Справа № 203/3702/25
Провадження № 2/202/1589/2026
29 квітня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Коваленко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» в особі представника через систему «Електронний суд» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якої просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Кредитними договорами № С-403-008333-19-980 від 10.01.2019 року і № С-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року у сумарному розмірі 137 828,79 грн. та понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 10.01.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № C-403-008333-19-980, за умовами якої банк надає відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн., а відповідач зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами в розмірі 24,00% річних. Підписанням Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
Також, 10.01.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № C-403-008334-19-980, за умовами якої банк надає відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 19 500,00 грн., а відповідач зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами в розмірі 48,00% річних. Підписанням Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
На виконання умов вищевказаних договорів АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконувала взяті на себе зобов'язання з істотними порушеннями умов Договорів, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») було укладено Договір Факторингу № 01.02- 31/23, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , за договорами № C-403-008333-19-980 та № C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року.
Згідно розрахунками заборгованостей за: Кредитним договором № C-403-008333-19-980 від 10.01.2019 року, заборгованість відповідача складає 87 495,98 грн., з яких: 29 719,98 грн. - заборгованість за основним боргом; 57 776,00 грн. - заборгованість за відсотками; Кредитним договором № C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року, заборгованість відповідача складає 50 332,81 грн., з яких: 19 297,64 грн. - заборгованість за основним боргом; 31 035,17 грн. - заборгованість за відсотками.
Після отримання права вимоги ТОВ Свеа Фінанс» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач не виконує умови Договорів № C-403-008333-19-980 від 10.01.2019 та № C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року, та має непогашену заборгованість, що зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального районного суду міста Дніпра від 30 травня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Ханієву Ф.М.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.
Справа надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра 21 листопада 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 листопада 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної цивільної справи визначено суддю Слюсар Л.П.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
07.01.2026 року від представника відповідача - адвоката Мусаєвої Ю.В., за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до якого просила відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що доданий банком до позову документ, під назвою «Довідка-розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № С-403-008333-19-980 від 10.01.2019 року та договором № С-403 008334-19-980 від 10.01.2019» не є належним доказом на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам Положення № 75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Окрім цього, що документами які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у той час як надана позивачем виписка не є документами первинної бухгалтерської документації.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просили розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечували.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилась, натомість представник відповідача за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направила заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-403-008333-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, відповідно до якої банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche Blue ID INS ОnLine поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 зазначеної угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 30 000,00 грн. та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку, про що буде повідомлено клієнта додатково. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00%.
Пунктом 4 зазначеної угоди визначено, що підписанням цієї угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, які зазначені в п. 5.11 цієї Угоди.
АТ «Ідея Банк» повністю виконало умови Угоди та Договору, відкрило поточний рахунок НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 у валюті гривня та надало Клієнту платіжну картку із встановленим кредитним лімітом зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
10 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-403-008334-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, відповідно до якої банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche White Walk-in ID поточний рахунок НОМЕР_3 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 зазначеної угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 19 500,00 грн. та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку, про що буде повідомлено клієнта додатково. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00%.
Пунктом 4 зазначеної угоди визначено, що підписанням цієї угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, які зазначені в п. 5.11 цієї Угоди.
АТ «Ідея Банк» повністю виконало умови Угоди та Договору, відкрило поточний рахунок НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 у валюті гривня та надало Клієнту платіжну картку із встановленим кредитним лімітом зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Щодо наявності у ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача за Угодами № С-403-008333-19-980 та № С-403-008334-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 10 січня 2019 року, суд зазначає наступне.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» був укладений Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги до грошової вимоги за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02-31/23, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги за договорами № C-403-008333-19-980 та № C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Рішенням Єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 року, змінено назву (найменування) Товариства з Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. На підтвердження позовним вимог в цій частині надано довідки-розрахунок заборгованості за кредитним договором № C-403-008333-19-980 та № C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року та виписки по рахункам: НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , за період з 10.01.2019 року по 25.07.2023 року; НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , ОСОБА_1 за період з 10.01.2019 року по 25.07.2023 року.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором № C-403-008333-19-980 від 10.01.2019 року станом на 25.07.2023 року заборгованість становить 87 495,98 грн., з яких: 29 719,98 грн. становить заборгованість за основним боргом; 57 776,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за період з 10.01.2019 року по 25.07.2023 року. Останнє зарахування по рахунку здійснено 28.12.2019 в сумі 305,91 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку становив 56 496,98 грн. та 56 496,98 грн. відповідно, вхідний та вихідний 0,00.
Так само, згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року станом на 25.07.2023 року заборгованість становить 50 332,81 грн., з яких: 19 297,64 грн. - заборгованість за основним боргом; 31 035,17 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , ОСОБА_1 за період з 10.01.2019 року по 25.07.2023 року. Останнє зарахування по рахунку здійснено 12.12.2019 в сумі 172,39 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку становив 31 479,91 грн. та 31 479,91 грн. відповідно, вхідний та вихідний 0,00.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Суд вважає, що подані позивачем до позову документи, під назвою «Довідка-розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № C-403-008333-19-980 від 10.01.2019 року та № C-403-008334-19-980 від 10.01.2019 року не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки вони не відповідають вимогам пунктам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
Суд звертає увагу, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у той час як надані позивачем виписки не є документами первинної бухгалтерської документації.
Між тим, подані позивачем виписки по особовому рахунку також не відповідають вказаним вимогам. З вказаного документу не можливо дослідити суми вхідного залишку за рахунком, суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку, оскільки в кінці вони однакові, також немає суми вихідного залишку.
Разом з тим, з наданих виписок вбачається, що з сум, які сплачувала відповідач на погашення заборгованості за кредитом, банк погашав також і нараховані відсотки, штрафи за прострочення термінів погашення кредиту, комісію за обслуговування рахунку, комісію за не фінансові транзакції, страховку, однак такі не відображені в довідці-розрахунку заборгованості.
Також з виписок вбачається, що на погашення відсотків за кредитними договорами здійснювалось списання коштів кількома траншами в день, однак виписка не містить даних щодо процентної ставки, яка була застосована банком при їх обчисленні.
На думку суду, відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитними договорами, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджували розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення з відповідача.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
За наведених обставин, із врахуванням неодноразового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, суд позбавлений можливості перевірити залишок заборгованості відповідача за договорами, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суду не надано обґрунтованого розрахунку позивачем, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо відсутності належних та допустимих доказів заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя Л.П. Слюсар