Справа №: 398/4092/22
провадження №: 1-кс/398/499/26
Іменем України
"27" квітня 2026 р. м.Олександрія
Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , цивільного позивача - ОСОБА_4 , підозрюваної та власника майна - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання представника Центральноукраїнського професійного училища соціальної реабілітації, виконуючого обов'язки директора ОСОБА_4 про арешт майна підозрюваного у кримінальному провадженні №42022122030000178 від 19.10.2022 року за ч.4 ст.191 КК України,
23.04.2026 року представник Центральноукраїнського професійного училища соціальної реабілітації звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з клопотанням про арешт майна підозрюваної ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42022122030000178 від 19.10.2022 року за ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, яке обґрунтоване такими обставинами.
Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 10.04.2026, Макіївське професійне училище соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка (нова назва у зв'язку з перейменуванням Центральноукраїнське професійне училище соціальної реабілітації) (код ЄДРПОУ 02542490), визнано потерпілою юридичною особою у даному кримінальному провадженні.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел-Трейд» ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.191 КК України при виконанні умов договору №103 від 28.07.2022 по доставці 67 тон вугілля марки ДГ (13-100) для Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка, а саме поставила до училища 67 тон неякісного вугілля на загальну суму 683 802 гривень 00 копійок.
Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами державного бюджету, здійснила закупівлю вугілля розсортованого, що не відповідає вимогам ДСТУ та у період з 29.07.2022 по 04.11.2022 здійснила його поставку на адресу професійного училища соціальної реабілітації ім. А.Є.Макаренка, за адресою: 28314, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт.Балахівка, вул.Шкільна, буд.5, під виглядом вугілля кам'яного марки «ДГ (13-100)».
На виконання свого злочинного плану та реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 у період з 29.07.2022 по 04.11.2022, достовірно знаючи, про те, що якість поставленого вугілля не відповідає вимогам ДСТУ умисно зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та маючи на меті власне збагачення, склала та видала товарно-транспортні накладні без номеру, Форма №1-ТН від 29.07.2022 масою 9,5 тон, від 29.07.2022 масою 9,7 тон, від 01.08.2022 масою 9,4 тон, від 02.08.2022 масою 9,4 тон, від 02.11.2022 масою 9,7 тон, від 03.11.2022 масою 9,5 тон, від 04.11.2022 масою 9,8 тон, які засвідчила власним підписом та печаткою товариства.
Після цього, ОСОБА_5 , з метою доведення до кінця свого злочинного плану, спрямованого на заволодіння бюджетними коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, на виконання умов договору №103, передала вищевказані товарно-транспортні накладні та видаткові накладні для погодження Замовнику - професійному училищу соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка.
В подальшому, на підставі зазначених видаткових накладних професійним училищем соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка, здійснено оплату за поставлений товар шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з казначейського рахунку НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ на рахунок ТОВ «Вітел-Трейд» НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк» відповідно до платіжних доручень за №№ 366 від 29.07.2022 та 595 від 04.11.2022 перераховано бюджетні кошти на загальну суму 683 802 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 достовірно знаючи про невідповідність поставленого вугілля вимогам ДСТУ 7146:2010 відповідно до своїх властивостей і характеристик та вартість якого є меншою ніж передбачено договором №103 від 28.07.2022, умисно зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та маючи на меті власне збагачення в період дії воєнного стану, поставивши вугілля не відповідної якості до професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка, вартість якого нижче від визначеної у договорі №103 від 28.07.2022, заволоділа бюджетними коштами в сумі 683 802 гривень 00 копійок, чим згідно висновку експертизи № СЕ-19/112-26/1856-ЕК від 23.02.2026 завдала збитків професійному училищу соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка, на вказану суму.
З причин того, що поставлене до училища вугілля не відповідає вимогам ДСТУ 7146:2010, училище переплатило товариству кошти в сумі 683 802 гривень 00 копійок, чим професійному училищу було завдано збитків, на вказану суму.
