Справа № 127/11624/26
Провадження №11-сс/801/385/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тульчин, Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини
Клопотання слідчого мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020000000741, внесеного до ЄРДР 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування виникла необхідність в продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Під час проведення досудового розслідування 14.02.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано у порядку ст. 615 КПК України та 17.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, а також збуті психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_7 16.02.2026 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) дів, тобто до 14.04.2026, без визначення розміру застави.
Постановою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури від 02.04.2026 строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 14.05.2026.
Завершити досудове розслідування у встановлений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України двомісячний строк не представляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні необхідно отримати висновки судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, завершення проведення яких очікується у травні 2026 року, за їх результатами вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри, у передбаченому ст. 290 КПК України порядку надати підозрюваному та його захиснику доступ до матеріалів досудового розвідування, скласти обвинувальний акт, який вручити стороні захисту.
Також установлено, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не здатен запобігти наявним ризикам.
На підставі викладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_7 строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 35 (тридцять п'ять) днів, тобто до 14 травня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. Строк дії ухвали визначено до 14 травня 2026 року включно.
Ураховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, слідчий суддя вважав, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_7 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник, в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або визначити помірний розмір застави.
Основні доводи апеляційної скарги:
-захисник посилається на те, що слідчий суддя формально зазначив ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак не навів конкретних доказів їх існування та не обґрунтував неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу;
-звертає увагу на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, а тому відсутні підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду;
-зазначає, що слідчий суддя безпідставно врахував лише тяжкість інкримінованого злочину, не взявши до уваги практику ЄСПЛ, відповідно до якої така обставина не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою;
-наголошує на безпідставності відмови у визначенні застави та неврахуванні майнового стану і особи підозрюваного;
-також вказує, що суд не надав належної оцінки можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із використанням електронного засобу контролю.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_7 зауважив, що повністю визнає свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, в зв'язку з чим застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання є недоцільним.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, указав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді не відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000741, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У межах указаного кримінального провадження ОСОБА_10 повідомлено про підозру.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, у тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10 грудня 2019 року) указав, що: «Особа може бути затримана, відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції, лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом.
Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або, навіть, притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом з тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5.
Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень».
Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_7 може бути причетним до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину.
Постановляючи ухвалу про продовження строку застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Щодо наявності ризиків у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Отже, будь-який запобіжний захід покликаний забезпечити виконання особою, щодо якої він застосований, процесуальних обов'язків та у жодному разі не може застосовуватись як частина покарання за вчинене діяння.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Проте можливе призначення в майбутньому кримінального покарання, навіть у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, не може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним будуть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду.
З оскаржуваної ухвали слідує, що слідчим суддею не ураховано та поза його увагою залишились дані про особу підозрюваного.
Установлено, що підозрюваний ОСОБА_7 хоча і підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, проте раніше несудимий та має постійне місце проживання.
Необхідно також урахувати положення ч. 4 ст. 194 КПК України, зокрема, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, також існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя, суд мають право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного обґрунтування клопотання.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування до підозрюваного саме на даній стадії досудового розслідування більш м'яких запобіжних заходів.
Відтак, ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, за якими ОСОБА_7 оголошено підозру, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відомості про особу підозрюваного, стадію досудового розслідування, зокрема ту обставину, що слідчий у своєму клопотанні просив слідчого суддю продовжити строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.05.2026, те, що на даний час проведено більшість необхідних слідчих дій, а також висловлену підозрюваним позицію щодо визнання вини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність наразі підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Натомість належним і достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, може бути цілодобовий домашній арешт.
Застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на нього за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав за оцінками Європейського суду із прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов'язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у ст. 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Манчіні проти Італії» указав, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, за ступенем суворості, у значенні ст. 5 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, такий захід межує з позбавленням волі.
Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.
Ураховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , його відносно молодий вік, сімейний та матеріальний стан, обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, беручи до уваги характер та обсяг висунутого обвинувачення, вид та розмір покарання, що загрожує у разі визнання його винним, поведінку підозрюваного у взаємозв'язку з можливими ризиками, на які указано у клопотанні слідчого, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Указаний запобіжний захід є пропорційний тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у цьому кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти як орган досудового розслідування, так і в подальшому суд.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та ухвалити нову, якою клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_7 задовольнити частково та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нову ухвалу.
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 14 травня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки на період дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту:
-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, роботи;
-заборонити спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставити до місця проживання: АДРЕСА_1 , де звільнити з-під варти.
Копію ухвали надіслати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного та в СІЗО, де утримується даний підозрюваний.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4