28 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/13134/24
адміністративне провадження № К/990/3085/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, за участю третьої особи - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яка подана адвокатом Мосейчук Анастасією Ігорівною, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р., судді: Аліменко В.О., Кузьмишина О.М.),
I. Суть спору
1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ЦМУ Мін'юста, відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач-2), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - ВККН, Комісія, відповідач-3), за участю третьої особи - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «Національні інформаційні системи»), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
- визнати протиправними дії ЦМУ Мін'юста стосовно внесення подання №9247/9.1-24 від 22.02.2024 до ВККН про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №9217, виданого Мін'юстом 27.10.2015 на ім'я ОСОБА_1.;
- визнати протиправним та скасувати наказ ЦМУ Мін'юста №207/6 від 22.02.2024 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККН №2 від 22.04.2024, ухвалене за результатом розгляду подання від 22.02.2024 вих. №9247/9.1-24 ЦМУ Мін'юста про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №9217, виданого Мін'юстом 27.10.2015 на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту №1299/5 від 01.05.2024 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1.»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ЦМУ Мін'юста від 03.05.2024 №481/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.»;
- зобов'язати Мін'юст вчинити дії, спрямовані на поновлення діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., надати доступ до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Мін'юсту для вчинення дій та виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат» з метою здійснення нотаріальних та реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., у тому числі, направити ДП «Національні інформаційні системи» повідомлення щодо відновлення доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Мін'юсту;
- зобов'язати ЦМУ Мін'юста вчинити дії, спрямовані на поновлення діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., внести інформацію про приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомості Єдиного реєстру нотаріусів, у тому числі, направити ДП «Національні інформаційні системи» повідомлення про поновлення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, з-поміж іншого, що анулювання її свідоцтва за пунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не відповідає вимогам законодавства, оскільки відсутні усі складові підстав для анулювання свідоцтва за вказаним пунктом, а також ЦМУ Мін'юста порушено Порядок №357/5 під час проведення перевірки за зверненням фізичної особи.
2.1. На переконання позивача, наявність рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 у справі №643/18223/21,яке набрало законної сили, якими начебто встановлено порушення нею вимог законодавства при внесенні дописки у довіреність, не є підставою, у розумінні підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», для вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, адже вказаний пункт передбачає необхідність установлення рішенням суду, яке набрало законної сили, порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
2.2. Також ОСОБА_1 наголосила на тому, що дописка в довіреність не є нотаріальною дією, про що також слідує із рішень судів у справі №643/18223/21, у розумінні частин першої-другої статті 34 Закону України «Про нотаріат». ВККН у своєму рішенні №2 зазначила, що дописка у довіреності не є вчиненою нотаріальною дією, а є складовою нотаріальної дії. Водночас у спеціальному законі відсутній випадок для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, пов'язаний з порушенням нотаріусом вимог законодавства при вчиненні «складової нотаріальної дії», а не безпосередньо нотаріальної дії.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенню про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», передує проведення перевірки Мін'юстом чи його територіальним органом за відповідним наказом про її призначення, складення довідки з висновками, винесення наказу про зупинення нотаріальної діяльності на час прийняття рішення, внесення Мін'юстом чи його територіальним органом за наслідками перевірки подання про анулювання свідоцтва, що визначено Законом України «Про нотаріат», Порядком №357/5, Порядком №1904/5, який містить вимоги до подання, ураховуючи повноваження Мін'юсту, надані Положенням №228.
4.1. Водночас суд першої інстанції вказав, що ЦМУ Мін'юста безпідставно вніс на розгляд ВККН необґрунтоване подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача №9247/9.1-24 від 22.02.2024, оскільки перевірки діяльності приватного нотаріуса не було здійснено, докази належної перевірки відсутні, нотаріус про перевірку не повідомлявся, пояснення останньої не були, відповідно, надані, право на усунення допущених порушень не було забезпечено нотаріусу.
4.2. З огляду на зазначене суд першої інстанції констатував порушення відповідачами правил Порядку №357/5 та Порядку №1409/5 щодо непроведення належної перевірки діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 та, відповідно, порушення процедури під час прийняття оспорюваних рішень, що є самостійною підставою для скасування цих рішень.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 апеляційні скарги ЦМУ Мін'юста та Мін'юста задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. відмовлено.
6. Скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував, зокрема, тим, що проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства в порядку, визначеному статтею 33 Закону і Порядку № 357/5, та складання довідки за результатами її проведення не є обов'язковою передумовою для направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю з підстави, передбаченої підпунктом «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону, оскільки, вказана підстава, у разі її встановлення територіальним органом Мін'юства, самостійно оцінюється та перевіряється органом контролю на предмет її обґрунтованості та підтвердження належними документами при вирішенні питання про направлення подання до Комісії. Як наслідок, висновок суду першої інстанції про обов'язковість проведення перевірки позивача перед внесенням подання, на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», суд апеляційної інстанції визнав помилковим.
6.1. Суд апеляційної інстанції не встановив порушень в діях ЦМУ Мін'юста стосовно внесення подання №9247/9.1-24 від 22.02.2024 до ВККН про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №9217, виданого Мін'юстом 27.10.2015 на ім'я ОСОБА_1. та констатував, що процедура внесення подання була дотримана: позивачу забезпечено можливість надати письмові пояснення та відповідні документи, а також висловити свою позицію під час засідання Комісії.
6.2. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що підставою для внесення подання став лист Московського районного суду м. Харкова за підписом судді Скотар А.Ю. від 28.12.2023 №643/18223/21/61284/2023, додатками до якого були рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 та постанова Харківського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі №643/18223/21, а не скарги ОСОБА_2 . Таким чином, дії відповідача-1 щодо розгляду згаданих скарг та результати такого розгляду не охоплюються предметом розгляду цієї справи.
6.3. Щодо посилання суду першої інстанції та позивача на те, що у справі №643/18223/21 окремої ухвали судом першої чи апеляційної інстанції не постановлено, суд апеляційної інстанції зауважив, що приписами підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не передбачено форми судового рішення, яким встановлено факт порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, зокрема, що таке судове рішення має бути виключно у формі окремої ухвали.
6.4. Ураховуючи, що здійснення допису в довіреності стосується самої нотаріальної дії щодо видачі довіреності, а тому охоплюється здійсненням такої нотаріальної дії, суд апеляційної інстанції зазначив, що, встановлюючи в межах розгляду справи №643/18223/21 порушення в діях приватного нотаріуса ОСОБА_1., Московським районним судом м. Харкова та Харківським апеляційним судом було надано оцінку як вчиненій нотаріальній дії щодо видачі довіреності, так і діям позивача щодо внесення до неї дописки.
6.5. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції констатував, що ВККН при прийнятті оскаржуваного рішення №2 від 22.04.2024 дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Мін'юстом 27.10.2015 за №9217 на ім'я ОСОБА_1., на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат». Виходячи зі встановленої правомірності дій ЦМУ Мін'юста та рішення ВККН про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, похідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мосейчук Анастасією Ігорівною (далі - представник позивача), покликавшись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2024.
8. Ухвалою від 14.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» у правовідносинах щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
9. За доводами представника позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції здійснив довільне тлумачення підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» та неправильно її застосував, оскільки позивач не вчиняв нотаріальної дії, щодо якої наявне рішення суду, яке набрало законної сили, про порушення нотаріусом вимог законодавства, адже дописка у довіреність від 26.02.2020, про яку йде мова в мотивувальних частинах судових рішень у справі №643/18223/21, не є нотаріальною дією в розумінні статті 34 Закону України «Про нотаріат».
9.1. На думку представника позивача, положення підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» хоча не визначають, що інформація про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії має бути викладена саме в резолютивній частині судового рішення, але і не спростовують передумови для внесення подання на зазначеній підставі за наявності судового рішення, предметом позову якого є правомірність нотаріальних дій, відповідно, інформація про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії для застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» має бути відображена або в резолютивній частині судового рішення, або в окремій ухвалі щодо нотаріуса.
10. До Верховного Суду надійшов відзив представника ЦМУ Мін'юста на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому представник відповідача-1 заперечив проти доводів касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, так як ця постанова є законною та справедливою, базується на детальному аналізі обставин справи, належному застосуванні норм права та врахуванні усталеної судової практики.
