Справа № 128/3446/25
Провадження № 22-ц/801/680/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Рибчинський В. П.
28 квітня 2026 рокуСправа № 128/3446/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Копаничук С.Г.,
розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова Андрія Сергійовича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №04.02.2025-100000430.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21.03.2025, строком на 140 днів. Дата надання/ видачі кредиту 23.06.2025. Дата повернення кредиту 23.06.2025. Процентна ставка- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1950 грн. 00 коп. Неустойка: 130,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідачем здійснювалися часткові оплати в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема 17.02.2025 року - 2 800,18 грн, 03.03.2025 року - 2 800,18 грн, 17.03.2025 року - 2 800,18 грн та 22.03.2025 року - 5 000,00 грн.
За таких обставин, оскільки відповідачка не виконала свого зобов'язання по договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 22 302,69 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 588,41 грн, по процентам в розмірі 7 214,28 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 6 500,00 грн.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.02.2025-100000430 від 04.02.2025 в сумі 15 802 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дві) грн 69 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 1716 (тисяча сімсот шістнадцять) грн 40 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Москвічов А.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач не довів заявлених позовних вимог, на підтвердження своїх доводів не надав належних доказів, таких як меморіальний ордер, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Споживчий центр» Ларіонов К.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 04.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір №04.02.2025-100000430, за умовами якого товариство надало споживачу кредит в сумі 13 000,00 грн. строком на 140 днів, кінцева дата повернення 23.06.2025. За умовами договору споживачу була нарахована комісії з надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту що дорівнює 1950,00 гривень. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку. Неустойка 130 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов'язання.
Відповідно до листа від 21.08.2025 за №200-2108 наданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 26), 04.02.2025 о 09:28 год було успішно перераховано 13 000 грн на номер картки - НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , призначення платежу видача кредиту за №04.02.2025.-100000430.
Згідно довідки-розрахунку за кредитним договором № 04.02.2025-100000430 від 04.02.2025 (а.с.14) заборгованість ОСОБА_1 за період з 04.02.2025 по 28.04.2025 за кредитним договором складає 22 302,69 грн, з яких: 8 588,41 грн - основний борг; 7 214,28 грн - проценти; 6 500,00 грн -неустойка.
Судом також встановлено, що відповідачем здійснювалися часткові оплати в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема 17.02.2025 року - 2 800,18 грн, 03.03.2025 року - 2 800,18 грн, 17.03.2025 року - 2 800,18 грн та 22.03.2025 року - 5 000,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання, взяті на себе за кредитним договором належним чином не виконав, борг за кредитним договором не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Разом з цим, суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині стягнення неустойки за порушення зобов'язання, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно 04.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір №04.02.2025-100000430, за умовами якого товариство надало споживачу кредит в сумі 13 000,00 грн. строком на 140 днів.
Також судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що відповідачем здійснювалися часткові оплати в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема 17.02.2025 року - 2 800,18 грн, 03.03.2025 року - 2 800,18 грн, 17.03.2025 року - 2 800,18 грн та 22.03.2025 року - 5 000,00 грн.
Суд вказав, що під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачем часткових сплат.
Проте колегія суддів вважає, що надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості жодним чином не відображає дійсний розмір заборгованості, оскільки унеможливлює встановлення терміну нарахування, дати, відсоткової ставки, зарахування часткових оплат відповідачем, а тому не може беззаперечно свідчити про існування у ОСОБА_1 заборгованості за цим кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.
Так, відповідно до довідки-розрахунку за кредитним договором № 04.02.2025-100000430 від 04.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 за період з 04.02.2025 по 28.04.2025 за кредитним договором складає 22 302,69 грн, з яких: 8 588,41 грн - основний борг; 7 214,28 грн - проценти; 6 500,00 грн -неустойка.
При цьому ОСОБА_1 було внесено в погашення заборгованості грошові кошти на загальну суму 13 400,54 грн, які в довідці-розрахунку не відображаються жодним чином, не можливо встановити куди вказані кошти були зараховані та в якому розмірі - на тіло кредиту, відсотки чи неустойку.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 04.02.2025-100000430 від 04.02.2025.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 635,00 грн за подання апеляційної скарги.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова Андрія Сергійовича задовольнити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 635,00 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
С.Г. Копаничук