Провадження № 1-кп/537/231/2026
Справа № 537/2411/26
29.04.2026 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12026170500000384, внесене до ЄРДР 26.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кременчука Полтавської області, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм в ТОВ «МебліСпорт», депутатом, учасником бойових дій не являється, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин:
26 лютого 2026 року, приблизно о 04 години 10 хвилин, в темний час доби, по мокрому асфальтобетонному покриттю вул. Ярмаркової в м. Кременчуці Полтавської області, в напрямку від вул. Занасипський Шлях до вул. Юрія Руфа, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», державний номер НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_4 . В цей же час, попереду, в попутному відносно напрямку руху автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», по середині проїзної частини вулиці Ярмаркової, рухався пішохід ОСОБА_6 .
Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, в районі будинку № 1 по вул. Ярмарковій в м. Кременчуці Полтавської області, водій ОСОБА_4 , в момент виявлення пішохода на проїзній частині дороги, перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці свого маневру, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил Дорожнього руху України, де відповідно вказано: п. 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху автомобіля ліворуч виїхавши на смугу зустрічного руху та допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI» на пішохода ОСОБА_6 .
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 183 від 27.03.2026 при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: політравми: інших уточнених травм із залученням кількох ділянок тіла: кровопідпливних м'яких покровів голови з боку їх внутрішніх поверхонь майже по всій сферичні поверхні голови; кровопідпливного лівого скроневого м'язу; крововиливу під твердою мозковою оболонкою в тім'яній ділянці праворуч; крововиливів під м'які мозкові оболонки в тім'яній ділянці зліва, потиличній ділянці справа і скроневій ділянці справа; масивного крововиливу в м'які тканини шиї по задній поверхні; перелому зубоподібного відростку тіла 2-го шийного хребця зі зміщенням та крововиливами навколо перелому, перелому 6-го шийного хребця без зміщення; перелому лівого поперечного відростку 12-го грудного хребця з незначними крововиливами в ділянці перелому; крововиливів під тверду та під м'які мозкові оболонки спинного мозку; крововиливу в навколоаортальну жирову клітковину грудного відділу аорти; крововиливів в ділянці коренів обох легень та навколониркову жирову клітковини справа і зліва; переломів 9-го, 10-го ребер зліва; масивного крововиливу в м'які тканини задньої поверхні лівого плечового суглобу з переходом на заднє-зовнішню поверхню лівого плеча; багато-скалкового перелому тіла лівої плечової кістки зі зміщенням; крововиливу в ділянці задньої поверхні верхньої та нижньої третин лівого стегна; забійно-рваної рани на внутрішній поверхні лівого стегна; забійних ран на лобі зліва і в тім'яній ділянці справа; підшкірних гематом лівої верхньої кінцівки, заднє-зовнішньої поверхні лівого стегна і лівої сідниці; саден на тильній поверхні правої кисті, зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; синця на заднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя, які ускладнилися травматичним шоком, та могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, і стосовно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх отримання, а в даному випадку що спричинили смерть потерпілого. Смерть ОСОБА_6 настала в результаті інших уточнених травм із залученням кількох ділянок тіла, що в своєму перебігу ускладнилися травматичним шоком.
Відповідно висновку судової авто технічної експертизи № СЕ-19/117-26/4100-ІТ від 09.03.2026 в умовах заданої дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 , шляхом виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Таким чином, своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю і заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням. При цьому, обвинуваченому було роз'яснено порядок такого розгляду та те, що в разі скороченого порядку судового розгляду він буде позбавлений можливості оскаржувати ті фактичні обставини провадження, які ним визнаються, а тільки вирок суду в частині призначеного покарання.
Прокурор, потерпілий та захисник не заперечували проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Позиція обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і пояснив суду, що дійсно скоїв злочин, при обставинах, які правильно вказані в обвинувальному акті, а саме підтвердив час, місце, при яких сталася пригода, обставини руху авто під його керуванням та рух потерпілого, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, тощо. Вказав, що на його дії вплинуло також дальнє світло фар зустрічного транспортного засобу, що перешкодило йому завчасно виявити потерпілого на дорозі. Щиро розкаюється в скоєному, злочин вчинив з необережності, прохає врахувати те, що він добровільно надавав матеріальну допомогу на лікування потерпілого, відшкодував потерпілому завдану злочином моральну шкоду. Прохає не позбавляти його волі та не позбавляти його водійських прав, враховуючи, що його робота пов'язана з їх наявністю та прохав врахувати відсутність претензій до нього з боку потерпілого і думку останнього щодо призначення покарання.
Захисник в судовому засіданні звернув увагу, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення викликав поліцію та швидку медичну допомогу залишаючись на місці пригоди, надавав пояснення про обставини пригоди та показання добровільно, визнав вину в повному обсязі, добровільно відшкодував витрати на стаціонарне лікування потерпілого в мед закладі, відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_7 , який є сином померлого ОСОБА_6 . Прохав врахувати думку потерпілого ОСОБА_7 щодо можливості в разі призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі застосувати ст.75 КК України та не позбавляти обвинуваченого водійських прав.