11. У відзиві на касаційну скаргу представник Мін'юста просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та, з-поміж іншого, зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 10.08.2022 у справі №520/5993/21 підпункт «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Мін'юстом у разі набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, незалежно від того, чи був нотаріус відповідачем у судових рішеннях, які набрали законної сили.
11.1. Таким чином, установлюючи в межах розгляду справи №643/18223/21 порушення в діях приватного нотаріуса, Московським районним судом м. Харкова та Харківським апеляційним судом було надано оцінку як вчиненій нотаріальній дії щодо видачі довіреності, так і діям ОСОБА_1 щодо внесення до неї дописки, та встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1. вимог статті 654 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.1, 7.2 пункту 7 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пунктів 6.12, 6.13 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства.
12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
13. Мін'юстом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 27.10.2015 за №9217.
14. Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві 06.01.2016 зареєстровано приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1. по Київському міському нотаріальному округу та видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 1574 (повторне видано 08.02.2019).
15. Робоче місце приватного нотаріуса ОСОБА_1 розташовано за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А. Адреса електронної поштової скриньки приватного нотаріуса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; робочий телефон: НОМЕР_2 ; мобільний телефон: НОМЕР_3 .
16. Московським районним судом м. Харкова направлено 28.12.2023 за вих. №643/18223/21/61284/2023 до Мін'юста листа та копії рішень у справі №643/18223/21, провадження №2/643/910/23.
17. У листі зазначено, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Любов Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., ОСОБА_4 про визнання недійсними договору про поділ спадщини та свідоцтв про право на спадщину.
18. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 вищевказаний позов задоволений, рішенням встановлені порушення законодавства під час здійснення нотаріальної діяльності приватними нотаріусами Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., та Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
19. Судом ухвалено після набрання рішенням законної сили направити його копію відповідним органам нотаріату з метою застосування до нотаріусів ОСОБА_1. та Харченко Л.Л. заходів реагування.
20. Постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2023 рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 залишено без змін та набрало законної сили.
21. ЦМУ Мін'юста 11.01.2024 отримано доручення Мін'юста від 11.01.2024 №5519/4404-22-24/37.1 для розгляду питання щодо вжиття до ОСОБА_1 заходів реагування, передбачених статтею 12 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з розглядом листа судді Московського районного суду м. Харкова Скотар Андрія від 28.12.2023 №643/18223/21/61284/2023 з додатками, у яких містилися рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 у справі № 643/18223/21 та постанова Харківського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі №643/18223/21.
22. ЦМУ Мін'юста 22.01.2024 витребував у позивача письмові пояснення, що стосуються судових рішень Московського районного суду м. Харкова та Харківського апеляційного суду у справі №643/18223/21 (запит №3293/9.1-24/вх.3631/9-24).
23. ОСОБА_1 надала письмові пояснення від 26.01.2024 №52/01-16 та додаткові документи.
23.1. У своїх поясненнях позивач зазначила, що ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №643/18223/21, провадження №61-69ск24, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., в інтересах якої діє адвокат Мосейчук А.І., на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 та постанову Харківського апеляційного суду від 12.12.2023.
23.2. Представник ОСОБА_1., зокрема, наполягала на неправильному застосуванні норм матеріального права та грубого порушення норм процесуального права судами під час ухвалення рішення у справі №643/18223/21. Також зазначила про неналежну оцінку доказів, що наявні у справі, вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог: ураховуючи, що були відсутні заявлені вимоги до приватного нотаріуса, взято безпідставно за основу та досліджено як доказ щодо вчинення дописки про поділ спадщини в довіреність від 26.02.2020.
23.3. У поясненнях позивач також наполягала на відсутності факту вчинення нею нотаріальних дій у розрізі вчиненої дописки у довіреність від 26.02.2020, така була вчинена на підставі усної заяви довірителя, зроблено відповідне нею застереження після посвідчуваного напису та проставлено підпис, печатка на застереженні, що не є порушенням Правил ведення нотаріального діловодства.
24. ЦМУ Мін'юста 22.02.2024 складено подання до ВККН №9247/9.1-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №9217, виданого Мін'юстом 27.10.2015 на ім'я ОСОБА_1., та прохання розглянути питання про анулювання вказаного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпунктів «з», «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме: набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Мін'юстом.
