Справа № 758/5892/26
14 квітня 2026 року слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання начальника слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100160000046 від 04.12.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України,-
Начальник слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в місті Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Подільского районного суду міста Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100160000046 від 04.12.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України.
В обгрунтування клопотання вказує, що слідчим відділенням відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100160000046 від 04.12.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у 2016 році, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,6583 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва поблизу озера «Алмазне», а також здійснення самовільного будівництва на ній будівель, з метою подальшого проживання у них та ведення домашнього господарства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усупереч зазначеним нормам законодавства, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, з прямим умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у період з 2016 року по серпень 2017 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 , без відповідних дозвільних та правовстановлюючих документів, самовільно зайняла земельну ділянку особливо цінних земель природо-заповідного фонду площею 0, 6583 та, яка заходиться за координатами 50.516940, 30.656090, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008, площею 96,2065 та, та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, розташовану в Деснянському районі м. Києва поблизу озера «Алмазне» на території ландшафтного заказника місцевого значення «Троєщинські луки», огородивши її парканом з металевої сітки, де в період з 2019 року по 2021 рік здійснила самовільне будівництво будівель, а саме: будинку площею 0,0021 га. (№1), будинку площею 0,0037 га (№2), гараж площею 0,0032 га (№3).
Таким чином, ОСОБА_5 самовільно збудувала будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0, 6583 га, яка віднесена до особливо цінних земель природо-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Троєщинські луки» та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, чим спричинила територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради майнову шкоду на суму 4 476 058, 38 грн.
08.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_7 у помешканні ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено мобільний телефон Samsung S9+ IMEI ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім карткою, та на документи а саме на Оголошення № 08/3474 від 29.02.2016 року на 1 арк., повідомлення про знахідку майна (земельної ділянки) від 26.02.2016, вх. № 08/333 на 2 арк., заява в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 01.12.2015, вх. № 08/п-11733 на 1 арк., заява в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 01.12.2015, вх. № ОП/П-30332 на 1 арк., заява в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 07.12.2015, вх. № 08/п-11990 на 1 арк., заява № 131 від 04.03.2016, вих. № 055-11114 на 8 арк., повідомлення про знахідку безхазяйної землі у межах адміністративно-територіальної одиниці Деснянського району м. Києва від 24.08.2016 на 3 арк., відповідь КП «Київзеленбуд» від 07.04.2017 № 148-03/05-1188 на 2 арк., Запит від 10.03.2017 на 1 арк., Доручення-звернення конституційного власника - громадян України, жителів м. Києва від 10.03.2017 на 1 арк., звернення від 14.03.2017 на 2 арк., відповідь Міністерства екології та природних ресурсів України на 2 арк., заява-повідомлення від 23.07.2019, вх. № 07-1068 на 5 арк., відповідь Держгеокадастру від 31.07.2019 № П-514/0-543/6-19 на 4 арк., відповідь Держгеокадастру від 17.09.2019 № ПІ-221/0-221/0/43-19 на 2 арк., відповідь Держгеокадастру від 01.10.2019 № ПІ-235/0-235/0/43-19 на 2 арк., фотокартки з помітками щодо виділення земельних ділянок на 28 арк., звернення на 12 арк.
08.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
08.04.2026 першим заступником начальника відділу - начальником слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ Головного управління Національної поліції у м. Києві винесено постанову про визнання речовими доказами у справі.
У органу досудового слідства є підстави вважати, що вказані речі можуть бути предметом вчинення протиправного діяння та мають суттєве значення для даного провадження й нададуть можливість стороні обвинувачення довести факт вчинення кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав із підстав, наведених в ньому, та просив його задовольнити. При цьому вказав, що всі вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, та останні мають значення для встановлення об'єктивної істини. Обшук проведено у відповідності до вимог КПК України на підставі ухвали слідчого судді.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення клопотання, вказуючи на його необгрунтованість.
Власник майна ОСОБА_5 вказала, що в її діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, вона діяла відповідно до вимог закону, а арешт майна вважає неправомірним.
Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесеному до ЄРДР за №12025100160000046 від 04.12.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України.
08.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_7 у помешканні ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук.
В ході проведення вказаного обшуку вилучено мобільний телефон Samsung S9+ IMEI НОМЕР_1 , з сім карткою, та документи, а саме оголошення № 08/3474 від 29.02.2016 року на 1 арк., повідомлення про знахідку майна (земельної ділянки) від 26.02.2016, вх. № 08/333 на 2 арк., заява в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 01.12.2015, вх. № 08/п-11733 на 1 арк., заява в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 01.12.2015, вх. № ОП/П-30332 на 1 арк., заява в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 07.12.2015, вх. № 08/п-11990 на 1 арк., заява № 131 від 04.03.2016, вих. № 055-11114 на 8 арк., повідомлення про знахідку безхазяйної землі у межах адміністративно-територіальної одиниці Деснянського району м. Києва від 24.08.2016 на 3 арк., відповідь КП «Київзеленбуд» від 07.04.2017 № 148-03/05-1188 на 2 арк., Запит від 10.03.2017 на 1 арк., Доручення-звернення конституційного власника - громадян України, жителів м. Києва від 10.03.2017 на 1 арк., звернення від 14.03.2017 на 2 арк., відповідь Міністерства екології та природних ресурсів України на 2 арк., заява-повідомлення від 23.07.2019, вх. № 07-1068 на 5 арк., відповідь Держгеокадастру від 31.07.2019 № П-514/0-543/6-19 на 4 арк., відповідь Держгеокадастру від 17.09.2019 № ПІ-221/0-221/0/43-19 на 2 арк., відповідь Держгеокадастру від 01.10.2019 № ПІ-235/0-235/0/43-19 на 2 арк., фотокартки з помітками щодо виділення земельних ділянок на 28 арк., звернення на 12 арк.
08.04.2026 постановою слідчого вказані речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
08.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України, тому є достатні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон міг бути використаний як знаряддя вчинення кримінального правопорушення чи міг зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, враховуючи те, що по вилученому телефону могли обговорюватися обставини вчинення злочину, в тому числі через обмін повідомленнями, тому огляд їх вмісту дозволить органу досудового розслідування встановити наявність на них відомостей, які можуть бути використані, як докази обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, вилучений мобільний телефон з сім картою, а також вилучені документи відповідають ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК.
Доказів, які б спростовували наведені висновки представником власника майна надано не було і судом не встановлено.
Таким чином, наведене вище свідчить про те, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим слідчий суддя має достатні підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, також є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, що є належною правовою підставою для арешту вказаного майна.
З огляду на положення ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
У відповідності до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
Твердження представника власника майна про те, що в порушення вимог ст. 132 КПК України клопотання не містить доказів наявності потреби досудового розслідування, яка виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 , на переконання слідчого судді, є безпідставними та передчасними, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Із урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором, у відповідності до ч.2 ст. 171 КПК України, доведено необхідність накладення арешту на вказане майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а тому незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, у зв'язку з чим накладення арешту на вказане майно є необхідною умовою досягнення дієвості кримінального провадження.
Слідчий суддя також враховує, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі наведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Керуючись ст. 170, 172-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання начальника слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100160000046 від 04.12.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.1971 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 08.04.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
мобільний телефон Samsung S9+ IMEI 1 НОМЕР_1 , з сім карткою,
оголошення № 08/3474 від 29.02.2016 року на 1 арк.,
повідомлення про знахідку майна (земельної ділянки) від 26.02.2016, вх. № 08/333 на 2 арк.,
заяву в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 01.12.2015, вх. № 08/п-11733 на 1 арк.,
заяву в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 01.12.2015, вх. № ОП/П-30332 на 1 арк.,
заяву в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 07.12.2015, вх. № 08/п-11990 на 1 арк.,
заяву № 131 від 04.03.2016, вих. № 055- 11114 на 8 арк.,
повідомлення про знахідку безхазяйної землі у межах адміністративно-територіальної одиниці Деснянського району м. Києва від 24.08.2016 на 3 арк,
відповідь КП «Київзеленбуд» від 07.04.2017 № 148-03/05-1188 на 2 арк.,
запит від 10.03.2017 на 1 арк.,
доручення-звернення конституційного власника - громадян України, жителів м. Києва від 10.03.2017 на 1 арк.,
звернення від 14.03.2017 на 2 арк.,
відповідь Міністерства екології та природних ресурсів України на 2 арк.,
заяву-повідомлення від 23.07.2019, вх. № 07-1068 на 5 арк.,
відповідь Держгеокадастру від 31.07.2019 № П-514/0-543/6-19 на 4 арк.,
відповідь Держгеокадастру від 17.09.2019 № ПІ- 221/0-221/0/43-19 на 2 арк.,
відповідь Держгеокадастру від 01.10.2019 № ПІ- 235/0-235/0/43-19 на 2 арк.,
фотокартки з помітками щодо виділення земельних ділянок на 28 арк.,
звернення на 12 арк.
Ухвала про арешт майна, у відповідності до вимог ст. 175 КПК України, виконується негайно слідчим, прокурором.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати слідчому, прокурору, третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Роз'яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1