Справа № 638/9041/26
Провадження № 1-кс/638/1074/26
29 квітня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Харкова клопотання слідчого відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026221070000482 від 27.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Ново-Богданове Ізюмського району Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, стрілець-санітар в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий,-
До Шевченківського районного суду міста Харкова надійшло клопотання слідчого відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026221070000482 від 27.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 343 від 30.11.2024 було призначено на посаду вогнеметника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 15 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 був зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї. Порушуючи вимоги указаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_5 , маючи умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, всупереч охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах, а саме 25.04.2026 року в період часу з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 знаходився за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , де на кухні разом з потерпілим ОСОБА_7 , котрий також проживає у ОСОБА_5 , розпивали спиртні напої. У той же день, під час розпивання алкогольних напоїв, між присутніми виникла сварка на ґрунті побутових питань, в ході якого ОСОБА_7 висловився нецензурною лайкою у бік ОСОБА_5 . Після цього у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_5 спочатку кулаком правої руки наніс по обличчю потерпілого декілька ударів, після чого потерпілий перемістився до залу кімнати, де конфлікт між ними продовжився. Далі, по мірі розвитку конфлікту, ОСОБА_5 , продовживши здійснення своїх протиправних дій по відношенню до ОСОБА_7 , діючи умисно та протиправно, взяв до рук сокиру та наніс нею по волосяній частині голови та по тулубу останнього не менше 10 ударів, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на заподіяння смерті ОСОБА_7 , оскільки після вчинення вищевказаних протиправних дій, направлених на заподіяння смерті потерпілому, останній ще залишався живий, ОСОБА_5 сів на тулуб потерпілого, та ліктем руки почав давити на шию та доводячи свій злочинний умисел, направленний на заподіяння смерті ОСОБА_7 , схопив руками його шию та почав стискати до тих пір, поки він не переставав подавати ознак життя. Після вчинення вищевказанних злочинних дій, упевнишись, що ОСОБА_7 не подає ознак життя, ОСОБА_5 накрив ковдрою тіло потерпілого, де воно знаходилося до виявлення свідком ОСОБА_8 . Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/112 Брт/26 причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є механічна асфіксія, удавлення руками, сукупна тупа травма тіла та голови.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачене ч. 1 ст. 115 КК України а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
27 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_5 фактично затримано 27 квітня 2026 року о 15:00 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 26.04.2026 року, протоколом огляду трупу ОСОБА_7 в секційному відділенні Ізюмського РВ ДСУ ХОБСМЕ від 27.04.2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.04.2026 року, протоколом допиту ОСОБА_10 від 27.04.2026, лікарським свідоцтвом про смерть від 27.04.2026.
Також прокурор зазначає, що метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, оскільки останні надали свідчення не на користь підозрюваного, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Крім того підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор у судовому засіданні, підтримав клопотання та просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що не має пояснень, не дуже гарно ставиться до клопотання, не хотів би сидіти там, але діватись нікуди.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечила, вважала, що заявлені прокурором ризики не доведені та грунтуються на припущеннях, просила відмовити в задоволенні клопотання та обрати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, установив наступне.
Кримінальним процесуальним Кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221070000482 від 27.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
27 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 26.04.2026 року, протоколом огляду трупу ОСОБА_7 в секційному відділенні Ізюмського РВ ДСУ ХОБСМЕ від 27.04.2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.04.2026 року, протоколом допиту ОСОБА_10 від 27.04.2026, лікарським свідоцтвом про смерть від 27.04.2026.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Так, ОСОБА_5 є громадянином України, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України/, неодружений, утриманців не має.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Проаналізувавши всі встановлені обставини, суд приходить до висновку, що існує ризик переховування підозрюваного від суду з урахуванням тяжкості обвинувачення та особистої ситуації ОСОБА_5 , який не має настільки міцних та стійких соціальних зв'язків за місцем проживання, які були б гарантією від ризику втечі, врахувавши, водночас, попередню поведінку підозрюваного, який ухиляється від військової служби з 02.11.2025 року, що підтверджується повідомленням командира Війської частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 за № 937/9069 - в від 22.11.2025.
При цьому, слідчий суддя також враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, підозрюваний може зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на обставини інкримінованого підозрюваному та тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку доведення його винуватості, цей ризик є дуже високим.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок виключних обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Таким чином, наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 наділений потенційною можливістю самостійно або шляхом використання набутих зв'язків впливати на свідків, щодо яких він обізнаний, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді для уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, на переконання слідчого судді, доводи на підтвердження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є необґрунтованими та неконкретними. Отож, ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, слідчим суддею не встановлено.
Окрім цього, під час судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Доводи на підтвердження існування такого ризику не вказують на можливу його причетність до підготовки та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Також, слідчий у клопотанні не зазначає конкретних обставин, які б свідчили про можливість ОСОБА_5 перешкоджати проведенню досудового розслідування.
Таким чином, обставини, на які сторона обвинувачення посилається в обґрунтування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України (тобто ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) носить суто гіпотетичний характер.
Проте, наявність обґрунтованої підозри та ризиків втечі й незаконного впливу на свідків є підставами для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даних щодо неможливості застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Враховуючи вагомість наявних в кримінальному провадженню доказів, якими обґрунтовуються вищенаведені обставини, слід дійти висновку, що в кримінальному провадженні наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, здійснювати незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, і більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і запропонований стороною захисту домашній арешт, є недостатніми для запобігання цим ризикам, і тому, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід визнати цілком доцільним.
Також слід зазначити, що лише такий запобіжний захід, як тримання підозрюваного під вартою, спроможний забезпечити його належну процесуальну поведінку та можливість досудового розслідування кримінального провадження протягом встановлених КПК України процесуальних строків. При цьому суд виходить, серед іншого, і з того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якого свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а саме - злочину, який спричинив загибель людини суд, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, доходить висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 131, 132, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
Задовольнити клопотання слідчого відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026221070000482 від 27.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрати у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», за адресою: місто Харків, вул.Полтавський шлях, 99, строком на 60 діб - до 25 червня 2026 року, без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 27 квітня 2026.
Строк дії ухвали до 25 червня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення шляхом взяття підозрюваного під варту.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою його близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1