25. Відповідно, обставинами та підставами для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю в поданні №9247/9.1-24 від 22.02.2024 зазначено наявність рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 (справа № 643/18223/21, провадження № 2/643/910/23), яке набрало законної сили та яким установлено порушення нотаріусом вимог законодавства при внесенні дописки у довіреність.
25.1. Зокрема, відповідачем-1 взято до уваги з рішень у справі №643/18823/21 те, що «...26.02.2020 ОСОБА_2 видала довіреність ОСОБА_4 на представництво її інтересів, якою уповноважила останнього серед іншого, бути її представником з питань ведення спадкової справи та отримання свідоцтв про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , для чого надала право, зокрема, подавати заяви до нотаріуса про отримання свідоцтв про право на спадщину, отримати свідоцтва про право на спадщину на належне спадкове майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, укладати договори оренди щодо належного позивачу нерухомого та рухомого майна, попередні договори купівлі-продажу, строком та на умовах на власний розсуд представника, з правом підписання таких договорів оренди та попередніх договорів купівлі-продажу, з правом отримання належних позивачу коштів (в тому числі авансу, завдатку в рахунок ціни нерухомості). Вказана довіреність зареєстрована 26.02.2020 у реєстрі за № 2853.
Документи, на підставі яких видано довіреність: посвідчена копія паспорту позивача з перекладом на українську мову, витяг з реєстру довіреностей. Інших документів, що стосуються укладення довіреності, внесення в неї змін нотаріусом суду не направлено.
Як вбачається з копії довіреності, вона має допис від руки на обороті першого аркушу в кінці другого абзацу наступного замісту: «підписати договір про поділ спадщини» та на другому аркуші після підпису ОСОБА_2 , посвідчувального напису, підпису приватного нотаріуса і проставленої печатки наступного змісту: «дописаному: підписати договір про поділ спадщини» вірити Приватний нотаріус ОСОБА_1.», підпис нотаріуса та печатка, у нижньому правому куті копія довіреності містить номери бланків 022841 та 022842, які використані нотаріусом для оригіналу довіреності. Копія довіреності, що надіслана нотаріусом повністю співпадає з копією довіреності, виготовленою на спеціальному бланку, що знаходиться в матеріалах спадкової справи.
Дати проставлення вказаного допису довіреність не містить, що в свою чергу ставить під сумнів пояснення третьої особи ОСОБА_4 про внесення змін до довіреності в день її підписання.
Це дає підстави для висновку, що допис у довіреності від 26.02.2020 жодним чином не може трактуватись як виправлення, оскільки за своєю правовою природою є суттєвим доповненням, яке розширило та надало нові права представнику за довіреністю, отже є зміною до укладеної та підписаної довіреності (одностороннього правочину).
Згідно пунктів 6.12, 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), текст нотаріально оформлюваного документа (договору, заповіту, довіреності, заяви тощо) повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не повинен мати підчисток, з дотриманням вимог чинного законодавства. У разі якщо текст нотаріально оформлюваного документа викладено неграмотно, нечітко (незрозуміло), зміни чи доповнення до нього вносяться та оформлюються нотаріусом у порядку, встановленому законодавством. У разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дій (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.
Аналізуючи спірну довіреність через призму викладених пунктів Правил, суд вважає, що приватний нотаріус ОСОБА_1. не мала права вносити дописи до довіреності у вищевказаний спосіб, оскільки пункти 6.12, 6.13 не застосовуються до нотаріально оформлюваних документів, які потребують підпису особи, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії, а отже, вносити зміни до довіреності нотаріус мала у спосіб, встановлений пунктами 7.1 та 7.2 Порядку та ст. 654 ЦК України.
На підставі викладеного, судом установлено, що допис у довіреності зроблений не у спосіб, передбачений законом та поза межами волевиявлення позивача.
Таким чином, довіреність від 26.02.2020, на підставі якої представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір про поділ спадкового майна, не містить визначених повноважень повіреного на укладення такого правочину, з чого суд робить висновок, що, укладаючи вказаний договір, представник з власної ініціативи та на підставі оформленої у протиправний спосіб довіреності розширив межі наданих йому повноважень, що свідчить про недійсність правочину та відсутність створених ним юридичних наслідків.