Враховуючи викладене, 15.04.2026 слідчим у кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Тим часом, 21.04.2026 Центральноукраїнським професійним училищем соціальної реабілітації Макіївське в порядку ч.3 ст. 171 КПК України, як потерпілим до кримінального провадження долучено цивільний позов до підозрюваної ОСОБА_5 про відшкодування завданих від вчинення кримінального правопорушення училищу збитків на загальну суму 683 802 гривень 00 копійок, з причин не відшкодування даного збитку підозрюваною, яка мала можливість це зробити, починаючи з 15.04.2026, тобто з моменту вручення їй підозри.
З огляду на викладене Центральноукраїнське професійне училище соціальної реабілітації Макіївське, як цивільний позивач, є суб'єктом звернення з даним клопотанням у вказаному кримінальному провадженні.
Одночасно органом досудового розслідування встановлено, що у володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , перебуває наступне майно:
-2/3 квартири загальною площею 58,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер: 378, виданий 16.11.2021, видавник: ОСОБА_8 приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області;
- квартира загальною площею 37,15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності: договір дарування, 2918, 05.06.2003, Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 .
Дані обставини підтверджуються Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №473361218 від 20.04.2026.
Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, на 2/3 квартири загальною площею 58,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та на квартиру загальною площею 37,15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , які перебувають у власності ОСОБА_5 з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
27.04.2026 року захисником підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 подано письмові заперечення на вказане клопотання представника потерпілого у кримінальному провадженні, відповідно до яких вважаю, що підстави для задоволення клопотання, відсутні.
Так, вважає, що із зазначеним клопотанням звернулась не уповноважена особа, оскільки відповідно до ч. 1. ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді з метою забезпечення цивільного позову має право звернутись цивільний позивач, однак клопотання подано представником потерпілого у кримінальному провадженні.
Крім того, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди. Натомість такі докази у клопотання зовсім відсутні, відсутня навіть згадка про них.
Зазначення того, що за матеріалами кримінального провадження вбачаються якісь обставини можливого вчинення правопорушення не свідчить про наявність доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Згідно з п. 3 ч. 2. ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), яким є і відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Однак у клопотанні не наведені докази наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а фактично обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, відсутня.
Викладену в підозрі та клопотанні, не вказує на наявність складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 України.
Замість викладу фактичних обставин саме кримінального правопорушення вказані документи містять лише обставини здійснення господарської операції із закупівлі та постачання вугілля у рамках тендерної закупівлі, тобто правовідносини двох суб'єктів господарювання - майново-господарські.
Такі правовідносини регулюються ст.ст.173-175, 179 Господарського Кодексу України, але не кримінального. Відповідальність учасників майново-господарських відносин встановлено також не кримінальним кодексом, а ст.ст. 216-223 Господарського Кодексу України, і у разі притягнення до відповідальності слід керуватись господарсько-процесуальним кодексом України, а не КПК України. Правові наслідки порушення зобов'язань встановлені главою 51 ЦК України.
Обґрунтованість підозри є дуже важливим критерієм та підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є арешт майна. Про це неодноразово йдеться у КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо не буде доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
ОСОБА_5 навіть не є службовою особою щодо заволодіння бюджетними коштами Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С.Макаренка, а тому не є суб'єктами вказаного злочину, в її діях відсутня суб'єктивна сторона цього злочину. За таких обставин в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
Головною ознакою для кваліфікації є наявність спеціального суб'єкта службової особи і факт використання ним своїх службових обов'язків для заволодіння цим майном, шляхом вчинення дій щодо розпорядження таким майном, інакше заволодіння чужим майном, яке не було ввірено і не перебувало у віданні, формує склад злочину за ст.185 КК України - крадіжки.
При цьому, не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 внаслідок службового становища була наділена правом оперативного управління та розпорядження бюджетними коштами Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С.Макаренка та які повноваження, як посадової особи ТОВ «ВІТЕЛ-ТРЕЙД», використала всупереч інтересам служби, що призвело до заволодіння коштами бюджету Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С.Макаренка.
Вона не була наділена організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями по відношенню до бюджетних коштів Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С.Макаренка, тобто не є службовою особою по відношенню до розпорядження цими коштами, та в даному випадку за вказаних обставин вона не є самостійним суб'єктом цього кримінального правопорушення, оскільки від її односторонніх дій та повноважень як посадової особи ТОВ «ВІТЕЛ-ТРЕЙД», не залежало настання наслідків у вигляді заволодіння коштами бюджету Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С.Макаренка, тобто такі наслідки не могли настати без участі службової особи, уповноваженої розпоряджатися бюджетними коштами та прийнятого нею рішення всупереч інтересам служби.
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна - незаконно дає вказівку підлеглій їй матеріально відповідальній особі про видачу такого майна, отримує майно за фіктивними документами, тощо.
Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов'язаних із займаною посадою.
Обов'язковою умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності є встановлення того, що дії винної особи перебували в безпосередньому зв'язку з її службовими повноваженнями, були зумовлені тими фактичними можливостями, що вони походять від службового становища особи, виконуваних функцій і наданих повноважень, та існує неподільний зв'язок між службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень та їх використанням для вчинення злочину щодо заволодіння майном.
Майно, яким особа заволодіває, не ввірене їй, не перебуває в її безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном та розпоряджатися таким майном.
Суб'єкт незаконно вилучає майно з наявних фондів і безоплатно обертає його на свою користь, використовуючи для цього своє службове становище як спосіб такого заволодіння.
Головною ознакою для кваліфікації є наявність спеціального суб'єкта службової особи і факт використання ним своїх службових обов'язків для заволодіння цим майном, шляхом вчинення дій щодо розпорядження таким майном, інакше заволодіння чужим майном, яке не було ввірено і не перебувало у віданні, формує склад злочину за ст.185 КК України - крадіжки.
Відповідно до ч. 1. ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Однак представник потерпілого, який просить суд накласти арешт, шляхом заборони відчуження, на 2/3 квартири загальною площею 58,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та на квартиру загальною площею 37,15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у володінні підозрюваної ОСОБА_5 не довів, що у ОСОБА_10 є наміри його відчуження.
До того ж, у власності ОСОБА_5 зовсім відсутня квартира7 загальною площею 37,15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Однак представник потерпілого у своєму клопотанні нічого не вказав про розумність та співмірність обмеження права власності ОСОБА_5 на її житло завданням кримінального провадження.
До того ж, він не надав суду ніяких доказів про вартість квартир, що могло б бути одною з обставин, з якої можна б було виходити, при вираховуванні розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Захисник вважає, що накладення арешту на житло ОСОБА_5 , в якому проживає малолітня дитина останньої, зовсім за своєю суттю не може бути розумним та співмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.
Арештом квартири обмежуються права власності на житло не тільки самої підозрюваної, а ще і її малолітньої доньки, а також інших членів родини. Тобто наслідки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не можуть відповідати завданням та засадам кримінального провадження.
Крім того, представник потерпілого не довів необхідність такого арешту квартири, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, вважає, що у відповідності до положень ч.1 ст. 173 КПК України у суду є всі підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна підозрюваної.
У судовому засіданні представник цивільного позивача та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ньому.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник - адвокат ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні клопотання з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення представника цивільного позивача, підозрюваної та її захисника, прокурора, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного 19.10.2022 року до ЄРДР за № 42022122030000178, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.
Як свідчить витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022122030000178, 28 липня 2022 року між Макіївським професійним училищем соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка (ЄРПОУ 02542490) та ТОВ «Вітел-Трейд» (код ЄДРПОУ 44007445) за результатами відкритих торгів (UA-2022-06-24-002952-а) укладено договір №103 на поставку твердого палива (код ДК 021:2015-09110000-3) (вугілля кам'яне) марки ДГ (13-100) із зольністю 14% та вологістю 14% в кількості 67 тон на загальну суму 683 802,00 грн. Звідки вартість однієї тони вказаного палива становить 10206 грн. Згідно платіжного доручення № 366 від 29.07.2022 року Макіївським професійним училищем соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка на банківський рахунок ТОВ «Вітел-Трейд» в рахунок оплати за вищевказаним договором перераховано грошові кошти в сумі 387 828,00 грн. Вивченням законності укладених договорів, повноти та достовірності виконання умов договору та використання бюджетних коштів, виявлено факти, які свідчать про значне завищення вартості предмету закупівлі, що призвело до привласнення бюджетних коштів. Так, згідно даних із сайту prom.ua вартість вугілля кам'яного марки ДГ (13-100) становить від 7 до 9 тис. грн за 1 тону при вологості 5%. А при закупівлі від 40 тон вугілля такої марки 1 тону можливо придбати за 6 800,00 грн. В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що 28 липня 2022 року між Макіївським професійним училищем соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка (ЄРПОУ 02542490) та ТОВ «Вітел-Трейд» (код ЄДРПОУ 44007445) за результатами відкритих торгів (UA-2022-06-24-002952-а) укладено договір №103 на поставку твердого палива (код ДК 021:2015-09110000-3) (вугілля кам'яне) марки ДГ (13-100) із зольністю 14% та вологістю 14% в кількості 67 тон на загальну суму 683 802,00 грн, де директор ТОВ «Вітел-Трейд» вказав у даних офіційних документах завідомо неправдиві відомості щодо фактично поставленого неякісного вугілля, яке не відповідає умовам даного договору про закупівлю, що може свідчити про наявність в діях ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно копії наказу Міністерства освіти і науки України №43-к від 30.01.2015 року, ОСОБА_4 призначено виконуючим обов'язки директора Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка з 05.02.2015 року.
Відповідно до копії посадової інструкції в.о. директора Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка - ОСОБА_4 , зокрема, представляти навчальний заклад без доручення в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в установах, підприємствах та організаціях різних форм власності.
Згідно з копією постанови старшого слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 10.04.2026 року Центральноукраїнське професійне училище соціальної реабілітації (колишня назва Макіївське професійне училище соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка) визнано потерпілою особою у кримінальному провадженні №42022122030000178, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.
Відповідно до копії постанови старшого слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 10.04.2026 року директора Центральноукраїнського професійного училища соціальної реабілітації ОСОБА_4 залучено як представника потерпілої особи у кримінальному провадженні №42022122030000178, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.
Отже, вказане свідчить про те, що клопотання про арешт майна подано уповноваженою на те особою.
14.04.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
У межах кримінального провадження № 42022122030000178 Центральноукраїнським професійним училищем соціальної реабілітації подано цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих злочином у розмірі 683 802, 00 грн.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20.04.2026 року №473361218, ОСОБА_5 на праві власності належить: квартира АДРЕСА_4 - 1/3 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.12.2005 року, виданого Кіровоградською міською радою, та 2/3 частки квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.11.2021 року, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_5 на підставі договору дарування від 05.06.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 .
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Визначені нормами КПК України повноваження слідчого судді, спрямовані на здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у поєднанні з метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Проаналізувавши заявлене клопотання та дослідивши наявні матеріали, суд не вбачає підстав для його задоволення через недоведеність та безпідставність, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна - є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
За змістом ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Клопотання про арешт майна підозрюваної ОСОБА_5 подано з метою забезпечення заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову Центральноукраїнського професійного училища соціальної реабілітації.
При цьому, слідчому судді не надано доказів обґрунтовання розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, та доказів вартості зазначеного у клопотанні майна для з'ясування критерію співмірності.
Отже, документи, приєднані до клопотання про арешт майна, не дозволяють достеменно стверджувати, що накладення арешту на описане вище нерухоме майно становитиме законне втручання у право особи на мирне володіння майном з дотриманням принципу верховенства права та забезпечуватиме "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства й вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Крім того, згідно пояснень ОСОБА_5 вона вже не є власником квартиру АДРЕСА_5 , арешт на яку, у тому числі, просить накласти представник цивільного позивача, на підтвердження чого надала договор купівлі-продажу від 09.04.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 , ОСОБА_5 продала ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_5 .
З урахуванням викладеного, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання про арешт майна підозрюваного у кримінальному провадженні №42022122030000178 від 19.10.2022 року за ч.4 ст.191 КК України.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 9, 84, 170, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання представника Центральноукраїнського професійного училища соціальної реабілітації, виконуючого обов'язки директора ОСОБА_4 про арешт майна підозрюваного у кримінальному провадженні №42022122030000178 від 19.10.2022 року за ч.4 ст.191 КК України, відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Повний текст ухвали проголошено 29.04.2026 року об 11:45 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1