СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21978/25
пр. № 2-а/759/58/26
12 лютого 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Журибеди О.М.
за участі секретаря - Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
22.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду, з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову № 4792 від 11.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на громадянина ОСОБА_1 у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.; - справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 було винесено постанову № 4792 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зі змісту даної постанови було зазначено, що «громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не став на облік за своїм фактичним місцем проживання в семиденний строк після зміни місця проживання, отримання довідки внутрішньо переміщеної особи від 07.08.2025 року, чим порушив(ла) п.10-1, п.1 та п.7 Правил військового обліку призовників і військово- зобов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду». Ознайомившись зі змістом оскаржуваної постанови позивач вважає, що постанова є протиправною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін..
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, пояснень або доказів у підтвердження обставин, викладених у позові не надав.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 11.09.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову №4792 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якрою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Фактичною підставою для притягнення відповідача до адміністративної відповідальності стало те, що він н естав н аоблік за своїм фактичним місцем проживання в семиденний строк після зміни місця проживання, отримання довідки внутрішньо переміщеної особи від 07.08.2025 року, чим порушив п. 10-1 та п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений КМУ від 30.12.2022 року №1487.
Як вбачається з довідки від 07.08.2025 року №3008-5003760077 про взяття на облік внутрішньо переміщної особи наданої позивачем, останній фактично зареєстровинй за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено судом, позивач самостійно після оголошення військового стану та мобілізації прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_4 видано повістку.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Тобто, диспозиція ст. 210 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема і постанова про накладення адміністративного стягнення, має бути законною та обґрунтованою. При цьому, обов'язок доведення об'єктивних фактів, на підставі яких таке рішення ухвалено, покладається саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень.
З огляду на фактичні обставини, які стали підставою накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідач повинен довести порушення позивачем обв'язку, передбаченого ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, що він, будучи військовозобов'язаним, після вибуття зі свого місця проживання у семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не став на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ст. 73-77 КАС України, для доведення цих обставин відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують вибуття позивача з місця свого проживання, взяття його на облік як ВПО та невжиття позивачем заходів щодо постановки на військовий облік за місцем перебування ВПО. У разі доведення відповідачем цих обставин, на позивача покладається обов'язок довести наявність об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому виконати зазначений обов'язок.
Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи, позивач проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 , де отримував повістки та місце проживання останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 було відомим.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим така постанова підлягає скасуванню.
Враховуючи позицію ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, 28.10.2010), відповідно до якої суди зобов'язані обґрунтовувати рішення, але не зобов'язані відповідати на кожен довід, суд зазначає, що всі ключові питання у справі розглянуто та істотні доводи оцінено. Інші доводи позивача є несуттєвими, не впливають на вирішення спору, а не потребують окремої оцінки.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 10-1 та п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, , 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 4792 від 11.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на громадянина ОСОБА_1 у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя О.М. Журибеда