Крім того, судом досліджені відповіді на скарги ОСОБА_2 від Управління нотаріату Центрального міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в яких наголошено, що встановлення законності нотаріальної дії є компетенцією суду.
Суд, ухвалюючи рішення у справі встановив певні порушення в діях нотаріусів, отже, вважає необхідним після набрання рішенням законної сили направити його копію відповідним органам нотаріату з метою застосування до нотаріусів ОСОБА_1. та Харченко Л.Л. заходів реагування».
26. Другою підставою внесення подання від 22.02.2024 №9147/9.1-24 вказано, що, на підставі наказу ЦМУ Мін'юста №809/7 від 04.07.2023 «Про проведення планової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 », 05.07.2023 проведено планову комплексну перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за період з 09.02.2019 по 05.07.2023.
27. За результатами проведеної комплексної перевірки роботи приватного нотаріуса ОСОБА_1 встановлено, що організація нотаріальної діяльності, дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснювались «задовільно».
28. Разом з тим, проведеною перевіркою було встановлено окремі порушення вимог цивільного законодавства; Закону України «Про нотаріат»; Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595; Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613 та інших норм законодавства, що регулюють порядок вчинення нотаріальних дій.
29. Приватному нотаріусу ОСОБА_1 було рекомендовано підвищити рівень своєї кваліфікації за однією із форм, передбаченою абзацом третім пункту 4 Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2014 №1422/5, за результатами якого приватним нотаріусом ОСОБА_1. надано копію сертифікату про підвищення кваліфікації.
30. Додатково в поданні зазначено, що за період діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 . ЦМУ Мін'юста вносилось до ВККН подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. (вих. № 6190/6.1-20 від 03.12.2020), на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з надходженням до ЦМУ Мін'юста доручення Мін'юста від 02.11.2020 №4441/19.1.1/32-20, з якого вбачалась наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №826/7996/17 (дата набрання законної сили: 09.07.2018) та яким доручено ЦМУ Мін'юста розглянути питання щодо застосування до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заходів реагування, передбачених статтями 10-12 Закону України «Про нотаріат».
31. Рішенням №7 від 19.02.2021 ВККН відмовлено ЦМУ Мін'юста в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 27.10.2015 за №9217 на ім'я ОСОБА_1.
32. З огляду на зазначене, ЦМУ Мін'юста в поданні від 22.02.2024 №9147/9.1-24 зроблено висновок про наявність підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «з», «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме: набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Мін'юстом.
33. У зв'язку з направленням до Мін'юста подання, відповідно до пункту 8 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат», ЦМУ Мін'юста видано наказ №207/6 від 22.02.2024 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 ».
34. Приватним нотаріусом ОСОБА_1. були надані до ВККН письмові пояснення від 20.04.2024 №123/01-16 щодо подання, внесеного ЦМУ Мін'юста №9247/9.1-24 від 22.02.2024 до ВККН.
35. Розглянувши внесене подання від 22.02.2024 №9147/9.1-24, Комісією ухвалено рішення №2 від 22.04.2024 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Мін'юстом 27.10.2015 №9217 на ім'я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».
35.1. В обґрунтування прийнятого рішення Комісія вказала, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 та постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі №643/18223/21 встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1. вимог статті 654 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.1, 7.2 пункту 7 глави 1 розділу II Порядку, пунктів 6.12, 6.13 розділу VI Правил.
35.2. ВККН звернула увагу на те, що підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону не передбачено жодних інших додаткових умов для застосування цієї підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зокрема окремого рішення, окремої ухвали або статусу нотаріуса, як відповідача, у процесі.
35.3. Водночас у рішенні №2 від 22.04.2024 Комісія зауважила, що підпунктом «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону передбачено встановлення неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Мін'юстом, у зв'язку з чим Комісія зазначила, що наведені в поданні обґрунтування не дають безумовних підстав для застосування до ОСОБА_1 підпункту «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».
36. Відповідно до рішення ВККН від 22.04.2024 №2 та на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», Мін'юстом видано наказ від 01.05.2024 №1299/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1.».
37. На підставі наказу Мін'юста №1299/5 від 01.05.2024 ЦМУ Мін'юста 03.05.2024 видано наказ №481/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.».