Досліджені в судовому засіданні докази.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України вина останнього повністю підтверджується іншими доказами по справі :
- речовими доказами: транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026, який зберігається на майданчику Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 7; одяг ОСОБА_6 , який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026, який зберігається за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, буд. 6; оптичний диск DVD-R марки «Verbatim» об'ємом 4,7 GB, на якому мається інформація у вигляді 1 відеофайлу, який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026 ;
- довідкою з виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 01/16-802 від 01.04.2026;
- висновком судової авто технічної експертизи № СЕ-19/117-26/4100-ІТ від 09.03.2026 згідно якого в умовах заданої дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 , шляхом виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди;
- висновком судово-медичної експертизи № 183 від 27.03.2026, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: політравми: інших уточнених травм із залученням кількох ділянок тіла: кровопідпливних м'яких покровів голови з боку їх внутрішніх поверхонь майже по всій сферичні поверхні голови; кровопідпливного лівого скроневого м'язу; крововиливу під твердою мозковою оболонкою в тім'яній ділянці праворуч; крововиливів під м'які мозкові оболонки в тім'яній ділянці зліва, потиличній ділянці справа і скроневій ділянці справа; масивного крововиливу в м'які тканини шиї по задній поверхні; перелому зубоподібного відростку тіла 2-го шийного хребця зі зміщенням та крововиливами навколо перелому, перелому 6-го шийного хребця без зміщення; перелому лівого поперечного відростку 12-го грудного хребця з незначними крововиливами в ділянці перелому; крововиливів під тверду та під м'які мозкові оболонки спинного мозку; крововиливу в навколоаортальну жирову клітковину грудного відділу аорти; крововиливів в ділянці коренів обох легень та навколониркову жирову клітковини справа і зліва; переломів 9-го, 10-го ребер зліва; масивного крововиливу в м'які тканини задньої поверхні лівого плечового суглобу з переходом на заднє-зовнішню поверхню лівого плеча; багато-скалкового перелому тіла лівої плечової кістки зі зміщенням; крововиливу в ділянці задньої поверхні верхньої та нижньої третин лівого стегна; забійно-рваної рани на внутрішній поверхні лівого стегна; забійних ран на лобі зліва і в тім'яній ділянці справа; підшкірних гематом лівої верхньої кінцівки, заднє-зовнішньої поверхні лівого стегна і лівої сідниці; саден на тильній поверхні правої кисті, зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; синця на заднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя, які ускладнилися травматичним шоком, та могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, і стосовно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх отримання, а в даному випадку що спричинили смерть потерпілого. Смерть ОСОБА_6 настала в результаті інших уточнених травм із залученням кількох ділянок тіла, що в своєму перебігу ускладнилися травматичним шоком.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст.ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Також, докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Так, надаючи оцінку показанням обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обставини кримінального правопорушення, вказані обвинуваченим по суті не протирічать іншим дослідженим доказам, обвинувачений надав показання, згідно яких не заперечував обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які вказані в обвинувальному акті, повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Таким чином, суд вважає, що показання обвинуваченого є наданими суду без будь яких сумнівів та суперечностей, що суд сприймає, як беззаперечний, належний та допустимий доказ вини обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, суд також враховує, що обставини вчинення кримінального правопорушення обвинувачений вказує послідовно, логічно, його показання стосовно обставин пригоди повністю співпадають з висновками судово - медичної експертизи, судової авто технічної експертизи та іншими доказами.
Враховуючи викладене, в сукупності з іншими обставинами вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати обставини дорожньо - транспортної пригоди та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , вказані обвинуваченим правдивими та достовірними і відсутності причини вважати їх надуманими чи необґрунтованими.
При цьому, обвинувачений надавав показання добровільно, в присутності захисника і у суду відсутні будь-які сумніви з їх правдивості та об'єктивності.
Таким чином, надаючи оцінку показанням обвинуваченого, дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, суд вбачає, що обвинувачений своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, спричинив смерть потерпілого ОСОБА_6 .
Отже, в даному кримінальному провадженні суд знаходить, що стороною обвинувачення доведено подію кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, також, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, що можливо встановити із показань самого обвинуваченого та дослідженими письмовими доказами.
Всі докази на підтвердження вказаних обставин оцінені судом, як кожен окремо, так і в своїй сукупності. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ «суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Оцінка доказів, в розумінні практики Європейського суду з прав людини, суд керується критерієм “поза розумним сумнівом». Таке доведення випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою («Кобець проти України», № 16437/08, п. 43, рішення від 14 лютого 2008).
Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Отже, дослідивши під час судового розгляду надані сторонами та іншими учасниками кримінального провадження докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості і достатності відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, так як він, керуючи транспортним засобом, з необережності порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .
Вина ОСОБА_4 виходячи з критерію “поза розумним сумнівом», доведена повністю.
Призначення покарання.
