Справа № 461/2153/25
Провадження № 6/461/181/26
Іменем України
23.04.2026 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Чубей К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 -
приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталія Іванівна звернулася до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, до погашення заборгованості у виконавчому провадженні ВП №78958467, яке перебуває у неї на виконанні.
В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. перебуває виконавче провадження №78958467 від 28.08.2025 з примусового виконання виконавчого листа №461/2153/25, виданого 07.07.2025 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування № М34.00213.010104158 від 21.04.2023 в розмірі 107161 грн. 82 коп. та сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. ОСОБА_2 повідомила, що не дивлячись на вчинення нею передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, рішення Галицького районного суду м. Львова не виконано, а боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань. Тому просить подання задоволити.
Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталія Іванівна подала до суду заяву про проведення розгляду справи у її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 441 ЦПК України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни перебуває ВП №78958467 від 28.08.2025 з примусового виконання виконавчого листа №461/2153/25, виданого 07.07.2025 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування № М34.00213.010104158 від 21.04.2023 в розмірі 107161 грн. 82 коп. та сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.
28.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталією Іванівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78958467 та таку було скеровано на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також, 28.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталією Іванівною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №78958467 на загальну суму мінімальних витрат 396,40 грн.
Окрім цього, 28.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталією Іванівною винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №78958467, відповідно до якої основна винагорода у сумі 11018,98 грн.
З метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду 28.08.2025 приватним виконавцем в межах виконавчого провадження було здійснено ряд виконавчих дій, а саме винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано у АТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Акордбанк», АТ «ПУМБ», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», АТ «Глобус», АТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «МТБ Банк», АТ «Піреус Банк МКБ», АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк», АТ АБ «РАДАБАНК», АТ «РВС Банк», також скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника.
Як зазначає приватний виконавець здійснюючи виконання постанови про арешт коштів боржника вищевказані установи банків через АСВП шляхом інформаційної взаємодії за допомогою прикладного програмного інтерфейсу інформаційних систем банків повідомили про повне та часткове виконання постанови, шляхом накладення арешту на рахунки боржника, та про недостатність коштів на даних рахунках для виконання постанов, проте жодна з відповідей не надана до матеріалів подання.
Відповідно до електронної відповіді Державної податкової служби України на запит №327165359 від 06.04.2026 щодо наявних рахунків у боржника - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, за результатами обробки запиту боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
Згідно електронної відповіді Державної податкової служби України на запит № 327165356 від 06.04.2026, за результатами такого інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
16.04.2026 приватним виконавцем було надіслано вимогу боржнику з метою подачі ним декларації про доходи та майно, надання достовірних відомостей про майно з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право, повідомлення щодо наявних відкритих банківських рахунків національній та іноземній валютах, надання достовірних відомостей про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, достовірні відомості про майно, майнові права та інше.
Також, 16.04.2026 та 21.04.2026 приватним виконавцем було надіслано виклик боржнику для дачі останнім пояснень з приводу невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються ним з метою його виконання. Проте на виконання таких боржник до приватного виконавця не з'явився.
Відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою України щодо перетину боржником державного кордону з 28.08.2025 по 17.04.2026, за вказаними параметрами відсутні дані щодо перетину останнім державного кордону України.
Згідно відповіді Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Шептицького відділу №4619-455/4619-26 від 15.04.2026 за результатами перевірки відомостей, наявних в системі ЄІАС УМП ДМС України, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, стан документа - діючий.
Обгрунтовуючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, приватний виконавець посилається на те, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, оскільки не вчиняє дій, спрямованих на його виконання, не подав декларацію про доходи та майно боржника, не з'являється на виклики приватного виконавця. Відтак, вказані обставини, на думку приватного виконавця, свідчать про ухилення від виконання боржником рішення суду, оскільки на виявлених рахунках останнього у банківських установах коштів в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача немає, і як наслідок, про наявність достатніх підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до вищевказаного роз'яснення Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, наявність самого лише зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які саме свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, тобто, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Саме державний (приватний) виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Таким чином, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів ( рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» , скарга N66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу ( рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії», скарга N32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» , скарга N41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавленим права в будь-який час повернутись в Україну.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України.
Згідно частини 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Таким чином, підставою для обмеження особи у праві виїзду за кордон є сукупність двох умов: наявність у особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї рішенням суду або органу (посадової особи), а також факт її ухилення від виконання таких зобов'язань.
Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, судом не може розцінюватись як ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Із аналізу вищезазначених норм законодавства, питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно порушуватися виконавцем у виняткових випадках у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, за умови вжиття виконавцем всіх інших можливих та передбачених чинним законодавством заходів для виконання рішення.
Таким чином, при зверненні до суду з вказаним поданням виконавець повинен послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Приватним виконавцем до матеріалів подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України долучено документи, що підтверджують вжиття певних заходів для виконання рішення суду, разом з тим, із таких матеріалів не вбачається, що боржник не сплачує заборгованість в зв'язку з ухиленням від сплати такої. Зокрема, ухилення від сплати боргу може полягати у прямій відмові від сплати коштів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховування доходу, зміні місця роботи чи місця проживання без повідомлення про це чи інше).
Крім цього, виконавцем не надано суду доказів як того, що боржник ухиляється від виконання боргових зобов'язань, так і те, що у нього є намір виїхати за кордон з метою ухилення від виконання боргових зобов'язань, а додані до подання матеріали про таке не свідчать.
При розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. В матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язання, а наведені приватним виконавцем докази не підтверджують, що останній вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання таких. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що виконавцем було вчинено ряд дій щодо виконання рішення. Однак з отриманої нею інформації вбачається, що у боржника відсутнє майно або кошти, за рахунок яких можна було б здійснити стягнення всієї заборгованості. Проте, наведені виконавцем докази свідчать лише про утруднення, які є у боржника з виконання рішення суду. При цьому, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Поряд з цим, заявник не долучив до матеріалів подання доказів отримання боржником усіх процесуальних рішень виконавчого провадження, які виносилися у межах такого так як цього вимагає закон.
Боржник, який має не виконані зобов'язання, не може вважатися винним в ухиленні, допоки не буде доведено протилежне, і саме невиконання боржником зобов'язання не може свідчити про ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду. В матеріалах подання відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт ухилення боржника від виконання зазначених зобов'язань.
Також в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану пропуск громадян України через державний кордон здійснюється з урахуванням вимог Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким обмежено чоловіків віком від 18 до 60 років у праві виїзду за межі України. Обмеження діє протягом воєнного стану та виїзд з України здійснюється особою у разі наявності необхідних підстав, передбачених чинним законодавством.
Враховуючі викладені обставини, а також те, що обмеження у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, суд дійшов висновку, що подання є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.258-261, 353, 354, 441 ЦПК України, суд -
подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Зубачик Н.Б.