V. Позиція Верховного Суду
38. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстави відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо застосування положень підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» у правовідносинах щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
40. Оскаржена постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 в цій справі підлягає касаційному перегляду виключно у вказаній частині.
41. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.
42. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
43. Відповідно до положень статті 2-1 Закону України «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні, зокрема, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.
43.1. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Мін'юстом та його територіальними органами.
44. Відповідно до частини першої статті 30-1 Закону України «Про нотаріат» припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється відповідним територіальним органом Мін'юста за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
45. Підстави припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса визначає стаття 30 Закону України «Про нотаріат».
46. Зокрема, пункт 2 частини першої вказаної статті передбачає, що однією з підстав припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
47. Згідно з положеннями частин першої, дев'ятої, десятої статті 10 Закону України «Про нотаріат» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Мін'юсті утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.
47.1. Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається ВККН за поданням Мін'юста, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
47.2. Порядок внесення Мін'юстом, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд ВККН встановлюється Мін'юстом.
48. Наказом Мін'юста від 28.07.2011 №1904/5 затверджено Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату (далі - Порядок №1904/5).
49. Відповідно до пункту 1 Порядку №1904/5, цей Порядок розроблений відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат» з метою удосконалення процесу внесення Мін'юстом, територіальними органами Мін'юста або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляду ВККН.
50. За приписами пункту 2 Порядку №1904/5, подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до ВККН не пізніше сорока п'яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.
51. Згідно з пунктом 4 Порядку №1904/5, до подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено подання; довідка про результати перевірки роботи нотаріуса (у разі проведення такої перевірки); пояснення особи, щодо якої внесено подання, на предмет обставин, викладених у поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень (у разі вжиття таких заходів); відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції про направлення до Комісії подання, яке прийняте відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
52. У силу вимог пункту 12 Порядку №1904/5 за результатами розгляду подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень:
- про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
- про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
53. За приписами пункту 14 Порядку № 1904/5, на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Мін'юста.
54. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, оскаржуваним наказом ЦМУ Мін'юста від 03.05.2024 №481/6 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 06.05.2024. Зазначений наказ прийнятий на підставі наказу Мін'юста №1299/5 від 01.05.2024 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1.».
54.1. У свою чергу, підставою прийняття Мін'юстом наказу від 01.05.2024 №1299/5 стало рішення ВККН від 22.04.2024 №2, яким Комісія вирішила анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Мін'юстом 27.10.2015 за №9217 на ім'я ОСОБА_1., на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».
55. Одним із ключових доводів касаційної скарги є твердження про те, що застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» можливе виключно за наявності судового рішення, предметом якого є безпосередньо правомірність нотаріальних дій, водночас суд апеляційної інстанції здійснив довільне тлумачення та неправильне застосування цієї норми.
56. У контексті зазначеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Мін'юстом за рішенням ВККН, прийнятим на підставі подання Мін'юста, його територіальних органів, у випадках, зокрема, набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
57. З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець пов'язує можливість анулювання свідоцтва з наявністю юридичного факту - набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено порушення нотаріусом вимог законодавства. При цьому визначальним є зміст судового рішення, а саме встановлення в ньому факту порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії. Норма не ставить застосування цієї підстави у залежність від предмета позову чи процесуальної форми розгляду справи, а отже, охоплює будь-які судові рішення, у яких такі порушення встановлені та мають преюдиційне значення.
58. Подібних висновків щодо питання застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» також дійшов Верховний Суд у постанові від 10.08.2022 у справі №520/5993/21, у якій зазначив, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії незалежно від того чи був нотаріус відповідачем у судових рішеннях, які набрали законної сили.
59. Крім того, доводи позивача про те, що факт порушення нотаріусом вимог законодавства має бути відображений виключно в резолютивній частині судового рішення або в окремій ухвалі, не відповідають вимогам процесуального закону.
60. Процесуальний закон чітко визначає зміст складових судового рішення. Так, у мотивувальній частині рішення суд, зокрема, встановлює фактичні обставини справи, надає оцінку доказам, аналізує доводи сторін, визначає, чи були і ким порушені права, а також формулює правові висновки щодо застосування норм права. Саме в цій частині рішення знаходить своє відображення встановлений судом факт порушення законодавства, у тому числі нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії.