Призначаючи покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_4 згідно вимоги МВС України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, по місцю проживання характеризується позитивно, є особою з інвалідністю з дитинства та якому була призначена державна соціальна допомога, що підтверджується посвідченням серія ДДА № 029884 від 27.07.2021 та на даний час є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК, серія 12ААГ № 539732, виданою 29.10.2024, відносно якого згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.02.2026 маючого основний діагноз: цукровий діабет типу 1 з множинними ускладненнями: з фоновою ретинопатією, з діабетичною полінейропатією, діабетичною нефропатією, з периферичною ангіопатією; супутні діагнози: хвороби нирок, міопія, полі невропатії, варикозне розширення вен, тощо; виключений з військового обліку. Згідно п.5.1.7. здатність до трудової діяльності - помірний ступінь обмеження; перерахування обвинуваченим на потреби Збройних Сил України 1000 грн.
Також, суд враховує, що згідно висновку №100 від 26.02.2026, складеного о 7.10 годині у ОСОБА_4 ознак сп'яніння не виявлено, що враховано при кваліфікації дій останнього на досудовому розслідуванні.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття, так як щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що припускає добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій особі. В даному випадку обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення, під час досудового розслідування та судового розгляду вчинив дії щодо відшкодування медичному закладу витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 4 174, 33 грн, що підтверджується довідкою КНМП «Лікарня Інтенсивного лікування «Кременчуцька» № 0116/802 від 01.04.2026, та завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_7 майнової та моральної шкоди, що підтверджується заявою останнього.
Також, суд визнає такою обставиною активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення так як дана обставина припускає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу слідству або суду в з'ясуванні тих обставин вчинення кримінального правопорушення, що мають істотне значення для повного його розкриття. В даному випадку обвинувачений в ході досудового розслідування, надаючи показання по суті та приймаючи участь в слідчих діях фактично вчинював вказані активні дії. Аналогічним чином обвинувачений в ході судового розгляду добровільно надав показання суду та відповідав на питання всіх учасників процесу.
При цьому, суд вважає за можливе визнати обставиною, яка пом'якшує покарання також наявність кількох хронічних хвороб у ОСОБА_4 і те , що останній є особою з інвалідністю з дитинства та є особою з інвалідністю 3 групи безстроково.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України судом не встановлені.
Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд враховує думку прокурора щодо призначення покарання ОСОБА_4 , який вважає визначити мінімальне покарання обвинуваченому в межах санкції частини статті КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
При цьому, суд враховує також думку потерпілого, викладену в заяві від 10.04.2026 до суду, який прохав суд суворо не карати обвинуваченого, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, а у разі обрання такого покарання прохає застосувати до ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України та не позбавляти права керування транспортними засобами, відсутність претензій матеріального чи морального характеру, що не включає в себе відшкодування, передбачені з боку страхової компанії, в якій застраховано автомобіль винуватця.
Також, суд враховує думку захисника, який прохав при призначенні покарання врахувати як обставини справи, так і думку потерпілого, яку суду необхідно врахувати, при цьому не позбавляти обвинуваченого права керування, враховуючи його роботу водієм, що є його єдиним джерелом доходів, так як наявні хронічні хвороби обвинуваченого з дитинства та його стан здоров'я будуть мати перешкоди для його працевлаштування в подальшому і відповідно його соціальну адаптацію. Прохав врахувати всі встановлені обставини справи, наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також, суд враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, в тому числі дорожні умови, дорожньо-транспортну ситуацію, перебування потерпілого на проїжджій частині дороги в нічний час, швидкість авто під керування ОСОБА_4 , яка складала згідно висновку авто-технічної експертизи, близько 35 км/год, умови виникнення перешкоди для останнього, тощо.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд, окрім наведених вище мотивів враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому у виді 3 років позбавленням волі та на підставі ст.75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами, яке відповідає справедливому співвідношенню між вчиненим та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними, а додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не є безальтернативним.
Інші рішення щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Відповідно до ст.ст. 118, 120,122,124,125 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на проведення судових експертиз: висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 13.03.2026 № СЕ-19/117-26/4113-ІТ - 1782,80 грн., висновок судової авто технічної експертизи від 09.03.2026 № СЕ-19/117-26/4110-ІТ - 2674,20 грн., на загальну суму 4457 грн.
Цивільний позов в ході досудового розслідування та судового розгляду не заявлявся.
Долю речових доказів визначити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, ст.ст.66, 67 КК України , суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі призначеного іспитового строку 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та/або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026, який зберігається на майданчику Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 7 - повернути власнику або уповноваженій особі; одяг ОСОБА_6 , який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026, який зберігається за адресою: АДРЕСА_2 - знищити; оптичний диск DVD-R марки «Verbatim» об'ємом 4,7 GB, на якому мається інформація у вигляді 1 відеофайлу, який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Скасувати арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 313 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом за постановою від 26.02.2026, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.03.2026.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на проведення експертиз на загальну суму 4 457 грн.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу було подано.
Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги .
Обвинуваченому роз'яснити його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_1