Справа №463/9820/23
Провадження №1-кс/463/3398/26
27 квітня 2026 року місто Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львів клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, арешт на яке накладено згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.11.2023 року,
у кримінальному провадженні №12023141360003079 від 02.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту майна, арешт на яке накладено згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.11.2023 року, у кримінальному провадженні №12023141360003079 від 02.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме на: на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; ключі від транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які поміщено в спецпакет НПУ PSP1486015; технічний паспорт на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , WVGZZZ7PZFD024556; страховий поліс.
Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2023 року у справі № 463/9820/23, накладено арешт в тому числі на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; ключі від транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які поміщено в спецпакет НПУ PSP1486015; технічний паспорт на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , WVGZZZ7PZFD024556; страховий поліс.
Зазначає, що станом на даний час дія вищевказаної Ухвали призводить до порушення прав та законних інтересів власниці автомобіля Gaidampas Antonina - користування, розпоряджання та володіння даним майном. Звертає увагу суду на те, що власниця автомобіля Gaidampas Antonina не має жодного відношення до вказаного кримінального правопорушення, а отже обмеження її права власності на автомобіль є неспівмірним із завданнями кримінального провадження. Окрім цього, станом на зараз, досудове розслідування зупинено у порядку ст. 283 КПК України, у зв'язку із оголошенням в розшук підозрюваного. Всі можливі слідчі дії з вказаним транспортним засобом вже проведено, а отже відсутня подальша необхідність втручання органу досудового розслідування в право власності Gaidampas Antonina. Заборона користування автомобілем призводить до порушення прав власника майна, також до погіршення стану транспортного засобу. Вважає, що станом на даний час відсутні жодні підстави чи обгрунтування, що можуть свідчити про те, що не застосування арешту, може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. А тому, відсутні підстави, які б виправдовували подальше втручання органу досудового розслідування на право Gaidampas Antonina володіти належним їй майном, що в свою чергу призводить до порушення охоронюваних законом прав та інтересів власника майна.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просить таке задоволити.
Слідча ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, в задоволенні такого просить відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту, оглянувши матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчими слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, за процесуального керівництва Галицької окружної прокуратури м.Львова, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023141360003079 від 02.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), 02.11.2023, приблизно о 13 год. 45 хв., перебуваючи на території школи «Ерудит», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 95А, діючи умисно, шляхом підпалу, пошкодив рухомий транспортний засіб автомобіль «LandRoverRangeRover», д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 , чим спричив потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.11.2023 становило 2538200 гривень.
В ході проведення досудового розслідування слідчим СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 03.11.2023 справа №463/9820/23, провадження №1-кс/463/8168/23, 03.11.2023 в період часу з 19 години 44 хвилин по 21 годину 13 хвилин, проведено огляд транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , під час проведення якого виявлено та вилучено речі та майно, з клопотанням про накладення арешту на яке звернувся слідчий.Вказане стверджується долученою до матеріалів справи копією протоколу огляду від 03.11.2023 року та ухвали слідчого судді від 03.11.2023 року про надання дозволу на проведення огляду .
Постановою слідчого від 03.11.2023 року вилучені в ході проведення огляду речі та майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2023 року у справі № 463/9820/23, накладено арешт в тому числі на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; ключі від транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які поміщено в спецпакет НПУ PSP1486015; технічний паспорт на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , WVGZZZ7PZFD024556; страховий поліс
Слідчий суддя постановляючи ухвалу про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках виходив з того, що вказане майно є речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги чинного законодавства, щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, запобігає зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Разом з тим, відповідно до ст.28 КПК України - під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак, він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечується прокурором.
Відповідно до ст.131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.100 КПК України - речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.
Варто зауважити, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування.
Згідно положень ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З аналізу вказаних положень вбачається, що слідчий, прокурор зобов'язані самостійно обстоювати їх позицію, щодо необхідності застосування чи подальшого застосування арешту майна.
Водночас органом досудового розслідування доказів на підтвердження того, що на даний момент арештоване майно третьої особи є об'єктом кримінально-протиправних дій та набуте в результаті вчинення злочину, тобто відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК України не подано. Разом з тим, органом досудового розслідування на даному етапі не доведено існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом щодо майна, на яке було накладено арешт.
Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна.
Як встановлено в ході судового розгляду, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває понад два з половиною роки, однак будь-яких доказів того, що дане майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи містить на собі сліди вчинення злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження суду не надано. Також, органом досудового розслідування не надано доказів причетності ОСОБА_5 до даного кримінального провадження. Не надано доказів, що існують обставини, які виправдовуються подальше втручання в право володіти особою своєю власністю.
Крім цього, органом досудового розслідування не надано жодного доказу, що арештоване майно було набуте протиправним шляхом або отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують подальший ступінь втручання у права і свободи заявника.
Слід зазначити, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є заходом тимчасовим та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Таке втручання має грунтуватись на основі закону та не бути свавільним. При розгляді даного клопотання органом досудового розслідування не надано жодного доказу, який би виправдовував подальше втручання в право особи на володіння своїм майном. Подальше збереження арешту на дане майно є непропорційним втручанням у його право власності та створює перешкоди у вільному використанні свого майна. Такі дії призводять до надмірного втручання у право власності третьої особи, відношення якої до предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено, будь-яких доказів, які б підтверджували потребу у подальшому збережені арешту не надано.
Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, правова позиція ЄСПЛ у справі «AKSHIN GARAYEV v. AZERBAIJAN» від 02.02.2023, заява № 30352/11. Власник приватної компанії скаржився на те, що постійне і тривале утримання майна, що належить його компанії, в якості речових доказів у кримінальному провадженні, порушувало його право на мирне володіння своїм майном. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що оскільки утримання майна Заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним. Водночас також повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, в тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається в понятті «справедливого балансу», який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв'язку з цим. У справі Заявника Суд взяв до уваги, що кримінальне провадження залишалося призупиненим без проведення активних слідчих дій та без можливості переоцінити подальшу необхідність збереження речових доказів. При цьому, Суд врахував значну вартість цього майна. Як наслідок, ЄСПЛ констатував, що у цій справі не було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами Заявника, оскільки він був зобов'язаний нести надмірний тягар внаслідок тривалого утримання його майна як доказу.
Таким чином, позбавлення добросовісного власника майна можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи фізичної чи юридичної особи.
При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги мету накладення арешту - забезпечення збереження речових доказів, з урахуванням недоведеності органом досудового розслідування можливої причетності ОСОБА_5 до даного кримінального правопорушення, а також обставин, що перешкоджали здійснити процесуальні дії, спрямовані на швидке та повне досудове розслідування у розумні строки, обґрунтованість доводів клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність здійснення такого арешту, в кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння і розпорядження власником (третьою особою) належним йому майном, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.132, 174 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання задоволити.
Арешт на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; ключі від транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які поміщено в спецпакет НПУ PSP1486015; технічний паспорт на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , WVGZZZ7PZFD024556; страховий поліс, який накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.11.2023 року по справі 463/9820/23, скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_9