61. Водночас резолютивна частина рішення має інше, вузьке процесуальне призначення - вона містить виключно підсумкові висновки суду щодо задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог, розподілу судових витрат, а також інші формалізовані реквізити рішення. Включення до неї висновків про порушення законодавства особами, які не є відповідачами або щодо яких не заявлено самостійних позовних вимог, суперечило б природі та змісту резолютивної частини.
62. Що стосується окремої ухвали, то її постановлення є правом, а не обов'язком суду і залежить від наявності підстав, які суд вважає за необхідне окремо зафіксувати з метою реагування на виявлені порушення. При цьому відсутність окремої ухвали не свідчить про відсутність установленого судом порушення, якщо такі висновки викладені в мотивувальній частині рішення.
63. Формуючи висновок, Верховний Суд зазначає, що для цілей застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» достатньою та самостійною підставою для ініціювання процедури анулювання свідоцтва є встановлення в мотивувальній частині рішення суду, що набрало законної сили, факту порушення нотаріусом вимог законодавства.
64. Як зазначалося, у справі №643/18223/21 судами було встановлено, що приватний нотаріус ОСОБА_1. діяла з порушенням вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії, зокрема щодо внесення дописки в довіреність, яка за своєю правовою природою була визнана суттєвим доповненням, яке розширило та надало нові права представнику за довіреністю.
64.1. Такі висновки зроблені судами на підставі аналізу конкретної нотаріальної дії та способу її вчинення, що свідчить про наявність установленого судом факту порушення ОСОБА_1 норм права.
65. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» є безпідставними, так як наявність судового рішення у справі №643/18223/21, яке набрало законної сили та яким встановлено порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії, є достатньою правовою підставою для ініціювання та застосування процедури анулювання свідоцтва.
66. Доводи представника позивача про те, що дописка у довіреність від 26.02.2020, про яку йде мова в мотивувальних частинах судових рішень у справі №643/18223/21, не є нотаріальною дією в розумінні статті 34 Закону України «Про нотаріат», Верховний Суд також відхиляє з огляду на таке.
67. Так, згідно зі статтею 34 Закону України «Про нотаріат» до нотаріальних дій належить, зокрема, посвідчення правочинів, у тому числі довіреностей.
68. Відповідно до пункту 6.16. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку. Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно. Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів. Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.
69. З аналізу зазначених норм вбачається, що посвідчення довіреності як нотаріальна дія не обмежується лише моментом її первинного підписання та посвідчення, а охоплює весь комплекс дій нотаріуса, спрямованих на надання документу юридичної вірогідності та забезпечення його відповідності вимогам закону. Відтак будь-яке подальше виправлення, дописка, доповнення є продовженням реалізації тієї ж нотаріальної функції та здійснюється в межах уже вчиненої нотаріальної дії.
70. У справі №643/18223/21 судами встановлено, що дописка в довіреність від 26.02.2020 не була технічним виправленням, а призвела до зміни змісту довіреності та обсягу повноважень представника. Отже, ОСОБА_1 фактично здійснила зміну посвідченого правочину поза передбаченою законом процедурою. Така дія є невід'ємно пов'язаною з первинною нотаріальною дією, оскільки безпосередньо стосується посвідченого документа, змінює його юридичний зміст і породжує правові наслідки для сторін.
71. Таким чином, дописка в довіреність від 26.02.2020 охоплюється нотаріальною дією щодо посвідчення довіреності як її складова (хоч і вчинена з порушенням встановленого порядку), а тому положення підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
72. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції в оскарженій частині обґрунтованими та вважає за необхідне сформувати висновок щодо застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат»:
72.1. достатньою та самостійною підставою для застосування зазначеної норми є наявність у мотивувальній частині судового рішення, що набрало законної сили, установленого факту порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії;
72.2. поняття «порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії» охоплює не лише безпосередній акт вчинення нотаріальної дії, а й охоплює весь комплекс дій нотаріуса, спрямованих на надання документу юридичної вірогідності та забезпечення його відповідності вимогам закону. Відтак будь-яке подальше виправлення, дописка чи доповнення розглядається як складова нотаріальної дії та підпадає під дію підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».
73. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.
75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
76. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яка подана адвокатом Мосейчук Анастасією Ігорівною, залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов