29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 460/9270/24
адміністративне провадження № К/990/7551/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 (колегія суддів: Судова-Хомюк Н. М., Глушко І. В., Затолочний В. С.) у справі № 460/9270/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2025 позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області) щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та 1,0796.
Зобов'язав ГУПФУ в Рівненській області здійснити з 10.06.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 10.06.2024.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 набрало законної сили 08.09.2025.
3. 22.10.2025 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.
4. Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.10.2025 зобов'язав ГУПФУ в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 460/9270/24 протягом одного місяця.
5. 24.11.2025 до суду першої інстанції надійшов звіт суб'єкта владних повноважень.
6. Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2025 прийняв поданий ГУПФУ в Рівненській області звіт про виконання рішення суду у справі № 460/9270/24.
7. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу.
8. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.12.2025 апеляційну скаргу залишив без руху та надав позивачці десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали. Вказав, що позивачці слід усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
9. На виконання ухвали від 31.12.2025 позивачка подала заяву, в якій зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи принцип обов'язковості судового рішення, звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення.
10. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.02.2026 апеляційну скаргу повернув.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
11. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для сплати судового збору, оскільки ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 382 КАС України Законом України "Про судовий збір" не встановлена.
Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 4 Закону України "Про судовий збір" та на порушення статті 132 КАС України, що призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України, обов'язок його сплати не поширюється і на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за результатами її розгляду.
13. Верховний Суд ухвалою від 23.02.2026 відкрив касаційне провадження.
14. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
15. Зважаючи, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права, дійшов таких висновків.
17. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
18. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
19. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
20. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України, за змістом частини п'ятої якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
21. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
22. Відповідно до приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку підставою для повернення апеляційної скарги.
23. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом №3674-VI.
24. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
25. Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
26. Водночас у частині другій статті 4 Закону № 3674-VI не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
27. За змістом підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Отже, приписами зазначеної норми Закону № 3674-VI встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду першої інстанції, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами яких виносяться відповідні ухвали.
29. Враховуючи те, що ключовим питанням в межах доводів та вимог касаційної скарги є питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); "обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання" (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019).
31. Крім того в Рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
32. Колегія суддів зазначає, що невиконання державою обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
33. Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
34. Подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення, а оскарження ухвали суду за наслідками розгляду такої заяви - на запобігання негативним наслідкам судової помилки, якщо така мала або могла мати місце під час розгляду зазначеної заяви.
35. Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист. Відповідно, можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю, без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади.
36. Особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип обов'язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України, не повинна сплачувати судовий збір за звернення до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов'язок сплати такого збору.
37. Отже, на переконання колегії суддів, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.
38. Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
39. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що особа, яка звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, не повинна сплачувати судовий збір за оскарження ухвали, постановленої за результатом розгляду такої заяви.
40. При цьому, Верховний Суд вже розглядав касаційну скаргу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду.
41. Так, у постановах Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20 та від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статей 382, 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статей 382, 383 КАС України заяви.
42. Рішенням від 10.03.2026 № 2-р/2026 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України.
43. Конституційний Суд України наголосив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є невід'ємною частиною права на судовий захист. Встановлення обов'язку сплачувати судовий збір за оскарження рішень, прийнятих на цій стадії, створює фінансовий бар'єр для доступу до правосуддя, що нівелює конституційний принцип обов'язковості судового рішення та право особи на ефективний судовий захист.
44. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.
45. З метою забезпечення єдності судової практики та враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 10.03.2026 № 2-р/2026, Верховний Суд дійшов висновку, що приписи частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у системному зв'язку зі статтями 382 та 383 КАС України слід розуміти так, що за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвали суду, постановлені в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, судовий збір не справляється.
46. Повернення апеляційної або касаційної скарги на такі ухвали з мотивів несплати судового збору є порушенням статей 55, 129 та 129-1 Конституції України щодо гарантування права на судовий захист та обов'язковості судового рішення.
47. Враховуючи, що на момент касаційного розгляду норми закону, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 визнані неконституційними, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що перешкоджає доступу до правосуддя.
48. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
49. За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 скасувати.
Справу № 460/9270/24 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді Н. В. Коваленко
А. І. Рибачук