28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 380/17504/24
адміністративне провадження № К/990/39062/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 (головуючий суддя Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі № 380/17504/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просила:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із шести мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачці пенсію починаючи з 01.07.2021 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025, позов задоволено повністю.
23.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 380/17504/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та витребувано справу зі Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позов обґрунтований тим, що позивачка є особою з інвалідністю ІІІ групи захворювання, яке пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
На переконання позивачки, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, відповідач має здійснювати з розрахунку 6 мінімальних розмірів державної пенсії за віком.
У зв'язку із цим позивачка звернулася до відповідача з проханням здійснити перерахунок основної пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, проте, відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку основного розміру пенсії по інвалідності.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на відсутність підстав для проведення обчислення пенсії позивачці у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має інвалідність ІІІ групи, внаслідок аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у значно менших розмірах, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка має право на перерахунок пенсії на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР відповідно до Рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 з 07.07.2021, яка передбачає виплату пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не врахували, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18, щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.
Скаржник наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 до моменту звернення до суду виходять за межі шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується документально.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам відповідача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку Суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність / помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Крім того Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 сформувала такі висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, яка є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Саме з дня отримання щомісячного періодичного платежу особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Водночас позивачка звернулася до суду з позовом у серпні 2024 року, заявивши позовні вимоги про перерахунок пенсії починаючи з 01.07.2021.
Проте клопотання про поновлення строку не заявила та колегія суддів не встановила, що судами попередніх інстанцій вирішувалось питання щодо строків звернення до суду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Проте, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом у ході розгляду справи не приділено належної уваги наведеному і не перевірено в контексті спірних правовідносин дотримання позивачкою строку звернення до адміністративного суду із цим позовом (незважаючи на те, що про пропущення строку звернення з цим адміністративним позовом відповідач наголошував як у відзиві на позовну заяву, так і в поданій останнім апеляційній скарзі) та, у разі його пропуску, поважності причин для цього й наявності підстав для його поновлення. Хоча такі обставини мають суттєве значення й обумовлюються досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у цій справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.
Касаційний суд у цій справі позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду чи відхилені ними.
Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції (адже реалізація позивачкою права на перерахунок пенсії може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав в межах строку звернення до суду), в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 380/17504/24 скасувати.
Справу № 380/17504/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк
О.П. Стародуб