Справа №760/35251/25
2/760/1925/26
(заочне)
27 квітня 2026 року місто Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Фіцай О.Л.
за участю секретаря Скомаровській О.О.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У грудні 2025 року представник ТОВ «Абекор» звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 544,00 грн.
18 грудня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим визначено суддю Фіцай О.Л.
Обґрунтовючи свої вимоги Позивач зазначив, що Відповідач порушила умови кредитного договору № 1217269 від 30.11.2024, укладеного між ТОВ «Абекор» та ОСОБА_1 , не повернула суму кредиту та не сплатила нараховані відсотки за користування кредитними коштами.
На момент подачі позову заборгованість не погашена, а тому Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у судовому порядку, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 31.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.03.2026 судом зав клопотанням позивача витребувано докази.
30.03.2023 від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана інформація щодо руху коштів за рахунком ОСОБА_1 .
У судове засідання сторони не з'явилися.
В позовній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі та ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Відзиву відповідач не подала.
Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом ухвали здійснювати заочний розгляд справи.
В судовому засіданні 20 квітня 2026 завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 30.11.2024 між ТОВ «Абекор» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційних та комунікаційних систем Товариства, було укладено електронний кредитний договір № 1217269 (далі - Договір).
Товариство свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 7 000,00 грн. на умовах платності та строковості.
Отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджено документами про перерахування кредитних коштів на банківську карту, зазначену Відповідачем при укладанні Договору.
Відповідно до умов Договору, Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідно до п.1.4.1 Договору, базова процентна ставка за Договором складає 0,99 відсотків в день.
Всупереч умов Договору, Відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов'язання, припинила повертати наданий їй кредит, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за Договором у загальному розмірі 12 544,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 5544,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених Позивачем вимог.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Таким чином, уклавши Договір на умовах, викладених у ньому, Відповідач, як позичальник, тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
З матеріалів справи вбачається, що укладений Відповідачем Договір відповідає вимогам закону, умови Договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти Відповідачу надані.
В свою чергу, Відповідач умови Договору не виконує, погашення кредитної заборгованості не здійснює, в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів, які б спростовували розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, суду не надано.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем умов укладеного Договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12 544,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Крім вищенаведеного, Позивач просить стягнути з Відповідача витрати, пов'язані з відправкою документів на його адресу в сумі 99,50 грн. Вивчивши наявні матеріали, та керуючись ст. 133 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної вимоги, оскільки таки види витрат чинним законодавством не віднесені до видів судових витрат.
Керуючись ст. ст. 11, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601-А) заборгованість за кредитним договором № 1217269 від 30.11.2024 у розмірі 12 544 гривні 00 копійок.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601-А) судовий збір в сумі 2 422 гривні 40 копійок.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
5. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абекор», код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601-А;
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: О.Л.Фіцай