Справа №760/35106/25
2/760/1915/26
(заочне)
27 квітня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Фіцай О.Л.
за участю секретаря судового засідання - Скомаровської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) в особі представника - адвоката Усенка Михайла Ігоровича (Адвокатське об'єднання «Апологет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023 року в загальному розмірі 16 474,15 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 492,50 грн, заборгованість за процентами - 13 981,65 грн, а також судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 738658, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 2 500,00 грн. Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 01022024, відповідно до якого Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до Відповідача за вказаним кредитним договором.
Позивач зазначив, що Відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, не вносив платежі, передбачені умовами договору, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.
При цьому Позивач у тексті позовної заяви прямо зазначив: «Оскільки ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не має інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , вважаємо за необхідне звернутись до суду із клопотанням про витребування необхідних документів на підтвердження заборгованості».
14.11.2025 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) інформацію: • Чи була успішною транзакція, здійснена 22.04.2023, в сумі 2500 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )? • Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_3 .
Ухвалою суду від 31.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.03.2026 судом за клопотанням позивача витребувано докази.
08.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація стосовно рахунків ОСОБА_1 .
У судове засідання сторони не з'явилися.
В позовній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлена через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
В судовому засіданні 20 квітня 2026 завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 22 квітня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 738658 в електронній формі, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 2 500,00 грн. Договір підписано Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Суд зазначає, що підписання кредитного договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором само по собі не викликає сумнівів щодо волевиявлення відповідача на укладення договору за умови дотримання встановленої законом процедури.
Проте реальний характер договору позики (кредиту) означає, що правові наслідки щодо виникнення у позичальника обов'язку повернути позику та сплатити проценти виникають лише з моменту фактичного отримання позичальником від позикодавця у власність грошових коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є реальним правочином, і позикодавець повинен довести не лише факт укладення договору позики, але й факт передання грошових коштів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
До відносин за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, в тому числі щодо реальності передання грошових коштів.
01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023 року.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, Позивачем не надано до суду жодного документа, який би підтверджував факт реального перерахування грошових коштів Відповідачу за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023 року.
Зокрема, Позивачем не надано банківських виписок про перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача, платіжних інструкцій на перерахування кредитних коштів, довідок банківської установи про здійснення відповідних платежів або будь-яких інших документів, які б підтверджували виконання первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів позичальникові.
Більше того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку не емітовано картку, реквізити якої зазначені в матеріалах справи, у зв'язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію щодо здійснення будь-яких транзакцій, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .
Окрім цього, сам Позивач у тексті позовної заяви фактично визнав відсутність у нього доказів перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача та заявив клопотання про витребування доказів.
Умови кредитного договору містять лише положення про те, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки. Проте зазначені положення є лише зобов'язанням кредитодавця, а не підтвердженням його виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 761/20652/17, в якій зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, для виникнення у позичальника обов'язку повернути позику необхідним є настання юридичного факту передання позикодавцем позичальникові у власність грошових коштів. Надання позики є обов'язковою умовою дійсності договору позики як реального договору. За відсутності доказів передачі грошових коштів у позику договір позики не може вважатися укладеним.
У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 490/7526/16-ц вказано, що обов'язковою умовою дійсності договору позики як реального договору є надання позикодавцем позики. За відсутності доказів передачі грошових коштів у позику договір позики не може вважатися укладеним.
Отже, для набуття Позивачем як новим кредитором права вимоги до Відповідача необхідною умовою є наявність такого права у первісного кредитора. У свою чергу, право вимоги позикодавця до позичальника виникає лише за умови фактичного передання позичальникові грошових коштів. Якщо первісний кредитор не виконав свого зобов'язання щодо надання кредиту, то право вимоги до позичальника не виникло, а отже, не могло бути відступлене новому кредитору.
У даному випадку Позивач не надав доказів того, що первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» - реально виконало свої зобов'язання за кредитним договором щодо передання Відповідачу грошових коштів у розмірі 2 500,00 грн.
Беручи до уваги реальний характер договору позики (кредиту), відсутність доказів фактичного надання кредиту Відповідачу означає, що не виникло зобов'язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів. Відповідно, не виникло права вимоги первісного кредитора, яке могло б бути відступлене Позивачу.
Тягар доказування лежить на Позивачеві, який стверджує про існування права вимоги. Позивач мав довести не лише факт укладення кредитного договору та факт відступлення права вимоги, але й обов'язково факт реального надання кредитних коштів Відповідачу первісним кредитором.
Частиною 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд вважає, що Позивач не виконав свого процесуального обов'язку щодо доказування обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, зокрема не довів факту виникнення права грошової вимоги до Відповідача. Без доказів фактичного передання грошових коштів позичальникові право вимоги не виникло, і тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України суд ухвалює рішення, яким позов задовольняється повністю або частково або в задоволенні позову відмовляється.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений судовий збір стягненню з Відповідача не підлягає.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 76, 81, 89, 141, 258-265, 274-279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 512, 514, 526, 530, 599, 610-612, 625, 629, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023 року - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , соціальний заклад, РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя: О.Л.Фіцай