора щодо міри покарання та необхідності застосування обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КПК України.
Обвинувачений просить призначити йому покарання у виді штрафу.
3.2. Мотиви призначення покарання судом.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно ч.2 ст.12 КК України ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставини, які пом'якшують покарання, - ще щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Згідно характеристики на ОСОБА_4 за місцем проживання особа характеризується позитивно.
Із медичних довідок Березнівської ЦРЛ вбачається, що обвинувачений на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.
Відповідно до правового висновку, зробленого Об'єднаною палатою Кримінального касаційного суду Верховного Суду у постанові від 12 липня 2020 року усправі № 453/225/19, формулювання поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст. 126-1 КК України і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. Тому поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» у розумінні законодавця має комплексний характер й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи, а не тільки з кваліфікації дій винуватця.
Пов'язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст.1 Закону № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки у виді шкоди здоров'ю потерпілого, підвищену суспільну небезпечність домашнього насилля щодо малолітньої дитини, зумовлену його беззахисністю, фізичною та психологічною вразливістю, руйнівним впливом на психіку, що формується; обставини, що обтяжують покарання, обставини, що пом'якшують покарання, приймаючи до уваги дані про особу винного, який вчинив кримінальне правопорушення вперше, щиро розкаявся у вчиненому, характеризується позитивно, суд приходить до висновку про необхідність призначення особі покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, що буде достатнім для
виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості.
Відповідно до положень ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.
На підставі наведеного, суд застосовує щодо ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Заходи забезпечення кримінального провадження, крім виклику прокурором та дізнавачем не застосовувались.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Згідно п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосовувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, виконання якого покласти на Березнівську міську раду Рівненського району Рівненської області.
Вирок суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1